Чому Свідки Єгови не є пацифістами

“Єгова — муж бою; Єгова — ім’я йому.”— 2 Мойс. 15:3, АС; Юнг.

1. На яке питання про Свідків Єгови ми шукаємо тут відповіди?

СВІДКИ ЄГОВИ — це гурток пацифістів! Ось так з погордою викликують многі люди. До такого заключення вони прийшли як наслідок закидів, які вороги накинули на них. Та чи справді Свідки Єгови є пацифістами, і шукають сховку під покришкою “сумлінного спротиву”, тому що вони бояться воювати? Ради доброї й справедливої відповіди застановімся над цим гарячим питанням. Що вони мають сказати про себе?

2. Що вони сказали про це в Янкі Стадіоні? Чому?

² В 1950 р., на міжнародному зборі Свідків Єгови в Янкі стадіоні, у місті Нью-Йорк, зібралось 10,000 чужинецьких делеґатів із більше ніж шістьдесять ріжних країв. Більшість із них були підчинені великому реліґійному виріжненню, замішанню, труднощам та невигодам, тому що вони мусили справдати себе проти ложного закиду за “скрайній пацифізм”. На 4 серпня, в п’ятницю пополудні, відбулось віче протесту, на якому 70,000 американських делегатів, в присутності тих чужинецьких братів, одноголосно ухвалили “Зажаління й Протест”, зміст якого, при закінченню пополудневої сесії, розповсюджено міліонами примірників. Цей обіжник, об’єму на 4 стороні, живо звернув увагу на те “виріжнення на підставі ложного закиду за пацифізм”; і між іншим там сказано: “Обчернення нас, як скрайніх пацифістів, немає основи, а є ложною видумкою, щоб розбудити упередження проти нас і цього міжнародного згромадження. Цим чином по пророцтві св. Писань, вони ‘творять лихо на підставі закону’. (Псальма 94:20) Скрайній пацифізм не є нашою проповіддю. Ми не є пацифістами. . . . Закидати нам, що ми є скрайні пацифісти,— це брехня!”

3. Яке є пояснення пацифізму? Чи можна Свідків оскаржувати про це?

³ Згідно з виясненням Вебстерового Нового Міжнародного Словаря (2-ге видання, з нескороченим змістом, з 1943 р.), то слово пацифізм значить: “Противенство до війни або до уживання збройних сил для якої небудь цілі; особливо, це є наставлення ума супроти всякої війни, підкрислюючи хиби у вишколі війська і коштах війни, і предложення, щоб усі міжнародні непорозуміння були полагоджені цілком мировим судом.” Такого пацифізму не можна закинути й самій Біблії, ані Свідкам Єгови, що держаться сумлінно Біблії.

4. Як довга є їх історія? Чи вона показує, що вони винуваті за пацифізм?

⁴ Висказуючи свій осуд проти Свідків Єгови, люди нахилені думати про них як про реліґійне тіло, що існує менше чим півстоліття. Це правда, що те небувале ім’я вийшло на світло в 1931 р., коли то, публічною заявою, ті вірні християни по всій землі прийняли резолюцію, відкидаючи погорджені назви, що їх вороги накинули їм, і приняли ім’я на підставі Св. Писань, “Свідки Єгови”. Але ж їх історія є значно старша чим одно століття. Вже бо у восьмому століттю перед Христом пророцтво заявило про Божих вибраних людей оце: “Ви свідки мої, говорить Єгова, ви й слуга мій, якого я вибрав; . . . Я заявив, я й спас, як заповів; і іншого не було бога у вас: тим то ви свідки у мене, сказав Єгова, що я Бог.” (Іса. 43:10—12, АС) В дійсності, то історія свідків Єгови сягає назад до Адамового сина Авеля, якого вбив був його брат Каїн за те, що Авель прийняв ласкаве свідчення від Бога Єгови. Апостол Павло, в листі до Євреїв 11 і 12 головах, показує цю правду. В цілій історії через майже шість тисяч літ, історія ніде не показує, щоб свідки Єгови були обвинувачені за їх “противенство до війни або уживання збройних сил для якої небудь цілі”, як це пояснення звучить про пацифізм.

5. Як Павло каже, що вони були бійцями? Хто давав їм перемогу?

