Радянський наступ на релігію
СОЮЗ Радянських Соціалістичних Республік утворився 1922 року. З його перших чотирьох республік найбільшою і найвпливовішою була Росія. Згодом Союз розширився до 15 республік і займав приблизно одну шосту частину земної кулі. У 1991 році Радянський Союз несподівано розпавсяa. Варто зауважити, що це перша держава, уряд якої намагався викорінити віру в Бога.
Перший керівник радянської держави Володимир Ленін був послідовником Карла Маркса, який вважав християнство засобом гноблення. Маркс назвав релігію «опіумом народу», а згодом Ленін заявив: «Всяка ідея про всякого боженьку... є найневимовніша мерзота».
Коли 1925 року помер патріарх Руської православної церкви Тихон, уряд не дозволив обрати іншого. У результаті подальшого наступу на релігію більшість церковних будівель зруйнували або ж секуляризували. Священиків висилали у табори, де багато з них померло. В енциклопедії «Британіка» говориться, що «за часів Йосифа Сталіна в кінці 1920-х і в 1930-х роках, церква зазнала жорстоких репресій, внаслідок чого загинули тисячі людей. У 1939 офіційно могли діяти лише три чи чотири православні єпископи і 100 церков».
Однак несподівано відбулась величезна зміна.
Друга світова війна і релігія
У 1939 році нацистська Німеччина, тоді союзник СРСР, вдерлася в Польщу, розпочавши Другу світову війну. Протягом року Радянський Союз приєднав 4 останні з 15 республік — Латвію, Литву, Естонію та Молдавію. У червні 1941 року Німеччина напала на СРСР, чого Сталін ніяк не очікував. Наприкінці цього ж року німецькі війська дійшли до Москви, і здавалось, що поразка Радянського Союзу неминуча.
Потрапивши у безвихідь, Сталін шукав шляхів мобілізації народу для ведення війни, яку назвали Великою Вітчизняною. Він розумів, що аби здобути підтримку людей, мільйони яких усе ще залишались релігійними, слід зробити поступки церкві. Які ж результати принесла значна зміна сталінської політики щодо релігії?
За підтримки церкви урядовці мобілізували населення країни для участі у війні і 1945 року СРСР здобув рішучу перемогу над Німеччиною. Відтоді як наступ на релігію був припинений, кількість православних церков збільшилась до 25 000, а священиків — до 33 000.
Поновлення наступу
Насправді ж радянські керівники не забули про свою мету викорінити з розумів людей поняття про Бога. В енциклопедії «Британіка» говориться: «Нову хвилю антирелігійного наступу почав Голова Ради Міністрів Микита Хрущов. У 1959—1964 роках кількість діючих церков скоротилась до менше ніж 10 000. Після смерті Алексія у 1971 році патріархом обрали Пімена, і, хоч мільйони залишались вірними церкві, її майбутнє було непевним»b.
Про те, як Руська православна церква пережила нову хвилю переслідувань, йтиметься далі. А якою була доля інших релігій у Радянському Союзі? На яку з них була головним чином спрямована атака і чому? Про це в наступній статті.
[Примітки]
a У склад Радянського Союзу входило 15 республік, що стали незалежними державами: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан та Україна.
b Алексій I займав престол патріарха Руської православної церкви у 1945—1970 роках, а з 1990 року патріархом є Алексій II.
[Ілюстрація на сторінці 3]
Ленін вважав, що «всяка ідея про всякого боженьку є найневимовніша мерзота».
[Відомості про джерело]
Musée d’Histoire Contemporaine—BDIC