Чи вдасться зупинити СНІД? Якщо так, то яким чином?

ДЕЯКИЙ час чимало африканських країн заперечували, що в них лютує епідемія СНІДу. Цю тему навіть не хотіли зачіпати. Однак за останні роки було багато зроблено, щоб просвітити зокрема молодь і заохотити суспільство до відкритого обговорення цієї проблеми. Але це не принесло бажаних результатів, оскільки змінити глибоко вкорінений спосіб життя й звички дуже важко.

Досягнення медицини

Науковці дізналися про ВІЛ чимало нового і розробили ліки, які продовжили життя не одній людині. Надзвичайно ефективною є антиретровіральна терапія, в якій застосовують принаймні три антиретровіральні препарати.

Хоча ця терапія не виліковує хворих, але завдяки їй, особливо в розвинених країнах, знизився рівень смертності серед ВІЛ-інфікованих. Багато хто наголошує на потребі забезпечити й бідніші країни такими ліками. Однак ці препарати доволі дорогі, і більшості мешканців таких країн недоступні.

Отож постало болюче питання: чи прибутки важливіші, ніж людське життя? Ось що сказав директор програми з питань ВІЛ/СНІДу в Бразилії д-р Паулу Тешере, який добре усвідомлює ситуацію: «Тисячі людей не в стані придбати життєво необхідні ліки. Ми не можемо покинути цих людей напризволяще лише заради безжалісної наживи [фармацевтичних компаній]». Він додав: «Побоююсь, аби в гонитві за прибутками, ми не забули про етику і гуманність».

Декілька країн вирішили відмовитися від деяких патентованих ліків, які випускають великі фармацевтичні компанії, натомість постановили виготовляти або імпортувати непатентовану версію ліків за значно нижчими цінамиa. Згідно з одним дослідженням, «мінімальні ціни [на непатентовані ліки] на 82 відсотки нижчі, ніж ціни на патентовані ліки у США», повідомляється у «Південноафриканському медичному журналі».

Труднощі лікування

З часом великі фармацевтичні компанії почали експортувати в країни, що розвиваються, ліки від СНІДу за значно нижчими цінами. З’явилась надія, що ці ліки стануть доступними набагато більшій кількості людей. Однак, існують й інші значні труднощі: не всі, хто потребує цих препаратів, можуть ними скористатися. Перш за все, це недоступні ціни. Навіть коли ціни дуже знижують, для більшості хворих такі ліки все-таки надто дорогі.

Інша трудність: треба правильно приймати ці ліки. Більшість таблеток слід вживати щодня у визначений час. Якщо їх приймати неправильно або ж перервати курс лікування, можуть з’явитися опірні до препаратів штами ВІЛ. Для пацієнта досить важко дотримуватися правильного прийому ліків у таких умовах життя, які існують в Африці, адже тут не вистачає їжі, чистої питної води та медичних закладів.

Окрім того, за прийомом цих препаратів повинні наглядати медики. Якщо з’являється опірність, треба замінити певні складники такого лікування. А для цього потрібен кваліфікований медичний персонал, також необхідно робити аналізи, що дорого коштують. На додаток, ці медикаменти мають побічну дію, а опірні до препарату штами вірусу все одно виникають.

У червні 2001 року на спеціальній зустрічі Генеральної Асамблеї ООН з питань СНІДу, було запропоновано, аби Глобальний фонд здоров’я надав допомогу країнам, що розвиваються. Підрахували, що для цього потрібно від 7 до 10 мільярдів доларів. На даний час загальна сума, наявна у цьому фонді, істотно менша.

У багатьох країнах науковці випробовують різні вакцини та плекають надію, що їм вдасться знайти таку, яка справді б попереджала СНІД. Навіть якщо їхні зусилля увінчаються успіхом, пройде кілька років поки ця вакцина буде остаточно розроблена, випробувана та стане доступною для загалу.

Деякі країни, як-от Бразилія, Таїланд і Уганда, досягли значних результатів у розробці програм лікування. Бразилія завдяки використанню ліків власного виробництва наполовину зменшила смертність через СНІД. Маленька країна Ботсвана, яка сама здатна профінансувати такі програми, працює над тим, щоб забезпечити усіх своїх інфікованих мешканців антиретровіральними препаратами, а також над тим, щоб було достатньо медичних установ.

СНІД зазнає́ поразки

СНІД має одну суттєву відмінність від інших епідемій: його можна відвернути. Якщо люди готові дотримуватися біблійних принципів, в багатьох випадках, якщо не в усіх, можна уникнути зараження.

Біблійні норми моралі дуже чіткі. Неодружені повинні утримуватися від статевих зносин (1 Коринтян 6:18). Одружені особи мусять бути вірні своїм подружнім партнерам і не чинити перелюбу (Євреїв 13:4). Біблійне застереження не вживати крові також допоможе захиститися від зараження (Дії 15:28, 29).