⁵ Ми можемо провірити список свідків Єгови від Авраама і показати, що вони не були пацифістами. Апостол Павло каже нам про Авраама, що він “вернувсь, подужавши . . . царів” і приняв благословення від царя Мелхиседека. (Жид. 7:1—4; 1 Мойс. 14:14—21) Він говорить про Мойсея, що провадив Ізраїльтянів до границів Обіцяної Землі. Далі він згадує про визначну подію у війні Ісуса Навина, якою він очистив Обіцяну Землю з неморальних поганських осадників, і додає: “І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків, котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі львам, гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростіч полки чужоземців.” (Жид. 11:30—34, НС) Кожний один, що про нього згадує Павло, був бійцем. Єгова дав їм перемогу. Тільки тому, що Єрусалим показавсь бути невірним до Бога по многих осторогах даним йому через Його свідків, Єгова передав Жидів вавилонським арміям і не воював за них. Він остеріг їх про кару за непослушенство, і тому допустив на них (кару), як оправдання свого слова.— 5 Мойсея 28:36—67.

НЕЄМІЯ, МАРДОХЕЙ і ЕСТЕР, ЯК БІЙЦІ

6. Чи полонені Жиди воювали в вавилонській армії або ні? Чому?

⁶ Сімдесять літ Жиди або Ізраїльтяни були вигнанцями в вавилонських провінціях. Чи вони прилучилися до збройних сил Вавилону й воювали за його верховність над світом? Ні; хоч деякі Жиди, як от Даниїл і його три еврейські приятелі були забрані до урядової служби помимо їх сумлінного почитання Бога Єгови. Хоч ті три Евреї були урядовцями високої ранґи, то однак вони відмовилися переступити їх сумління і підкоритися приказові імператора Навуходоносора і поповнити ідолопоклонство, через салютування бовванові політичної держави, золотій подобині, яку диктатор володар виставив для спільного почитання всіма чинниками його імперії. (Дан. 3:1—30) Коли Вавилон став збурений, то поневолені Ізраїльтяни не мішалися з вавилонськими вояками, що воювали проти наїздників. Вони знали, що пророцтва Єгови предсказали збурення його; отже чому було боротися проти сповнення Божого пророцтва, й, опріч того, за гноблючу світову державу?

7. Як Даниїл повівся, коли держава перешкаджала в почитанню Бога?

⁷ Під новим правлінням переможних Мидів та Персів, старенький Даниїл був узятий до урядової служби царя Дарія Мідянина. Його настановлено бути головою всіх царських сатрапів. Коли заздрісні вороги не могли знайти ніякої провини проти Даниїла опріч його вірности до закону Бога Єгови, тоді вони зробили заговір проти нього при помочі закону. Хоч йому погрожено лев’ячою ямою й втратою урядової служби, Даниїл таки відмовився нарушити своє сумління. Він не піддався імперіалістичному закону, який забороняв молитися до Єгови й вимагав, щоб всі вповали на політичну державу про все. Даниїл віддавав імператорові тільки те, що належалось йому, але Богу він віддав поклін і послушенство, яке належалось Йому. Бог запер пащі левам проти нього, за те ті, що зробили заговір проти нього при помочи підступного закону, були вкинуті левам.— Дан. 6:1—28.

8, 9. Чи Жиди, повернувши з неволі вавилонської, стали пацифістами? Як Неємія кидав світло на те питання?

⁸ По Дарію наступив Кир перський як володар. В його першому році він позволив Жидам повернути до місцевості Єрусалиму й відбудувати храм Єгови. Вони не мусили воювати за їх визволення збройною силою, бо Всемогучий Бог привернув їх туди ради свого ім’я і тому, що вони покаялися й посвятилися почитати його. Але навіть і по тому повороті, Жиди не сталися пацифістами.

⁹ Це можна завважати в случаю Неємії. Він був Жидом і займав урядову службу як чашоносець і як близький дорадник перського царя Артаксеркса. Він то ставсь управителем жидівської провінції в Палестині й остаточно був висланий збудувати сильні мури для відновленого міста Єрусалиму. Поганські вороги оскаржували Неємію, що він старався відлучитися від імперії. “І змовились усі піти разом війною на Єрусалим і збурити його.” Що ж зробив Неємія? Він не вилишив Бога в цій справі тому що він знав, “коли Єгова не стереже міста, даремно пильнує сторож.” (Пс. 127:1, НС) Отже історія звідомляє нас: “А ми молилися Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони. . . . І обдивився я й став і промовив до старшини та й значніших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; пам’ятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.” Від того часу будівничі будували мури із списами, щитами, стрілами, в панцирах, та з мечами при їх боках. Цим чином заговір був знівечений. (Неемії 4:8—23, НС) Тут містилася Божа справа й свобода почитати Бога без перешкоди. Через те Ізраїльтяни рішились воювати. Вони не воювали за славу й силу перської імперії, а воювали за своїх братів, що належали до Божої орґанізації й які почитали Його.

