Усиновлення. Який мій погляд?

БЕЗ слів ясно, що проблеми можуть виникнути тоді, коли названі батьки розлучаться або ж коли один з них помре. Проте хто може відчувати більше напруження, так це усиновлена дитина. Чому?

Більшість з нас знає своїх біологічних батьків. Навіть якщо ми втратили їх рано, у нас є спогади чи, може, фотографії, котрі допомагають заповнити прогалину. А що, коли дитину віддали на усиновлення невдовзі після народження? Організації, пов’язані з усиновленням, звичайно зберігають дані про матір, але часто отримати цю інформацію можна лише тоді, коли дитина досягне повноліття. Буває, що матір реєструє у свідоцтві про народження тільки своє прізвище, але не вказує прізвища батька. Деякі діти є підкидьками, їх знайшли після того, як невідомі батьки покинули їх. У дітей за таких обставин немає коріння, тож вони можуть почувати себе відрізаними від свого походження.

Наскільки врівноважені?

Аби дерева стояли міцно, їм потрібна добра коренева система. Молодий пагінець, прищеплений до зрілого стовбура, може добре розвиватися, проте він може зав’янути та ніколи не принести плоду. Подібно, хоч названі батьки можуть віддавати усю свою турботу й любов, деякі діти ніколи не одужують після того, як були відрізані од первісних коренів.

Розгляньмо випадок Кейтa. Вона народилася у батьків з Вест-Індії, і коли Кейт була немовлям, її удочерили білі чоловік з дружиною, які любили її та дбали про неї; однак вона не змогла призвичаїтися до нового оточення. У віці 16 років вона назавжди пішла з дому. Гіркота на той час перетворилася в сліпу ненависть. «Чому моя мати віддала мене вам?»— різко запитувала вона. На жаль, не проліг місток між Кейт і цією родиною.

З самого народження Мервена віддали в місцевий притулок, а потім до названих батьків. Його усиновили, коли йому було дев’ять місяців. Сумнівне походження, а також палючий сором за те, що він належить до змішаної раси, розвинули бунтівний дух, що принесло багато неприємностей йому самому та глибокий смуток названим батькам, які так багато зробили для нього. «Якби хтось запитав моєї поради про усиновлення,— говорить його матір,— тепер я б сказала: «Подумайте добре, перш ніж зробити це».

Розгляньмо цілком протилежний приклад Роберта й Сильвії. Вони мали одного сина, але не могли більше мати дітей. «А як би ви дивилися на те, щоб взяти дитину іншої національності?» — запитали їх. Невдовзі вони усиновили Мак-Чай, дев’ятимісячну дівчинку з Гонконгу. «Я часто думаю, чому мене покинули,— говорить Мак-Чай,— і чи є у мене братики або сестрички. Але я вважаю, що мої названі мама й тато набагато ближчі мені, ніж для багатьох дітей їхні справжні батьки. Багато не змінилося б, якби я знала, хто мої біологічні батьки, я б лише, може, краще розуміла деякі риси свого характеру». Чи її названі батьки рекомендують усиновлення? «Так,— говорять вони,— адже в нас усе вийшло так чудово!»

Підстави для обережності

Ґрейєм і Рут усиновили немовлятами двох дітей, хлопчика й дівчинку, щоб вони росли разом з їхніми сином і дочкою. Усі четверо дітей виросли як одна дружна сім’я в щасливому оточенні. «Усі четверо вже давно пішли з дому й кожен вийшов на самостійний шлях. Ми підтримуємо постійний зв’язок з кожним і любимо усіх їх»,— говорить Рут. Але, як не прикро, двоє усиновлених дітей мають серйозні проблеми. Чому?

«Наш лікар говорив нам, що найголовніше для дитини — це оточення»,— говорить Ґрейєм, який тепер вважає, що успадковані риси є важливими чинниками. Він додає: «А яким було здоров’я матері, коли вона виношувала дитину? Зараз ми знаємо, що наркотики, алкоголь і тютюн можуть впливати на ненароджену дитину. Я раджу детально перевірити обох батьків, навіть, якщо можливо, дідусів і бабусь, перед тим як усиновлювати».

Пітерова мати вийшла заміж вдруге, і Пітер зазнавав тілесного й морального насилля від свого вітчима. Коли йому було три рочки, його віддали для усиновлення. «Я відкинув названих батьків тої ж хвилі, як вийшов із залу суду»,— сказав Пітер. Він додав: «Я нищив усе, що потрапляло мені під руки. Коли ж спав, то мені снилися жахливі страхіття. Озираючись назад, я бачу, наскільки розладнаною була моя психіка. Після того як мої названі батьки теж розлучилися, моє життя стало ще гіршим: наркотики, крадіжки, вандалізм, щоденні дикі гулянки.

Коли мені було 27 років, я не бачив причини жити далі й мав намір покінчити життя самогубством. Одного разу незнайомець дав мені біблійний буклет і сказав, що незабаром ця земля стане раєм. Звістка сподобалася мені. Це скидалося на правду. Я почав читати й вивчати Біблію та робити зміни у своєму житті й характері, але коли-не-коли повертався до старого способу життя. Проте після підбадьорення й корисного спілкування з християнами я став щасливішим і почуваю себе впевненіше в служінні Богові, про що не міг навіть мріяти кілька років тому. Я також підтримую теплі стосунки зі своєю мамою, що дуже чудово».

Дивіться дійсності у вічі

Усиновлення пов’язане із сильними почуттями. Любов і вдячність межуються з гіркотою й невдячністю. Приміром, Едґар Уоллес так ніколи й не зміг пробачити своїй матері, що вона відмовилася від нього — так він розцінив її вчинок. Вона зустрілася з ним в останній рік свого життя і неохоче попросила у нього фінансової допомоги, але Едґар, хоч який багатий був тоді, різко відмовив їй. Невдовзі після цього він довідався, що його мати була б похована на кладовищі для злидарів, якби не доброта її друзів, котрі заплатили за похорон, і тоді він розкаявся за свою нечуйність.

Люди, котрі думають про усиновлення, повинні реально оцінювати проблеми й труднощі, які можуть виникнути. Діти навіть за найкращих обставин не завжди вдячні за те, що зробили для них їхні батьки, чи то названі, чи то біологічні. По суті, Біблія говорить, що люди в наші дні будуть «нелюбовні», «невдячні» та «непобожні» (2 Тимофія 3:1—5).

З іншого боку, те, що ви відкриваєте ваш дім і ваше серце дитині, якій потрібні батьки, може обернутися на добро й принести вам щастя. Наприклад, Кеті вельми вдячна своїм названим батькам за те, що вони взяли її в християнській дім і дбали про фізичні та духовні потреби. (Дивіться інформацію в рамці «У нас все вийшло добре» на сторінці 8).

Описуючи свої почуття до усиновлених дітей, їхні батьки, мабуть, пригадують слова псалмоспівця: «Діти — дар від Господа, вони справжнє благословення!» (Псалом 127:3, «Сучасний англійський переклад»).

[Примітка]