А ті особи, які вже інфіковані, можуть знайти велику радість і потіху, коли довідаються, що невдовзі прийде обіцяний Богом світ, де вже не буде хвороб. Їхня радість ще більше зросте, коли вони будуть дотримуватися Божих норм.

Біблія запевняє нас, що усе людське горе, у тому числі й хвороби, зрештою закінчиться. Ця обітниця записана в книзі Об’явлення: «Почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:3, 4).

Таке запевнення не лише для тих, хто може дозволити собі дороге лікування. Ця пророча обітниця з 21-го розділу Об’явлення перегукується зі словами з Ісаї 33:24: «І не скаже мешканець «Я хворий!». Тоді усі люди на землі дотримуватимуться Божих законів і втішатимуться досконалим здоров’ям. Таким чином смертоносний наступ СНІДу й усіх інших хвороб припиниться назавжди.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 9, 10]

САМЕ ЦЕЙ ЛІК Я ШУКАЛА

Я живу у Південній Африці, мені 23 роки. Ніколи не забуду той день, коли дізналася, що ВІЛ-інфікована.

Я була разом з мамою в кабінеті у лікаря, там він повідомив мені цю новину. Це найжахливіша новина в моєму житті. Вона спантеличила мене, було важко в це повірити. Сподівалася, що це лише лабораторна помилка. Не знала, що сказати і що робити далі. Мені хотілося плакати, але я не могла. Лікар почав розповідати мамі щось про антиретровіральні препарати, але через таке потрясіння я навіть не розуміла, про що вони розмовляли.

Я усвідомила, що, мабуть, заразилася від когось в університеті. Мені дуже хотілося порозмовляти з кимось, хто зрозумів би мене, але не знала до кого піти. Я почувалася нікчемною, здавалось, усе в моєму житті закінчилося. Хоча сім’я підтримувала мене, я втратила надію, мене охоплював страх. Як у будь-якої молодої особи, у мене було багато мрій. Через два роки я могла б отримати ступінь бакалавра, але цю мрію теж було зруйновано.

Я почала приймати антиретровіральні препарати, також пішла до консультанта з питань СНІДу, але й далі пригнічення не зникало. Я молилася до Бога, щоб він допоміг мені перед смертю знайти правдивих християн. Я належала до церкви п’ятдесятників, але ніхто з моєї церкви жодного разу не відвідав мене. Хотілося знати правду та зрозуміти, що буде зі мною після смерті.

Одного ранку на початку серпня 1999 року в двері постукали двоє Свідків Єгови. Того дня я була дуже квола, але змогла пройти з ними до вітальні. Дві жінки представились і сказали, що допомагають людям у вивченні Біблії. Як же я втішилася, що мої молитви зрештою були почуті. Але я вже настільки ослабла, що не могла довго читати або зосереджуватись.

Незважаючи на це, я сказала, що хочу вивчати Біблію, і ми домовилися про зустріч. На жаль, наша зустріч не відбулась, оскільки через депресію мене забрали в психіатричну лікарню. Через три тижні я приїхала додому і заспокоїлася, коли зрозуміла, що Свідки не забули про мене. Пригадую, що одна з жінок постійно відвідувала мене, цікавлячись моїм станом. Фізично мені стало трішки ліпше, і наприкінці року я почала вивчати Біблію. Це було нелегко, адже мій стан був нестабільний. Але жінка, котра проводила вивчення, була дуже терпляча і розуміла мене.

Я була схвильована до глибини душі, коли довідалася з Біблії про Єгову та його риси, а також про те, що означає знати його і чекати на вічне життя. Вперше зрозуміла, чому людство страждає. Дуже зраділа, коли почула про Боже Царство, яке незабаром замінить людські уряди. Усе це спонукало мене повністю змінити свій спосіб життя.

Саме цей лік я шукала. Як же потішає усвідомлення того, що Єгова далі любить мене та піклується про мене! Спершу думала, що Бог ненавидить мене і тому я заразилася цією хворобою. Але дізналася, що Єгова з любов’ю подбав про те, аби на основі викупної жертви Ісуса Христа наші гріхи були прощені. Слова з 1 Петра 5:7 допомогли мені усвідомити, що Бог піклується нами: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!».

Я щодня вивчаю Біблію і відвідую зібрання в Залі Царства. Я докладаю усіх зусиль, щоб наближатися до Єгови. Оскільки це не завжди легко, зі всіма турботами я звертаюсь у молитві до Єгови і прошу його про силу й потіху. Члени збору теж завжди готові допомогти, і тому я справді щаслива.

Також я регулярно разом з місцевим збором беру участь у благовісницькій праці. Хочу допомагати іншим, особливо тим, хто в подібній ситуації. У грудні 2001 року я охрестилась.

[Ілюстрація]

Дуже зраділа, коли почула про Боже Царство.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Група з питань СНІДу в Ботсвані.

[Ілюстрація на сторінці 10]

На райській землі усі будуть втішатись досконалим здоров’ям.