Чи потрібно моїй родині імунізуватися?

«ПОТРІБНО зробити дитині щеплення»,— говорить один лікар. Ці слова дитині, мабуть, здаються зловісними, але батьки кивають головами на знак того, що вони погоджуються з цим, й у них з’являється усмішка, що заспокоює дитину.

Однак недавно постало питання щодо загальноприйнятої імунізації дітей та дорослих. Котрі щеплення дійсно необхідно робити? Що сказати про побічний ефект? Чи у вакцинах є складники крові?

Християнській родині було б добре роздумати над цими питаннями. Відповіді на них мають безпосередній зв’язок із здоров’ям як вашим, так і ваших дітей.

Короткий опис

У 50-х роках нашого століття було винайдено ефективну вакцину, яка у багатьох країнах фактично позбавила людей страху заразитися поліомієлітом. До 1980 року було оголошено, що епідемія віспи унаслідок ефективної програми вакцинації стерта з лиця землі. Здається, це підтверджувало слова Бенджаміна Франкліна: «Унція профілактики краща від фунта лікування».

Нині програми імунізації у загальному ефективно контролюють багато хвороб, візьмімо для прикладу правець, поліомієліт, дифтерія та коклюш (кашлюк). Окрім того, було виявлено, що коли з якихось причин припиняли імунізацію, то хвороба поверталася знову. В одній країні це трапилося з кашлюком.

Як діють ці щеплення? В основному, один із двох способів їх дії полягає в тому, що вони допомагають захистити організм од впливу інфекційних факторів, що називаються патогенами, куди входять бактерії та віруси. Цей перший спосіб називається активною імунізацією. У цьому випадку вакцина містить у собі знесилені або мертві патогенні мікроорганізми (чи їхню отруту) у такий спосіб, що не являє собою небезпеки організмові. Захисний механізм людини починає формувати молекули-вбивці, які називаються антитілами і протидіють справжнім хвороботворним мікроорганізмам, що розвиваються в організмі. Якщо вакцина містить у собі екстракт патогенної отрути (токсину), вона називається анатоксином. Якщо вона виготовлена з живих ослаблених (виснажених) або мертвих патогенних мікроорганізмів, то називається вакциною.

Як ви вже можете собі уявити, це щеплення не створює негайно імунітету. Організмові потрібно часу, щоб сформувати захисні антитіла. До цієї активної імунізації входять усі дитячі щеплення та ін’єкції, які загальноприйнято вважати вакцинами. Всі вони, за винятком однієї (про яку піде мова пізніше), не містять жодних складових частин крові.

Інша процедура називається пасивною імунізацією. Вона застосовується переважно тоді, коли особа серйозно захворіла, скажімо, на сказ. У такому випадку організм не має часу на формування власного імунітету. Отже, в організм хворої людини можна ввести чиїсь, вже сформовані, антитіла, щоб помогти їй боротися проти патогенних мікроорганізмів. Гамма-глобулін, антитоксин і гіперімунна сироватка — назви щеплень, виготовлених з крові імунізованих людей або тварин. Ця запозичена, або пасивна, імунізація спроможна дати організму негайну, проте тимчасову допомогу у боротьбі проти «окупантів». Запозичені антитіла незабаром усуваються організмом як чужорідні білки.

Чи потрібне моїй дитині щеплення?

Після цього короткого опису дехто все ще може думати: «Так яке ж щеплення повинні отримати мої діти?» У більшості частин світу, де дитячі щеплення легкодоступні, регулярна імунізація привела до колосального зменшення кількості певних дитячих хвороб.

Протягом декількох років Американська педіатрична академія разом з іншими організаціями світу рекомендувала регулярну імунізацію від наступних хвороб: дифтерії, коклюшу і правця. Ці три хвороби переважно відносять до одної групи і дають загальне щеплення — АКДС — з трьома частинами активаційних (підсилювальних) щеплень АКДС з інтервалами принаймні у два місяці. Незалежно від цього, імунізація проти кору, свинки і червоної висипки (краснухи) проводиться лише одним щепленням — тривакциною проти кору, свинки, краснухи — дітям річного віку. Також даються чотири порції оральних вакцин проти поліомієліту (поліомієлітна пероральна вакцина), і призначаються за графіком, подібним до того, що при АКДСa.

