Резус-фактор і ви

ДУЖЕ щасливий батько зверху споглядає на своє новонароджене немовля, що мирно спить на руках матері. Мати провела довгу ніч у пологовій палаті, але тепер усі ці муки позаду. Заходить лікар, щоб оглянути своїх пацієнтів і поздоровити цілу родину. «Залишилася лише одна звичайна дрібничка»,— каже він.

Материнська кров є резус-негативною, і огляд виявив, що кров немовлятка резус-позитивна, отже мамі потрібно зробити імунізаційне щеплення. «Це невелика ін’єкція препарату, виготовленого з антитіл людини, але,— запевнив їх лікар,— вона дуже важлива, щоб запобігти ускладненням під час наступних вагітностей».

Хоч і лікар уважає це щеплення простою процедурою, однак згадка про неї і про можливі «ускладнення» викликає у розумах стурбованих батьків багато запитань. Що насправді дає це щеплення? Чи воно справді необхідне? Що станеться, коли батьки відмовляться від нього? А в християн постає ще й інше запитання. Оскільки Біблія говорить, щоб християни ‘стримувались від крови’, то чи їм можна погоджуватися на це і мати чисте сумління, якщо препарат виготовлений з антитіл крові іншої людини? (Дії 15:20, 29).

Історія проблеми з резус-фактором

Декілька десятиріч тому вчені встановили, що людська кров містить багато чинників, або антигенів, тому кров кожної людини унікальна. З часом вони довідалися, що більшість медичних проблем при контакті крові однієї людини з кров’ю іншої створюють дві антигенні системи червонокрівців. Одна з них називається «ABO», інша — «Rh». Короткий огляд системи Rh, або резус-фактора, допоможе нам знайти відповідь на важливі запитання тих стурбованих батьків і, можливо, ваші.

У 1939 році лікарі опублікували дивний випадок, що трапився з 25-річною жінкою, у котрої під час вагітності померла друга дитина. Після народження мертвого немовлятка їй було зроблено переливання крові, на що у неї виникла сильна реакція, хоча кров була від її чоловіка і, очевидно, сумісна з її власною з огляду на антигенну систему ABO. Пізніше лікарі висунули гіпотезу, що якийсь невідомий чинник крові першої дитини, змішавшись з її власною кров’ю, сенсибілізував цю кров, викликаючи таку реакцію на кров чоловіка і зумовлюючи втрату її другої дитини.

Цей невідомий чинник, або фактор, пізніше було виявлено під час експериментів з макаками резус, тому його було названо «резус-фактор». Цей чинник крові дуже зацікавив медиків 1960-х років, бо, як виявилось, він був причиною досить частої і здебільшого трагічної хвороби немовлят, яка називається еритробластозом новонароджених. Коли медики вивчили резус-фактор і цю хворобу, то таємниця дивної історії була розкрита.

Резус-фактор, генетика і хворі немовлята

Більшість людей дуже переживають, коли новонароджене дитинча серйозно хворіє чи вмирає. Багатьом людям важко навіть дивитися на хворе чи виснажене немовля, і лікарі не є винятками. Особливо лікарі зацікавилися цим дітовбивчим резус-фактором з двох інших причин.

По-перше, лікарі почали розуміти характер хвороби і збагнули, як резус-фактор спричиняє захворювання та смерть. Резус-фактор наявний у червонокрівцях близько 85—95 відсотків людей, як жінок, так і чоловіків. Такі люди називаються резус-позитивними. Від 5 до 15 відсотків не мають цього чинника і тому є резус-негативними. Якщо резус-негативна особа отримала кров від резус-позитивної, то в неї утворюються молекули, що називаються антитілами, які знищують резус-позитивну кров.

По суті, це звичайна і нормальна реакція імунної системи організму на всі чужорідні тіла. Проблема полягає в тому, що мати з резус-негативною кров’ю може виношувати дитинча, яке вспадкувало від батька резус-позитивну кров. Це не несе жодної небезпеки, якщо плацента без вади і надійно відділяє кров немовлятка від материнської. (Порівняйте Псалом 139:13, НС). Але оскільки людський організм недосконалий, то інколи крізь плаценту може просочитися незначна кількість крові немовляти. Іноді це трапляється внаслідок якоїсь медичної процедури, як, скажімо, амніоцентезу (діставання зразка навколоплодових вод для аналізу). Або коли незначна кількість крові немовляти змішується з материнською під час пологів. Хоч би яка була причина, материнський організм може сенсибілізуватися і почати виробляти антитіла проти резус-позитивної крові.

