Розпізнавайте симптоми і дійте відповідно

КОЛИ з’являються симптоми серцевого приступу, надзвичайно важливо негайно звернутися за медичною допомогою, оскільки ризик смерті найбільший у першу годину після приступу. Своєчасне медичне втручання може врятувати серцевий м’яз від невиліковних пошкоджень. Чим більша частина серцевого м’яза залишиться неушкодженою, тим ефективніше працюватиме серце після приступу.

А втім, деколи серцеві приступи проходять «тихо», без зовнішніх симптомів. У таких випадках людина може й не знати, що у неї хвороба вінцевих артерій. На жаль, для декого лише важкий приступ може бути першою ознакою серцевого захворювання. Коли серце зупиняється (перестає скорочуватися), то у людини мало шансів залишитися живою, хіба що одразу викликати рятівну групу, а той, що поряд, негайно проведе серцево-легеневу реанімацію.

За повідомленням «Гарвардського бюлетеня здоров’я» (англ.), десь лише половина людей з симптомами хвороби вінцевих артерій звертається за невідкладною медичною допомогою. Чому? «Зазвичай тому, що вони не усвідомлюють, на що вказують симптоми, або не вважають їх серйозними».

Джонa — Свідок Єгови, котрий мав серцевий приступ, застерігає: «Якщо ви відчуваєте, ніби щось негаразд, то не зволікайте звернутися за медичною допомогою через побоювання здатися панікером. Я мало не втратив життя через те, що діяв не достатньо швидко».

Що сталося

Джон пояснює: «Ще за півтора року до серцевого приступу лікар попереджав, що у мене високий рівень холестерину, а це є основним фактором ризику захворювання вінцевих артерій. Однак я не поставився до цього серйозно, оскільки вважав себе молодим (мені не було й 40) і здоровим. Я сильно шкодую, що не почав діяти тоді. У мене були й інші попереджувальні сигнали: задишка під час фізичних навантажень, біль, який я приписував розладу травлення, а також надзвичайна кволість протягом кількох місяців перед приступом. Усе це я вважав наслідком недосипання й перевантаження на роботі. За три дні до серцевого приступу в мене відбувся, як я думав, м’язовий спазм у районі грудної клітки. Це був малий приступ перед великим, котрий стався через три дні».

Біль або тиснення в грудях, що називається стенокардією, є попереджувальним сигналом приблизно в половині випадків серцевих приступів. У декого виникають такі симптоми, як задишка або втома й кволість; це вказує на те, що серце не отримує достатньо кисню внаслідок закупорки вінцевих артерій. Якщо людина отримує ці попереджувальні сигнали, то повинна звернутися до лікаря, аби перевірити стан серця. Д-р Пітер Кон каже: «Після курсу лікування стенокардії немає гарантії, що серцевий приступ не відбудеться, але принаймні зменшується імовірність того, що він станеться».

Приступ

Джон продовжує: «У той день ми збиралися пограти в бейсбол. На обід я нашвидку з’їв гамбургер зі смаженою картоплею, після чого відчув певний дискомфорт, нудоту та тиснення у грудях, але зігнорував це. Однак коли ми прибули на спортивний майданчик і почали грати, я відчув, щось негаразд. Чим далі, я почував себе все гірше.

Кілька разів я лягав горілиць на лавку для гравців й намагався випростати м’язи грудей, але вони щораз більше стискалися. Граючи, я подумав: «Може, в мене грип», оскільки часом мене морозило і я відчував кволість. Коли я побігав, то сильно зади́хався. Знову я ліг на лавку. Сівши, я вже не мав сумнівів, що сталося щось серйозне. Я гукнув до свого сина Джеймса: «Мені треба в лікарню. ВЖЕ!» Здавалося, що все пообривалося всередині моїх грудей. Біль був таким сильним, що я не міг підвестися. Я подумав: «Невже це серцевий приступ? Мені ж лише 38 років!»

