Битва біля Платей. «Ведмедя» поставлено на коліна

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ГРЕЦІЇ

СЕРЕД руїн храму тихо. Покинуті камені з різьбленням, занедбані доріжки. Греція. Пустельна долина між пагористим передгір’ям на берегах річки Асоп, 50 кілометрів на північний захід від Афін.

Жодних ознак того, що тут 2500 років тому відбувся один з останніх боїв між греками і персами. Це місце найбільшої сухопутної битви греко-перських воєн — битви біля міста Платей.

Передумови зіткнення

У біблійному пророцтві, як у докладному сценарії, багато сторіч наперед було передречено розквіт і занепад світових держав. Згідно з пророцтвом, Мідо-Перська світова держава, яку символізує ведмідь і баран, поширила свої володіння в основному на захід (Даниїла 7:5; 8:4). Однак під час походу проти Греції, 490 року до н. е. перські війська під командуванням царя Дарія І зазнали нищівної поразки біля Марафона. Через чотири роки Дарій помер.

Далі у Даниїловому пророцтві говориться про те, що «три царі повстануть для Персії» і відтак про четвертого царя, який «підбурить усе проти грецького царства». Вочевидь цим царем був Ксеркс, син Дарія (Даниїла 11:2). У 480 році до н. е. Ксеркс висадився у Греції з великим військом, плануючи відімститися за розгром персів біля Марафона. Проте, ледве перемігши у битві коло Фермопіл, він зазнав жахливої поразки біля острова Саламінa.

Мардоній неохочий до битви?

Роздратований Ксеркс квапливо відбув до Лідії, залишивши 300 000 воїнів під командуванням досвідченого Мардонія, щоб він підтримував порядок на захоплених територіях. Із зимового табору в Фессалії Мардоній відрядив до афінян посланників, які мали переказати, що прощаються всі їхні вини, і передати пропозицію відбудувати спалені храми, відновити зруйноване та вступити у взаємовигідний союз на правах незалежного самоврядного міста. Але афіняни із зневагою відкинули ці пропозиції і звернулися до Спарти за воєнною допомогою.

Грецькі прибічники Мардонія, запевняли його, що непокірних греків удасться схилити на свій бік, коли підкупити можновладців. Мардоній знехтував такий засіб перемоги. Усе ж перський полководець намагався уникнути прямого протиборства з греками і знову запропонував афінянам здатися на сприятливих умовах. Але ті були непохитні.

Останнє зіткнення

Останнє зіткнення між грецькою і перською арміями сталося у серпні 479 року до н. е. біля Платей. Там під проводом спартанського полководця Павсанія 40 000 грецьких піхотинців — спартанців, афінян та воїнів інших міст-держав — вступили в бій з могутньою стотисячною армією Мардонія.

Противники розташували головні сили по берегах річки Асоп і протягом трьох тижнів не наважувалися розпочати відкритий бій, тільки час од часу між ними спалахували нерішучі сутички. Згідно з легендою, і персам, і грекам віщуни обіцяли перемогу у тому разі, коли їхні війська лише оборонятимуться. Тимчасом царська кіннота не давала спокою грекам: перси перехоплювали військові обози та отруювали джерела з питною водою.

Мардоній був упевнений щодо результату битви. Але перський полководець недооцінив військові вміння противника. Йому ввижалася швидка та ефектна перемога. Тому він спішно переправив військо на другий бік річки і перейшов у наступ.

Перси влаштували стіну плетених щитів, і з-за них градом посипалися стріли. Грецькі союзники персів атакували 8000 афінян, а основні сили Мардонія обрушилися на 11 500 спартанців. Вони ж, захищаючись від шквалу стріл, припали до землі та накрилися щитами. Але потім піднялися, вишикувалися у фалангу і розпочали впорядковану контратаку. На персів ринулися воїни у важких обладунках, озброєні довгими списами.

