Місіонери ким вони повинні бути?
СЛОВО «місіонер» може викликати неабиякі емоції. У деяких людей воно викликає захоплення, коли вони згадують таких осіб, як Мати Тереза чи покійний Альберт Швейцер.
На противагу їм інші, коли згадати про місіонерів, реагують байдужо, відразливо або навіть гнівно. У таких людей це слово асоціюється з вправлянням мозку і викликає в уяві картини колоніалізму.
Що стосується місіонерів, то варто було б запитати: чи вони є посланцями світла, чи посланцями темряви?
Що таке місіонерство?
Місіонер — це «особа, котра виконує місію», тобто виконує «служіння, призначене релігійною організацією, пропагуючи віру або займаючись гуманітарною роботою».
Основа християнської місіонерської праці була закладена Ісусом Христом, коли він наказав своїм послідовникам: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи». Цей наказ вимагає проповідувати християнську звістку по цілому світі (Матвія 28:19, Хоменко).
Сам Ісус був місіонером, котрого послав його власний Отець, Єгова, з неба на землю — у, так би мовити, закордонне призначення (Филип’ян 2:5—8). Логічно, що християнські місіонери повинні ретельно наслідувати приклад Ісуса Христа. Апостол Павло, місіонер першого сторіччя, котрий власне це і робив, став зразком для наступних християнських місіонерів (1 Коринтян 11:1).
Хоча й Ісус, будучи на землі, проймався співчуттям до людства, враженого соціальними проблемами, але він не ставив їх розв’язання на перше місце. Таке розв’язання, в кращому випадку, дало б лише тимчасове полегшення людям (Івана 6:26, 27; 12:8). У нього було щось набагато важливіше. «Я на те народився, і на те прийшов у світ,— сказав Ісус Пилатові,— щоб засвідчити правду». Цінність знання правди неможливо переоцінити, як Ісус висловив це у молитві раніше: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3; 18:37).
Чи місіонери загальновизнаного християнства слідують прикладу Ісуса? Чи вони виявились посланцями світла, як Ісус, віддзеркалюючи світло Божого Слова, знання котрого веде до вічного життя? Чи, може, вони залишають людей у темряві? Відповіді на ці запитання повинні цікавити кожного з нас, бо плоди, вирощувані протягом сторіч тими, що вважають себе християнськими місіонерами, допомагають нам встановити правдиву релігію, а також фальшиву. Журнал «Пробудись!» з радістю повідомляє, що у наступних номерах ця тема розглядатиметься у деталях.
Чи місіонери відповідають вимогам?
Місіонери внесли цінну лепту у поширення Христової звістки. Приміром, деякі з них переклали Біблію на місцеві мови, даючи можливість різним людям читати її.
А втім, здається, декотрі місіонери сьогодні вважають, що важливіше задовольняти соціальні потреби, ніж проповідувати чи перекладати. В одній статті журналу «Тайм» під заголовком «Новий місіонер» говорилось: «Серед протестантських місіонерів існує тенденція глибше втручатися в економічні питання та соціальні проблеми тих людей, чиїх сердець вони намагаються досягти». А стосовно католиків голова єзуїтської місії зі Сполучених Штатів Америки сказав, що для них поширення християнської віри «стоїть на другому місці після служіння людству». І один секретар католицької місії доводить: «У минулому в нас був так званий мотив спасати душі. ...Сьогодні, дякуючи Богові, ми віримо, що люди усіх народів і віросповідань уже живуть у милості та любові Божій і будуть спасені Божим милосердям».
Чи це означає, що вже більше не потрібно навчати людей Божого Слова, як це робив Ісус?
Чи така потреба все ще існує?
У 1985 році в Гамбурзі (Німеччина) декілька сотень добровольців зв’язалися по телефону з 18 000 осіб, виконуючи те, що, за однією газетою, називалося «масовою місіонерською працею по телефону». Ясно, така праця мала незначні результати. У грудні минулого року газета «Юропієн» писала: «Протестантська церква в Німеччині... з 1991 року переживає спад відвідуваності, до неї перестали ходити майже 500 000 чоловік».
Явище зменшення кількості отари характерне не лише для німецьких церков. Мільйони людей по цілому світі відвертаються від релігії, вони більше не вважають релігію корисною в житті і практичною в 90-х роках нашого сторіччя. Але нам важливо мати знання про християнство, якщо бажаємо успішно боротися проти темряви нинішнього світу й отримати духовну підтримку від надії на кращий майбутній світ. Ісусів наказ робити учнів з людей усіх народів — це дійовий спосіб задовольнити нагальну потребу.
Ісус Христос хотів, щоб християнські місіонери були посланцями світла, а не темряви. Чи місіонери загальновизнаного християнства відповідають цій вимозі? Чий приклад вони наслідували?
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]
Curlver Pictures