10, 11. Як це було також показане в справі Мардохея і Естери?

¹⁰ І в інших провінціях перської імперії не було пацифізму з боку Жидів. Поверх шістьдесять років по приверненню жидівського останка до Єрусалиму, по цілій імперії Жидів обвинувачували реліґійні вороги на високих урядових становищах. Вони ріжнилися від усіх інших людей; і опріч закону імперії, вони мали закони Єгови, які справляли їх почитання Бога. Через те лукавий ворог Гаман сказав: “Їх закони інші, ніж у всіх народів, та й законів царевих вони не виконують; цареві ж не слід так полишати їх.” Отже він просив, щоб ухвалити закон на знищення їх нім поверне ще одна пора на пасху.— Естери 3:8—15, АС.

¹¹ За порадою Мардохея, Жида, королева Естер боролась силою закону до найвищого судівничого представника імперії, до самого царя Артаксеркса. Під загрозою втрати власного життя, вона просила рятунку для її народу, і в той самий час вона виявила злющі наміри їх реліґійного ворога Гамана. Однак, цей злющий гнобитель був повішений на шибенеці, яку він збудував для Мардохея, а знов Мардохей був піднесений до вищого уряду в перському правительстві. Властю імператора він записав закон у статут уряду, постаравшися для Жидів в призначений день їх ворогами, “позбіратися, щоб стати до оборони свого життя й забезпечити себе від ворогів своїх, щоб нищити, вбивати, і вигублювати всяку потугу людей і провінції, яка б напала на них, на їх малечу й на їх жінок.” Чи Жиди були пацифістами і відмовилися на підставі закону боронити себе силою зброї? Ні! На 13-го і 14-го дня їх останнього місяця Адара, вони воювали мужньо задля оборони життя і їх братів. Бог Єгова був з ними і дав їм перемогу і сповнив свій пророчий приказ, щоб до нащадку винищити Амаликітян. В цім Він ужив Жидів, своїх свідків, як виконавців.— Естери 8:10 до 9:16; 2 Мойс. 17:13—16, АС.

НЕМА ЗМІНИ ДО ПАЦИФІЗМУ ПРИ КІНЦІ СВІТА

12. Чому Свідки не тримаються цеї традиції? чому не воюють, коли вони не є пацифістами?

¹² Многі з наших читачів або публічних урядників можуть запитати: Коли Свідки Єгови сьогодні є зв’язані незломним ланцюгом із свідками старинних часів із такою історією, то чому вони не виконують цієї традиційної воєнної боротьби? Чому вони не знаходяться в кадрах армії царств Християнства? Чому вони шукають винятку з військової служби? Чому вони йдуть так далеко, що відмовляються увійти в табори Публичної Служби, які отримують для пацифістів і сумлінних спротивників, або не возьмуть яку будь участь в обороні або воєнних змаганнях? Запитайте Свідків Єгови чому, і вони вам скажуть, що це не тому, що вони перемінилися у пацифістів. Це тому, що вони мають сумлінні спротиви брати участь в такій війні або в оборонних змаганнях держав Христіянства і решти світа, а їх спротив є оснований на Божому Слові, Біблії. Та ви запитаєте, як вони можуть бути сумлінними спротивниками і рівночасно не пацифістами? Вони не є проти війни між народами, і вони не перешкаджають воєнним змаганням народів ані нікому іншому, що може сумлінно співділати в таких змаганнях. Вони воюють тільки тоді, коли Бог приказує їм так робити, бо тоді це теократична війна.

13. Коли б ми були пацифістами, тоді що ми мали б зробити відносно свідків, що жили перед Христом?

