Що стається з релігією у Радянському Союзі?
БІЛЬШЕ як п’ятдесят п’ять років, Радянський Союз був країною великих таємниць для чужинців. На протязі цього часу не було багато інформацій про життя людей “поза “залізною завісою”.
Проте в недавніх роках радяни відчинили свої двері більше для чужинецьких відвідувачів. Їм дозволяли подорожувати по країні і говорити до різних людей. Поступово появився докладний образ політичного, економічного, наукового і культурного життя в цій державі.
Але про релігію не було дуже легко дістати докладного образу. Що робиться з релігією в тій країні? Чи вона ще залишилася живою після п’ятьох десятиліть комуністичного володіння? Чи вона можливо процвітає? Чи завмирає? Що майбутність тримає для неї?
Суперечні звіти
Недавно в чужинецьких пресах появилися суперечні звіти про стан реліні в Радянському Союзі. Деякі звіти по номінальній вартості кажуть, що релігія “відроджується” там.
Наприклад, часопис Нью-Йорк Таймс (анг. мові) помістив заголовок: “ВІРЯТЬ, ЩО РЕЛІГІЯ ПОСТУПАЄ ВПЕРЕД У РОСІЇ”. Британська Річна Книга 1972 р. звіщає: “Релігійні служби, відбуваються майже в кожному великому місті по країні і деяка частина молоді вертається до релігії”.
Німецький журнал Стерн говорив про катедральну церкву, яку влада міста Новгород перемінила на музей. Кажуть, що гості там хрестилися, молилися і слухали релігійної музики. Це було взято як доказ, що зацікавлення релігією зростає.
Отже, з таких звітів можна зробити заключення, що релігія справді відроджується в Радянському Союзі.
Одначе, коли б переглянути більше відомостей і доказів, включаючи свідчення наочних свідків, тоді створиться цілком інший образ. Ці звіти сходяться з тим, що один історик сказав попросто: “Зорганізована релігія, окрім кількох ревних груп завмирає” в Радянському Союзі. Тому то треба зробити глибші досліди. Треба пам’ятати багато речей, коли досліджується стан релігії в Радянському Союзі сьогодні. І коли докладно зупинитися над усіма факторами, тоді можна прийти до певного заключення. Одно таке заключення можливо дуже здивує вас!
У цьому відношенні нам дуже поможе коли ми переглянемо і звернемо увагу на історію Церковно-Державного споріднення у Радянському Союзі. Це поможе нам краще зрозуміти, чому деякі події відбуваються й який є напрям.
Сильне релігійне володіння
Щоб дослідити історію релігії в Радянському Союзі, то треба піти слідами Російської Партії Православної Церкви. Це була найсильніша релігія в тій країні.
Ця церква почалася в 988 р. З.Д., коли Володимир Великий з Київа охрестився на Східну Православну релігію так званого Християнства. Кажуть, що він навернувся від поганської релігії, щоб виграти свою дружину Анну. Вона була сестра імператора тодішньої Візантійській Імперії. Та імперія мала свою столицю в місті Константинополі, центрі Східної православної Церкви.
Володимир наказав усім своїм підданцям охреститися на православних християнів. Той, хто не хотів охреститися ставав ворогом Держави. Отже, від самого початку, російську Церкву підтримували світські сили. Коли Візантійська Імперія впала в 1453 р., то російська Православна Церква стала незалежною від Константинополя. Пізніше, головного релігійного начальника в Москві зробили патріархом. рівним патріархові Константинополю. Проте, в 1692 р., цар Петро Великий скасував позицію патріарха і сам почав контролювати Церкву. Ів 1721 р. російська Православна Церква офіціяльно стала державною церквою.
З переходом часу, Церква розвивала все більше і більше ближчі зв’язки з гнітючим володінням царів (або імператорів, з латинського слова кесар). Царі вимагали, щоб люди корилися російській Православній Церкві і переходити до іншої релігії було незаконно. Безжалісні царі і самолюбна Церква єдналися, щоб тримати людей в темноті, незнанні й убогості.
Але в березні 1917 р., ліберальні політичні групи зробили революцію і вигнали царя. Коли царя вже не було, то російська Православна Церква бачила свою нагоду відірватися від державної контролі і цей новий уряд заохочував таке зусилля. У серпні того пам’ятного року, бюро патріарха було відновлене. З новим патріархом, Тихоном, і новою свободою, люди вірили, що церква тепер стане ще сильніша, ніж вона колись була.
Зловісні вітри зміни
Але перед тим як то мало статися, по Росії почали повівати сильні, політичні вітри! У листопаді 1917 р. відбулася ще одна революція. Ця революція принесла силу большевикам (які пізніше називалися комуністи). Вони змели існуючий порядок, включаючи й тимчасовий Уряд.
За кілька років під проводом Леніна, комунізм утвердився в Росії і по інших сусідніх територіях. Тоді, 30-го грудня 1922 р., проголосили існування Радянського Союзу (СРСР). Остаточно п’ятнадцять республік складали Радянський Союз, включаючи й Росію, яка є найбільша республіка. Сьогодні Радянський Союз має більше землі від якої-небудь іншої держави. Її населення є майже 250.000.000, і є третя країна найбільша у світі після Китаю й Індії в населенні.
Набираючи сили над більше як сто різними народними групами, комуністичні провідники мусіли мати справу з людьми, які трималися різних релігійних переконань. Певно, що російська Православна Церква була найбільша за всіх. Але там було багато інших релігій, а головно по територіях над якими комунізм недавно тому запанував.
Усі ці релігії побоювалися, що з ними станеться під цим новим урядом. Незабаром вони дістали свою відповідь. Їх усіх вдарила буря величезних вітрів зміни, які почали повівати в листопаді 1917 р.