Марафонський бій — приниження світової держави

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ГРЕЦІЇ

КОЛИ сучасний відвідувач сходить із передгір’я на Марафонську рівнину, що за 40 кілометрів від Афін (Греція), то відразу відчуває тишу і спокій цього місця. Важко повірити, що саме тут відбувався один із найславетніших боїв в історії — бій, що успішно затримав просування месопотамської світової держави до Європи. «Уорлд бук енсайклопідія» називає його «одним з найважливіших боїв в історії західної цивілізації». Історик Вілл Дюрант описує його як «одну з найбільш неймовірних звитяг в історії».

Виклик світовій державі

Біблійні пророцтва, записані в книзі Даниїла, дуже яскраво зображають панування, експансії і послідовність світових держав. Символічно, але цілком слушно, Даниїл пише про Мідо-Перську світову державу: «Ось звір інший, другий, подібний до ведмедя... І йому сказали так: Уставай,— їж багато м’яса» (Даниїла 7:5).

І так сталося. Під час апогею мідо-перського панування близько другої половини шостого сторіччя до н. е. ці на перший погляд незвитяжні війська під правлінням Кіра і Дарія I понеслися на захід через Лідію. Як Фракія, так і Македонія, що на півночі Греції, були підкорені силою. А це означало, що майже половина грекомовного світу тоді вже підкорилась персам, бо із загарбанням Лідії перси також заволоділи грецькими містами, які лежали вздовж іонійського узбережжя і які були під впливом Лідії.

На крики про допомогу тих оточених греко-іонійських міст відгукнулися лише дві метрополії: Афіни та Еретрія. Але вони не стримали перських військ од вторгнення і придушення повсталих іонійців. Окрім того, Дарій вирішив покарати грецькі метрополії за допомогу іонійським повстанцям.

Коли Афіни, Спарта й Еретрія зневажливо відмовилися задовольнити вимоги Персії, могутні війська перської кавалерії та піхоти вирушили кораблями до Греції на початку літа 490 року до н. е. До серпня перси вже були готові іти в наступ на Афіни та грецьку територію, Аттику.

Питання стратегії

Перси ви́сіли поблизу Марафона і перейшли заболочену долину на східному узбережжі Аттики, що лише за 42 кілометри від Афін. Це не віщувало нічого доброго афінянам, які ледве назбирали 9000 піхотинців і додаткову 1000 з Платеї, не маючи ніякої кавалерії та стрільцівa. Звертатися за допомогою до Спарти було, наче горохом об стінку, бо спартанці були зайняті релігійними церемоніями в честь бога Аполлона. Тому афінянам потрібно було з такою незначною армією воювати проти персів.

Десять різних генералів діяли як комітет, що визначав стратегію голосуванням. Тепер їм залишалось вирішити дві нагальні проблеми. Перша: чи потрібно тримати свої війська в Афінах, щоб захистити місто, чи, може, слід зустріти персів на полі бою? З огляду на те, що Афіни не мали міцних фортечних мурів, на військовому засіданні більшість проголосувала за те, щоб воювати з персами на Марафонській долині.

Друге: чи слід атакувати, незважаючи на нерівність у силах, головним чином у кількості воїнів, чи їм, може, ліпше чекати, сподіваючись, що скоро прибудуть спартанці і допоможуть їм успішно протидіяти грізній навалі персів?

Генерал Мільтіад — стратег

Головною командною фігурою був грецький генерал Мільтіад. Він був досвідченим і схильним до нововведень стратегом — ветераном, що воював у перському війську під час попередніх наступальних кампаній на півночі. Отже він безпосередньо знав ворога. Він знав не лише будову перського війська, але і їхню зброю та, найважливіше за все, їхню бойову стратегію. Опріч цього, напередодні битви він розважливо і докладно вивчив особливості поля бою.

