Як дехто навчився долати негативні емоції

ЧАС від часу в кожного виникають негативні емоції. Через такі суворі проблеми, як тяжкі хвороби, пристарілий вік або смерть тих, яких ми любили, у декого можуть виникнути затяжні негативні емоції, що можуть несприятливо вплинути на їхнє життя.

Однак навіть серед останніх є ті, що навчилися контролювати такі емоції і, отже, можуть успішно справлятися зі своїми щоденними справами. Нижче журнал «Пробудись!» представляє інтерв’ю з такими особами.

Дженіс лікується від хвороби, що вражає її емоції. Однак вона заявляє: «Я побачила, що найефективніший спосіб справлятися з проблемами — це контролювати свої думки. Мені вдається це, коли я роблю щось для інших, як, наприклад, печу та шию. Я також особливо стараюсь зосередитися на приємних спогадах і на майбутньому, якого я сподіваюсь. Оскільки я хвора, жодне з перерахованого не вдається мені легко. Інколи було б легше опустити руки і знову хворіти. Але добрі результати вартують зусиль».

Чоловік Етель після 45 років спільного життя з нею помер. Хоча сум її не проминув, то все ж таки Етель контролює свої емоції. Вона пояснює: «Я стараюсь жити для інших. Наприклад, я отримую радість від навчання інших Божих намірів, що описані в Біблії. Одна молода жінка була настільки щасливою від усього того доброго, чого вона навчалася, що її вдячність допомогла мені стати веселішою. Оскільки я зосереджуюсь на позитивних біблійних думках для того, щоб навчати інших, це допомагає витіснити негативні думки з мого розуму. Молодші жінки також звертатимуться до мене з різними проблемами за допомогою, і розмови про все те позитивне, що вони можуть робити у своєму житті, також допомагають мені перебороти негативні емоції».

Артур протягом багатьох років вів насичене активне життя. Потім через тяжку хворобу він був змушений залишити світську роботу і всі справи за межами дому. Багато місяців Артур почував себе непотрібним та пригніченим. Як він справився з такими почуттями? «Я перестав зосереджуватися на тому, що я вже більше не міг виконувати. Замість цього я доклав зусиль до того, що я міг виконувати, щоб допомогти іншим людям вдосконалитися і підбадьорити їх, коли вони були пригнічені. Оскільки сфера моєї діяльності обмежується моїм домом, я часто користуюсь телефоном. Я не мав часу жаліти себе, тому що був зайнятим, допомагаючи іншим і підбадьорюючи їх».

Зрозуміло, що Ніта через ряд переломних моментів у житті, включаючи смерть чоловіка, зносила важку розпуку та депресію. З часом вона навчилася контролювати такі почуття: «Коли мене огортає почуття розпуки, я шукаю конструктивне рішення. Я заставляю себе вийти на вулицю погуляти, подзвонити до подруги, послухати музику або робити щось таке, що — я знаю з власного досвіду — полегшить депресію. Я стараюся ставитися до себе зі співчуттям, наче до доброго друга».

Мері зносить важку хворобу 32 роки. Вона прикута до крісла на колесах і виходить з дому тільки тоді, коли йде до лікаря. Чому Мері не занепадає духом? Вона пояснює: «Мій чоловік є величезною підтримкою для мене. Також я часто читаю підбадьорюючий матеріал. Я регулярно дзвоню своїм друзям і часто проявляю ініціативу, запрошуючи їх до себе в гості. Я радію їхніми візитами і не користуюся такими оказіями, щоб нарікати або дуже жаліти себе. Я не витрачаю часу, щоб зосереджуватися на чомусь негативному у своєму житті, тому що в ньому є дуже багато позитивного».

Маргаріт за своєю природою реаліст. «Коли виникають негативні почуття,— говорить вона,— я шукаю когось, хто має позитивне мислення, звичайно, не ідеала, але того, хто мене добре знає, пригадуватиме мої успіхи і підбадьорюватиме мене».

Роуз Мері протягом років перенесла п’ять серйозних операцій; вона та її чоловік пережили протягом останніх півтора року сім смертей у своїй родині. Звичайно, тягар цього спричинив негативні емоції. Однак вони не зосереджуються на цьому. Вони, будучи Свідками Єгови, живляться силою біблійної позитивної і потішаючої надії на праведний новий світ, який прийде незабаром, де Бог «кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю». За словами Ісуса, навіть мертві воскресатимуть: «Надходить година, коли всі, хто в гробах,— Його [Божого Сина] голос почують, і повиходять» (Об’явлення 21:4; Івана 5:28, 29).

[Ілюстрація на сторінці 9]

Дженіс контролює свої емоції, роблячи щось для інших, зосереджуючись на приємних спогадах і на майбутньому, якого сподівається.