¹³ Коли б Свідки Єгови сьогодні назвали себе пацифістами, то це значило б, що вони опрокидають всі передхристіянські свідки Єгови, які зрбойною силою піддержували всесвітню суверенність Єгови і Його теократичний народ Ізраїль. Але такого опрокинення ми зробити не можемо. Ісус Христос ніколи цього не робив, а Він є найбільшим свідком Єгови, який заслужив собі на титул: “Вірний і правдивий свідок”. (Одкр. 3:14) Самий Єгова не є пацифістом. Ані Його свідки не є такими, хоч вони й є сумлінними спротивниками. Ісус не був пацифістом, хоч нема записано, що Він уживав коли небудь тілесної зброї в самообороні. Ах, скажете ви, чи Ісус не сплів був мотузку, щоб вигнати всіх комерційних крамарів із храму в Єрусалимі? Так, але писання не указують, що Він ужив цієї нагайки проти людей, які спродавали там товар, але Він ужив її проти їх овець і скоту, що вони привели до святого місця, “зробивши дім Отця мого, домом товару.”— Йоана 2:13—16, НС.

14. Коли Ісус сказав своїм апостолам продати одежу і купити меча, то чи Він розумів, що ми повинні воювати мечем? Що Його поведінка показує?

¹⁴ Та ви знов спротивитесь цьому, бо чи Ісус, по установленню Спомину з Його учениками, не сказав їм перед відходом до Гефсиманії: “Хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч”? І коли Його ученики сказали: “Господи, ось мечів тут два. Він же сказав їм: Доволі.” (Луки 22:36—38, НС) Так, але цим чином Ісус указав їм, що Він мав бути схоплений узброєною гурмою, і такі обставини можуть побудити до збройного відпертя. Ті факти, які розвинулись, показали, що Ісус не оборонявсь мечем, коли Його безправне ув’язнення прийшло. Отже чому Він піддав думку, щоб дістати меча і бодай одного меча взяти з собою до Гефсиманії? Це Він зробив, щоб показати, що Він рішивсь не обороняти себе тілесною зброєю, але що Він віддасть себе добровільно в гармонії з волею Його Отця. Петро старавсь відперти зброєю, ужив меча і відтяв чоловікові ухо. Тоді Ісус сказав до Петра: “Верни меч твій у місце його; всі бо, що візьмуться за меч, од меча погинуть. Або думаєш, що не міг би нині вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванадцяти легіонів ангелів? Як же тоді справдились би писання, що так мусить статися?” (Мат. 26:52—54, НС) По історії Йоана, то Ісус мав додати: “Чаша, що дав мені Отець, чи мені її не пити?” (Йоана 18:11, НС) Отже ми бачимо чому Ісус поступав так, що декому видається як пацифізм. Одначе, Він не йшов перед суд свого Отця або перед краєвий суд обвинувачений за збройне відпертя. Він не виставив себе на небезпеку бути вбитим за збройне відпертя; Він мусив умерти добровільно, пожертвенно, як агнець проваджений на забій.

ЗГІДНІ З ПРОРОЦТВАМИ І ЇХ ВІСТКОЮ

15. З огляду на Ісусове пророцтво, чому ми не можемо бути пацифістами?

¹⁵ Свідки Єгови наслідують Ісуса і сповняють Його інструкції. Через те вони не пристають до світських армій і не беруть участі у воєнних змаганнях народів в ніякий спосіб. Це не значить, що вони є пацифістами і противляться війні й шкодять її і перешкоджають світським урядам у виконуванню війни агресії або оборони. Вони не можуть уператись війні, бо вони підчиняються сповненню Ісусових слів відносно закінчення цієї системи речей. Коли Його ученики запитали, “Скажи нам, коли це буде, і які будуть ознаки твоєї присутности і закінчення цеї системи речей?” Він відказав їм: “Ви будете чути про війни і чутки воєнні; гледіть же, не трівожтесь. Бо все це мусить статися, але це ще не цілковитий кінець. Бо встане народ проти народу і царство проти царства, і будуть браки поживи і землетруси по місцях. Все це почин печалі горя.” (Мат. 24:3, 6—8, НС) Отже як можуть христіянські Свідки Єгови противитися світським війнам або старатися перешкодити їм, коли Ісус прорік, що вони напевно відбудуться? Ісус не сказав їм, що вони будуть брати участь у війні. Вони тільки будуть чути про войни зі слуху, або чутимуть звіти про війни, що відбудуться в інших місцях.

16-18. (а) Коли б були пацифістами, то яку чинність Єгови вони вскорі мусили б поборювати? (б) Яке не пацифістичне проголошення Він велить їм проголошувати?

