Московські чарівні підземелля

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В РОСІЇ

Я БЕЗ зайвих труднощів зорієнтувався, де розташоване метро. Безперервний потік люду вливався у вхід до підземелля. Перед входом блищала яскраво-червоним неоновим світлом літера «М». Вхідні двері були широко розчинені переді мною. Всередині я побачив цікаву річ: люди кудись швидко спускалися і зникали, наче у безодні. Спочатку я завагався. Відтак взяв себе в руки і рушив за людьми.

Перший раз у своєму житті я був у метрополітені. Я не кажу про метро взагалі, а про Московський метрополітен! Звідкіля ж така зацікавленість метро у світі, де людина літає в космос, ділить атом і навіть виконує складну хірургічну операцію на мозку?

Насамперед тому, що мені було сказано, що Московський метрополітен, либонь, найкрасивіше метро у світі. Але, як говорить одна російська приказка, «ліпше один раз побачити, ніж сто разів почути». Коли я відвідував міжнародний конгрес Свідків Єгови в Москві минулого липня, то дуже хотів проїхатися на метро.

Хто його збудував

У 1902 році російський вчений та інженер Болінський запропонував збудувати наземну транспортну мережу, що мала проходити уздовж Кремля і звертати до центру міста. Але Московська муніципальна рада того разу відхилила план розвитку тієї мережі. Проте через десять років рада серйозно почала задумуватися над цією ідеєю (це мала бути перша у своєму роді транспортна мережа в Росії), але вибух першої світової війни 1914 року затримав її подальший розвиток. За перегляд цієї ідеї взялися аж у 1931 році. Саме тоді Центральний комітет комуністичної партії Радянського Союзу видав декрет про побудову першої в країні підземної залізниці в Москві. Отже, Росія стала 11-ю країною, а Москва — 17-м містом, де почався такий велетенський будівельний проект.

Московський метрополітен відкрив свою першу лінію, завдовжки приблизно 11 кілометрів, о сьомій годині ранку 15 травня 1935 року — лише через три роки після початку будівництва. Чотири поїзди обслуговували 13 станцій, і добовий пасажирооборот становив близько 200 000 чоловік. Москвичі та іноземні відвідувачі не припиняли дивуватися. Це було щось цілком нове і незвичайне! Люди ставали в чергу ще з вечора, щоб бути серед перших пасажирів. Там було на що подивитися. І зараз є теж.

З 1935 року мережу було розширено до дев’яти ліній, їхня загальна протяжність сягає 200 кілометрів, і там налічується 149 станцій. Майже усі інші форми громадського транспорту в Москві, а також аеропорт і річкові шляхи по-різному поєднані з метро. По суті, москвичі вже не можуть уявити своє життя без метро. І це зрозуміло, адже щодня воно перевозить у середньому дев’ять мільйонів пасажирів, а це становить кількість населення майже двох Фінляндій. Для порівняння, метрополітени Лондона і Нью-Йорка разом узяті перевозять приблизно половину цієї кількості.

Придивімося ближче

Чи вам цікаво знати, що лежить на глибині 20-поверхового будинку? Ескалатор швидко спускає нас вниз. Це лише одні з 500 рухомих сходів усієї мережі, і якщо їх усіх викласти уздовж, то вони будуть 50 кілометрів завдовжки. А яке цікаве відчуття, коли спускатися додолу під кутом 30 градусів зі швидкістю близько метр за секунду, майже з подвійною швидкістю ескалаторів у багатьох інших країнах!

Ми вийшли на станції «Маяковська». Враження від її архітектурного оформлення таке, начебто ми не на станції метро, а в якомусь палаці. Мені дійсно було важко збагнути, що ми під землею. Рідко я бачив таку чудову архітектуру на поверхні, вже не кажучи про підземелля. Не дивно, що на одній міжнародній архітектурній виставці, проведеній у 1937—1939 роках, було почесно відзначено п’ять станцій Московського метрополітену, серед котрих була і ця. Звісно, що не всі 149 станцій такі палацові, як «Маяковська»,— більшість нових станцій мають скромний вигляд, але також вражають унікальністю стилю і форми.

Майже усі станції можуть щось сказати про російську історію. Мармур, кераміка і ґраніт були завезені з 20 різних куточків Росії, щоб декорувати станції. Тому в одному фотопутівнику зазначається: «Ціла країна внесла свою лепту в будування Московського метрополітену». Для декорації підлоги завдяки своїй витривалості застосовувався ґраніт. Це важливий фактор, якщо зважити на хмари народу, які щодня тиснуться на станціях.

