Побудова плану виступу

ОТРИМАВШИ завдання виступити, багато хто впрягається у важке ярмо: береться за написання повного тексту — все в подробицях від вступу й аж до закінчення. Нерідко кінцевій версії виступу передує велика кількість чорнових варіантів. Такий процес підготовки може тривати годинами.

Чи ти теж так готуєш свої виступи? Хочеш опанувати легший метод? Якщо навчитися складати план, відпаде потреба все детально розписувати. Завдяки цьому ти матимеш більше часу на відпрацювання усного викладу. Тоді твої виступи будуть не тільки легшими для виголошення, але й цікавішими та більш заохотливими для слухачів.

Щоб підготувати і виголосити публічну промову перед збором, брати отримують план з її тезами. Проте більшості інших виступів це не стосується. Тобі, скажімо, можуть призначити тільки тему або доручити висвітлити конкретний надрукований матеріал. А іноді ти просто отримуєш кілька загальних вказівок. Для всіх завдань такого типу потрібно підготовлювати власний план.

Уявлення про те, як скласти короткий план виступу, дає взірець на 41-й сторінці. Зверни увагу на те, що головні пункти написано великими літерами й розміщено ліворуч. Під кожним з них наведено довідні думки. Додаткові тези, за допомогою яких ті думки розкриватимуться, розташовано під ними й зміщено на кілька проміжків вправо. Уважно проаналізуй цей план. Зверни увагу на безпосередній зв’язок між темою і двома головними пунктами. Крім того, візьми до уваги, що поміщені там підпункти — це не просто цікавий матеріал. Кожен підпункт служить аргументом для тієї тези, під якою наводиться.

Твій план, можливо, виглядатиме не так, як взірець. Але зрозумівши принцип його побудови, ти навчишся упорядковувати свій матеріал і витрачати на підготовку доброго виступу розсудливу кількість часу. З чого ж почати?

Аналізуй, добирай і систематизуй

Спершу потрібно визначити тему. Тема виступу — це не просто якесь загальне питання, що його можна охарактеризувати одним словом. Вона радше є центральною думкою, котру мовець хоче переказати слухачам, ця думка вказує на те, з якого боку він підійде до розгляду свого питання. Отримавши готову тему, вдумливо проаналізуй кожне головне її слово. Якщо тему потрібно висвітлити, ґрунтуючись на опублікованому матеріалі, опрацюй його крізь призму її назви. Коли тобі дають лише загальний напрям промови, вибрати тему ти можеш сам. Перед цим, однак, варто пошукати додаткову інформацію. Налаштуйся на сприйняття, і ти знайдеш багато нових ідей.

Роблячи вищезгадані кроки, постійно запитуй себе: «Чому ця інформація є важливою для моїх слухачів? Чого я прагну досягти?» Твоя кінцева мета — не просто переказати матеріал або виголосити «барвисту» промову. Потрібно намагатись збагатити аудиторію чимось корисним. Коли мета виступу поступово визріє, запиши її і пам’ятай про неї під час усієї подальшої підготовки.

Визначивши кінцеву мету та підібравши відповідну до неї тему (або проаналізувавши, як задана тема переплітається з твоєю метою), можна братися за пошуки конкретнішої інформації. Шукай матеріал, який буде особливо цінним для твоїх слухачів. Не задовольняйся інформацією загального характеру — шукай конкретних, повчальних і справді практичних думок. Підходь до пошуків реалістично. Здебільшого за короткий час ти назбираєш більше матеріалу, ніж зможеш використати протягом виступу. Будь, отже, розбірливим.

Визнач головні пункти, які потрібно висвітлити для розкриття теми й осягнення мети. Вони становитимуть кістяк, основу твого плану. Скільки головних пунктів належить включити у нього? Двох зазвичай достатньо для коротенького виступу, а п’яти — для цілої 60-хвилинної промови. Менше провідних пунктів — більша ймовірність, що слухачі їх запам’ятають.

Коли тема та головні пункти остаточно викристалізувалися, візьмись за упорядкування знайденої інформації. Обміркуй, який матеріал має безпосередній зв’язок з цими тезами. Вибери думки, що нададуть виступу новизни. Підбираючи біблійні вірші для обґрунтування головних пунктів, звертай увагу на думки, за допомогою котрих зможеш ті вірші змістовно обговорити. Розмісти вибраний матеріал під відповідними головними пунктами. Якщо якась, навіть дуже цікава, інформація не пасує до жодного з них, вилучи її або поклади в папку, щоб використати при іншій слушній нагоді. Включай у виступ тільки найліпший матеріал. Якщо старатися охопити надто багато інформації, виступ буде надміру похапливим, а отже, і поверховим. Ліпше висвітлити небагато думок, однак подбати, щоб вони були дійсно вартісними, а їхній виклад — по-справжньому якісним. Не виходь за встановлені часові межі.

Тепер час розташувати матеріал у логічній послідовності, якщо ти цього ще не зробив. Так чинив Лука — укладач одного з Євангелій. Назбиравши багато пов’язаних зі своєю темою фактів, він розмістив їх «у логічному порядку» (Луки 1:3, НС). Матеріал можна викласти хронологічно, тематично, за принципом причини і наслідку або ж проблеми і розв’язання — все залежить від того, що буде найдійовішим для досягнення твоєї мети. Між твердженнями не має бути різких переходів. Слухачів слід плавно вести від однієї думки до іншої, не допускаючи надто великих розривів у логічному ланцюжку. Доводи оратора мають привести аудиторію до логічних висновків. Коли ти обмірковуєш послідовність викладу, думай, як слухачі сприйматимуть твій виступ. Чи легко їм буде стежити за ходом думок? Чи почуте заохотить їх до дій так, як ти задумав?

Наступна фаза — це складання вступу, який викличе зацікавлення до теми і покаже слухачам, що подальший матеріал буде по-справжньому цінним для них. Кілька перших речень виступу варто написати повністю. І останній етап: підготуй заохотливу кінцівку, яка узгоджується з головною метою твого виступу.

Якщо скласти план заздалегідь, залишиться ще досить часу на його остаточне відшліфування. Може виявитись, що деякі думки варто підкріпити кількома цифрами, прикладом або цікавою розповіддю. Щоб швидше пояснити слухачам актуальність і практичну цінність матеріалу, можна згадати якусь поточну подію або те, що цікавить місцевих мешканців. Критично переглядаючи свій виступ, можна виявити більше нагод пристосувати інформацію до потреб слухачів. Постійний аналіз та вдосконалення — це невід’ємний етап, протягом котрого вартісний матеріал перетворюється на справді дійовий виступ.

Декотрим мовцям, на відміну від інших, потрібен більш розгорнений план виступу. Але якщо згрупувати матеріал лише під кількома головними пунктами, вилучити все несуттєве й стороннє, а також розмістити свої думки в логічному порядку, ти побачиш, що, навіть маючи обмаль досвіду, не мусиш писати повного тексту виступу. Скільки ж часу це може заощадити! Завдяки цьому поліпшиться і якість твоїх виступів. Буде видно, що ти справді здобуваєш користь із занять у Школі теократичного служіння.