¹⁶ Коли б Свідки Єгови сьогодні були пацифістами, тоді, щоб бути згідними, вони мусили б противитися війні Єгови проти Дияволового цілого світа у битві Армаґеддон. Вони бачили народи цього світа, що вони нападали на Божу орґанізацію з Його людей, про яку пророчо сказано, як про “Єрусалим”, в часі світової війни від 1914-1918 р., як це предсказав пророк Захарія. Тепер вони виглядають сповнення решти його пророцтва вскорі, а іменно: “І тоді виступить Єгова, і воювати ме ті народи, як він колись воював в день бою . . . . й прийде Єгова, Бог мій і всі святі з ним. . . . І царювати ме Єгова над усією землею: один в той день буде Єгова, і одно ім’я його.” (Захар. 14:1—3, 5—9, АС) Тоді настане велика різня, що була представлена через різню Божих з’єднаних ворогів, які виступили проти Єрусалиму в часі царя Йосафата. Отже він називає те поле різні “долина Йосафата” і запрошує всі народи цього світа зійтися туди. (2 Паралип. 20:1—25) Він то дає приказ:

¹⁷ “Оповістіть це проміж народами, готуйтесь до війни; розбудіте завзяття в хоробрих; нехай виступлять, підіймуться всі борці. Покуйте мечі з лемішів ваших, із серпів поробіте списи; без силок нехай скаже: я сильний. Кваптеся, сходітеся, всі народи сумежні, зберіться разом: Ти ж, Єгово, веди туди борців твоїх! Рушайте народи, зійдіться на Йосафатову долину; бо там я засяду, судити всі народи звідусюди! Пускайте в рух серпи, бо жниво наспіло; ідіте, топчіть, бо тискарня вже повна ягід, і посуд аж переливається,— бо злоба їх велика. Товпи, товпи в долині суду! бо недалекий день Єгови від долини суду! Сонце і місяць померкнуть, та й зорі ясноту свою втеряють. І загрімить Єгова з Сиону, й дасть почути голос свій від Єрусалиму; і затремтись небо й земля; але Єгова свому народові буде прибіжицем.”— Йоїла 3:9—16, АС.

¹⁸ Сучасним Свідкам Єгови дано приказ зробити це проголошення народам, і це вони виконують. Отже як вони можуть це робити і рівночасно бути пацифістами?

19. Як від 1914 року Ісус показав, що Він не є пацифістом?

¹⁹ Згідно з Його діями від 1914 р., Ісус Христос ніколи не може бути обвинувачений як пацифіст. Чому ні? Тому що того року Сатана, Диявол, був скинутий з неба і зійшов на землю з великим гнівом, знаючи, що він має короткий час. Ті невисказані нещастя сьогодні, які скарали землю й море, у зв’язку зі всіма іншими сповненнями пророцтва, доказують цей фронт. Як Сатана був скинутий тут на землю? Одкриття 12:1—12 відповідає, що по народженню Божого царства і окоронованню Його Сина Ісуса Христа, “повстала війна в небі”. Ніякий пацифіст, а Цар Ісус Христос, що воював проти Сатани і Його демонів, скинув їх на цей підніжок, землю. Тепер упокорений Сатана уживає своїх і жене всі народи до Армаґеддону до “війни великого дня Бога Вседержителя”. (Одкр. 16:14—16, НС) Але ж хто це ті “борці”, що їх Єгова провадить на “долину суду”, щоб на віки полагодити великий спір про зверхність над світом? Це — “Агнець Божий” і ангели, що воювали під ним у “війні в небі” проти Сатани. На землі той схожий на агнця здавався бути пацифістом, але тепер Він — “Лев з покоління Юдиного”. (Одкр. 5:5, 6) До того безбоязкого воїна Псальма 110:4—6 (АС) каже: “Господьa по правиці в тебе сокрушає царів в день гніву свого. Він зробить суд між народами, покривши землю трупом; він розіб’є голову над многими країнами.” Перечитайте образовий опис цього царського воєводи Бога Єгови, в Одкриттю 19:11—16. Нехай всі войовничі народи знають, що вони стрінуть вічне пораження в тій всесвітній війні Армаґеддон, і тоді збройні перегони будуть здержані на всі часи.

20. По чому запевнення мира прийде? Що ті, що остануться живими, будуть робити?

²⁰ По Армаґеддоні, ті, що переживуть при боці переможця, при боці Єгови, втішатимуться звершеною запорукою мира. Тоді вони “перероблять мечі свої на леміші, а списи свої на серпи, й не буде народ на народ меча підіймати, та й не буде більше вчитися воювати.”— Іса. 2:4.

[Примітки]