Інквізиція в Мексиці. Чому так трапилось?

УЯВІТЬ собі, що ви стоїте перед релігійним судом, котрий змушує вас вірити в те, чого вчить та релігія. Ви не знаєте, хто звинувачує вас і в чому вас звинувачується. Вам нічого не кажуть, вас змушують пояснити причину арешту, у чому, на вашу думку, вас звинувачують, і сказати, хто є ваш обвинувач.

Добре обдумайте свою відповідь, адже ви можете зізнатись у тому, в чому вас не звинувачують, і таким чином погіршити ситуацію! Ви можете вплутати в цю справу також людей, які не мають нічого спільного з тим, у чому вас звинувачують.

Якщо ви не зізнаєтеся, вас можуть піддати тортурам, скажімо, залити в гортань велику кількість води. Також вам на столі тортур поступово можуть стискати руки та ноги, аж поки біль стане нестерпним. Ваше майно уже конфісковано судом, і, либонь, вам його вже ніколи не буде повернено. Усе це робиться таємно. Якщо вашу вину доведено, то вас можуть вигнати з країни або навіть спалити живцем.

У XX сторіччі вам, мабуть, важко збагнути такі жахливі й огидні релігійні дії. Але декілька сторіч тому такі звірства чинилися у Мексиці.

«Навертання» тубільців

Коли у XVI сторіччі іспанці завоювали територію нинішньої Мексики, почалось також релігійне завоювання. Навернення тубільців було просто зміною традицій та обрядів, бо не багато католицьких священиків цікавились вченнями Біблії. Вони не завдавали собі клопоту, щоб навчатися місцевої мови чи навчати тубільців латині, котрою можна було читати релігійні доктрини.

Дехто вважав, що індіанці повинні знати усі релігійні приписи. Але інші були такої ж думки, як чернець Домінґо де Бетанзос, котрий, за Річардом І. Ґрінліфом, автором книжки «Зума́рраґа і мексиканська інквізиція» (англ.), «уважав, що індіанців не слід вчити латинської мови, бо це дасть їм можливість побачити, наскільки духівництво є неосвіченим».

Інквізиція проти тубільців

Якщо місцеві мексиканці не приймали нової релігії, їх уважали ідолопоклонниками і люто переслідували. Наприклад, один з них публічно дістав сотню ударів батогом за поклоніння поганським ідолам, котрих він поховав під ідолом загальновизнаного християнства, симулюючи «християнське» поклоніння.

З другого боку, дон Карлос Ометочтсін, вождь тексосо і внук короля ацтеків, Нетсавалко́йотла, оскаржив церкву. Ґрінліф твердить, що «дон Карлос особливо образив церкву, бо проповідував тубільцям про розпусність ченців».

Коли чернець Хуан де Зумарраґа, на той час інквізитор, дізнався про це, то наказав арештувати дона Карлоса. Його було звинувачено у «догматичній єресі» і спалено на стовпі 30 листопада 1539 року. Багато інших тубільців було покарано у зв’язку з оскарженням у чаклунстві.

Інквізиція проти чужоземців

Чужоземців, що жили у Мексиці і не бажали приймати католицьку релігію, звинувачувалось в єресі, лютеранстві або пропагуванні юдаїзму. Для прикладу цього можна взяти португальську родину Карваджалів. Майже усіх її членів було замучено інквізицією, котра звинуватила їх у сповіданні юдейства. Ми цитуємо моторошний вирок одному члену цієї родини: «Вищезгадану донну Мар’яну де Карваджал засуджено... на віддання ґароті [знаряддя страти через задушення], аж поки не помре від неї, а потім вона буде спалена у палахкотючому вогні, аж поки не обернеться в попіл і від неї навіть згадки не залишиться». І все це сталося з нею.

