Молоді люди запитують...

Як бути щасливим, живучи з нерідними батьками?

«Я взагалі нічого не знаю про своїх рідних батьків, і це мене дуже засмучує» (Віра, 16 років).

«Не маю найменшого уявлення про те, де я народився і хто були мої батьки. Іноді я роздумую про це вночі» (Матвій, 9 років).

«Коли в домі виникає суперечка, я думаю, що, можливо, рідні батьки ліпше б мене розуміли. Але мені соромно за такі думки, тож я ніколи не висловлюю їх уголос» (Віктор, 16 років).

БЕЗПЕРЕЧНО, усиновленим дітям часом може бути дуже важко. Багатьох з них турбують подібні почуття. Чимало запитує себе, чи не повинен я знайти своїх рідних батьків, чи не був би я щасливіший з ними. І це не єдині труднощі, які доводиться їм долати.

У попередній статті з цієї рубрики ми обговорювали декотрі хибні уявлення, які можуть турбувати усиновлених хлопців і дівчатa. Якщо хочеш бути щасливим, живучи з названими батьками, то мусиш гнати від себе такі негативні думки. Однак які ще труднощі можуть виникнути у твоєму житті і як їх долати?

Чи вони мені справді батьки?

Тринадцятирічний Сергій каже, що колись багато думав про свою рідну маму. Через це у нього виникали проблеми з названими батьками. Він пригадує: «Розізлившись, я часто казав: «Ти мені не мати і не маєш права так зі мною поводитись!»

Як бачиш, Сергій мусив розібратися в дуже важливому запитанні: кого він має вважати справжньою матір’ю? Якщо тебе виховують названі батьки, ти, можливо, теж шукаєш відповіді на це запитання, особливо коли думаєш, що рідні батьки ставилися б до тебе ліпше. Але чи для того, щоб стати справжніми батьками, вистачає лише народити дитину?

Названа мати Сергія так не вважала. Ось, що він розповідає: «Мама завжди казала: «Ні, я таки твоя мати. Хоча тебе народила інша жінка, я твоя справжня мати». Коли дорослі люди беруть у свій дім дитину й погоджуються виховувати її і дбати про всі потреби, то стають для неї справжніми батьками (1 Тимофія 5:8). Мабуть, так ця справа виглядає і з юридичного погляду у твоїй країні. А як дивиться на неї Бог?

Пригадаймо одне усиновлення, про яке, певно, знають усі люди,— усиновлення Ісуса Христа. Тесля Йосип не був рідним батьком Ісуса, але він усиновив його й виховував як власного сина (Матвія 1:24, 25). Чи підрісши Ісус почав бунтувався проти Йосипа? Ні, бо розумів, що то Бог хоче, аби він слухався свого названого батька. Ісус добре знав закон, який Єгова дав ізраїльським дітям. Що ж то був за закон?

Шануй свого батька та матір

Святе Письмо наказує дітям: «Шануй свого батька та матір свою» (Повторення Закону 5:16). Слово «шанувати» часто вживається в Біблії у значенні «поважати, цінувати й рахуватися з думками й почуттями інших». Ти виявлятимеш своїм названим батькам таку шану, якщо будеш добре ставитись до них, поважати їхню владу, прислухатись до їхньої думки і охоче виконувати розсудливі просьби.

Але що робити, коли тобі здається, що вимоги названих батьків нерозсудливі? Таке, безумовно, може трапитися. Усі батьки — і названі, і рідні — недосконалі. Через це слухатися їх іноді дуже важко. І в таких випадках ти міг би думати, що оскільки вони не твої рідні батьки, то не мусиш слухатися їх у всьому. Але чи так воно насправді?

Можливо, тобі допоможуть роздуми про те, як поводився Ісус. Пам’ятай, що він, на відміну від названого батька й рідної матері, був досконалим (Євреїв 4:15; 1 Петра 2:22). Тому Ісус, безперечно, іноді бачив, що його батьки не мають рації або роблять щось не так. Чи він бунтувався проти недосконалого Йосипа — голови їхньої родини, або проти Марії, яка також допускала помилки у вихованні свого сина? Ні. Біблія розповідає, що підростаючи Ісус «був їм слухняний» (Луки 2:51).

