Молоді люди запитують...

Як мені стати більш товариським?

«Я ніколи не був надто балакучим. Мені завжди здавалось, що, як тільки щось скажу, інші почнуть мене уникати. Мабуть, це від матері. Вона теж дуже сором’язлива» (Артур).

ЧИ ТОБІ ніколи не хотілось стати менш сором’язливим і бути більш привітним та товариським? Як говорилось у попередній статті цієї серії, сором’язливість — досить поширена рисаa. Тож не дуже переймайся, якщо часто буваєш мовчазним, серйозним або стриманим. Однак надмірна сором’язливість може виявитися справжньою проблемою. Через неї ти принаймні не зможеш насолоджуватися дружбою й почуватимешся незручно в товаристві.

Сором’язливість нерідко створює проблеми навіть дорослим. Богданb служить старійшиною в одному із християнських зборів. Але у товаристві він схильний мовчати. Богдан каже: «Мені завжди здається, що я не можу сказати нічого вагомого». Його дружина Олена має подібну проблему. Як вона дає собі з нею раду? «Мені подобається перебувати в колі товариських людей, бо знаю, що вони візьмуть на себе ініціативу в розмові»,— каже вона. Проте як тобі самому стати більш товариським?

Перестань принижувати себе

Перш за все тобі, можливо, потрібно змінити думку про себе. Чи ти не принижуєш себе постійно, вважаючи, що не подобаєшся іншим або що не можеш сказати нічого путнього? Такі негативні думки аж ніяк не зроблять тебе більш товариським. Зрештою, Ісус казав: «Люби свого ближнього, як самого себе»,— а не замість себе! (Матвія 19:19). Отже, немає абсолютно нічого поганого в тому, щоб любити себе, але розсудливо. Тоді людина, звертаючись до інших, почувається більш впевнено.

Якщо тебе мучить почуття нікчемності, прочитай 12-й розділ книжки «Запитання молодих людей — корисні відповіді»c, який називається «Чому я не люблю себе?». Він може допомогти тобі зрозуміти, що ти цікава особистість. Уже те, що ти є християнином, показує: Бог бачить у тобі щось цінне! Зрештою, Ісус сказав: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44).

Цікався іншими

У Приповістей 18:1 (Хом.) попереджається: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання». Якщо ти відділяєшся від інших, то, мабуть, занадто зосереджуєшся на собі. У Филип’ян 2:4 нас заохочується ‘дбати не про своє, але кожен і про інших’. Коли ти зосереджуватимеш увагу на інтересах і потребах інших, то не будеш таким сором’язливим. А чим більше турбуватимешся людьми, тим більше виявлятимеш ініціативу й намагатимешся ближче з ними познайомитись.

Візьмімо для прикладу Лідію, жінку, яка стала символом доброзичливості та гостинності. Біблія розповідає, що Лідія, почувши слова апостола Павла, охрестилася. А після цього вона почала благати Павла та його товаришів: «Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї» (Дії 16:11—15). Хоча Лідія була новонаверненою, але виявила ініціативу, щоб познайомитися з цими братами, і, без сумніву, отримала багато благословень. А куди пішли Павло та Сила, коли їх відпустили з в’язниці? Знову до дому Лідії! (Дії 16:35—40).

Ти теж побачиш, що більшості людей подобатиметься увага з твого боку. З чого ж тобі почати? Ось кілька добрих порад.

● Починай з малого. Стати товариським не означає перетворитися на бурхливого екстраверта або почати відвідувати всі вечірки. Спробуй розмовляти з окремими людьми — один на один. Можна поставити собі за мету кожного разу, приходячи на християнське зібрання, почати розмову принаймні з однією особою. Намагайся посміхатися. Навчись підтримувати зоровий контакт.

● Зламай лід. Ти запитуєш, як? Коли людина справді цікавиться іншими, їй зазвичай не важко знайти спільну тему для розмови. Хлопчина з Іспанії, на ім’я Хорхе, каже: «Я зауважив, що можна ближче познайомитися з кимось, якщо просто запитати, як справи, чи попросити розповісти про роботу». А юнак, якого звати Федір, радить: «Коли не знаєш, про що розмовляти, став запитання». Проте дивись, щоб у людей не створилось враження, ніби вони на допиті. Якщо хтось неохоче відповідає, спробуй розказати щось про себе.

