Нищівна посуха в Південній Африці

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АФРИЦІ

БАГАТО людей говорять, що це була найгірша посуха цього сторіччя. Дехто навіть каже, що вона була найсильнішою за всю історію Південної Африки. Дворічна посуха, котра вдарила Південну Африку, залишила по собі глибокі шрами. «Вона була гіршою, значно гіршою, ніж ми сподівалися... експедиції обернулися у мандрівки відкриттів раніше не зафіксованих масштабів людських злиднів, страждання та знедолення»,— говорить голова «Оперейшн ганґер» (приватна гуманітарна організація Південно-Африканської Республіки).

«Практично нічого не можна виростити. Просто мертва земля»,— в розпачі говорить один фермер. У деяких місцях голодні селяни їли болото або коріння диких рослин. Агенства, що постачали продукти, не були в змозі задовольнити потреби. За газетою «Ґардіан уїклі», «Південна Африка втратила більше свого врожаю, ніж Ефіопія і Судан через жахливу посуху 1985 року».

Ця засуха довела близько 18 мільйонів чоловік до межі, за якою голодна смерть. В Анголі криза була найтяжчою за всю історію країни. За приблизними підрахунками, загинув мільйон голів худоби і за один рік було втрачено близько 60 відсотків сільськогосподарського врожаю. Гуманітарна допомога не досягала людей, що найгірше постраждали від посухи. До серпня 1992 року загинуло дві третини врожаю Замбії і, за попередніми підрахунками, було необхідно імпортувати мільйон тонн маїсу. Близько 1,7 мільйона людей вело голодне животіння.

У Зімбабве, країні, яку колись називали житницею Південної Африки, чотири мільйони чоловік потребували продовольчої допомоги, а це майже половина населення країни. В одній околиці певний вчитель сказав: «У нас залишилось трохи води, але їжі немає взагалі. На землі не можна знайти навіть травинки».

У деяких селах люди вилазили на дерева, щоб зривати з них листя для їжі. Уряд мусив скоротити щомісячну продовольчу допомогу до 5 кілограмів харчів на душу населення від попередньої — 15 кілограмів. Велике водосховище Каріба дуже обміліло, і в Булавайо використання води було обмежене.

Тисячі тварин на фермах Зімбабве, де вирощують дичину, слід було відстріляти, бо для них не вистачало води. Одна газета повідомляла: «Можна було бачити здохлих птахів, що попадали із посохлих дерев, черепахи ж, змії, гризуни та комахи взагалі зникли».

Мозамбік постраждав від спеки найгірше. Вісімдесят відсотків продовольства в країні було надіслано як міжнародна гуманітарна допомога і, як виявили деякі підрахунки, 3,2 мільйона чоловік було на краю голодної смерті. Біженці рікою ринули до Малаві, Південно-Африканської Республіки, Свазіленду та Зімбабве. Але коли недавно посуха послабилась, багато біженців повернулись додому.

Жителі міста часто не усвідомлюють справжнього впливу посухи на жителів сільської місцевості. Один співробітник, зайнятий продовольчою допомогою, зазначив: «Багатьом міським людям, які не відчули справжньої реальності недоїдання і спраги, спустошення посухою здається чимось таким далеким».

Хоча дощ трохи полегшив умови життя людей на деяких теренах, але деякі частини Мозамбіку, Свазіленду і Південно-Африканської Республіки потребують більше дощу. Безсумнівно, наслідки цієї посухи довго відчуватимуться.

Зрозуміло, що однією з причин посухи є незначні атмосферні опади. Але вплив її посилюється через інші проблеми, які заслуговують нашої уваги.

Інші ускладнення

В Африці наслідки посухи дуже ускладнюються політичною нестабільністю. Особливо сильний брак харчів зносять люди в тих країнах, де є така нестабільність. Приклади цього — Ангола, Ефіопія, Мозамбік і Сомалі. Воєнні сутички перешкоджають рільництву і змушують багатьох фермерів утікати геть, залишаючи свої ферми без догляду.

Недоведеним чинником посухи є забруднення людьми атмосфери, і дехто каже, що воно є причиною потепління на планеті. Ще один чинник — зріст населення землі. В Африці щорічний зріст населення становить 3 відсотки — це один з найвищих у світі. Щоб якось прогодувати щораз більшу кількість людей, фермери культивують землю, непридатну для хліборобства, і не залишають землі під пар, щоб вона відновлювалась.