Коли не погоджуєшся в чомусь з названими батьками, то, мабуть, думаєш, що це вони помиляються. Але мусиш визнати, що ти теж недосконалий. Тому, можливо, помиляєшся власне ти. Тож чи не було б мудріше просто наслідувати приклад Ісуса? (1 Петра 2:21). Це допоможе тобі залишатися слухняним. Однак існує ще вагоміша причина, чому слід слухати своїх батьків.

Біблія каже: «Діти,— будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне» (Колосян 3:20). Коли ти слухаєш батьків, це тішить твого небесного Батька (Приповістей 27:11). Він хоче, щоб ти навчився послуху, бо бажає тобі добра. Його Слово заохочує бути слухняним, «щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній» (Ефесян 6:3).

Розвивай сердечні взаємини з названими батьками

Щоб мати добрі стосунки з названими батьками, потрібно не лише шанувати та слухатися їх. Ти, певне, хочеш, щоб у вашому домі панувала атмосфера любові й злагоди. Відповідальність за створення такої атмосфери лежить на твоїх батьках. Але багато залежить і від тебе. Що ти можеш робити?

Перш за все намагайся розвинути сердечні взаємини зі своїми батьками. Поцікався, яке в них було дитинство і юність та чим вони живуть сьогодні. У складних ситуаціях звертайся до них за порадою, але вибирай час, коли вони не дуже втомлені й можуть вислухати тебе (Приповістей 20:5). Крім того, намагайся допомагати їм по дому, не чекаючи, щоб вони про це просили.

Але як бути з рідними батьками? Чи те, що ти вирішиш розшукати їх або вони спробують знайти тебе, обов’язково зашкодить твоїм взаєминам з названими батьками? У минулому служби усиновлення часто відмовлялися дати рідним батькам інформацію про їхню дитину, яку ті колись віддали на усиновлення, а також не хотіли казати дітям, хто їхні біологічні батьки. Сьогодні ситуація у деяких країнах змінилася, і багато усиновлених дітей змогли зустрітися зі своїми рідними батьками, яких вони зовсім не пам’ятали. Однак, можливо, правила усиновлення у твоїй країні інші.

Все ж ти сам мусиш вирішити, шукати своїх біологічних батьків чи ні. І прийняти таке рішення може бути нелегко. Усиновлені хлопці й дівчата по-різному ставляться до цієї справи. Дехто мріє розшукати рідних батьків, інші ж нізащо не робили б цього. Але хочемо сказати, що чимало усиновлених дітей, які знайшли рідного тата і маму, не втрачають сердечних взаємин з названими батьками.

Перш ніж прийняти таке рішення, порадься з названими батьками, а може, і зі зрілими друзями в християнському зборі (Приповістей 15:22). Добре зваж усі за і проти й не поспішай. Як говориться в Приповістей 14:15, «мудрий зважає на кроки свої».

Якщо вирішиш шукати рідних батьків, то обов’язково запевни названих, що ти й далі любиш і шануєш їх. Таким чином ти зможеш ближче познайомитися з тими, хто тебе народив, і водночас не втратити сердечних взаємин з людьми, які виростили й виховали тебе.

Наближайся до свого небесного Батька

Багатьох усиновлених дітей час від часу охоплює страх, що їх знову покинуть. Вони бояться втратити названих батьків, як колись втратили рідних. І їхні почуття цілком зрозумілі. Проте пам’ятай мудрі слова Біблії: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть» (1 Івана 4:18). Не дозволь, щоб хворобливий страх втратити найближчих людей, заволодів тобою. Розвивай теплі взаємини з усіма членами своєї сім’ї та цікався іншими людьми. І понад усе розвивай любов до свого небесного Батька, Бога Єгови. Він заслуговує цілковитого довір’я, бо ніколи не покидає вірних йому дітей. Єгова допоможе тобі відігнати страх і заспокоїтись (Филип’ян 4:6, 7).

Катя, яку удочерили зовсім маленькою, каже, що Біблія допомогла їй розвинути сердечні взаємини з Богом і жити щасливим, повноцінним життям. На її думку, мати близькі стосунки з Єговою «дуже важливо, оскільки наш небесний Батько, як ніхто інший, знає наші почуття». Улюблений Катин вірш — це Псалом 27:10: «Коли б батько мій і мати моя залишили мене, то Ти, Господи, прийняв би мене» (Дерк.).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 20]

Намагайся розвивати з названими батьками сердечні взаємини.