Син Джона, якому в той час було 15 років, розповідає: «За лічені хвилини тато втратив усі свої сили, тому до машини його довелося нести. Мій друг вів машину й постійно питав тата, як той себе почуває. І ось раптом татко перестав відповідати. «Джон!» — закричав мій друг. Але батько й далі не відповідав. Потім тато різко шарпнувся на сидінні й у нього почалися судоми та блювання. Я кричав: «Тату! Тату! Я люблю тебе! Будь ласка, не помирай!» Після припадку його тіло обм’якло й він впав на сидіння. Я думав, що він помер».

У лікарні

«Ми побігли в лікарню за допомогою. Пройшло дві-три хвилини від того часу, як я подумав, що тато помер, але я сподівався, що його ще можна повернути до життя. Я здивувався, коли побачив у приймальні коло 20 братів і сестер, котрі були на спортивному майданчику. Вони стали потішати мене. Їхня любов і підбадьорення надзвичайно допомогли мені в той тяжкий час. Приблизно через 15 хвилин вийшов лікар і пояснив: «Нам вдалося повернути до життя твого батька, але у нього стався важкий серцевий приступ. Ми не впевнені, чи він житиме».

Потім він дозволив мені зайти до тата на короткий час. Я не міг стриматися, коли почув таткові слова про те, як він любить нашу сім’ю. Перемагаючи сильний біль, він сказав: «Синку, я люблю тебе. Завжди пам’ятай, що Єгова — це найголовніша особа в нашому житті. Ніколи не припиняй йому служити та допомагай мамі й братам завжди служити йому. У нас є тверда надія на воскресіння, і якщо я помру, то хочу побачити вас усіх, коли повернуся до життя». Ми плакали разом, і це були сльози любові, страху й надії».

Джонова дружина Мері приїхала через годину. «Коли я зайшла в реанімаційну палату, лікар сказав: «У вашого чоловіка стався тяжкий серцевий приступ». Я була приголомшена. Він пояснив, що Джонові вісім разів проводили дефібриляцію серця. Цей реанімаційний захід спрямований на припинення хаотичного биття серця й відновлення його нормального ритму за допомогою електричної напруги. Дефібриляція, поєднана з серцево-легеневою реанімацією, постачанням кисню та внутрішньовенними ін’єкціями, є ефективним рятівним методом.

У мене стиснулося серце, коли я побачила Джона. Він був дуже блідий, і від його тіла до моніторів відходило багато трубок і дротів. Мовчки я просила в Єгови, щоб він дав мені сили знести це випробовування заради наших трьох синів, також я молилася за керівництвом, аби чинити мудро в усьому, що може чекати попереду. Підійшовши до Джонового ліжка, я подумала: «Що сказати любій людині в такий час? Чи ж ми справді готові до такої критичної ситуації?»

«Серденько,— сказав Джон,— знаєш, може статися, що я не виживу. Але важливо, щоб ти й хлопчики залишалися вірними Єгові, бо невдовзі ця система мине, і вже не буде хвороб і смерті. Я хочу прокинутися у новій системі й побачити там тебе й наших хлопчиків». Сльози текли по наших обличчях».

Пояснення лікаря

«Потім лікар відвів мене вбік і розповів, що, як показали обстеження, серцевий приступ у Джона стався внаслідок повної закупорки лівої низхідної артерії. Також у нього була закупорка іншої артерії. Лікар сказав мені, що потрібно зробити рішення стосовно лікування Джона. Можна було вибрати між лікуванням медикаментами і пластичною операцією на судинах. Він вважав, що останнє підійде краще, тому ми вибрали пластичну операцію на судинах. Однак лікарі нічого не обіцяли, оскільки більшість людей не лишається живими після такого серцевого приступу».

Пластична операція на судинах здійснюється наступним чином: у вінцеву артерію вводиться катетер-балон Фогарті і надуванням усувається закупорка. Завдяки цій процедурі успішно відновлюється кровоплин. Якщо сильно закупорено кілька артерій, то звичайно рекомендують операцію шунтування.

Невтішний прогноз

Після пластичної операції на судинах життя Джона висіло на волосинці ще 72 години. Нарешті його серце почало видужувати після травми. Але Джонове серце скорочувалося лише впівсили, і велика його частина перетворилася в рубцеву тканину, тому майже з впевненістю можна було сказати, що він залишиться інвалідом-сердечником.

