Місіонери Посланці світла чи темряви? Частина 6

Праця роблення справжніх учнів у наш час

ІСУС ХРИСТОС наказав: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх» (Матвія 28:19, Хоменко). В «Енциклопедії для кожного» (англ.) говориться, що це доручення «виконували християни усіх часів,— хоча там додається,— інколи без ентузіазму». У книжці «Міфи місіонера» (англ.) ставиться запитання: «Чи доба місіонерства закінчується?»

У січні цього року журнал «Ньюсуїк» повідомляв: «Папа Іоанн Павло II посилає римо-католицизм на вулиці». У журналі пояснюється: «Він висилає 350 непрофесійних мандрівних проповідників, щоб вишукувати навернених на римських дискотеках, у супермаркетах та на станціях метро. На сьому середу перед Великоднем (16 лютого) має бути впроваджена експериментальна програма. Якщо вона буде успішною, то папа римський розгорне її по цілому світі й католицькі місіонери стукатимуть у двері людей від Буенос-Айреса до Токіо».

З другого боку, Свідки Єгови вже давно зрозуміли, що мають обов’язок виконувати працю проповідування (2 Тимофія 4:5). Звичайно, що не всі є місіонерами, котрі проповідують в інших країнах. Але вони можуть проповідувати і проповідують там, де живуть. У цьому розумінні всі вони місіонери.

Спеціальна школа

На початку 40-х років Товариство Вартової башти заснувало школу, щоб навчати досвідчених служителів на місіонерів у тих країнах, де є велика потреба в них. Протягом років програма навчання змінювалася, але вона ніколи не відхилялась від своєї головної мети — наголошувати на важливості біблійного навчання та виконуванні важливої праці проповідування Євангелія.

Для нової школи було вибрано назву Ґілеад, що єврейської мовою означає «нагромадження свідчення». Допомагаючи нагромаджувати свідчення на славу Єгови, Ґілеад відіграє головну роль у виконанні глобальної проповідницької праці, котра, за Ісусовим передреченням, мала відбуватися у наш час (Матвія 24:14).

Натан Г. Норр, тодішній президент Товариства Вартової башти, звертаючись 1943 року до учнів першого класу школи Ґілеад, сказав: «Перед вами стоїть підготовка до праці, подібної до тієї, яку виконували апостоли Павло, Марко, Тимофій та інші, котрі подорожували у всі частини Римської імперії, проголошуючи звістку про Царство... Ваше головне завдання полягає в проповідуванні Євангелія Царства від дому до дому, як це робив Ісус та апостоли».

По закінченні першого класу його випускники були вислані до дев’яти країн Латинської Америки. На сьогодні більше 6500 учнів з понад 110 країн світу закінчили школу Ґілеад та були вислані місіонерами у більше ніж 200 країн та на архіпелаги.

Інакші місіонери

У попередніх статтях цієї серії говорилось про діяльність місіонерів загальновизнаного християнства минулих часів. Багато хто з них, подібно до тих, що були вислані до Ґренландії, перекладали Біблію чи її частини місцевими мовами. Однак ті ранні місіонери часто мотивувалися іншими інтересами, ніж навчання Біблії.

Наприклад, місіонери загальновизнаного християнства в Японії займалися заснуванням «навчальних закладів та шкіл», зазначається у «Японській енциклопедії Коданша» (англ.). Там зокрема говориться: «Багато місіонерів відзначалися своєю ученістю». Вони ставали мовознавцями, професорами, викладали такі дисципліни, як література, мова, історія, філософія, східноазіатські релігії та японський фольклор. «Доброчинні заклади та установи соціального забезпечення також були важливою частиною місіонерської праці»,— додає енциклопедія.

У загальному місіонери не ставили на головне місце проповідування Євангелія. Дуже часто вони наголошували на задоволенні фізичних потреб людини, а не на духовних. Вони зосереджувалися на власних інтересах. Тому один місіонер Церкви Англії, що був посланий до Японії 1889 року, нині відомий як «батько японського альпінізму».

Місіонери, що навчалися в школі Ґілеад, дуже відрізняються від місіонерів загальновизнаного християнства. Книжка «Свідки Єгови — вісники Божого Царства» (англ.) у 23-му розділі зазначає: «Місіонери, випускники школи Ґілеад, навчають людей Біблії. Замість засновувати церкви та сподіватися, що люди будуть приходити до них, вони самі йдуть від дому до дому... не для того, щоб їм служили, але щоб служити іншим».

Яких успіхів було досягнено

Наскільки успішними були місіонери загальновизнаного християнства по сторіччях праці роблення християнських учнів в Європі? У книжці «Загальний погляд на християнську місію» (англ.) дається відповідь: «За приблизними підрахунками, 160 мільйонів чоловік у Європі не належать до жодної релігії. Серед тих, хто і далі твердить, що відданий християнству, лише одиниці серйозно ставляться до своєї релігії... Європу неможливо назвати християнським континентом».

А що сказати про Азію? «Японська енциклопедія Коданша» відповідає: «На думку широкого загалу, християнство розглядається як «чужоземна» віра... непридатна для звичайних японців... Християнський рух залишається на периферії японського суспільства». І так воно є насправді, бо в Японії християнським себе вважає менше 4 відсотків населення, в Індії — менше 3 відсотків, у Пакистані — менше 2, а в Китаї — менше ніж 0,5 відсотка.

Минули сторіччя діяльності місіонерів загальновизнаного християнства в Африці, і цікаво знати, яких успіхів було досягнено? В одному повідомленні про з’їзд африканських єпископів, що відбувався цієї весни в Римі, німецький журнал «Фокус» говорить: «Африканські релігії вже не засуджуються як поганське ідолопоклонство. У ще не опублікованому офіційному документі «традиційні африканські релігії» ставляться на рівень гідних і достойних [релігійних] партнерів. Їхні члени заслуговують поваги. Синод визнав, що релігії, котрі колись засуджувалися за фетишизм, насправді «часто впливали на спосіб життя навіть найпереконаніших католиків»a.

