Пацифізм і сумлінний спротив — чи вони різняться?
1. Як ми показуємо відвагу сумління? Чому ми це робимо, і як хто?
МАТИ добру совість до Бога це не робить людину немічною або боягузною. Свідки Єгови показують мужність, коли вони поступають по їх сумлінню в цих воєнних часах. Це тільки ради їх сумління, що вони особисто й леґально спротивилися перед вербунковими радами брати участь у збройній боротьбі й в оборонній програмі світських народів. Таким напрямом їх сумління не бувають звихнені, але вишколені в правоті, тому що вони є навчені в Писаннях, Божому Слові. З апостолом Павлом вони кажуть: “Я безнастанно заставляю себе мати по всяк час невинну совість перед Богом і людьми.” (Діян. 24:16, НС) Отже їх сумління є чисті, без ріжниці як мілітарні уми цього світа можуть критикувати їх.
2. В яку проповідь урядники кажуть, що вірують? Що вона містить?
2 Отже коли вони не є пацифістами, то які причини вони подають на підставі Писань задля яких вони відмовляються брати яку небудь участь у міжнародній війні? Неодноразово президент Сполучених Штатів Трумен говорив, що він вірує в “проповідь на горі”, і що він бажає, щоб світ знав, що Американці вірують у проповідь на горі. Свідки Єгови сподіваються, що американський президент і його колеги розуміють під цим цілу проповідь. Чому? Бо вона включає не тільки так зване “Золоте Правило”, але також Ісусові слова: “Чували ви, що сказано, ‘Око за око, зуб за зуб.” Я ж кажу вам: Не противтесь лихому, а хто вдарить вас у праве лице ваше, поверніть до нього й друге. І хто хоче судитись із вами і зняти з вас свиту, віддайте йому й жупан. І хто від властей силувати ме вас у службу на милю, то йдіть із ним дві милі. Дайте тому, хто просить, і хто хоче позичити від вас без винагороди. Чували ви, що сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога твого. Я ж вам кажу: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що переслідують вас, щоб доказали себе бути синами вашого Отця, що в небі, бо Він велить сонцю сходити на лукавих людей як і на добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.”— Мат. 5:1, 2, 38—45, НС.
3. Чи Ісус там навчав пацифізму? Як Закон Відплати, про який Він згадав, мав бути виконаний?
3 Чи Ісус тоді навчав про пацифізм? Ні; але цим Він відкрив, що Його послідовники не можуть бути ужиті на шкоду інших, навіть серед зачіпки, коли тільки розходиться про особисті справи. Вони не мали уживати Закону Таліона або Відплати, який дав Мойсей, в 2 Мойсея 21:23—25 і 3 Мойсея 24:19, 20. Але навіть тоді, коли око мало бути дане за око, зуб за зуб, життя за життя, то й цю відплату не мав виконати особисто покривджений. Таке вирівняння рахунків мало бути положене перед законними властями, а покривджений не мав брати закону у свої руки. Такий закон був даний через Мойсея. Ісус Христос є пророком, якого Єгова обіцяв піднести вище чим Мойсея, та й закон Ісусів перевишає закон Мойсея. (5 Мойс. 18:15—19; Діян. 3:20—23) Отже ми мусимо зважити те, що Він сказав у проповіді на горі, якщо ми маємо бути вірними Його послідовниками.
4. Як Ісус на суді не спротивився лукавим? Як і Павло не спротивився?
4 Хто дійсно додержує проповідь на горі, той не буде відперати лукавих людей, використавши закон відомщення, щоб відплатитися по заслузі, ушкоду за ушкоду, де чисто особиста справа вирене і де виконання Божого пропоручення служити Богу не є прямо замішане. Господь Ісус був ударений по лиці в найвищому жидівському суді, але Він не повернув свого другого лиця, хіба в образовий спосіб. Він тільки сказав до того чиновника, що вдарив його по лиці: “Коли я мильно сказав, свідкуй про помилку, коли ж добре, то за що мене б’єш?” (Йоана 18:19—23, НС) Пізніше в тому ж суді й Павла вдарили по лицю за те, що він сказав: “Я жив у всій добрій совісті перед Богом до сьогодні.” За цю леґальну напасть Павло сказав до первосвященика, що був предсідником суду: “Битиме і тебе Бог, стіно побіляна. Чи ти рівночасно сидиш і судиш мене по закону, і проти закону велиш мене бити?” Зручним арґументом Павло розділив суд проти себе, так що він не був дотикнений їх осудом, але був узятий перед римський суд.— Діян. 23:1—11, НС.
5. Отже як ми виконуємо те, що було наведено з Ісусової проповіди?