У багатьох країнах таке регулярне щеплення — обов’язкове, проте кількість повторних імунізацій може бути різною. Недавно, унаслідок декількох випадків захворювання на кір, почали рекомендувати додаткову імунізацію проти цієї хвороби за певних обставин. Ви можете проконсультуватися у свого лікаря про ці деталі.

Окрім цих вакцин, існує вакцина проти запалення легенів («Pneumovax»). Здається, що вона утворює імунітет на все життя у дітей та дорослих, котрі з якихось причин схильні до певних форм запалення легенів.

Ще інша дитяча вакцина називається «Hib». Її щеплюють, щоб захистити від звичайних дитячих патогенних мікроорганізмів, як, наприклад, гемофільного грипу. Ці мікроби спричиняють ряд хвороб, найбільш серйозна з них — тяжка форма менінгіту. Загалом ця вакцина виявилась досить безпечною, і все частіше її рекомендують залічувати до серії дитячих щеплень.

Між іншим, ще не існує регулярного щеплення проти вітряної віспи. А щеплення проти віспи більше не існує, бо, як було вже згадано, всесвітня програма вакцинації стерла з лиця землі цю смертельну хворобу.

А що сказати про побічний ефект?

А що сказати про спірне питання побічних ефектів щеплення? При більшості щеплень, окрім звичайного вибуху плачу та короткочасних дитячих сліз, побічний ефект незначний та недовготривалий, найбільше, що може бути — день-два гарячки. А втім, багатьох батьків непокоїть питання шкідливості цих щеплень. Під час одного медичного вивчення було опитано батьків, що турбуються станом здоров’я своїх дітей, і, як виявилось, 57 відсотків опитаних батьків стурбовані реакцією дитини після імунізації.

Нещодавно публічно було висловлено великі сумніви щодо дії АКДС на одну з трьох хвороб, а зокрема, на коклюш, або кашлюк. Успіх цієї вакцинації полягав в ефективному зменшенні кількості випадків колись страшного захворювання, тобто від 200 000 випадків щороку лише в одній країні перед запровадженням цієї вакцинації і до 2000 на рік після широкого застосування цієї вакцини. Але виникав 1 серйозний побічний ефект на 100 000 введених доз — припадки і навіть ушкодження мозку.

Хоча така реакція відбувається дуже рідко, вона викликала деякі побоювання з боку батьків, які побачили, що у них немає іншого вибору, як лише дозволити дитині бути щепленою, щоб можна було послати її до школи. Хоча коклюш і є непоширеною хворобою, та все-таки, коли він з’являється в якійсь околиці, його наслідки важкі; фахівці дійшли до висновку, що у загальному дитині «значно безпечніше бути щепленою проти коклюшу, ніж захворіти на нього». Ці фахівці радять, що можна імунізувати дитину, за винятком, «коли попередня доза призвела до судо́м, запалення мозку, симптомів розладу центральної нервової системи або фізичного виснаження. Також не слід робити додаткового щеплення немовлятам, що перенесли надмірний сон, надмірний плач (невгамовний плач або ридання тривалістю до 3 годин і більше) або температуру 105° F (40.5° C)»b.

У багатьох країнах справжнє рішення проблеми — безклітинна вакцинація, як, наприклад, та, яку недавно почали призначати в Японії, де вона виявилась досить перспективною. Здається, що ця нова вакцина безпечніша і теж стає доступною в інших країнах.

Інші регулярні дитячі щеплення також виявились ефективними і відносно безпечними.

А що сказати про імунізацію дорослих?

Для дорослої особи є декілька активних щеплень, про які їй не потрібно забувати. У кращому випадку всі дорослі повинні мати імунітет до кору, свинки та червоної висипки, який є наслідком або захворювання, або імунізації в дитинстві. Якщо виникає питання імунізації, то лікар може порекомендувати щеплення тривакциною проти кору, свинки, краснухи для дорослих.

Щеплення антитоксином правця приблизно кожних десять років вважається доброю профілактикою проти цієї хвороби. Старшим людям і хронічно хворим, мабуть, добре було б порадитись у лікаря про щорічну імунізацію проти грипу. Коли ви подорожуєте в іншу частину світу, мусите зважити на імунізацію проти таких хвороб, як жовта гарячка, холера, карбункул, черевний тиф або чума, якщо вони трапляються на тій території, куди ви їдете.