Уявімо собі цю проблему. Оскільки материнський організм виробив у собі такі антитіла, то всі наступні діти є під ризиком, у разі вони вспадкують резус-позитивну кров батька. А все це тому, що материнський організм вже виробив антитіла проти резус-позитивної крові.

Певні антитіла без труднощів проходять крізь плаценту. І це добре, бо таким чином вони створюють у всіх новонароджених немовлят певний тимчасовий природний імунітет. Однак з цією хворобою резус-антитіла сенсибілізованого материнського організму проходять через плаценту й атакують резус-позитивну кров немовлятка. Таке рідко трапляється з першою дитиною, частіше з наступними. Це викликає хворобу, що називається гемолітичною хворобою новонароджених, або еритробластозом новонароджених, якщо є серйозні ушкодження.

Як ми побачимо, існує багато способів справлятися з цією хворобою, хоча всі вони обмежені. А зараз звернімо увагу на один медичний аспект цієї проблеми, зокрема на можливі засоби запобігання.

Досягнення у запобіганні хворобі

Ви, мабуть, пригадуєте, що цією хворобою дуже зацікавилися лікарі з двох причин. Перша: механізм хвороби став відомим і зрозумілим. А яка друга причина?

Вона з’явилась у 1968 році. Бо по декількох роках досліджень та розчарувань від не зовсім успішної терапії серйозно хворих немовлят лікарями було розроблено імунізацію, що ефективна у запобіганні проблемі «резус-немовлят». Це була добра новина. Але який принцип цієї імунізації?

Пригадаймо, що резус-проблема (у другої дитини і наступних з резус-позитивною кров’ю) виникає тоді, коли кров першого резус-позитивного немовлятка просочується до резус-негативного материнського організму і змушує його виробляти антитіла. Чи є якийсь спосіб виловити червонокрівці немовляти з материнської крові ще до того, як вони сенсибілізують її?

Було винайдено препарат для імунізаційного щеплення матерів, що називається антирезусний імуноглобулін, в деяких країнах відомий за фабричною назвою «RhoGAM» і «Rhesonativ». Він складається з антитіл проти резус-позитивних антигенів. Його вплив на організм є складним і не цілком зрозумілим, але у загальному, здається, він діє за наступним принципом.

Якщо є підозра, що резус-негативна мати піддасться впливу резус-позитивної крові, як, наприклад, після народження резус-позитивної дитини, то матері дають щеплення резус-антитілами. Ці антитіла швидко атакують просочені в материнську кров червонокрівці резус-позитивного немовлятка і знищують їх ще перед тим, як вони сенсибілізують організм матері. Це ефективно усуває небезпеку для наступного немовлятка, бо материнський організм не виробляє антитіл проти резус-негативної крові. Справжня перевага, яку бачать лікарі, полягає в тому, що таким чином запобігається хворобі, а не лікується після її виникнення.

Як теорія це звучить добре, але чи так воно на практиці? Здається, що так. У Сполучених Штатах Америки протягом 1970-х років кількість випадків гемолітичної хвороби новонароджених зменшилась на 65 відсотків. Хоча у цьому відіграло роль багато моментів, зате 60-70 відсотків з них припадало на використання резус-антитіл. В одній канадській провінції кількість смертних випадків немовлят від гемолітичної хвороби новонароджених зменшилась від 29 у 1964 році до 1 у 1974 і 1975 роках. Медики вбачають у цьому підтвердження принципу, що «унція профілактики ліпша від фунта лікування». З цими загальними знаннями ми вже зможемо розглянути деякі конкретні запитання, що часто виникають стосовно резус-хвороби.

Яка ймовірність, що я матиму резус-хворобу під час вагітності?

Звичайнісінький аналіз крові може показати тип резус-фактора крові матері та батька; приблизно в кожному 7-му подружжі дружина має резус-негативну кров, а чоловік — резус-позитивну. Виявлення генетичної будови батька може зменшити загальний ризик майже на 10 відсотківa.

