Що є такого особливого у лляному полотні?
Від кореспондента журналу «Пробудись!» в Ірландії.
ЧИ ВИ заплатили б 5000 доларів за сорочку? У четвертому столітті н. е. такою була ціна лляної сорочки найвищого гатунку в деяких частинах Римської імперії. Ця ціна являла собою заробітну плату за 25 тижнів роботи, що платили найбільш високооплачуваним ткачам льону того часу.
Сьогодні люди все ще високо цінять всі види розкішних лляних товарів. І якщо ви колись спали в гарячому кліматі на свіжій, прохолодній лляній постелі, то ви знаєте, що льон має деякі особливості. Що робить його таким особливим?
Походження
«Лляне полотно існує всюди вже довгий час, принаймні від днів стародавнього Єгипту,— сказав Рой, директор філіалу Улстерської ткацької компанії.— Для них він був чимось священним, тому що ріс на берегах ріки Нілу, і вони навіть думали, що їхні боги вдягались у лляне.
Тому повинна була процвітати лляна промисловість навколо Нілу,— продовжував Рой.— У лляне одягали як живих, так і мертвих, коли єгиптяни використовували його для того, щоб підготувати тіла для похорону». І лише уявіть, скільки це коштувало! Ткач виробляв тільки близько трьох метрів полотна за тиждень, у той час як 900 метрів використовувалося, коли ховали фараона!
Міцність лляного полотна показана тим фактом, що воно зберігалося тисячами років у гробницях фараонів. Лляний одяг був також ознакою положення та престижу, як вказувалося на те, коли фараон Єгипту хотів відзначити Йосипа. Біблія говорить, що він «зодягнув його в одежу віссонну [з якісного лляного полотна, НС]» (Буття 41:42). Цікаво, що Йосип багатий муж з Ариматеї, обгорнув Ісусове тіло [якісним лляним полотном] плащеницею чистою (Матвія 27:57-59).
Серед ізраїльтян, які з Мойсеєм покинули Єгипет, були майстри, що виробляли лляне полотно. Коли вони були в пустині, то ці майстри виробляли «суканий віссон» для потреб у будівництві скинії (Вихід 26:1, 31, 36; 35:35).
Оскільки тканина є прохолодною та зручною, то люди в Ізраїлі мусили високо оцінити лляний одяг. Крім того, його було легко прати та чистити; дійсна зручність, коли ви думаєте про закони в Ізраїлі, які вимагали прати одяг для чистоти та гігієни (Левит 11:25, 40; 13:34; 15:5-13; 16:4, 32). В Біблії доречно говориться, що «чистий та світлий віссон... то праведність святих» (Об’явлення 19:8).
«Коли віссон переться,— сказав Рой,— він позбавляється мікроскопічного пласта і, таким чином, кожного разу поновлює свою ніжну, чисту поверхню. Через те, що він стає міцнішим, коли є вологим, полотно дуже добре переносить часте прання». Отже, як ми отримуємо цю чудову тканину?
Виділені волокна
На самому початку історії людство навчилося виготовляти полотняний одяг із волокон льону. Нелегко виділяти волокна, щоб, врешті, виготовити чудове, розкішне лляне полотно. Розгляньмо коротко, що та робота включала в себе згідно з тим, як то робилося в минулому в Ірландії, яка протягом століть була центром виробництва лляного полотна.
У квітні або в травні насіння льону сіяли руками. Через 16 тижнів рослини вимагали старанного догляду, оскільки вони виростають високими і тонкими з ніжними синіми квітами на верхівках. Льон готовий для збору врожаю в кінці серпня, коли він стає коричневатим. Рослини потім зрізували руками. Як тільки зібрано листя та насіння (лляна олія виготовляється з насіння), починається важка робота виділення волокон.
Щоб зі стебла виділити волокна, стебла змочували в басейнах зі стоячою водою протягом приблизно двох тижнів, щоб зігнила дерев’яниста кора стебла. На думку одного фахівця, «ця стадія [названа відмочуванням] є одною з найбільш важливих та, безсумнівно, найбільш неприємних стадій з того, що зустрічається при вмілій роботі з льоном». Стояти по пояс у басейні з неприємним запахом, наповненому зіллям, старанно витягувати гнилі рослини та намагатися не надломити довгі стебла— то, дійсно, було неприємною справою!
Неприємно пахнучий льон розстеляли по траві, щоб висушити його під сонцем протягом наступних двох тижнів. Коли льон ставав сухим та ламким, стебла ломали та вибивали, щоб отримати волокна. Цей процес називали тіпанням. Один письменник стверджує, що з його досвіду «нічого не могло бути важчим у людській праці, ніж старий спосіб тіпання льону руками».
Виготовлення полотна
Коли маса шовковистих волокон виділена зі стебел, їх обчісували, щоб розділити, скручуючи в нитки. Коротші використовувалися для виготовлення грубих виробів, таких, як мотузок, рибні сіті, брезент та парусина. Довші волокна сукали в незвичайно чудову пряжу, набагато кращу від тої, з якої могли б прясти шерсть або бавовну, які мають набагато коротші волокна.
Ткацький верстат використовувався для того, щоб ткати з пряжі лляну тканину. Проте дальші кроки були обов’язковими для зміни простої тканини, що виходить із ткацького верстату, у чудове біле лляне полотно з ніжним атласним блиском. Наприклад, тканину треба було неодноразово вибивати, щоб вирівняти волокна. Після цього тканина потребує вибілювання.
Голландці стали визнаними майстрами в мистецтві обробки та вибілювання. Один письменник пояснив: «Голландська система, яка застосовувалася в Ірландії, складалася з восьми або десяти днів вилуговування (або в коров’ячій сечі, або золінням у попелі морських водоростей), потім змочувалася на наступних два чи три тижні в маслянці або у висівці, слідом за чим йшло промивання, молотіння [вибивали дерев’яними молотками, щоб добитися гарного блиску] і витягували для сушіння [виставляли на сонце та повітря]». Кажуть, що весь процес повинен був тривати від семи до восьми місяців.
У наші дні, звичайно, механізація та більш наукові методи беруть на себе багато важкої праці у виготовленні лляного полотна. Сучасні методи також зробили набагато легшим та швидшим виробництво не тільки лляної пряжі, але також більш ускладнили виробництво, наприклад, виготовляють дамаск.
Слово «дамаск» походить від назви міста Дамаск, де в середні віки ткачі виробляли ці особливо чудові зразки тканини. Складність ткання дамаску видно із серветок, надісланих белфастським фабрикантом Вікторії, королеві Британії, в 1887 році. Кожна дамаскова серветка мала розміри 43 сантиметри на 38 сантиметрів, кожна мала 3060 подовжніх ниток та 4012 поперечних ниток — 4 кілометра нитки в кожній серветці!
Але оскільки всі нитки одного кольору, то чим виділяються ці зразки? К. Г. Понтинг у своїй книжці «Відкриття текстильної історії та візерунку» (англ.) пояснює: «У більшості зразків [дамаску] виявляється, що світло відбивається по-різному від поверхні подовжніх та поперечних ниток. Лляний дамаск майже завжди є білим і повністю основується на цьому світловому ефекті».
Наступного разу, оглядаючи лляне полотно, ви, без сумніву, більш повно оцінюватимете працю та догляд, завдяки яким воно існує. Ви зможете зрозуміти те, що люди знали протягом тисяч років,— у лляному полотні є дійсно щось особливе!
[Ілюстрація на сторінці 23]
Висушений льон.