Помагайте своїм дітям справлятися із шкільними проблемами

ДЕГЕНЕРАЦІЯ світових умов впливає на кожного з нас, у тому числі і на наших дітей. Боже Слово, Біблія, чітко передбачило, що в наші дні мають ‘настати тяжкі часи’ і що «лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися» (2 Тимофія 3:1—5, 13, Хоменко). Тому шкільне навчання нині наповнене труднощами, і учні докладають зусиль, щоб боротися з обставинами, в які дорослі рідко потрапляють. Отже, що робити батькам, аби допомогти дітям давати собі раду?

Тиск ровесників

Більшість дітей час від часу потрапляє під тиск з боку ровесників. Один французький учень скаржиться: «Батьки та громадськість роблять усе, що від них залежить, але цього не достатньо. Молоді правопорушники тягнуть за собою інших. ...Батьки, що не контролюють своїх дітей,— не батьки».

Сумлінні батьки намагаються виховати у своїх дітях духовні якості, які б зміцнювали в них внутрішню силу, необхідну для протидії тискові ровесників. «Ми докладаємо усіх зусиль, аби допомогти нашим дітям виховувати у собі почуття власної гідності,— пояснює один батько,— щоб вони не шукали схвалення своїх ровесників. Якщо для них не важливо бути подібними до інших, то їм зовсім не буде важко сказати «ні» саме тоді, коли потрібно сказати «ні». Щоб навчити своїх дітей зараджувати собі у важких ситуаціях, цей батько виділяв час, аби його родина гралася у вчителів та учнів, створюючи можливі труднощі реального життя і показуючи, як можна справлятися з ними. Будьте підтримкою для своїх дітей і допомагайте їм розвивати впевненість у собі.

Лайка

Із усесвітнім занепадом норм моралі лайка стає дедалі загальноприйнятішою. У багатьох країнах вона просочується навіть у програми так званих телевізійних годин пік. Тому на шкільних майданчиках для гри, у коридорах і класах лунає предосить непристойних слів.

Деякі вчителі оправдують свою власну лайливу мову та свої прокльони, мовляв, у їхніх учнів таким чином формується особистий погляд на таку мову. Але ця лінія поведінки просто уможливлює учням засвоїти ці зіпсуті вирази у своїй повсякденній мові.

Розсудливий батько пояснить у ввічливій формі, чому у родині не дозволяється вимовляти такі слова. Він також може запобігти проблемі лайки у літературних творах, переглядаючи шкільну програму, щоб довідатися, які книжки проходитиме його дитина. Якщо в літературному творі для вивчення має місце лайка або трапляються фраґменти аморальності, то він може вимагати від учителя застосувати альтернативу з припустимим змістом. Зрівноважений підхід до цих справ виявляє розсудливість батьків (Филип’ян 4:5).

Аморальність і наркотики

Опити виявляють: багато батьків визнають, що є «занадто сором’язливими, щоб обговорювати тему [сексу] вдома або їм незручно говорити про це». Натомість вони покладаються на школу, що вона дасть їхнім дітям правильні знання. Але, за повідомленнями лондонської газети «Санді таймс», один досвідчений вчитель сказав, що до сьогоднішнього високого врожаю вагітностей серед підлітків «здебільшого причетна моральність, а не методи контрацепції». Батькам найлегше встановити норми поведінки, яких вони сподіваються від своїх дітей.

Подібна ситуація із зловживанням наркотиків — нестача батьківських вказівок посилює проблему. «Чим більше родинне життя видається дітям непривабливим,— зазначається у «Франкоскопі 1993»,— тим сильнішою є спонука дітей шукати собі заміну такого життя. Цією заміною часто стають наркотики». «Важко бути батьком,— погоджується Мішлін Шабан-Делмас, президент добровільної організації «Токсикоманія і захист молоді» (фран.).— Людина повинна постійно бути на варті, наркотики часто свідчать про те, що щось не так. Якщо підліток відчуває, що його мати чи батько не звертає на нього уваги, то, коли йому пропонують наркотики, він дивиться на них, немов на чарівну паличку, що розв’яже його проблеми».

Один канадський батько пояснює, як він зі своєю дружиною по-справжньому цікавляться шкільним вихованням доньки, що в підлітковому віці: «Ми привозимо Надін до школи і потім забираємо додому. Часто, коли вона сідає в машину, заводиться розмова про те, як було у школі. Якщо ми виявляємо щось серйозне, то або обговорюємо це одразу, або пізніше під час вечері чи родинної розмови». Ви подібно можете виражати турботу і любов до своєї дитини, підтримуючи з нею обмін думками.