Озираючись назад Джон застерігає: «Ми зобов’язані перед нашим Творцем, перед сім’ями, духовними братами й сестрами та перед самими собою прислухатися до попереджень і дбати про своє здоров’я, особливо якщо існує якась загроза. До певної міри ми можемо бути причиною радості або смутку. Це залежить від нас самих».

У Джона стався тяжкий приступ, і необхідним було негайне медичне втручання. Однак це не значить, що усім, у кого запекло серце, потрібно бігти до лікаря. І все ж, його випадок служить попередженням тим, кому здається, що має симптоми; їм потрібно пройти медобстеження.

Що можна зробити, аби зменшити ризик серцевого приступу? У наступній статті обговорюватиметься це питання.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

Симптоми серцевого приступу

• Неприємне відчуття тяжкості, тиснення або болю в грудях, що триває більше ніж кілька хвилин. Це відчуття можна помилково прийняти за сильну згагу.

• Можуть боліти щелепи, шия, плечі, кисті, лікті чи ліва рука або декілька з цих частин тіла одночасно.

• Затяжний біль у верхній частині живота.

• Задишка, запаморочення, непритомність, пітливість або відчуття холоду на дотик.

• Виснаження; воно може тривати тижнями перед приступом.

• Нудота або блювання.

• Часті приступи стенокардії, що не викликані фізичними навантаженнями.

Гострота симптомів може бути різною: від слабких до сильних, і не всі вони з’являються у кожному випадку серцевого приступу. Але якщо з’являється кілька вищенаведених симптомів, то негайно звертайтеся за допомогою. Однак деколи симптоми не з’являються взагалі, тоді кажуть, що серцевий приступ проходить «тихо».

[Рамка на сторінці 7]

Рятівні дії

Якщо у вас або у когось із ваших знайомих з’являються симптоми серцевого приступу:

• Розпізнайте симптоми.

• Облиште всі справи й сядьте або ляжте.

• Якщо симптоми тривають більше ніж кілька хвилин, подзвоніть на станцію швидкої допомоги. Скажіть диспетчеру, що ви підозрюєте серцевий приступ, і повідомте, де вас можна знайти.

• Якщо ви самі можете швидше завезти машиною хворого в реанімацію, то так і зробіть. Коли ви думаєте, що у вас серцевий приступ, то попросіть когось відвезти вас.

Коли ви чекаєте швидку допомогу:

• Розстебніть тісний одяг, попустіть ремінь і краватку. Допоможіть хворому зайняти зручне положення, якщо потрібно, обкладіть його подушками.

• Чи ви хворий, чи допомагаєте йому, завжди залишайтесь спокійним. Хвилювання може збільшити імовірність виникнення загрозливої аритмії. Молитва може допомогти не втратити спокій.

Якщо здається, що хворий не дихає:

• Гучно запитайте: «Ти мене чуєш?» Якщо відповіді немає й хворий не дихає, то починайте серцево-легеневу реанімацію.

• Запам’ятайте три основних кроки серцево-легеневої реанімації:

1. Відкиньте назад голову хворого, щоб відкрити доступ повітря.

2. Відкривши доступ повітря, затисніть ніздрі хворого й повільно вдуйте йому двічі в рот повітря, щоб піднялася грудна клітка.

3. Натисніть 10—15 разів посередині грудей між сосками, щоб кров відійшла від серця й грудей. Що 15 секунд чергуйте два вдування з 15 натисками, поки не відновиться пульс і дихання або не прибуде швидка допомога.

Серцево-легеневу реанімацію повинна виконувати кваліфікована людина. Але якщо такої людини нема, то, як говорить д-р Р. Кеммінс, директор кардіологічного реанімаційного відділення, «краще будь-яка серцево-легенева реанімація, ніж ніякої». Якщо не виконати цих кроків, то малоімовірно, що людина лишиться живою. За допомогою серцево-легеневої реанімації можна виграти час, поки не прибуде допомога.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Своєчасне медичне втручання після серцевого приступу може врятувати життя й запобігти серйозним пошкодженням серця.