Інтонація

ЗАВДЯКИ простому логічному наголошенню ти допомагаєш слухачам розуміти зміст сказаного. Однак якщо майстерно змінювати силу, висоту й темп свого мовлення, виступ набагато приємніше слухати. Крім того, інтонація показує, як ти ставишся до власних слів. Отже, твоє ставлення до матеріалу може передатися слухачам і вплинути на їхню власну позицію. Це стосується як виступів зі сцени, так і розмов у проповідуванні.

Людський голос — це дивовижний, універсальний інструмент. Якщо ним правильно користуватись, він здатен оживити виступ, розчулити слухачів, зворушити їхні серця і спонукати до дій. Але для цього не вистачить просто позначити в записах ті місця, в яких слід змінити висоту тону, гучність або темп. Інтонування за цими позначками звучатиме штучно. Замість того щоб зробити виклад жвавим і яскравим, воно може спантеличити слухачів. Авжеж, зміна інтонації доречна тільки тоді, коли випливає зі щирого серця.

Доречні зміни інтонації не привертають до мовця неналежної уваги. Навпаки, такі зміни допомагають слухачам пройнятися духом почутого.

Змінюй силу голосу. Один із засобів інтонаційної виразності — це зміна сили голосу. Разом з тим цей прийом не слід зводити до періодичного збільшення або зменшення гучності, яке відбувається з нудною одноманітністю. Це спотворює зміст. А надто часте посилення голосу справляє на слухачів неприємне враження.

Сила голосу повинна пасувати до матеріалу. Настійний наказ, як-от в Об’явлення 14:6, 7 чи 18:4, а також слова несхитної упевненості з книги Вихід 14:13, 14, варто зачитувати голосніше. Так само якщо змінювати силу голосу на словах гнівного осуду, приміром, читаючи слова з Єремії 25:27—38, то певні фрази будуть вирізнятися на тлі інших.

Обмірковуй і свою кінцеву мету. Чи прагнеш ти спонукати слухачів до дії? А може, хочеш виділити головні пункти виступу? Що ж, цього можна досягти розсудливим збільшенням гучності. Але іноді звичайне посилення голосу руйнує усі твої наміри. За яких обставин? Таке трапляється тоді, коли твоїм словам потрібно не сили, а сердечності та емоційної виразності. Цей елемент мовлення буде обговорено в 11-му уроці.

Продуманим стишенням голосу можна виклика́ти в слухачів інтерес до наступної думки. Однак слова, що йдуть одразу після цього, переважно слід проказувати підвищеним тоном. Притишеним і водночас напруженим голосом зображають тривогу або страх. Послаблення голосу може вказувати й на другорядність сказаного. Але якщо завжди говорити тихо, слухачам може здатися, що ти нерішучий або що тобі бракує впевненості і щирого зацікавлення власними словами. Тому надміру м’який голос треба вживати продумано та обережно.

Змінюй темп. У повсякденних розмовах слова — відображення наших думок — ллються спонтанно. Якщо ми схвильовані, то здебільшого говоримо швидко, а коли хочемо, щоб інші точно запам’ятали сказане, тоді сповільнюємо темп.

А втім, серед новачків до зміни темпу вдаються на сцені лише одиниці. У чому ж причина цього явища? Річ у тім, що початківці надто докладно добирають слова. Текст їхнього виступу іноді написаний дослівно. А дехто, щоб не дивитись у рукопис, завчає текст напам’ять. Через це протягом цілого виступу темп їхнього мовлення не змінюється. Цю хибу можна виправити, якщо навчитись промовляти з плану.

Не збільшуй темпу надто різко, щоб це не нагадало слухачам кота, який, мирно чимчикуючи, раптом угледів пса і відчайдушно дременув навтьоки. І ще одне: ніколи не говори з такою швидкістю, яка б шкодила чистоті твоєї дикції.

Щоб урізноманітнити темп, не досить було б періодично чергувати прискорення з уповільненням. Замість того аби увиразнити зміст, така манера лише розсіює увагу. Зміни темпу потрібно пристосовувати до характеру своїх слів, до почуттів, які ти прагнеш відтворити, а також до кінцевої мети свого виступу. Промовляй у помірному темпі. Щоб передати схвильованість, говори швидше — так, як і щодня. Прискорення доречне і тоді, коли треба висловити менш важливі думки або оповісти несуттєві подробиці. Завдяки цьому твій виступ стане барвистим і не звучатиме надміру серйозно. Крім того, вагоміші аргументи, провідні думки та кульмінаційні пункти переважно вимагають уповільнення.

Змінюй висоту тону. Уяви собі людину, яка впродовж години грає на музичному інструменті і бере при цьому лише одну ноту — спершу голосно, а потім тихо, швидко, а тоді поволі. Змінюється темп і сила, але без варіювання висоти тону така «музика» звучить непривабливо. Те саме можна сказати і про наш голос — без змін тону, або модуляції, він втрачає свою милозвучність.

Але не у всіх мовах зміна висоти тону приносить однакові результати. У тональних мовах, приміром у китайській, зміна тону призводить до зміни значення слова. Проте урізноманітнити мелодику свого мовлення можна навіть і цією мовою. Зберігаючи без змін відносні висотні рівні тонів, мовець може працювати над широтою свого голосового діапазону. Завдяки цьому його високі тони звучатимуть вище, а низькі — нижче.

Виражати розмаїття думок за допомогою модуляції можна не лише в тональних мовах. Приміром, поєднавши незначне підвищення тону з посиленням голосу, можна здійснити логічне наголошення. Послуговуючись змінами висоти тону, іноді описують розмір або відстань. А щоб перетворити розповідне речення на питальне, його кінцеву частину деколи вимовляють з висхідною інтонацією. У декотрих мовах інтонація для цього мусить бути спадною.

Радісне збудження та за́пал можна виражати підвищенням тону (у тональних мовах для цього може знадобитися розширення діапазону). Смуток і тривогу передають низьким тоном (в тональних мовах — звуженням діапазону). Емоції допомагають мовцю зворушувати серце слухача. Коли ти хочеш відтворити їх, то сухо проказувати слова не досить. Говори так, аби було видно, що сказане віддзеркалює твій власний душевний стан.

Закладення підвалин. На якому ж етапі потрібно починати думати про інтонацію? Робити це слід ще під час добору матеріалу. Якщо включити у виступ лише суху аргументацію або суцільні заохочення, урізноманітнювати виклад буде нı́де. Тож продумуй свій план і включай у нього такі елементи, які зроблять виступ барвистим та інформативним.

А як повестися, коли ти раптом помічаєш, що виступ навіває нудьгу на присутніх? Зміни манеру викладу. Як? Приміром, замість того щоб просто говорити, запроси слухачів розгорнути Біблію і зачитай з неї якийсь уривок. Ще одна можливість: перетвори твердження на запитання і виділи його паузою. Наведи простенький приклад. До всіх цих прийомів вдаються досвідчені промовці. Утім, ці ідеї можна використовувати й під час підготовки до виступу незалежно від обсягу свого досвіду.

Інтонація для виступу — що приправа для страви. Підхожа кількість відповідного ґатунку такої «приправи» зумовить, що слухачі відчують усю гаму смакових відтінків, і твоя «страва» неодмінно припаде їм до смаку.