Логічний виклад матеріалу

ПЕРШ ніж узятися за логічне розташування матеріалу, потрібно визначити свою мету. Чи твоя мета — просто поінформувати інших, наприклад, розповісти про певне вчення, склад розуму, рису, тип поведінки або спосіб життя? Чи прагнеш ти довести або спростувати якусь думку? А може, твоя ціль — прищепити людині почуття вдячності чи заохотити її до дій? Щоб ефективно викласти матеріал, слід обдумати, що́ співрозмовник або група слухачів уже знають про твою тему і як до неї ставляться. Зробивши це, розплануй матеріал так, щоб досягти своєї мети.

У Дії 9:22 розповідається, як Савл (Павло) «непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, [«логічно», НС] удоводнюючи, що Той — то Христос». З чого ж складалися логічні доводи апостола? Як видно з повідомлень про його подальше служіння в Антіохії та Солуні, Павло починав з того, що юдеї визнавали Єврейські Писання і твердили про віру в месіанські пророцтва. Потім Павло вибирав з тих Писань фрагменти про життя та служіння Месії. Він цитував їх і зіставляв з подіями Ісусового життя. А насамкінець Павло робив очевидний висновок: Ісус і є тим обіцяним Христом, або Месією (Дії 13:16—41; 17:2, 3). Якщо ти теж викладаєш біблійну правду логічно, це справляє переконливий вплив на інших.

Упорядкування викладу. Логічно розмістити матеріал можна по-різному. Коли доцільно, поєднуй деякі методи. Розглянь кілька можливостей.

Тематичне розміщення. Це розташування матеріалу по частинах, кожна з яких сприяє досягненню мети. Цими частинами можуть бути провідні пункти, що необхідні для розуміння теми, або конкретні аргументи, які щось доводять чи спростовують. Декотрі пов’язані з темою думки можна додавати або вилучати залежно від твоєї мети і складу слухачів.

Ось приклад тематичного розміщення матеріалу. Коротенький виступ про Боже ім’я міг би містити такі пункти: 1) чому важливо знати Бога по імені; 2) яке Боже ім’я і 3) як це ім’я шанувати.

Чимало цінного про тематичне розташування матеріалу можна довідатися з аналізу публікацій «вірного і мудрого раба», що призначені для домашніх біблійних вивчень (Матв. 24:45). Зазвичай ці видання містять багато тем, які дають загальне уявлення про основні біблійні істини. У великих за обсягом публікаціях кожен розділ поділено на підзаголовки. Кожна тема підготовляє учня до розгляду подальшого матеріалу і є внеском у загальну картину.

Причина і наслідок. Ще одним методом логічного викладу інформації є аргументування від причини до наслідку.

Такий підхід дієвий тоді, коли промовляти до однієї особи або групи людей, яким потрібно уважніше обдумати результати своїх теперішніх чи майбутніх дій. Чудовий приклад такого викладу знаходимо у 7-му розділі книги Приповістей. Там яскраво показано, як недосвідчений юнак, що «позбавлений розуму» (причина), зв’язується з повією і в результаті зазнає́ гірких страждань (наслідок) (Прип. 7:7).

Для додаткового підкреслення думки можна показати контраст між поганими наслідками поведінки тих, хто не ходить дорогами Єгови, і добрими плодами поведінки тих, хто його слухається. Мойсей ужив такого протиставлення, промовляючи до ізраїльтян під керівництвом духу Єгови напередодні їхнього входу в Обіцяний край (Повт., розд. 28).

Іноді ліпше почати, назвавши ситуацію (наслідок), а тоді навести доводи, котрі пояснюють, чому вона виникла (причина). Для цього часто використовують виклад за принципом проблеми і розв’язання.

Проблема і розв’язання. Коли говорити в служінні про якусь злободенну проблему і показувати, що існує її розв’язання, це може заохотити людину до слухання. Іноді проблему порушуєш ти, а іноді твій співрозмовник.

Такою проблемою може бути старіння і смерть, засилля злочинності або повсюдна несправедливість. Непотрібно довго переконувати людину в існуванні таких проблем — вони очевидні. Тому просто почни зі згадки про одну з них, а тоді покажи її біблійне розв’язання.

Проте характер проблеми може бути досить особистим: клопоти одиноких батьків, знеохочення через серйозну хворобу або муки через жорстоке ставлення з боку іншої людини. Щоб якнайліпше допомогти співрозмовнику, перш за все потрібно вміти слухати. Біблія містить цінні поради щодо всіх цих проблем. Але наводити цю інформацію належить проникливо. Якщо хочеш, щоб розмова справді пішла на благо співрозмовнику, будь реалістичним. Чітко поясни йому, про що говориш — про кінцеве вирішення проблеми, короткочасне полегшення чи просто про те, як зносити обставини, котрі у цій системі вже не зміняться. Інакше кажучи, стеж, щоб твої біблійні аргументи були достатньо міцним підґрунтям для твоїх висновків. У протилежному випадку, розв’язання, на яке ти вказуєш, може здатися людині цілком нелогічним.

Хронологічна послідовність. Є матеріал, придатний для викладу у часовій послідовності. Десять кар, наприклад, описано в книзі Вихід у тому порядку, в якому вони відбувалися. В 11-му розділі Євреїв апостол Павло розповідає про чоловіків та жінок зразкової віри, дотримуючись хронологічної послідовності.

Слухаючи хронологічну розповідь про минулі події, слухачі ліпше розуміють, як виникли ті чи інші обставини. Це стосується як історії сьогодення, так і біблійних подій. З огляду на це хронологічну послідовність можна поєднувати з методом «причина-наслідок». Якщо ти хочеш описати події, які Біблія передрікає на майбутнє, то найлегше стежити за ходом думок і запам’ятовувати почуте слухачі зможуть якраз під час хронологічного викладу.

Викладати думки хронологічно не завжди означає починати спочатку. Іноді краще почати оповідь з якогось драматичного моменту. Приміром, наводячи випадок з життя людини, можна спершу розповісти про якесь випробування її непорочності. А коли це зацікавить слухачів, хронологічно виклади подробиці, що призвели до цього випробування.

Використовуй лише доречний матеріал. Незалежно від способу розміщення інформації використовуй тільки доречний матеріал. При його доборі слід керуватися темою виступу, а також складом слухачів. Суттєве для однієї аудиторії може бути малосуттєвим для іншої. Належить дбати і про те, щоб увесь підібраний матеріал служив твоїй меті. Інакше свою дієвість може втратити навіть досить цікавий виступ.

Під час пошуків інформації ти можеш натрапити на багато цікавого матеріалу, що пов’язаний з твоєю темою. Скільки його включити у виступ? Якщо ти заллєш слухачів зливою інформації, то не осягнеш своєї мети. Слухачам легше запам’ятати кілька ґрунтовно висвітлених головних думок, ніж масу випалених скоромовкою ідей. Це не означає, що у виступ не можна включати жодних цікавих подробиць. Але не дозволяй їм затьмарити мету твоїх слів. Зауваж, як уміло такі подробиці включено в Марка 7:3, 4 та Івана 4:1—3, 7—9.

Не роби різких переходів між пунктами, аби слухачі не згубили ходу думок. Щоб вдало пов’язати думки і показати їхню спорідненість, між ними потрібно прокласти своєрідний місток. Таким містком може слугувати словосполучення або й ціле речення. У деяких мовах для зв’язку між новою думкою і попереднім матеріалом використовують прості сполучні слова чи звороти.

Використовуй лише доречний матеріал, розміщуй його у логічній послідовності — і завдяки цьому досягнеш своєї мети.