Короткі поради нерідним батькам
БЮРО США з питань перепису населення передрікає, що кількість родин з нерідними батьками до 1995 року перевершить кількість традиційних родин. У той час 59 дітей зі 100 житимуть у «змішаних родинах» (родинах з вітчимом або мачухою) до віку 18 років. Ми подаємо декілька корисних порад нерідним батькам, кількість яких постійно зростає.
Дайте час. Нерідні батьки повинні пам’ятати, що дітям потрібно часу, щоб вони призвичаїлись до них. Фахівець у галузі психічного здоров’я Мавіс Хетерінґтен пояснює, чому перші декілька місяців або років можуть бути дуже важкими: «На ранньому етапі подружнього життя батьків як син, так і дочка вороже настроєні, дуються, не слухаються і гніваються не тільки на вітчима, але й на свою матір. Вони розлючені... на матір за те, що вона знову вийшла заміж». Нерідні батьки повинні намагатися зрозуміти почуття дітей, хоча це може бути важко. (Дивіться Приповістей 19:11).
Найперше налагоджуйте добрі взаємини. У своїй книжці «Нерідні родини» (англ.) Джой Канеллі дає розумну пораду, що нерідні батьки матимуть кращу можливість поправляти поведінку своїх нерідних дітей після того, як налагодять добрі взаємини з ними. Тим часом рідним батькам було б добре відповідно дисциплінувати своїх дітей. (Порівняйте Приповістей 27:6). Проте нерідні батьки можуть дати дітям відчуття затишку тим, що підтримуватимуть той розпорядок у родині, який люблять діти, як, наприклад, робити довгі прогулянки або разом грати в ігри. Разом з тим нерідні батьки не повинні використовувати час приймання їжі як нагоду вичитувати дітям мораль.
Уникайте фаворитизму. Вітчим чи мачуха повинні уникати, якщо це можливо, будь-якого фаворитизму щодо своїх рідних дітей, хоча час од часу можуть виникати труднощі. (Порівняйте Римлян 2:11).
Обачливо налагоджуйте взаємини. Одне недавнє дослідження родин з вітчимом або мачухою виявило, що часто особливо важко вітчиму найти спільну мову з пасербицею. Один автор написав так: «Коли вітчим намагається заговорити, дівчинка ухиляється від нього. Коли вітчим намагається вжити певних дисциплінарних заходів, дівчинка чинить опір». Цей автор підсумовує: «Здається, що в такій ситуації вітчим спочатку не доб’ється ніякого успіху у стосунках з дівчинкою». Від нього вимагається великих зусиль та співчутливого розуміння. Тоді як дівчинці подобається усна похвала з боку вітчима, вона почуває себе ніяково при будь-якому прояві ніжності з боку вітчима, скажімо, міцних обіймах. Вітчим мусить розуміти, що дівчинка, мабуть, має саме такі почуття. Якщо так, то він мусить більше наголошувати на усні похвали та обговорювання, ніж на фізичний вираз батьківської любові. (Порівняйте Приповістей 25:11).
Остерігайтесь ревнощів. Життя показує, що у багатьох випадках пасербиця схильна бачити у мачусі конкурентку. Мачуха, яка здогадується про почуття дівчинки і розуміє її, може у зв’язку з цим уникнути непотрібного тертя. Батько може теж багато чого зробити, щоб зменшити напругу, тим що запевнятиме свою дочку в батьківській любові та пошані (Приповістей 15:1). Дослідники застерігають, що мачуха часто намагається докладати забагато зусиль і занадто швидко входити у роль матері своїй нові дочці. Знову ж таки ключем до успіху є терпіння.
Нелегко бути вітчимом чи мачухою. Але з цим можна справитись, як показують тисячі прикладів успішного життя. Пам’ятайте: Біблія дає найкращу пораду, щоб добитися успіху у будь-якій родинній ситуації, коли каже: «А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости» (Колосян 3:14).