Хуліганство і насилля

Хуліганство є «однією з найприхованіших шкільних проблем»,— говорить Морін О’Коннор у книжці «Як допомогти вашій дитині протягом шкільного віку» (англ.). Вона також зауважує, що «ті жертви хуліганства, які не хочуть розповідати дорослим про це, бо бояться бути затаврованими як «ябедники», зносять багато горя».

Шкода, що деякі вчителі дивляться на хуліганство як на звичайне явище. Але багато інших людей погоджуються з педагогом Пітом Стефенсоном, який уважає, що хуліганство є «формою наруги» і що «допускати його не є на добро хуліганам».

А що вам робити, коли ваша дитина стає жертвою хуліганства? «Найважливішим захистом,— пише О’Коннор,— повинні бути дорослі тієї околиці, де живе [жертва]». Обговоріть справу із співчутливим учителем. Це переконає вашу дитину, що ви вважаєте таку агресивну поведінку неприйнятною. Багато шкіл запровадили чітку тактику протидії хуліганству, і її обговорюється прямо у класах.

Наталі стала жертвою хуліганства через свою релігію. «До мене чіплялись й інколи нищили мої речі лише тому, що я Свідок Єгови»,— говорить вона. Щоб розв’язати цю проблему, їй довелось обговорити це питання зі своїми батьками, які порадили їй порозмовляти про це з вчителями. Вона так і зробила. «Я також виявила ініціативу і подзвонила до батьків двох однокласників, що шкодили мені,— додає вона.— А оскільки я пояснила їм, у чому проблема, тепер мені значно легше. Зараз я добилася довір’я як вчителів, так і більшості моїх однокласників».

Коли-не-коли батьки виявлять, що їхня дитина не є жертвою хуліганства, а, навпаки, вдається до нього. Якщо така справа, то вони мусять детальніше переглянути свою ситуацію вдома. «Діти, які мають агресивнішу поведінку, походять з тих родин, де батьки не вирішують свої конфлікти належним чином,— повідомляється в лондонському часописі «Таймс» і додається:— Насильницької поведінки вчаться».

На деяких теренах насилля набирає епідемічних пропорцій. Коли політичний неспокій майже не дозволяє проводити шкільне навчання, то діти, які дорожать позицією нейтральності, в разі потреби бачать необхідність залишатися вдома. Але якщо заворушення виринає саме тоді, коли вони в школі, то непомітно для інших вони залишають школу і повертаються додому, аж поки не вгамується неспокій.

Неякісне навчання

Добрий обмін думками між вашою дитиною і її вчителями може стати в пригоді, якщо проблеми постають через неякісне навчання. «Ми завжди заохочували свою дочку позитивно дивитися на уроки»,— коментує одна подружня пара. Але якщо вчитель не робить предмет навчання цікавим, то діти швидко втрачають інтерес. Якщо ваша дитина у такій ситуації, то чому б не заохотити її особисто порозмовляти з учителем?

Допомагайте своїм дітям готувати відповіді на запитання так, щоб вони могли зрозуміло виразити думку уроку і знали, як застосовувати те, чого навчились. Але це не гарантує щирої і тривалої зацікавленості предметом. Багато що залежить від вашого власного батьківського прикладу. Виявляйте свою турботу, обговорюючи уроки зі своїми дітьми і пропонуючи допомогу в підготовці до шкільних завдань.

У школах є учні з неповних родин або з родин, де панує брутальність і ніхто не цікавиться дітьми, їм часто не вистачає впевненості у собі та почуття власної гідності. Вони змішуються з дітьми, котрі живуть у кращих умовах. Більшість батьків усвідомлюють, що їм потрібно наполегливості, щоб допомагати дітям боротися з проблемами в школі. Але як батькам співпрацювати з вчителями? Які потрібно розвивати взаємини з ними і яким чином?

[Рамка на сторінці 7]

Чи ваша дитина є жертвою хуліганства?

ФАХІВЦІ радять батькам зауважувати незвичні ознаки чи дивну поведінку у дитини, а саме: нехіть іти в школу, уникання однокласників, синці або порвану одежу, коли вони повертаються зі школи.

Заохочуйте свою дитину розповісти вам, що трапилось. Це дасть вам змогу дізнатися, чи справді проблема полягає у хуліганстві. Якщо так, то порозмовляйте про це із співчутливим учителем.

Допомагайте дитині справлятися з проблемами, радячи їй триматися надійних однокласників і уникати місць та ситуацій, в яких можна наразитися на хуліганство. Дитина з добрим почуттям гумору і яка знає, що сказати, аби уникнути небажаної ситуації, не часто ставатиме жертвою хуліганства.

Не хвилюйтеся занадто і не заохочуйте дитину до помсти.