Від наших читачів

Усиновлення Дякую вам за серію статей «Усиновлення: радощі, труднощі» (за 8 травня 1996 року). Будучи усиновленою дитиною, я ніколи не знала, як говорити на цю тему зі своїми названими батьками. Тому я була в захопленні від цього номера журналу «Пробудись!». Ніякі інші статті не сколихнули моєї душі так, як ці.

Ф. Р. М., Бразилія

Мене було усиновлено, і нещодавно я вирішила довідатися все, що можна, про своїх рідних батьків. Мені вдалося одержати важливі статистичні дані про них. Але я також дізналася, що, перш ніж моя мати віддала мене на усиновлення, я пробула з нею три місяці. Власне це було для мене страшенним ударом! Я не могла збагнути, як вона могла так вчинити. Але інформація у рамці «Чи мій син буде розшукувати мене?» дала мені змогу подивитися на це з погляду матері. Як же ця невеличка стаття допомогла мені!

К. С., Сполучені Штати Америки

Ці статті були для мене гіркою радістю. Я віддала свого сина 23 роки тому. Вчинила так, бо знала, що не зможу собі дати з ним ради. Щодня не сходило з думки: «Як він там? Як склалося його життя? Чи побачу його ще колись?» Часами неможливо побороти почуття провини. Але я щиро дякую Єгові за його любов і милосердя.

С. Ф., Сполучені Штати Америки

Хоча у нас з чоловіком є син, ми думали про удочеріння дівчинки. Ця стаття допомогла мені побачити всі за та проти і допоможе нам зробити рішення.

Дж. Ґ., Сполучені Штати Америки

У мене склалося враження, що ви не радите усиновляти важких дітей. Але що вийде з таких дітей, коли їх відкинути? У даний момент ми маємо клопоти з нашим названим сином. Але яких клопотів завдаватимуть суспільству діти, котрі так ніколи й не одержать любові й почуття захищеності в родині?

Д. М., Німеччина

Нам дуже шкода дітей, котрі обділені батьківською турботою й любов’ю. Ті статті були написані не для того, щоб відмовити когось від усиновлення «важких» дітей, а щоб заохотити подружні пари реалістично ‘вирахувати видатки’, пов’язані з цим. (Порівняйте Луки 14:28). Тим, що збираються стати усиновителями, було б добре зважити, чи вони справді мають емоційні, духовні та фінансові ресурси, необхідні для задоволення потреб таких дітей. Їм також слід врахувати можливі наслідки, які усиновлення матиме для інших дітей у родині (Ред.).

Крім наших трьох рідних дітей, у нас є п’ятеро усиновлених. Ми зазнали надзвичайної радості, про яку ви писали, а також душевного болю. Всі наші діти — хвалителі Єгови, крім сина. Коли ми усиновили його у віці 16 років, він чіплявся до трьох наших доньок. Будинок дитини не поінформував нас про його попереднє життя. Тому, думаючи про усиновлення, слід зібрати якомога більше інформації про дитину, надто ж якщо вона більша. Ваші статті були добре написані й доступно висвітлили обидва боки справи.

П. Б., Сполучені Штати Америки

Мене дуже засмутило те, що декому усиновлення дитини завдало прикрощів. Ми з чоловіком усиновили двох чудових діток, і вони внесли в наше життя тільки радість. Ми завжди були відвертими з ними щодо їхнього усиновлення. Ми допомогли їм зрозуміти, що їхні рідні матері не «віддали» їх, а забезпечили їм опіку, бо самі в той період свого життя не могли ростити дитину. Люди часто кажуть, що нашим дітям пощастило в тому, що ми їх усиновили. Але насправді пощастило нам.

Б. М., Сполучені Штати Америки