Сила голосу

ЯКЩО голосу оратора бракує сили, декотрі слухачі можуть задрімати. Вісник, який говорить у проповідуванні надто тихо, ризикує втратити увагу співрозмовника. А коментарі, котрих ледве чути, не в силі належно заохотити і підбадьорити присутніх на зібранні (Євр. 10:24, 25). З другого боку, якщо мовець підвищує голос у невідповідний момент, слухачам може стати ніяково, а навіть неприємно (Прип. 27:14).

Враховуй склад слухачів. До кого ти звертаєшся: до однієї людини, до кількох родичів, до малої групи присутніх на зустрічі для служіння, до цілого збору чи, може, до слухачів на великому конгресі? Ясна річ, сила голосу, підхожа за одних обставин, може бути недоречною за інших.

У давнину Божі слуги неодноразово промовляли до великої кількості слухачів. На урочистому відкритті Єрусалимського храму, яке відбулося за днів Соломона, не було звукопідсилювального обладнання. Тож Соломон стояв на підвищенні і благословляв народ «сильним голосом» (1 Цар. 8:55; 2 Хр. 6:13). Пройшли сторіччя, і після злиття святого духу в П’ятдесятницю 33 року н. е. навколо групки єрусалимських християн зібрався натовп зацікавлених та глузіїв. Що зробив апостол Петро? Він виявив практичну мудрість — «ставши... свій голос підніс» (Дії 2:14). Завдяки цьому ті люди отримали величезне свідчення.

Проте як визначити, яка сила голосу доречна в тій чи іншій ситуації? Одним з найліпших мірил є реакція слухачів. Коли ти помічаєш, що дехто напружує слух, старайся говорити голосніше.

Силу голосу потрібно регулювати з огляду на особливості та обставини слухачів — і коли звертаєшся до когось одного, і коли промовляєш до цілої групи. Якщо хтось недочуває, слід підвищити голос. Однак криком не завоюєш прихильності людей, які реагують повільніше лише тому, що вже немолоді. Його можуть навіть сприйняти як ознаку грубості. У деяких культурах надмірно гучну мову вважають виявом гніву і нетерплячості.

Зважай на сторонні шуми. Коли ти проповідуєш, на силу твого голосу прямо впливають навколишні обставини. Тобі може перешкоджати шум вуличного руху, галас дітей, гавкіт собак, гучна музика або рев телевізора. З другого боку, там, де помешкання розташовані дуже близько одне від одного, надто гучне мовлення може привернути увагу сусідів і збентежити твого співрозмовника.

Тим, хто промовляє в зборі або на конгресах, теж доводиться долати різні труднощі. Звертатися до аудиторії просто неба — це зовсім не те, що говорити в залі з доброю акустикою. Якось в одній латиноамериканській країні двоє місіонерів виголошували публічну промову на внутрішньому подвір’ї будинку одного зацікавленого. Упродовж всього виступу їм доводилось змагатися з настирливим кукуріканням сусідського півня та оглушливим тріскотінням феєрверка, що доносилося з поблизького майдану!

Інколи прямо посеред виступу виникають перешкоди, через які промовцю потрібно підвищити голос або зробити паузу до часу їх зникнення. Якщо зібрання відбувається, скажімо, під бляшаним дахом, шум раптової зливи може практично повністю заглушити голос оратора. Неминучі труднощі створює також плач дитини або чиєсь спізнення. Привчайся нейтралізувати вплив таких перепон, аби слухачі могли почерпнути якнайбільше пожитку з твоїх слів.

Якщо є звукопідсилювальна апаратура, вона, безумовно, допомагає мовцю. Однак це ще не означає, що йому вже не потрібно підвищувати голосу, коли цього вимагають обставини. Там, де часто переривають подачу електроенергії, оратори змушені продовжувати виступ без допомоги мікрофона.

Враховуй тип матеріалу. Сила голосу повинна залежати і від особливостей матеріалу. Якщо тема вимагає енергійного викладу, не послаблюй виступу надто м’яким тоном. Наприклад, слова осуду слід зачитувати з Біблії голосніше, ніж поради про те, як виявляти любов. Пристосовуй силу голосу до характеру матеріалу, але водночас уважай, щоб не привертати уваги до власної особи.

Зважай на свою мету. Коли ти бажаєш спонукати слухачів до ревної діяльності, може знадобитися дещо більша сила голосу. Якщо прагнеш змінити їхнє мислення, не відштовхуй їх надміру гучним голосом. А коли намагаєшся утішити, промовляй м’якше і тихше.

Уміле підсилення. Сильніший голос допомагає привернути увагу людини, яка чимось зайнята. Знаючи про це, батьки голосно кличуть дітей, коли тим уже час повертатися з прогулянки. Звучнішого голосу потрібно і ведучому зібрання або конгресу, який просить уваги присутніх. Трапляється, що в проповідуванні вісники голосно вітаються з людьми, які працюють на подвір’ї.

Силу голосу потрібно утримувати на належному рівні і після того, як ти вже привернув чиюсь увагу. Якщо ж мовець говорить надто тихо, може здатися, що він погано підготований або непевний у своїх словах.

Підвищений голос у поєднанні з наказовою інтонацією може спонукувати до дій (Дії 14:9, 10). А гучним наказом можна навіть запобігти лихові. Якось тюремник з Филипів хотів накласти на себе руки, бо думав, що його в’язні втекли. Аж раптом «Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: «Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!» Завдяки цьому вдалося відвернути самогубство. Відтак Павло і Сила дали свідчення тюремнику та його домашнім, і всі вони прийняли правду (Дії 16:27—33).

Як працювати над силою голосу. Щоб навчитися говорити з відповідною гучністю, декотрі мусять докладати додаткових зусиль. Дехто говорить не досить звучно через те, що має слабкий голос. Але якщо старатися, голос може поліпшитись, хоча й далі залишатиметься м’яким. Приділяй увагу правильному диханню та поставі. Тренуйся сидіти та стояти рівно, не сутулячись. Розправляй плечі, дихай глибоко. Під час вдиху повітря має наповнювати нижню частину легенів. Уміння регулювати його запас власне і дає змогу контролювати силу голосу.

Вада інших — це надмірна гучність. Мабуть, вони розвинули цю звичку, працюючи на повітрі або в шумному оточенні. А може, ці особи виросли у середовищі, в якому прийнято кричати і переривати одне одного. З огляду на це, вони часом вважають, що єдиний спосіб бути почутим — перекричати інших. Однак такі особи поступово навчаться регулювати гучність свого мовлення, коли будуть застосовувати біблійну пораду зодягнутись у «щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння» (Кол. 3:12).

Уміння говорити з відповідною силою голосу можна здобути завдяки сумлінній підготовці, регулярній участі в проповідуванні, а також молитвам до Єгови. А коли ти говориш зі сцени або ж розмовляєш з кимось у служінні, завжди намагайся думати про благо, якого твої слова можуть принести тому, хто тебе слухає (Прип. 18:21).