Протиріччя культур

БЛИЗЬКО 500 років тому в малому містечку центральної Кастілі іспанські дипломати сперечалися із португальськими. До 7 червня 1494 року їхні незгоди було вирішено й формальний договір підписано — Договір Тордесіллас. Сьогодні, завдяки цьому договору, сотні мільйонів людей в Західній півкулі говорять іспанською і португальською мовами.

Договір підтвердив папські булли попереднього року, які розділили недосліджений світ між двома іберськими народами. Північно-південну лінію проведено «на відстані 370 лігів [2057 кілометрів] на захід від островів Зеленого Мису». Іспанія могла колонізувати й навертати до християнства землі, знайдені на захід від цієї лінії (Північна й Південна Америки, не включаючи Бразілію), а Португалія могла колонізувати й навертати всю землю на сході (Бразілію, Африку та Азію).

Отримавши благословення папи, Іспанія й Португалія постаралися запанувати над морем і, врешті, над світом (інші європейські народи наздоганяли їх). Через п’ятдесят років після підписання договору було проведено морські шляхи через океани, які сполучили головні континенти, і почали виявлятися обширні колоніальні імперії. (Дивіться вставку на сторінці 8).

Наслідки цих відкриттів розрослися. Комерційні та сільськогосподарські системи докорінно змінено й расова та релігійна роз’єднаність світу також змінилися. Проте розвитку подій сприяло золото.

Напрям торгівлі

Колумб був правим. Там було золото, хоч він сам знайшов незначну кількість його. Через недовгий час оснащені чотирикутними парусами судна почали перевозити в Іспанію величезну кількість награбованого американського золота й срібла. Однак це майно виявилось скороминущим. Наплив великої кількості цінних металів спричинив катастрофічну інфляцію, а надмірна кількість легкоздобутих грошей перешкоджала іспанській індустрії. З другого боку, золото земель Західної півкулі сприяло розвитку міжнародної економіки. Було досить грошей, щоб купляти іноземні товари, які привозились суднами зі всіх кінців світу.

Наприкінці XVII століття можна було знайти перуанське золото в Манілі, китайський шовк у місті Мехіко, африканське золото в Лісабоні й північноамериканські хутра в Лондоні. Коли предмети розкошів проклали шлях, основні предмети, як, наприклад, цукор, чай, кава й бавовна почали перевозитися через Атлантичний та Індійський океани постійно зростаючими кількостями. І звичаї щодо харчування змінилися.

Нові сільськогосподарські культури й нова їжа

Швейцарський шоколад, ірландська картопля, італійська піцца — все це виникло завдяки фермерам ацтеків та інків. Шоколад, картопля та помідори — це троє нових продуктів, які появилися в Європі. Інколи нові смаки, фрукти та овочі не відразу ставали популярними, але Колумб та його команда захоплювалися ананасами та солодкою картоплею. (Дивіться вставку на сторінці 9).

Декотрі сільськогосподарські культури Сходу, як, наприклад, цукрова тростина, стали популярними в Західній півкулі, а південноамериканська картопля згодом стала основним предметом харчування для багатьох європейських родин. Цей обмін сільськогосподарськими культурами не тільки зробив більш різноманітною інтернаціональну кухню — він фундаментально поліпшив харчування, а це сприяло зросту населення світу в XIX і XX століттях. Проте існував темний бік сільськогосподарської революції.

Расизм і репресія

Нові товарні культури, як, наприклад, бавовна, цукор і тютюн, могли збагатити поселенців, якщо в них була достатня кількість дешевої робочої сили на їхніх плантаціях. Очевидно, що джерелом робочої сили були тубільці.

Європейські поселенці здебільшого вважали тубільців просто тваринами, обдарованими спроможністю розмовляти; це упередження застосовувалось у виправдання того, що їх поневолили. Хоч 1537 року в папській буллі було вирішено, що «індійці» були «справжніми людьми, наділеними душами», однак, це мало перешкоджало експлуатації. Як показує сучасний ватіканський документ, «расова дискримінація почалася тоді, коли відкрилася Америка».

Жорстоке ставлення до людей і поширення «європейських хвороб» великою мірою зменшили населення. Протягом сотні років, за деякими підрахунками, населення зменшилося аж на 90 процентів. У районі Карібського моря тубільців майже зовсім знищили. Коли вже не можна було залучати до роботи місцевих людей, землевласники шукали міцних, здорових сільськогосподарських робітників у інших місцевостях. Португальці, які добре влаштувалися в Африці, запропонували зловісний спосіб розв’язання проблеми — торгівлю рабами.

Расове упередження і жадібність спричинили велике страждання. До закінчення XIX століття каравани суден (здебільшого великобританських, голландських, французьких і португальських) з рабами переслали, мабуть, понад 15 мільйонів африканських рабів до Західної півкулі!

Через навмисно приховані расистські натяки на відкриття Америки багато тубільних американців дуже зненавиділи європейців. Один північноамериканський індіанець заявив: «Колумб не відкрив індіанців. Ми відкрили його». Подібним чином, індіанці в Чілі, яких звуть мапуче, заперечували говорячи, що «не було дійсного відкриття і Євангеліє в дійсності не проповідувалося, а навпаки, це було вторгненням у територію їхніх предків». Релігія не була невинною, як натякає на це вищезгадане зауваження.

