Школи в кризі

Батьки посилають своїх дітей до школи, щоб ті навчилися не тільки читати, писати та рахувати. Вони сподіваються від школи освіти, котра б усебічно розвивала їхніх дітей,— щоб діти виростали і були предметом батьківської гордості. Але їхні сподівання часто не справджуються. Чому? Бо по цілому світі школи в кризі.

У БАГАТЬОХ країнах брак фінансового забезпечення та нестача навчального персоналу ставить освіту дітей у небезпеку. Наприклад, економічний спад у минулі роки змусив деякі школи по всіх Сполучених Штатах Америки відновити оправи «старих підручників», занедбати профілактичні ремонти приміщень, припинити уроки образотворчого мистецтва і фізкультури або час від часу закривати школу на декілька днів»,— зазначається у журналі «Тайм».

В Африці освітньо-навчальні ресурси також лімітовані. За газетою «Дейлі таймс», Лагос (Нігерія) є лише 1 вчитель на 70 учнів і «велика ймовірність того, що один вчитель з трьох не кваліфікований». У Південно-Африканській Республіці до проблеми нестачі вчителів додаються проблеми переповнених класів та політичні заколоти — все це тільки посилює те, що журнал «Панорама Південно-Африканської Республіки» (англ.) називає «хаосом у чорних школах».

Звичайно, навіть школи, де достатньо кваліфікованих кадрів і усіх необхідних навчальних приладь, не гарантують успішного навчання учнів. Приміром, кажуть, що в Африці майже третина 14-річних учнів не може розв’язати простеньких арифметичних задач або добре читати. І в Британії кількість учнів, які склали іспити з математики, природничих наук і рідної мови, «значно менша у порівнянні з Німеччиною, Францією та Японією»,— говориться в лондонському журналі «Таймс».

У Сполучених Штатах Америки вчителі скаржаться на те, що хоч учні і мають добрі оцінки, зате багато з них і далі не можуть написати задовільний твір, розв’язати математичну задачу або виконати контрольну роботу. Відповідно до цього, працівники освіти по цілому світі новими очима переглядають шкільні програми і методику, за допомогою котрої можна оцінювати знання учнів.

Насилля в школі

Повідомлення виявляють загрозливий рівень насилля у школах, що дедалі погіршується. У Німеччині на одній шкільній нараді було сказано, що 15 відсотків школярів і школярок «готові вдаватися до насилля, а 5 відсотків навіть не вагаються чинити крайню брутальність, скажімо, вони можуть ко́пати безпорадну особу, що лежить на підлозі» («Франкфуртер альґемайне»).

Окремі випадки крайньої брутальності викликають велике побоювання. Зґвалтування 15-річної дівчини чотирма юнаками в убиральні однієї паризької середньої школи спонукало учнів проводити страйки і вимагати поліпшення безпеки в школах. Батьки гризуться зростом кількості статевих злочинів, рекетом та моральним насиллям. Такі інциденти трапляються не лише в Європі — вони стали звичайними по цілому світі.

Японське міністерство освіти повідомляє про хвилю насилля як серед школярів молодших класів, так і серед старшокласників. Південноафриканська газета «Стар» у статті із заголовком «Озброєні учні переймають контроль над школами» порівнює такі сцени у багатьох класах шкіл Соуето зі сценами «Дикого Заходу» Сполучених Штатів Америки протягом XIX сторіччя. Навіть слава Нью-Йорка за характерне для нього насилля, досягла, згідно з лондонською газетою «Ґардіан», «нового піка, коли охоронні установи оголосили, що школярам потрібно купляти куленепробивні жилети».

Британія також страждає від чуми насилля в школах. «За минулі 10 років,— зазначає один представник профспілки вчителів,— ми помітили, що учні чимраз дужче схильні носити зі собою зброю. Така схильність простежується навіть в учнів молодших класів — не тільки серед хлопців, але й серед дівчат».

Тому не дивно, що деякі батьки вирішили забрати своїх дітей зі школи і навчати їх удомаa. Ті батьки, котрі розуміють, що їм це не під силу, часто хвилюються негативним впливом школи на їхніх дітей і не знають, як нейтралізувати його. Що батькам робити, аби допомогти дітям справлятися з проблемами в школі? Як батькам співпрацювати з вчителями, щоб упевнитися, що їхні діти беруть для себе зі школи все найкраще? У наступних статтях ви знайдете відповіді на ці запитання.

[Примітка]