Секретні архіви відкрито

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІТАЛІЇ

«Архіви інквізиції відкрито». Так засоби масової інформації повідомили про те, що Ватикан відкрив ученим доступ до архівів Конгрегації віровчення, котра до 1965 року була відома як Священна канцелярія.

БУЛО проголошено, що цей крок слід розглядати «в контексті довгого та впорядкованого процесу історичного перегляду, який Іоанн Павло II хоче закінчити до 2000 року»a. Чому ці архіви викликають таку цікавість? Які секрети в них, очевидно, містяться?

Священна канцелярія була створена 1542 року папою Павлом III. Цю папську установу для придушення «єресі» називали також Римською інквізицією, щоб відрізнити її від Іспанської інквізиції, створеної 1478 рокуb. Конгрегація кардиналів, яка зібралася у 1542 році, повинна була «займатися питанням єресі у цілому християнському світі», пояснює Адріано Проспері, знавець цього предмету. З усіх інквізицій XVI століття тільки Римська інквізиція діє й досі, щоправда, вона має іншу назву та виконує інші обов’язки.

Записи інквізиції збиралися. З часом вони утворили секретні архіви Священної канцелярії. У 1559 році архіви розграбували повсталі мешканці Рима; те повстання було організовано, щоб «відсвяткувати» смерть папи Павла IV, котрого вважали головним захисником Римської інквізиції. Наполеон I, завоювавши Рим, 1810 року переніс архіви в Париж. Під час перевезення до Парижа та наступного повернення архівів папі багато матеріалів було втрачено або знищено.

Що вони містять?

Архіви складаються з понад 4300 документів і займають дві кімнати поруч з базилікою св. Петра. За словами кардинала Джозефа Ратцинґера, голови цієї ватиканської установи, справи, які лежать в архіві, непрямо торкаються історичних питань, але «переважно стосуються теології».

Історики погоджуються між собою, що в тих архівах навряд чи вдасться відкрити багато цікавого. Як пояснює професор Проспері, архіви справді містять протоколи зустрічей Римської інквізиції, але немає «донесень, офіційних копій документів і бракує майже всіх протоколів судових засідань. Більшість з них була знищена між 1815 та 1817 роками в Парижі за наказом монсеньйора Маріно Маріні, якого послали з Рима повернути на місце документи, забрані Наполеоном».

Ватикан надав ученим право ознайомитися з документами, зібраними до смерті Лева XIII, тобто до липня 1903 року. Доступ можуть отримати дослідники, які пред’являть лист з рекомендацією від релігійних або академічних установ.

Критика

Хоча громадськість зустріла новину про відкриття архівів гучними вітаннями, можна було почути й критичні думки. Розмірковуючи, чому надано доступ тільки до документів, складених до 1903 року, католицький теолог Ганс Кюнґ запитує: «Чи може бути, що 1903 рік — це саме той момент, коли записи стають цікавішими? Бо власне в тому році папа Пій X, тільки що посівши місце папи, розпочав антимодерністську кампанію, у результаті якої постраждав цілий ряд теологів і яка створила труднощі для єпископів Італії, Франції та Німеччини, відштовхуючи від церкви незліченну кількість людей».

На думку Італо Мерої, історика у галузі права, незважаючи на зміну назви та відкриття архівів, «[Конгрегація віровчення] виконує ту ж саму роботу, що й стара інквізиція, і користується старими методами», наприклад: не дозволяє тим, хто перебуває під слідством, побачити документи, котрі їх стосуються.

‘Немає нічого потаємного, що не виявиться’

Взагалі історики не сподіваються зробити якісь сенсаційні відкриття в «архівах інквізиції». А втім, досить важливо вже те, що католицька церква почуває себе зобов’язаною постати перед судом громадської думки.

Проте набагато більше значення має думка Бога. У належний час Бог винесе свій присуд релігії, яка заявляла, ніби є християнською, але століттями порушувала його заповіді та оскверняла дух вчення Ісуса, керуючи жорстокими інквізиціями. Стільки невинних людей було закатовано та вбито за часів інквізиції лише тому, що вони не приймали доктрин або звичаїв церкви (Матвія 26:52; Івана 14:15; Римлян 14:12).

Немає значення, як глибоко вчені дослідять архіви; такі дослідження завжди залишатимуться неповними. З другого боку, «немає створіння, щоб сховалось перед Ним [Богом], але все наге та відкрите перед очима Його,— Йому дамо звіт» (Євреїв 4:13). Саме тому Ісус міг сказати своїм учням про тих релігійних провідників, котрі йому противилися: «Не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться» (Матвія 10:26).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 12]

Палац Священної канцелярії у Римі (Італія).

Малюнки: з книжки «Bildersaal deutscher Geschichte»