Як найкраще для дитини?

РОЗЛУЧУВАТИСЬ чи не розлучуватись? Над цим серйозним питанням замислюються багато нещасливих у шлюбі подружжів. Давно тому до розлучень ставились несхвально, а часто й з осудом. Таке ставлення зумовлювалося релігійними та моральними чинниками, і заради дітей батьки зазвичай зберігали навіть невдалий шлюб. Проте в останні часи ці загальні норми радикально змінилися. Сьогодні розлучення вважається цілком прийнятним учинком.

Втім, хоч розлучення і стало прийнятним, усе більше батьків, суддів, вчених-суспільствознавців та інших людей стривожені поганим впливом, який розлучення справляє на дітей. Подібні застереження сьогодні можна почути дедалі частіше. З’являється все більше доказів, котрі свідчать, що розлучення руйнує дитячу особистість. Батьків заохочують замислитись над тим, як розрив їхнього шлюбу вплине на них самих та на їхніх дітей. За словами соціолога Сари Мак-Ланеган з Прінстонського університету, «від двох третіх до трьох четвертих сімей, що розлучаються, повинні були б приділити цьому більше часу та краще подумати, чи вони дійсно чинять правильно».

Сучасні дослідження показують, що діти розлучених батьків мають вищий ризик завагітніти у підлітковому віці, кинути школу або зазнати депресії. Шлюб таких дітей частіше буває нетривким, існує також більша ймовірність, що вони приєднаються до тих, хто отримує соціальне забезпечення. У західному світі кожній шостій дитині доводиться пережити розлучення батьків. Історик Марі Енн Мейсен у своїй книжці про право виховувати дитину у Сполучених Штатах Америки пише: «Якщо дитина народилась у 1990 році, то існує приблизно 50-відсоткова ймовірність, що їй доведеться мати справу з судом, який вирішуватиме, де і з ким вона буде жити».

На жаль, розлучення не завжди кладе край ворожнечі, і деколи батьки продовжують вести суперечки в судах, обстоюючи право виховувати або відвідувати дитину. А дітям це завдає ще більших страждань. Такі емоційно напружені зустрічі в атмосфері суперництва, котра панує в залі судового засідання, піддають дитячу любов до батьків важкому випробуванню і часто навіюють маленькій людині почуття безпорадності та страху.

Одна жінка, сімейний радник, сказала: «Розлучення не рятує дітей. Воно деколи стає порятунком для дорослих». Це правда, за допомогою розлучення батькам іноді вдається вирішити власні складні проблеми, але у той самий час вони можуть завдати своїм дітям такого удару, що ті решту життя страждатимуть від його наслідків.

Альтернативні варіанти виховання дитини

Коли сім’я розпадається, то через напружені стосунки між подружніми партнерами та емоційний стрес дуже важко спокійно і помірковано обговорювати, з ким залишиться дитина. Щоб наскільки можливо зменшити ворожість та уникнути судового процесу, у деяких місцевостях пропонуються інші способи вирішення спірних питань — наприклад, через посередника (у цьому випадку справа не віддається до суду).

Коли посередництво ведеться так як слід, батьки можуть опрацювати угоду самі, не залишаючи рішення щодо права на виховання на розгляд судді. Якщо посередництво неможливе, батьки можуть спробувати через своїх правників розробити таку угоду про виховання та відвідування дитини. Коли батьки дійшли згоди й уклали її письмово, суддя підписує наказ, який містить їхні бажання.

Якщо батьки не можуть погодитися у питаннях виховання, правничі системи більшості країн забезпечують можливість вирішити справу в інтересах дитини. Суддя у першу чергу турбуватиметься дитиною, а не батьками. Він обміркує багато факторів, що стосуються справи: бажання батьків, стосунки дитини з кожним з них, уподобання дитини та здатність кожного з батьків щоденно піклуватися про дитину. Тоді суддя вирішить, де і з ким житиме дитина та як батьки прийматимуть важливі рішення щодо її майбутнього.

Коли право на виховання отримує один з батьків, він і вирішує всі важливі питання. Якщо обоє батьків мають рівні права, то їм треба доходити між собою згоди у таких важливих справах, як лікування й освіта дитини.

Питання, що можуть виникнути

Якщо право на виховання дитини оспорюється у суді, батьки, котрі є Свідками Єгови, повинні пам’ятати ще й про духовне благополуччя дитини. Наприклад: що робити, коли невіруючий батько або мати виступає проти будь-якої біблійної освіти для дитини? Або що, коли один з батьків позбавлений спілкування з християнським збором?

За таких умов християнським батькам важче приймати рішення. Батьки-християни прагнуть діяти розсудливо і помірковано та зберегти добре сумління перед Єговою, і вони з молитвою розмірковують, яке рішення буде для дитини найкращим.

У наступних статтях ми обговоримо такі запитання: коли у суді розглядається право виховувати дитину, то як закон ставиться до релігії? Як найкраще повестися у ході процесу про право на виховання? Чим можна зарадити, якщо право виховувати дитину буде втрачене? Як поставитись до того, що рівні права на дитину отримав партнер, позбавлений спілкування зі збором?