Існує певний препарат активної імунізації, на який нам слід звернути особливу увагу, бо він єдиний виготовляється з крові. Це вакцина проти гепатиту В, що називається «Гептавакс-B». Така імунізація призначається деяким особам, як, наприклад, медикам, котрі можуть випадково заразитися через продукти крові пацієнтів, що хворі гепатитом В. Хоча вона вважається плодом великого поступу у медицині, то багато людей занепокоєні через метод її виготовлення.

В основному, береться кров якихось осіб, хворих гепатитом В, тоді в ній вбивають усі інші віруси і збираються конкретні антигени гепатиту В. Цей очищений, знешкоджений антиген вводиться в організм як вакцина. Проте багато людей не приймають цієї вакцини, боячись підхопити щось через продукти крові від заражених людей, які, приміром, ведуть нерозбірливе статеве життя. Більш того, деякі сумлінні християни не приймають цієї вакцини через те, що вона виготовлена з крові іншої людиниc.

Через винахід іншої, але однаково ефективної вакцини проти гепатиту В християни почали погоджуватись на цей вид профілактики. Вона розроблена за допомогою генної інженерії, виготовляється у клітинах дріжджів та не має нічого спільного з людською кров’ю. Якщо ви працюєте у сфері медицини або з якихось інших причин є кандидатом на вакцинацію проти гепатиту В, то вам, мабуть, добре було б обговорити це з вашим лікарем.

Кров у виготовленні вакцин

Християни, котрі серйозно ставляться до біблійної заборони зловживати кров’ю, піднімають важливе питання (Дії 15:28, 29). Чи є інші вакцини, виготовлені з крові?

У загальному, лише з одним винятком — «Гептавакс-B», препарати активної імунізації не виготовлені з крові. Наприклад, сюди входять усі дитячі щеплення.

Цілком інакше стоїть справа з препаратами пасивної імунізації. Якщо комусь радять зробити собі щеплення після ймовірного зараження, як, наприклад, після проколення ноги іржавим цвяхом або після укусу пса, то людина може зробити висновок, що таке щеплення (якщо не є повторною імунізацією) робиться гіперімунною сироваткою, яка виготовляється з крові. Це також стосується резус-антитіла («Rhogam»), який часто рекомендують матерям, що мають негативний резус-фактор, і які з певних причин є під впливом резус-позитивної крові, як, наприклад, у разі несумісності при народжені дитини крові матері і плоду.

Оскільки такі пасивні імунізації турбують тих, хто не байдужий до питання крові, то яку позицію повинен зайняти сумлінний християнин? Попередні статті цього журналу та супутнього йому, «Вартової башти», представляють послідовну позицію: кожен християнин повинен сам вирішувати, зважаючи на навчене Біблією сумління, чи йому і його родині погоджуватися на таке, чи ніd.

Чи потрібно моїй родині імунізуватися?

Християни високо цінують життя і щиро бажають робити все найкраще для здоров’я своїх родин. Чи ви свідомо вирішили імунізувати свою родину, чи ні — це ваше власне рішення (Галатів 6:5).

Один фахівець зробив такий підсумок цієї ситуації: «Батьки мусять бути поінформованими про будь-яке медичне втручання їхнім дітям. Вони не лише офіційні захисники своїх дітей. Вони відповідальні за здоров’я та захист своїх нащадків протягом того періоду життя, в який ці нащадки залежні від них». У справі імунізації, а також у багатьох інших медичних справах Свідки Єгови дуже серйозно ставляться до своєї відповідальності. (Від лікаря).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 24]

Препарати для імунізації, виготовлені без крові

Дитячі щеплення (АКДС, поліомієлітна пероральна вакцина, тривакцина проти кору, свинки, краснухи)

Вакцина «Hib»

«Pneumovax»

Анатоксини

Щеплення проти грипу

«Recombivax-HB»

Препарати для імунізації, виготовлені з крові

«Гептавакс-B»

«Rhogam»

Антитоксини

Антивенін (проти отрути змій та павуків)

Імуноглобуліни (для різних хвороб)

Гамма-глобулін

Препарати з гіперімунною сироваткою (приміром, антирабічна сироватка)