Якщо якийсь іноземець загрожував владі духівництва, його приводили до суду. Дон Ґієн Ломбардо де Ґусман був звинувачений у спробах визволити Мексику. Проте Конгрегація священної канцелярії, арештувавши і притягнувши його до суду, звинуватила у тому, що він займався астрологією та сектантською єрессю Кальвіна. Під час ув’язнення він збожеволів. Зрештою 6 листопада 1659 року його було спалено на стовпі.

У книжці «Інквізиція і злочини» (англ.) дон Артеміо де Ває-Аріспе описує ту подію: «Вони прикріплювали звинувачених до стовпа залізним нашийником довкола горла. ...Почали займатися святі вогнища віри, палахкотючи червоними і чорними кольорами. Дон Ґієн... раптом зісунувся вниз, і нашийник, що тримав його за шию, задушив його, тоді його тіло зникло у страшному спалаху яскравого вогню. Він помер після сімнадцяти років повільного і безперестанного страждання в темниці Конгрегації священної канцелярії. Вогнище помалу згасало, яскраво-червоні язики полум’я почали зникати і, коли вони повністю загасли, залишилась купа білого, гарячого попелу, що жеврів уночі».

Встановлення Конгрегації священної канцелярії

Як зазначалося вище, було покарано багатьох мексиканців, які народилися в країні чи за її межами, а декого з них страчено за критику чи неприймання нової релігії. Все це чинила інквізиція, утворена ченцями, а пізніше єпископами. А втім, перший головний інквізитор у Мексиці дон Педро Моя де Контрерас прибув 1571 року з Іспанії, щоб офіційно встановити трибунал Конгрегації священної канцелярії. Цей судовий орган припинив свою діяльність 1820 року. Отже, з 1539 року тягнувся трьохсотрічний період неспокою, тортур та вбивств тих, хто не приймав католицьку релігію.

Коли когось звинувачували, його мучили поти, поки він не зізнавався. Суд сподівався, що така людина зізнається в антикатолицьких підривних діях і прийме їхню віру. Звинуваченого випускали на волю лише тоді, коли було доведено, що він невинний, або коли довести його вину було неможливо, або зрештою, коли він зізнався в гріхах та покаявся. В останньому випадку його твердження про те, що він шкодує, що порушив закон, і обіцяє відшкодувати вчинене, зачитувалося привселюдно. Він у будь-якому разі втрачав своє майно і мусив сплатити великий штраф. Якщо його провину було доведено, то його передавали світським владам на покарання. Зрештою він закінчував своє життя на стовпі, будучи спаленим живцем, або ж його страчували, а тоді спалювали.

У разі публічної страти проводилось велике аутодафе. По цілому місті розносилось офіційне оголошення, яке інформувало людей про день і місце збору громади. У той день засуджених виводили з в’язниці трибуналу Конгрегації священної канцелярії в самбеніто (щось на зразок плаща без рукавів), зі свічкою в руках, шнуром довкола шиї і коросою (конусоподібною шапкою) на голові. Після перелічення усіх злочинів проти католицької віри вирок здійснювався над кожною жертвою зокрема.

Таким чином в ім’я релігії було оскаржено і засуджено багато людей. Народ бачив жорстокість та нетерпимість кліру, коли спостерігав, як помирають на стовпі жертви.

Повна протилежність християнству

Ісус Христос уповноважив своїх учнів навертати людей на правдиве християнство. Він наказав: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20).

Однак Ісус ніколи не говорив навертати людей силою. Радше він сказав: «А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх» (Матвія 10:14). Кінцевий вирок таким людям за Всемогутнім Богом Єговою без фізичного втручання християн.

Тепер зрозуміло: те, що робилося інквізицією у світі, цілковито суперечило християнським принципам.

Атмосфера релігійної терпимості, яка зараз панує в Мексиці, дозволяє кожному вільно поклонятися Богові своїм способом. Але сторіччя так званої святої інквізиції залишили позад себе брудні плями в історії мексиканської католицької церкви.