Познайомтесь із довговіїм птахом

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

«НАПЕВНО, ви ніколи не зустрічали нас. Ми птахи, які відомі людям під назвою африканських наземних рогатих воронів.

Окрім того, що ми цікаво виглядаємо, у нас є інші цікаві ознаки, про які ми б хотіли розповісти вам. По-перше, як видно з нашої назви, більшість свого життя ми проводимо на землі. У дечому ми подібні до індиків: своїми розмірами, а також тим, що зовсім мало літаємо.

Ми живемо у центральній та південно-східній частинах Африки. Нас відзначає незграбна хода перевальцем. Якщо ви колись зустрінетеся з нами, то відразу пізнаєте по яскраво-червоній борідці під горлом і надбрів’ям, а також по довгих дивовижних віях!

Ми, рогаті ворони, виводимо небагато пташенят, у середньому одне за шість років. Під час шлюбного періоду самці зносять багато сухого листя для вимощування гнізд, які зазвичай влаштовуються у дуплах або в кам’янистих розколинах. Потім самиці протягом 40 днів дбайливо висиджують яйця. Разом з іншими членами нашої сімейної групи ми метушливо бігаємо туди-сюди, щоб у достатній кількості забезпечити «маму при надії» хробаками, личинками та іншими делікатесами. Ми просто не тямимо себе від радості, коли через три місяці новонароджені після вилуплення лишають своє гніздо й входять у родинне коло.

Зрілого віку ми досягаємо пізно: минає принаймні шість років, поки ми стаємо дорослими. Проходить ще більше часу, поки хтось з нас може заснувати власну сім’ю. Оскільки тривалість нашого життя досить довга (багато хто з нас живе 30 років), то у нас є достатньо часу, щоб передати свої гени наступним поколінням.

Як бачите, ми добрі сім’янини, живемо і працюємо групами до восьми птахів. Кожна сім’я проживає на території близько 100 квадратних кілометрів африканських саван, лісів або степів. У деяких частинах Південної Африки ми втратили близько 70 відсотків своєї території через оброблені землі й людські поселення.

Ми завжди встаємо на захист одне одного і регулярно патрулюємо свої кордони. Ми не бажаємо ділитися своєю їжею — зміями, черепахами та комахами — навіть з рогатими воронами інших родин. Через власну агресивність до чужинців ми іноді пошиваємось у дурні. Яким чином? Побачивши своє відображення у віконному склі, ми кидаємося на вікно, помилково приймаючи своє відображення за чужинця. У результаті сильного удару довгим твердим дзьобом вікно розбивається. Через велику кількість розбитих вікон деякі люди обнесли свої вікна дротяними сітками, і ми дуже вдячні їм за це!

На жаль, у житті на нас чигає багато небезпек. Декотрі люди витісняють нас із місць нашого поширення. Інші відстрілюють нас. Часто фермери розкладають отруєні принади для шакалів та інших небажаних їм тварин. Але звідки нам знати, що ці принади отруєно? Мабуть, щоб захистити нас, фермери деколи закопують отруту в землю. Але оскільки ми зазвичай шукаємо їжу, копаючи землю довгими дзьобами, то, вириваючи отруйну їжу, так би мовити, копаємо собі могилу.

Але деякі люди докладають немало зусиль, щоб захистити нас від цих небезпек. Ми сподіваємося, що не вимремо, як наші родичі, птахи дронти. Тож, коли ви потрапите у нашу місцевість і почуєте глухий клич: «Ду-ду-дудуду ду-ду-дудуду», то розшукайте нас. Ми покліпаємо вам очима з довгими віями й привітаємо серед інших рогатих воронів».