Насолоджуючись красою підземного палацу, ми помітили, що поїзди їздять узад і вперед з великою швидкістю. Коли один поїзд від’їжджає, то десь через 90 секунд можна бачити фари наступного. Чи ці поїзди завжди їздять з такою частотою? Лише в години пік. У звичайний час вони їздять приблизно через кожних п’ять хвилин.

Заледве ми встигли сісти у зручні сидіння поїзда, як одразу відчули, що поїзд почав набирати швидкість. Він з шумом почав летіти крізь тунель, який має лише 6 метрів у діаметрі; інколи швидкість поїзда досягає 100 кілометрів за годину. А людині, щоб проїхати усю протяжність ліній метро, потрібно шість годин! Москвичі люблять метро не лише тому, що це найшвидший вид транспорту, але й тому, що він дешевий і зручний. Минулого липня під час міжнародного конгресу Свідків Єгови проїзд на метро у всі керунки коштував десять рублів, що дорівнювало одному американському центу.

Інтервали між поїздами настільки короткі, що хтось може зацікавитись, як це можливо, щоб вони їздили з такою великою швидкістю. Пояснення просте. Щоб запобігти нещасним випадкам, було спеціально сконструйовано систему автоматичного контролю швидкості. Ця система стежить, щоб дистанція між поїздами ніколи не була меншою, ніж необхідно поїзду для повної зупинки. Інакше кажучи, у поїзда, який мчить зі швидкістю 90 кілометрів за годину і під’їжджає до іншого заблизько, автоматично спрацьовують гальма. Окрім того, машиніст попереднього поїзда попереджується сигналом. Звичайно, із застосовуванням такої системи дуже зріс рівень безпеки пасажирських перевезень. Чи не тому московські пасажири такі спокійні й розслаблені? Більшість з них спокійно сидять і читають, повністю упевнені, що безпечно вийдуть на своїй станції.

Освітлення та вентиляція

Щоразу рано-вранці, коли починають стугоніти електродвигуни і запалюються сотні тисяч ламп, мільйони людей починають проштовхуватися у переповненому підземеллі, де 3200 вагонів поїздів метро протягом дня то відчинятимуть, то зачинятимуть свої двері. Все це стало можливим завдяки колосальній кількості електроенергії.

Внаслідок цього виділяється дуже багато тепла, яке лише частково поглинається землею. Але що сказати про зайвину тепла, через котру перегрівалися б тунелі та станції? І як належить палацам, кожна станція має вентиляційну систему, котра чотири рази в годину повністю замінює повітря. Хоч би як метро було залюднене, там завжди буде свіже повітря. По суті, багато хто вважає, що вентиляційна система Московського метро є найліпшою у світі.

Взимку це тепло стає дуже потрібним. Окрім наземних вестибюлів та вхідних приміщень, що розміщені на поверхні, метро не потребує системи опалювання. Поїзди, численний народ і сама земля, що нагромаджує тепло протягом весни та літа, щедро виділяють достатню його кількість, щоб у підземеллі не було холодно.

Похвала з усіх боків

Як і можна було сподіватися, ілюстрована брошурка про метро переповнена похвалами: «Московський метрополітен справедливо вважається одним з найкрасивіших у світі, палацові станції якого зі своїми складними мережами колій, проводки, трубопроводів та кабелів репрезентують насправді захопливу амальґаму вершин мистецтва та інженерної винахідливості. Станції метро здебільшого є архітектурними шедеврами неперевершеної елеґантності і чарівними витворами з орнаментами, викладеними мармуром, ґранітом, сталлю та керамічною плиткою, все тут зроблено за останнім словом сучасного дизайну, скульптури, мозаїки, ліпних прикрас, панельної обшивки, вітража і барельєфа на металі. Над усім цим працювали найкращі архітектори й художники країни», а також скульптори, що «внесли свою частку в план і декорацію метро».

Після того як я побував у Москві і на власні очі побачив метро, то погодився з цим. Багато моїх співделегатів на конгресі також були вражені. Один німець сказав: «У мене було враження, ніби я увійшов у концертний зал з чудовими канделябрами. Я був у захваті». Один турист із Сполучених Штатів Америки був вражений пунктуальністю, чистотою й ефективністю транспорту в метро. А ще інший делегат конгресу із далекого Сибіру був здивований величиною і масштабами підземних споруд.

Якщо ви колись побуваєте в Москві, то раджу вам відвідати ці чарівні підземелля. Пам’ятайте: «Ліпше один раз побачити, ніж сто разів почути».

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Sovfoto/Eastfoto

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Декілька гарних станцій московського метро.

[Відомості про джерело]

Фотоілюстрації (за годинниковою стрілкою з лівого верхнього кутка): Laski/Sipa Press; Sovfoto/Eastfoto; Sovfoto/Eastfoto; Laski/Sipa Press; Laski/Sipa Press; Sovfoto/Eastfoto