Більш того, вирубуються ліси, головним чином під рільництво. Згідно з журналом «Африканська проникливість» (англ.), 20 років тому ліс займав 20 відсотків Ефіопії, а нині лише 2. За авторитетними джерелами, зі всіх проблем з довкіллям, які загрожують землі, найсерйознішою є знищення лісів. Це впливає на клімат, створює ерозію ґрунту, а також поширює пустелі.

Деякі африканські уряди, щоб задовольнити міських жителів, утримують низькі ціни на продукти та худобу. А це знеохочує фермерів, які не отримують прибутку. Уряд Зімбабве зреагував на це тим, що підняв вартість маїсу на 64 відсотки, щоб заохотити фермерів культивувати його ще більше.

Який вихід із ситуації

У фахівців є багато проектів. Але вряди-годи вони радять фермерам африканських країн перейняти західні методи рільництва, що не є продуктивними в Африці.

Невідкладно потрібно практичного вирішення. Один африканський урядовець, що займає високу посаду при Економічній комісії ООН для Африки, твердить: «Як випливає з усіх економічних проектів, які ми до цього часу розробили, Африка 2000 року не буде в такій ямі, як нині. Вона буде в бездонній чорній дірі».

Необхідна вимога для полегшення ситуації така: політична стабільність і припинення заворушень та війни. Також важливо співпрацювати із сусідніми державами.

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй, Африка має потенціал накормити втричі більше людей, ніж у ній живуть тепер. Але на африканському континенті виробництво продуктів зменшувалось і зменшується десятиріччями, а якщо населення зростатиме з нинішньою швидкістю, то воно через 30 років подвоїться.

Без сумніву, продовольча допомога інших країн врятувала багатьох людей від голодної смерті. А втім, така регулярна допомога не вирішує проблеми і має негативний ефект, знеохочуючи місцевих фермерів. Вони, либонь, не в змозі продавати плоди своєї праці за поміркованими цінами, і в самих людей часто розвивається смак до імпортованої їжі, й вони не купують місцевого зерна.

Що було зроблено?

Слід похвалити за невтомні зусилля тих людей, які щиро бажають допомогти африканським людям. У деяких країнах такі зусилля виявились небезрезультатними. У Зімбабве одна міжнародна група дослідників впровадила в дію проект вирощування дерев, що ростуть у посушливих місцях порівняно швидко. Задум такий: великомасштабне вирощування цих дерев допоможе подолати кризу з пальним, бо 80 відсотків населення готує їжу на дровах.

У селі Чарінґе, що на терені посухи коло міста Масвінґо (Зімбабве), фермерів заохочувалось користуватися камінням для мульчування ґрунту під рослинами та фруктовими деревами. У результаті цього їм було потрібно значно менше води і врожай вдався досить-таки добрим. Фермери навіть змогли продавати іншим вирощену їжу.

У Південно-Африканській Республіці велика компанія модернізувала своє устаткування для добування бензину з вугілля, отже, після відповідної обробки вода практично рециклюється. Хоча й очищення індустріальної води є дорогим процесом, але врешті-решт Південно-Африканська Республіка вирішила очищувати близько 70 її відсотків.

У містечку Луанш’я (Замбія) було запроваджено вирощення соєвих бобів як альтернативного поживного продукту. Одна робітниця при гуманітарній допомозі сказала: «Більшість голодних смертей припадало на березень і червень, коли не вистачало традиційної їжі. Проте соєва культура дає свій врожай у квітні і краще зберігається, ніж такі основні продукти, як маїс і сорго».

Хоч би якими великими були зусилля подолати проблеми посухи і нестачі харчів, людина зі всією своєю технологією і передовою технікою не змогла відвернути посуху в Африці. Існує лише Один, хто розуміє всі масштаби цього, і він вже давно передрік вирішення цієї проблеми. Незабаром під Царським правлінням Бога Єгови за посередництвом його призначеного Царя Ісуса Христа по цілій землі буквально виконаються слова Ісаї: «Води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край — збірником вод джерельних; леговище шакалів, в якім спочивали, стане місцем тростини й папірусу» (Ісаї 35:6, 7).

[Ілюстрація на сторінці 12]

Селяни конкурували між собою за воду, яка ще залишилась в ямках з мулом, щоб напоїти худобу.

[Відомості про джерело]

The Star, Johannesburg. S.A.