Марія, мати підлітка, ділиться своїми спостереженнями: «Я помітила, що людям подобається говорити про себе». А дівчина, на ім’я Катя, додає: «Похвали людину за щось, наприклад, за одяг. Цим виявиш свою прихильність до неї». Але будь щирим й уникай лестощів (1 Солунян 2:5). Переважно люди позитивно відгукуються на щирі слова, які є люб’язними й приємними (Приповістей 16:24).

● Будь добрим слухачем. Біблія каже: «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити» (Якова 1:19). Бо ж розмова — це обмін думками, а не сольний виступ. Тому, якщо тобі важко говорити, слухай! Люди цінують добрих слухачів.

● Приєднуйся до розмови. Навчившись говорити з людьми один на один, спробуй тепер оволодіти мистецтвом спілкування в групі. Знову ж таки чудову нагоду для цього дають християнські зібрання. Часом найлегше приєднатися до розмови, яка вже зав’язалася. Але робити це слід, звичайно, розумно й тактовно. Не втручайся, коли бачиш, що люди обговорюють особисті справи. Якщо ж очевидно, що група просто спілкується, спробуй приєднатися до розмови. Будь тактовним, не перебивай і не намагайся захопити розмову. Спочатку трохи послухай. Зрозумівши, що й до чого, можливо, теж захочеш додати кілька слів.

● Не очікуй від себе досконалості. Деколи підлітки занадто переживають, що скажуть щось недоречне. Дівчина з Італії, на ім’я Еліза, пригадує: «Я завжди боялась, що коли відкрию рота, то нагороджу нісенітниць». Проте Біблія нагадує нам, що всі ми недосконалі, тому просто не можемо завжди говорити лише слушне. (Римлян 3:23; порівняй Якова 3:2). Еліза каже: «Я усвідомила, що це мої друзі й вони зрозуміють, коли скажу щось не так».

● Не втрачай почуття гумору. Звичайно, дуже неприємно, коли ляпнеш якусь дурницю. Але, як помітив Федір, «якщо не робити з цього проблеми, а просто посміятися над собою, відчуття незручності незабаром мине. Не переймайся цим і не засмучуйся. Не варто робити з мухи слона».

● Будь терпеливим. Візьми до уваги також те, що не всі одразу відгукнуться на твої спроби нав’язати контакт. Однак коли з кимось не вийде розмови, не думай, що, мабуть, чимось не подобаєшся тій людині або що ліпше дати їй спокій. Інколи люди просто заклопотані або такі ж сором’язливі, як і ти. Тоді ліпше дати людині трохи більше часу, щоб звикнути до тебе.

● Розмовляй зі старшими. Деколи старші, особливо зрілі християни, дуже співчутливо ставляться до підлітків, які борються зі сором’язливістю. Тому не бійся розпочати розмову зі старшою особою. Катя каже: «Я добре почуваюся в товаристві старших, бо знаю, що вони не осудять мене, не почнуть насміхатися чи критикувати, як це можуть зробити мої ровесники».

Головна спонука — любов

Ці поради, звичайно, можуть допомогти, все ж слід визнати, що немає готового рецепта проти сором’язливості. Справі не зарадиш застосуванням якихось майстерних прийомів або методів. Бо основне тут —‘любити свого ближнього, як самого себе’ (Якова 2:8). Тому навчися дбати про інших, особливо про християнських братів та сестер (Галатів 6:10). Якщо маєш у серці щиру любов, то зможеш перебороти страх та невпевненість і ближче познайомитись з іншими. Як казав Ісус, «чим серце наповнене, те говорять уста» (Матвія 12:34).

Богдан, згаданий на початку, помітив: «Чим ліпше я знаю людей, тим легше мені з ними розмовляти». Іншими словами, чим більше ти намагатимешся бути товариським, тим легше тобі це вдаватиметься. А коли побачиш, що у тебе з’явилися нові друзі й люди прихильніше ставляться до тебе, то, безперечно, погодишся, що варто було докладати зусиль!

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Вияви ініціативу й приєднайся до розмови.