А втім, це дуже поверхові статистичні дані. Якщо ви є жінкою з резус-негативною кров’ю й одружені з чоловіком, у котрого резус-позитивна кров, то у вас є від 50 до 100 відсотків ймовірності, що дитина народиться з резус-позитивною кров’ю,— все залежить від генетичної будови вашого чоловікаb. (Немає абсолютно надійного методу визначення генетичної будови чоловіка, подібно як не існує простого методу дізнатися, чи немовля в утробі має резус-позитивну кров).

У кожної вагітної жінки з резус-негативною кров’ю, яка виношує резус-позитивне немовля, існує 16 відсотків ймовірності, що вона сенсибілізується й отже підставлятиме наступні вагітності під ризик. Звичайно, це лише середня кількість. Якщо кров матері не піддавалася гемотрансфузії чи іншому впливу, то перша дитина, як правило, не хворіє на резус-хворобу. Але після першої дитини важко передбачити ймовірність ризику. Жінка може сенсибілізуватися резус-позитивною кров’ю навіть її першої дитини, тоді як інша може мати п’ятеро і більше дітей з резус-позитивною кров’ю і ніколи не сенсибілізуватися. Якщо мати сенсибілізувалася, то ризик смерті кожної наступної дитини з резус-позитивною кров’ю становить 30 відсотків, інтервали між вагітностями не відіграють ролі. Отже, не слід нехтувати цим питанням.

Чи може лабораторна діагностика виявити, що моє немовлятко в утробі є під ризиком?

Так, до деякої міри. Під час вагітності можна визначити кількість антитіл у материнській крові і виявити, виробляє її організм антитіла проти крові дитини чи ні. Також за допомогою амніоцентезу можна визначити, чи знищується кров дитини і чи немовлятко в небезпеці. Однак інколи сам амніоцентез викликає ускладнення і тому слід бути з ним обережним.

Чи щеплення антирезусним імуноглобуліном має побічні ефекти?

Все ще є деякі спірні моменти щодо його застосування під час вагітності через можливу імунологічну шкоду для ембріона, котрий розвивається. Проте більшість фахівців уважає, що ця імунізація є порівняно безпечною як для матері, так і для дитини, яку вона виношує.

Згідно з рекомендацією лікарів, як часто я повинна отримувати це щеплення?

Медики кажуть, що це щеплення слід отримати відразу після того, як резус-позитивна кров потрапила у кровообіг резус-негативної матері. Тому тепер рекомендується давати щеплення не пізніше як через 72 години після пологів, якщо кров немовлятка виявилась резус-позитивною. Ця сама рекомендація стосується амніоцентезу чи мимовільного аборту.

І оскільки дослідження виявили, що незначна кількість крові немовляти може попасти в материнський кровообіг під час вагітності, то деякі лікарі рекомендують прийняти щеплення проти сенсибілізації на 28-й тиждень вагітності. У цьому випадку рекомендується отримати ще одне щеплення після народження дитини.

Чи існує якесь лікування, якщо немовля захворіло на резус-хворобу?

Існує. Хоча гемолітична хвороба новонароджених є серйозним нездужанням, є докази у підтримку лікування, яке не передбачає обмінного переливання крові немовлятка. Найсерйозніші ускладнення цієї хвороби пов’язані з внутрішньою хімічною компонентою, білірубіном, що з’являється у результаті знищення червонокрівців. Це призводить до жовтяниці і може у деяких випадках пошкодити органи немовлятка. (Інколи буває легка форма жовтяниці, коли існує несумісність ABO материнської та дитячої крові, але переважно це не несе з собою серйозних наслідків).

Протягом багатьох років лікарі вважали, що при певній стадії жовтяниці існує підстава для обмінного переливання крові у немовлят, але дальші дослідження виявили багато інших альтернативних способів лікування. Передчасні пологи чи кесарів розтин, а також фототерапія (синє світло) і такі медичні препарати, як фенобарбітал, активоване вугілля та інші види лікування виявилися ефективними й у багато разів зменшили потребу в переливанні крові. Фактично в останніх повідомленнях наголошується на даремності і навіть небезпеці обмінного переливання крові у немовлят з резус-хворобою. (Дивіться інформацію в рамці на 26-й сторінці).