Минули сторіччя роблення християнських учнів в Америці, і якого успіху там досягли місіонери загальновизнаного християнства? Книжка «Місія для світу» (англ.) каже: «Латинська Америка і далі відповідає назві «занедбаного континенту», незважаючи на великий поступ у місіонерській діяльності за минулі десятиріччя». Стосовно Сполучених Штатів Америки у журналі «Ньюсуїк» говориться, що недавні опити «виявляють, що, хоча релігія охопила всю Америку, лише меншість ставиться до неї серйозно... Половина людей, котра сказала опитувачам, що в неділю ходить до церкви, не говорила правди... Майже половина американців віком від 18 і старші мають повністю світський світогляд. Лише 19 відсотків... сповідують свою релігію».

У загальному своїми зусиллями полегшити проблеми бідності, здоров’я та неосвіченості місіонери загальновизнаного християнства як група обстоюють людське розв’язання проблем, що приносить лише тимчасову та часткову зміну на ліпше. З другого боку, правдиві християнські місіонери скеровують людей до Божого встановленого Царства, що принесе тривале і повне полегшення. Воно не лише полегшить проблеми, воно розв’яже їх. Боже Царство принесе людству досконале здоров’я, справжнє економічне забезпечення, безконечні можливості продуктивної праці для всіх людей та вічне життя! (Псалом 37:9—11, 29; Ісаї 33:24; 35:5, 6; 65:21—23; Об’явлення 21:3, 4).

Місіонери загальновизнаного християнства можуть вказувати на тих, хто вважає себе християнами і періодично відвідує релігійні служби, як на доказ того, що вони ‘роблять учнями всі народи, христячи їх’. Але факти показують, що ці місіонери не навчили цих охрещених ‘берегти все, що Ісус заповідав’ (Матвія 28:19, 20, Хом.).

А втім, навчальна діяльність правдивих християн і далі триватиме в Божому новому світі. Вона охопить мільйони воскреслих людей, що потребуватимуть Божих вказівок. Отже, без сатанинського впливу християни матимуть чудовий привілей і далі робити учнів, як це відбувається ось уже десятиріччями.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 17]

Як вони допомагають людям

Ми подаємо коментарі тих, кому допомогли місіонери, випускники школи Ґілеад.

«Я дивувався силі їхньої волі, що вони мирилися з речами, котрі відрізняли тутешнє життя від життя в їхніх країнах, а саме: кліматом, мовою, звичаями, їжею та релігією. Але вони залишалися виконувати своє призначення, дехто навіть аж до смерті. Їхня добра звичка вивчати та ревність у служінні допомогли мені виховати такий самий дух» (Дж. А., Індія).

«Мене дуже вразила пунктуальність місіонера, що вивчав зі мною Біблію. Він виявляв надзвичайне самовладання, терплячи моє упередження та неуцтво» (П. Т., Таїланд).

«Ми з дружиною цінували чистість, яку виявляли місіонери-Свідки. Їхня діяльність спонукала нас поставити собі за мету повночасне служіння, а нині ми тішимось, що самі стали місіонерами» (А. К., Мозамбік).

«Моє життя було егоцентричним. Зустріч з місіонерами дала мені спонуку змінити його. У них я побачив справжнє, а не поверхове щастя» (Дж. К., Японія).

«У місіонерів загальновизнаного християнства було комфортабельне життя. Слуги чистили дім, варили, прали, доглядали за садочком та водили автомобіль. Мене дуже дивувало, що місіонери, випускники школи Ґілеад, самі уміло виконували хатню роботу, а також допомагали місцевим людям навчатися про Боже Царство» (С. Д., Таїланд).

«Сестри-місіонерки їхали велосипедами, щоб відвідувати людей, навіть тоді, коли температура сягала понад 45 градусів за Цельсієм. Їхня гостинність та безсторонність, а також витривалість допомогли мені побачити, де є правда» (В. Г., Індія).

«Місіонери не відчували жодної вищості над іншими. Вони покірно пристосовувалися до місцевих людей та до примітивних умов життя. Вони прибули, щоб служити, тому ніколи не нарікали, але завжди виглядали радісними та задоволеними» (Ч. П., Таїланд).

«Вони не позбавляли сили біблійну істину. Проте вони й не створювали у місцевих жителів враження, що всі аспекти їхньої традиційної культури були хибні або що вони мусять засвоїти західний спосіб життя. Вони ніколи не давали іншим приводу почуватися нижчими чи недостойними» (А. Д., Папуа — Нова Гвінея).

«На відміну від місіонерів загальновизнаного християнства, вона була готова, проводячи наше біблійне вивчення, сидіти зі мною із схрещеними ногами (корейський стиль). Вона охоче куштувала наші корейські страви. Приязнь, яку я відчувала до неї, допомогла мені зробити поступи» (С. К., Корея).

«Мені було десять років, і у мене в полу́день закінчувалися уроки. Один місіонер запропонував мені ходити з ним на пару в проповідування пополудні. Він навчив мене багатьох біблійних принципів та прищепив мені справжнє цінування організації Єгови» (Р. Ґ., Колумбія).

«Вони навчили мене дотримуватися призначень, виконуючи усе, що слід виконати, без нарікань. Я вдячна Єгові та Ісусові Христу від глибини душі за те, що він посилає місіонерів» (К. С., Японія).

[Ілюстрація на сторінці 16]

Місіонери із 16 країн, що закінчили школу Ґілеад, розповідають життєві випадки на недавньому конгресі.