Кінець епохи корінних американців
ХТО не дивився типових фільмів про ковбоїв та індіанців? Люди по цілому світі чули про Ваєта Еарпа, Буффало Біла й Одинокого Ранджера, а також про індіанців Джеронімо, Сидячого Бика, Лютого Коня й Вождя Джозефа та багатьох інших. Але наскільки правдиво відображає історичні події Голлівуд? І наскільки безсторонньо він зображає індіанців?
Історія завоювання корінних північних американців (індіанців) європейцями порушує низку запитаньa. Чи історичні книги виставляють індіанців у правильному світлі? Чи можна звідти винести якісь уроки про пожадливість, гніт, расизм та жорстокість? Якою є справжня історія так званих ковбоїв та індіанців?
Останній бій Кастера й різанина біля Вундид-Ні
У 1876 році шаман Сидячий Бик з племені лакота (одне з трьох головних племінних груп сіу) був вождем під час відомої баталії біля річки Литл-Биґгорн (штат Монтана). Підполковник Кастер «Довге Волосся» із 650 солдатами гадав, що зможе з легкістю завдати поразки 1000 воїнам із племінних груп сіу та чаєн. Та це був великий прорахунок. Він зустрівся із, здається, найбільшою в історії армією корінних американських воїнів — близько 3000 чоловіків.
Кастер поділив свій 7-й кавалерійський полк на три групи. Не чекаючи підтримки інших двох груп, він зі своєю групою напав, як на його думку, на найуразливішу частину індіанського табору. Індіанці на чолі з вождями Лютим Конем, Ґоллом і Сидячим Биком вщент знищили підрозділ Кастера із 225 солдатів разом з їхнім командиром. Це була тимчасова перемога індіанців і прикра поразка армії США. А втім, жахлива помста прийшла лише через 14 років.
Врешті-решт Сидячий Бик здався, бо йому було обіцяно прощення. Проте його ув’язнили на деякий час у форті Рандал (територія Дакоти). На старість він з’являвся на люди у роз’їзному шоу «Дикий Захід Біла Буффала». Цей славетний вождь міг тільки згадувати про свою впливову роль шамана в минулому.
У 1890 році Сидячий Бик (його ім’я мовою лакота звучало як Татанка Ійотаке) був застрілений індіанськими поліцаями, що мали арештувати його. Його вбивцями стали члени племінних груп сіу лейтенант Бичача Голова й сержант Червоний Томагавк, яких прозивали «Металеві груди» через поліцейські значки, котрі вони носили.
Зрештою того самого року індіанський опір пануванню білої людини був цілковито зламаний у різанині біля притоки Вундид-Ні, що на американських Великих рівнинах. Там загони федеральних військ зі своїми скорострільними гарматами Готчкісса знищили близько 320 чоловіків, жінок та дітей племінних груп сіу, котрі намагалися втекти. Солдати чванилися, що це була помста за вбивство їхніх товаришів (Кастера з його людьми) на кряжі, неподалік якого протікає річка Литл-Биґгорн. Так закінчилась 200-річна доба спорадичних війн та сутичок між американськими поселенцями та утискуваними тубільними племенами.
Але яким чином корінні американці дісталися до Північної Америки? Яке життя вони вели до того, як на їхній континент ступила нога білої людиниb? Що призвело до їхньої кінцевої поразки й поневолення? І якою є нинішня ситуація індіанців у країні, котрою керують нащадки ранніх європейських іммігрантів? Ці та інші питання обговорюватимуться у наступних статтях.
[Примітки]
a Хоч і терміну «корінні американці» багато хто надає перевагу, однак слово «індіанці» все ще широко вживається у багатьох джерелах. Ми користуватимемося цими термінами взаємозамінно. «Індіанець» — це помилкова назва, яку дав Колумб тубільцям, бо, коли висадився на землю, котра нині відома як Вест-Індія, думав, що доплив до Індії.
b У цих статтях ми розповідаємо лише про індіанців Північної Америки. Індіанці Мексики й Центральної та Південної Америки: ацтеки, майя, інки, ольмеки та інші — розглядатимуться у майбутніх виданнях цього журналу.
[Ілюстрація на сторінці 3]
Поховання загинулих біля Вундид-Ні.
[Відомості про джерело]
Montana Historical Society