Коли здається, що всі дивляться на тебе

«Тортури»,— так це назвав Джеррі. Він сказав: «Тільки я заходжу в клас, як починаю надмірно пітніти, в роті ніби клапоть вати, і мені здається, що я не зможу мовити й слова, навіть під загрозою смерті. Потім сильний жар охоплює руки, ноги, обличчя — я стаю яскраво-червоним, мов усе моє тіло горить».

У ДЖЕРРІ соціальна фобія — стан, який характеризується сильним страхом опинитись під уважними поглядами інших та осоромитись. У брошурі, виданій Американською асоціацією досліджень тривожних станів, зазначено: «Особа з соціальною фобією вважає, що всі дивляться на неї. Тривога призводить до припадків, подібних на панічні, з такими симптомами, як сильне серцебиття, запаморочення, утруднене дихання та надмірне спітніння».

Дехто не сприймає серйозно страхи осіб із соціальною фобією і каже, що ті повинні лише змусити себе не звертати уваги на сором та «вийти на зустріч людям». Дійсно, боротьба із соціальною фобією пов’язана з подоланням страхів. Але між сором’язливістю та соціальною фобією велика різниця. Джерилін Росс пояснює: «На відміну від звичайної сором’язливості, соціальна фобія настільки сильно впливає на особу, що перешкоджає її буденній діяльності на роботі, у школі та є завадою майже всім міжособистісним стосункам».

Результати досліджень говорять про те, що соціальна фобія калічить життя мільйонів людейa. Розгляньмо деякі страхи, що їх пов’язують з цим виснажливим станом.

Страхи, характерні для соціальної фобії

Публічні виступи. Коли Даґ виголошував коротку промову перед групою місцевих мешканців, його охопила паніка. Він розповів: «Раптом мене кинуло в холодний піт. Серце калатало, мною трусило. Горло стисло так, що я ледве витискав із себе слова». Звичайно, майже кожний тремтить від хвилювання, стоячи перед аудиторією. Але на людину з соціальною фобією жах накочується нестримними і невгамовними хвилями, сила яких не зменшується з досвідом. Навіть звичайної розмови Даґ боїться так, якби через неї він має померти.

Приймання їжі на людях. Оскільки особи з соціальною фобією вважають, що на них пильно дивляться, навіть буденна гостина перетворюється на тортури. Вони бояться, що в них будуть тремтіти руки, бояться розлити якусь страву або пронести виделку повз рота, навіть того, що їх занудить. Часом через цей страх стається саме те, чого особа боялась. У книзі «Смерть від сорому» (англ.) читаємо: «Чим більше ви боїтеся зробити щось не до ладу, тим більше тривожитесь. Чим більше ви тривожитесь, тим більш імовірно, що ви почнете тремтіти або робити різкі, незграбні рухи. Хвилювання може зрости настільки, що вам навряд чи вдасться не випустити їжу або не пролити питво».

Писання у присутності інших. Паніка охоплює багатьох осіб з соціальною фобією, якщо їм потрібно підписати чек чи написати щось, коли на них дивляться: вони бояться, що в них почнуть тремтіти руки або хтось помітить, наскільки нерозбірливо вони пишуть. Сем, наприклад, збентежився, коли роботодавець наказав на початку кожного робочого дня розписуватись у журналі в присутності охорони. «Я не був спроможний на це,— каже Сем. — Рука тремтіла так сильно, що, аби влучити у рядок, мені довелось допомагати іншою рукою, а написаного ніхто не міг зрозуміти».

Телефонні розмови. За словами доктора Джона Р. Маршалла, багато його пацієнтів визнали, що вони уникають користуватися телефоном. Як сказав доктор, «вони бояться неправильно відповісти. Інші побоюються важкої паузи, яка наступить через те, що у них не знайдеться слів, а оскільки вони хвилюватимуться з приводу заминки, їхній голос зміниться, буде дрижати або хрипіти. Вони жахаються того, що почнуть затинатися, заїкатися або ще якимсь ганебним чином виявлять своє хвилювання».

Спілкування. Деякі особи з соціальними фобіями бояться практично будь-якого акту спілкування. Часто вони особливо бояться дивитись в очі. У «Психіатричному бюлетені Гарвардського університету» (англ.) пишеться: «Особи, котрі страждають на сильну соціальну фобію, відчувають тривожну непевність: куди спрямувати погляд і як реагувати, коли інші дивляться на них. Вони уникають зорового контакту через те, що вважають ніби не знають, коли дивитись, а коли ні. Такі особи гадають, що інші неправильно зрозуміють їхній погляд».

Соціальна фобія характеризується також іншими страхами. Наприклад, багато хто боїться користуватись громадськими туалетами. Іншим страшно купувати щось, коли на них дивляться продавці. Одна жінка сказала: «Я настільки бентежусь, відчуваючи на собі чийсь погляд, що часто навіть не бачу того, на що дивлюсь. Постійно очікую або уявляю собі, що ось людина за прилавком зажадає, аби я нарешті вирішила, чого хочу, і не марнувала їхнього часу».

Як вони намагаються давати собі раду?

Тим, хто не має цього розладу, важко збагнути муки осіб із соціальною фобією. Один чоловік, який страждає на соціальну фобію, описав свій стан так: «Це найжахливіше відчуття незручності, яке тільки можна уявити!» Жінка з таким розладом сказала: «Я постійно думаю про самогубство».

На жаль, багато осіб з соціальною фобією намагаються полегшити свій стан, вдаючись до алкоголюb. Він допомагає на якийсь час, але в кінцевому підсумку зловживання алкоголем лише створює додаткові проблеми. Доктор Джон Р. Маршалл зазначає: «Дехто з моїх пацієнтів, які зазвичай не пили на вечірках, намагаючись заспокоїтись перед тим, як потрапити в оточення людей, або в їхній присутності, напивались до нестями, а це призводило саме до того, чого вони боялись,— ганьби».

Найчастіше особи з соціальною фобією просто уникають ситуацій, яких вони бояться. Лорейн, яка страждає на соціальну фобію, сказала: «Я намагалась уникнути майже всього, навіть розмов по телефону». Однак згодом ці особи помічають, що, уникаючи небажаних ситуацій, вони себе ув’язнюють, а не захищають. Ось що сказала Лорейн: «Через деякий час мене заполонило почуття самотності та нудьги».

Як застерігає Джерилін Росс, настроєність уникати небажаних ситуацій стає «самозаводним капканом». Вона додає: «Кожна спроба уникнути ситуації полегшує попадання у пастку наступного разу, так що згодом такі спроби перетворюються на майже автоматичну реакцію». Дехто звично відхиляє запрошення на обід, відкидає пропозиції працювати там, де потрібно взаємодіяти з людьми. Внаслідок цього особи з соціальною фобією не вчаться протистояти своїм страхам та переборювати їх. За словами доктора Річарда Гаймберга, «їхнє життя наповнене гаданими відмовами, яких вони не отримували, та гаданими невдачами у роботі, яку вони ніколи не виконували, бо уникали її».

Потішає те, що соціальна фобія піддається лікуванню. Правда, неможливо, а навіть і небажано усунути будь-які прояви тривоги. Але особи з соціальною фобією в змозі навчитись приборкувати свої страхи. Крім того, в Біблії є практичні поради, які стануть у пригоді.

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 5]

Звичайне спілкування для осіб з соціальною фобією перетворюється на тортури.