А втім, трапляються й екстремальні випадки, коли лікарі все-таки наполягають на обмінному переливанні крові як на єдиному способі лікування. Тому дехто з батьків уважає, що краще уникнути проблеми, прийнявши ін’єкцію, яка запобіжить хворобі й, отже, жовтяниці.

Чи препарат антирезусний імуноглобулін виготовлено з крові?

Так. Антитіла, з котрих виготовлено препарат, взяті з крові людей, в яких виробився імунітет до резус-фактора або які були сенсибілізовані. Можливо, за допомогою генної інженерії в майбутньому антирезусний імуноглобулін будуть виготовляти не з крові.

Чи християнин може з чистим сумлінням погодитись на щеплення антирезусного імуноглобуліну?

Проблема полягає у можливому зловживанні крові. Святе Письмо досить категорично забороняє споживати кров або якось по-іншому зловживати нею (Левит 17:11, 12; Дії 15:28, 29). Оскільки антирезусний імуноглобулін є продуктом крові, то чи було б порушенням біблійного наказу стримуватися від крові, коли б жінка-християнка прийняла це щеплення?

У цьому часописі та супутньому йому, «Вартовій башті», часто поміщалася інформація стосовно цьогоc. Ми вже зазначали, що під час вагітності антитіла безперешкодно проходять крізь плаценту між матір’ю та немовлям. Звідси деякі християни доходять висновку, що для них прийняти щеплення з антитіл, як, скажімо, антирезусного імуноглобуліну, не є порушенням біблійного закону, бо по суті це подібне до того, що і так відбувається природним шляхом.

Остаточне рішення, погоджуватися на щеплення антирезусного імуноглобуліну чи ні, лежить на кожному християнському подружжі. Однак якщо перед чоловіком і дружиною постала ця проблема і вони вирішили не приймати антирезусного імуноглобуліну, то їм слід усвідомлювати ризик народити дитину серйозно хворою, чому, ймовірно, можна було б запобігти. У такій ситуації вони можуть навіть вирішити, що мудро було б вжити більше запобіжних заходів, щоб вже не народжувати дітей та не підставляти себе під небезпеку такої трагедії. Християнські батьки повинні з молитвою зважити всі ці аспекти й аж тоді зробити рішення.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 26]

Чи збільшена кількість білірубіну є підставою для переливання крові?

Лікарі вже довгий час настільки бояться наслідків збільшеного вмісту білірубіну у крові немовлят, що, коли його рівень зростає до 20 міліграмів на 100 мілілітрів, вони часто наполягають на обмінному переливанні крові, щоб «запобігти ушкодженню мозку». Але чи їхній страх та необхідність переливання крові дійсно виправдані.

Доктор Ентоні Діксон зазначає: «Дослідження таких немовлят не змогли визначити ніяких коротко- чи довгострокових наслідків підняття рівня білірубіну десь до 18—51 міліграма на 100 мілілітрів». Доктор Діксон обговорює навіть «віґінтіфобію — страх перед 20». Хоча і не виявилось жодних позитивних наслідків від збивання цього підвищеного вмісту білірубіну, доктор Діксон робить висновок: «Дилема очевидна. Посилене лікування підвищеного вмісту сироватки білірубіну нині стало традиційним лікуванням. Традиційне лікування не повинно піддаватися сумніву аж до часу, коли воно виявиться хибним, а будь-які спроби показати, що воно хибне, неетичні!» («Канадський родинний лікар», англ., за жовтень 1984 року, сторінка 1981).

Проте італійський авторитетний фахівець, доктор Ерсілія Ґарбаньяті, написала про захисну роль білірубіну і «потенційну несподівану небезпеку від невідповідно низького рівня сироватки білірубіну» (курсив наш) (журнал «Педіатрія», англ., за березень 1990 року, сторінка 380). Ідучи ще далі, доктор Джона Годґман написала у «Західному журналі медицини» (англ.): «Обмінне переливання крові не збереже мозок від забруднення білірубіном, коли рівень білірубіну низький, і з огляду на експериментальну вищецитовану працю може й насправді бути шкідливим» (за червень 1984 року, сторінка 933).