Мільтіад також розумів, що потрібно діяти швидко, бо серед новосформованої афінської демократії були проперські фракції, які тільки вітали б поразку Афін. За день до бою перський перебіжчик пробрався в грецький табір з новиною, що перська кавалерія тимчасово відступила. За однією версією, перська кавалерія сіла на кораблі, щоб завдати удару Афінам зі східного узбережжя Аттики й одразу заволодіти містом після майже гарантованої перемоги на Марафоні. Та хоч би якою була причина, це усунуло найбільшу небезпеку для афінської піхоти.

Вдосвіта грецькі фаланги пішли в наступ. (Дивіться інформацію в рамці, сторінка 26). Приголомшені перси відступили, але згодом пішли в контратаку і прорвали центр наступу грецької лінії. Таким чином, перси мимовільно потрапили у добре обдуману Мільтіадом пастку! Він навмисно послабив центр наступу греків, щоб зміцнити крила додатковими лавами. І тепер персів раптом оточили зміцнені крила, несамовито атакуючи і масово винищуючи їх, аж поки ті, яким вдалося вижити в різанині, не втекли на свої кораблі. Результатом тієї битви була жахлива різня. З перського боку загинуло 6400 чоловік, а з афінського лише 192.

За переказом, новину про перемогу греків до Афін доніс посланець. Легенда помилково називає його Фідіппідом, але насправді Фідіппід біг від Афін до Спарти перед битвою, аби звернутися за допомогою. Інший молодий грек, каже легенда, подолав без відпочинку всі 42 кілометри від Марафона до Афін, прибіг у місто і, вигукнувши: «Радійте, ми перемогли!», впав мертвий. Кажуть, що це був перший марафонський біг (від цього походить термін), який став прецедентом сучасних змагань з бігу на довгу дистанцію.

Хоча й деякі перські кораблі були підпалені, таки більша частина їхнього флоту із 600 кораблів зуміла обійти мис Колонна, що на півдні Аттики, і прибути до Афін. А втім, звитяжна афінська армія прибула туди швидше і вступила в бій. Перси були змушені відступити. Афіняни здобули перемогу за виключно несприятливих умов!

Афіняни підстрибували з радості, і особливо тому, що здобули перемогу без допомоги Спарти.

Значення цього бою

У Марафоні і Дельфах споруджено мармурові й бронзові меморіали, котрі увічнюють тріумф афінян. Згідно з істориком Павзанієм, через 650 років мандрівникам усе ще здавалося, що, переходячи поле бою, вони чують примарні звуки воїнів.

Чому Марафонський бій був особливий з біблійного погляду? Це був натяк, зроблений далеко наперед, про остаточну зверхність Греції — «козла» з Даниїлового пророцтва — над ‘бараном, що мав два роги’, або Мідо-Персієюb (Даниїла 8:5—8).

Коли дивитися на пам’ятник «Марафонська могила», котрий досі стоїть на тому полі, то на пам’ять спливають втрати та страждання, якими людство розплачувалось у неухильній боротьбі за владу та панування. Заплямовані кров’ю сторінки історії, мовчазне поле бою та поодинокі могили з «великими людьми», «героями» і «переможеними» — все це наслідок дій світових політиків та боротьби за владу. Проте не за горами той час, коли усі змагання політичних сил підуть у забуття, бо Бог прорік: «За днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44).

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 26]

Гопліт і фаланга: рецепт перемоги

Пояснюючи два головних фактори перемоги афінян, книжка «Піднесений дух» (англ.) говорить: «Гопліти, як тоді називалися грецьки піхотинці, були важче озброєні, ніж перські піхотинці, мали міцніші щити і довші списи. Але важливішим було те, що вони воювали у фалангах по 12 рядів з машинальною вмілістю та енергійністю; воїни у кожному ряді стояли пліч-о-пліч настільки тісно, що утворювали майже непроривний мур. Дивлячись на таке шикування, перси пізнали на власному досвіді, чому фаланга була найстрашнішим двигуном війни, відомим у стародавньому світі».

[Відомості про джерело]

The Complete Encyclopedia of Illustration/J. G. Heck

[Ілюстрації на сторінці 25]

Марафонська долина. Вставки: Монумент на честь 192 афінян, що загинули у цій битві.