Релігійна колонізація

Релігійна колонізація Західної півкулі була близько споріднена з політичноюa. Підкоривши якусь територію, місцевих людей примушували ставати католиками. Католицький священик та історик Умберт Бронкс пояснює: «Людей перше охрещували без усного навчання, майже примушували... Поганські храми перемінювали на християнські церкви або монастирі; ідоли замінили хрестами». Не дивно, що результатом такого деспотичного «навернення» виникла дивна суміш католицького й місцевого поклоніння, що продовжується аж до цих пір.

Після цього підкорення і «навернення» церква та її представники суворо примушували людей слухатися церкви, особливо в Мексіці та Перу, де була заснована інквізиція. Декотрі щирі служителі церкви противилися нехристиянським методам. Домініканський чернець Педро де Кордоба, свідок колонізації острова Іспаньола, гірко скаржився: «Це такі добрі, слухняні й покірливі люди; якщо б проповідники ввійшли поміж них без примусу й насильства цих жалюгідних християн, то, на мою думку, церкву, таку чудову, як перша церква, можна було б заснувати».

Інакший, але не зовсім новий

Дехто вважає, що відкриття, колонізація і навернення Америки — це «сутичка між двома культурами». Інші вважають, що це — «експлуатація», а дехто засуджує його як відверте «гвалтування». Як би не розцінювалися ці події, це, дійсно, був початок нової ери — ери економічного зросту й технологічного розвитку, хоч коштом цього були людські права.

У 1505 році італійський мореплавець Амеріго Веспуччі створив вираз «Новий Світ» для того, щоб зобразити цей новий континент. Немає сумніву, що з багатьох боків він був новий, але основні проблеми Старого Світу також були поширені в Новому. Марні спроби багатьох іспанських завойовників знайти легендарний Ель-Дорадо, місцезнаходження золота й достатку, виявляють, що людські прагнення не були задоволені відкриттям нового континенту. Чи вони коли-небудь будуть задоволені?

[Примітка]

[Рамка на сторінці 8]

Колумб — передвісник ери відкриття

ПРОТЯГОМ 50 років з того часу, як Колумб відкрив Америку, карта світу змінилась. Іспанські, португальські, італійські, французькі, голландські моряки, шукаючи нових шляхів на Схід, відкрили нові океани й нові континенти. До 1542 року тільки континенти Австралія та Антарктида ще не були відкриті.

Південна Америка. Спочатку Колумб, а незабаром після того Охеда, Веспуччі та Куелю нанесли на карту лінію берега Центральної і Південної Америки (1498—1501).

Північна Америка. Кабот відкрив Ньюфаундленд у 1497 році, а в 1524 році Верразано першим подорожував уздовж східного берега Північної Америки.

Навколосвітня подорож. Першими здійснили це Магеллан і Елькано, які також відкрили Філіппінські острови після незвичайної подорожі через широкий Тихий океан (1519—1522).

Морський шлях до Індії через Мис Доброї Надії. У 1498 році Васко да Гама після того, як обігнув південний кінець Африки, прибув до Індії.

Далекий Схід. Португальські моряки припливли до Індонезії в 1509 році, до Китаю в 1514 році, а до Японії в 1542 році.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Рослини, які змінили меню світу

ВІДКРИТТЯ Америки докорінно змінило стиль харчування в світі. Здійснився швидкий обмін сільськогосподарськими культурами між Старим та Новим Світом, і багато рослин, культивованих інками та ацтеками, тепер являють собою найважливішу їжу світу.

Картопля. Коли іспанці прибули в Перу, картопля була основою економіки інків. Картопля також буйно розрозсталася в Північній півкулі й протягом двох століть вона стала основною їжею багатьох європейських країн. Декотрі історики навіть відносять швидкий зріст кількості людей, який відбувся під час європейського промислового перевороту, на рахунок цього простого, але поживного коренеплоду.

Солодка картопля. Колумб знайшов солодку картоплю під час першої подорожі. Він описав її як «велику моркву», яка «має смак каштанів». Тепер солодка картопля є основною їжею мільйонів людей на великій частині Землі.

Кукурудза. Розведення кукурудзи було таким важливим для ацтеків, що вони вважали її символом життя. Сьогодні площею насадженої землі кукурудзу перевищує тільки пшениця.

Помідор. Ацтеки й майя культивували сітоматле (потім його названо томатл). До XVI століття помідори культивували в Іспанії та Італії, де холодний суп з прянощами, вироби з прісного тіста й піцца стали улюбленими стравами. Інші європейці, проте, не були переконані в його позитивних якостях аж до XIX століття.

Шоколад. Шоколад був улюбленим напоєм ацтекського правителя Монтесуми II. Тоді, коли Кортес з’явився в Мексіці, боби какао, з яких добувають шоколад, так високо цінилися, що використовувалися як гроші. У XIX столітті, коли цукор і молоко додавались, щоб поліпшити смак, шоколад як напій і легка закуска став міжнародним ходовим товаром.

[Ілюстрація]

Прибуття Колумба на Багамські острови, 1492.

[Відомості про джерело]

З дозволу Museo Naval (Мадрід, Іспанія) і з люб’язного дозволу Don Manuel González López.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Копія Договору Тордесіллас.

[Відомості про джерело]

З дозволу Archivo General de Indias (Севілья, Іспанія).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Мексіканські жертви католицької інквізиції.

Фреска «Мексіка протягом століть»; її створив Дієго Рівера.

[Відомості про джерело]

National Palace (федеральна область Мехіко, Мексіка).