Приголомшений противник відступив. Тимчасом афіняни взяли гору над грецькими найманцями персів. Під захистом кінноти, Мардонієве військо квапливо відступило за річку. Мардонія збили з коня та вбили. Позбавлені полководця перські воїни розбіглися і у безладді повтікали.

У той же час на протилежному боці моря біля мису Мікалє (Іонія) греки здобули блискучу перемогу над залишками перського флоту, який зостався після торішньої поразки в Саламінській битві. Об’єднані сили могутньої перської армії зазнали нищівного удару.

Покалічений «Ведмідь»

Більше ніколи перси не вторгались у Європу. Перське військо як воєнна машина перестало існувати. Відтоді, згідно з книжкою «Піднесений дух» (англ.), «Ксеркс зайнявся своїми багатствами і віддався втіхам гарему. Час од часу він відволікався заради продовження будівельної справи свого батька і заходився споруджувати палаци та величні садиби у резиденції перських царів, Персеполі. Проте він не звершив більше нічого, що було б варте уваги».

Відгородившись від світу ритуалами придворного життя, цей честолюбний завойовник опустився до політичних інтриг та дріб’язкових пліток. Але й тут зазнав поразки. У 465 році до н. е. змовники вбили його у власному ліжку.

У книжці «Піднесений дух» говориться: «Серед решти перських правителів (принаймні з погляду грецьких істориків, чиї праці є головним джерелом з історії Перської держави того часу) не було рівних за енергійністю та розумом Кіру чи Дарію. За правління сина Ксеркса, Артаксеркса І, гроші, а не війська, стали головним засобом імперської політики Персії. Артаксеркс втручався у грецькі внутрішні справи, послуговуючись дариком, тобто перською монетою: він підкупляв то одне [місто-державу], то інше, викликаючи між ними незгоду... На монетах, золотих дариках, був зображений Дарій з луком і повним стріл сагайдаком; греки з насмішкою називали ці монети «перськими лучниками».

Змови та вбивства виснажували царський дім Персії доки всі спадкоємці не були знищені. Імперія неухильно занепадала, і перська династія втрачала свою владу.

У четвертому сторіччі до н. е., коли Александр Македонський вторгся у величезну Перську державу, царський дім, попри останні відчайдушні спроби зміцнити свою владу, був уже безсилим. Прагнення грецького полководця створити імперію і його завойовницькі апетити не поступалися Кіровим. Знову біблійне пророцтво виповнилося до найменшої подробиці.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 26]

Мідо-Персія і Греція Два століття протиборства

539 рік до н. е. Мідо-Персія стає четвертою світовою державою. Вона розширює володіння у трьох головних напрямках: на північ (Ассирія), на захід (Іонія) і на південь (Єгипет) (Даниїла 7:5; 8:1—4, 20).

500 рік до н. е. Греки в Іонії (Мала Азія) повстали проти перських правителів.

490 рік до н. е. Афіняни завдали персам поразки у битві біля Марафона.

482 рік до н. е. Ксеркс ‘підбурив усе проти грецького царства’ (Даниїла 11:2).

480 рік до н. е. Важка перемога персів біля Фермопіл; перси розбиті вщент біля острова Саламін.

479 рік до н. е. Афіняни і спартанці блискуче перемогли персів біля Платей.

336 рік до н. е. Александр стає царем Македонії.

331 рік до н. е. Александр Македонський розгромив перські війська біля Гавгамел; Греція стає п’ятою світовою державою (Даниїла 8:3—8, 20—22).

[Ілюстрації]

Перський лучник.

Процесія грецької кінноти.

[Відомості про джерела]

Musée du Louvre, Paris

Фотографію люб’язно надав British Museum

[Рамка на сторінці 26]

Результат усіх битв між людськими державами:

«А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Даниїла 2:44).

[Ілюстрація на сторінці 25]

Поле бою біля Платей, де була розгромлена перська воєнна машина.