5 Отже християни не можуть брати закон у свої руки, щоб відплачуватись шкодою іншим. Краще знехтувати особистою кривдою і показати умовий напрям Христа й далі йти зі служенням. Нехай лукавий напастник тямить ваше самоповздержання радше чим вашу відплату, що була б доказом, що ви так поривні як і він. Якщо остаточне вирішення суду є несправедливе проти вас і він признає більше чим особисте осягнення тієї особи, що потягнула вас до суду, то віддайте їй якби свиту й жупан. Це є особиста справа, яка не силує вас йти проти Божого закону. І цим чином ви докажете, що ви не прив’язуєте вашого почування до тлінних матеріальних речей, але маєте силу перенести особисті кривди, як це ваш Провідник Ісус робив. Якщо якийсь урядовий чиновник у виконанню його завдання прийде до вас і покличе, щоб ви дали йому поміч, яку і інший громадянин може бути покликаний дати, як от бути провідником йому через милю, тоді бувайте щедрими. Йдіть із ним дві милі, якщо це має вийти на загальне добро із-за його урядової служби. Будучи в супроводі з ним, покажіть йому чим Свідок Єгови є в слові й ділі. Покажіть властиве поважання до порядного уряду, хоч воно й людське. Піддержуйте законні змагання краю і права, що не противляться праведності й Божому закону. Любими вчинками і молитвою покажіть, що ви охочі помогти навіть вашим ворогам і гонителям знайти дорогу до спасіння. Не, позвольте, щоб несправедливі поступки побуджували до ненависті, яка шукає, щоб лихо й погибель спіткали особистих ворогів.
6, 7. Задля якого арґументу наведено слова в 2 Мойсея 22:2, 3? До чого вони відносяться?
6 Відносячися до 2 Мойсея 22:2, 3, кажуть, що в деяких случаях і Свідки Єгови можуть доказати, що вони не є пацифістами, при помочі вбивства. Згідно з Американською Стандард Версією ті тексти звучать: “Коли захоплять злодія, що вломився в дім, і поб’ють його так, що він умре, тоді це не буде кровавою виною. Коли ж вже сонце зійде на нього, то це буде кровава вина.” Зате Мофатів переклад (з яким Американський Переклад погоджується) звучить ще ясніше: “Коли злодій вломиться в дім і стане побитий, так що він умре, тоді господар не буде винуватий; коли ж це станеться при соняшному світлі, то господар буде винуватий.”
7 В часі нічної темряви злодія не можна пізнати, коли б він утік, за те його можна вдарити, щоб задержати. Коли ж удар буде смертельний і злодій умре, тоді особа, що схороняла своє майно, є безвинна. Коли ж злодій вломиться в білий день і стане побитий смертельно, тоді той, що забив злодія, винуватий за вбивство. Це ж був білий день і господар міг пізнати злодія й повідомити закон, щоб Закон ув’язнив його і примусив звернути вкрадене і потерпіти кару. В забиттю злодія охоронитель майна пішов за далеко. Певна річ, що всі речі до яких денний злодій міг вломитися й вкрасти, не можна порівняти з вартістю його життя. Справивши свою крадіж, Закон не міг вимагати життя від злодія. “Що дасть чоловік у заміну за душу [життя] свою?” (Мат. 16:26, НС, побічна заввага) Коли ж такий денний злодій утіче, або напасні вломники утічуть, і Закон не зміг потягнути їх перед справедливість, тоді, хоч ми потерпіли втрату матеріальних речей, зате ми не стягнули на себе кровавої вини. Цим чином ми піддержали пошану до Закону.
8. Одначе, як вони обороняють і охороняють ріжні інтереси Царства?
8 Що повище сказано відносно навернення другого лиця й підчинення публичним урядникам будь то в приватних чи особистих справах, то це не значить, що Свідки Єгови не обороняють справ Царства, їх проповідування, їх зібрань, їх братів і сестер, і їх майна проти напасти. Це все вони обороняють в случаю напасти й коли вони змушені охороняти отті інтереси; і такий поступок є згідний з Писаннями. Вони не узброюють себе тілесною зброєю з предчуттям, щоб бути приготованими до клопоту й стрінути загрозу. Вони стараються відбити удари й напасть тільки в своїй обороні. Ані вони не нападають із наміром відомщення. Вони не нападають в цілі зачіпки, а тільки ради оборони. Вони не уживають воєнної зброї в обороні себе або справ Царства. (2 Кор. 10:4) Хоч вони не піддаються в часі нападу в своїх домах або в місцях їх зібрання, зате вони цофаються на публичних місцях або на чужих областях, і так ‘стрясають порох з ніг своїх.’ щоб ‘не дати святого собакам’ і ‘не кинути перлини перед свині’. (Мат. 10:14; 7:6) Отже вони подаються взад, коли потрібно, і цим оминають драчу й клопіт. Вони мають право віднестися до чиновників закону, щоб вони прийшли їм на поміч в обороні проти напасти або насильства юрби.
ЯК ТІ ПІД ОБІТОМ СПОВНЯЮТЬ ЇХ НАЛЕЖИТІСТЬ
9. Які леґальні застереження для звільнення від військової служби Свідків в Америці правильно привлащують собі?
9 Правительственним радам, заступництвом і урядникам сказано, що послушенство до інструкцій, які знаходяться в проповіді на горі, не пасує зовсім із тим, що Свідки Єгови віддають Кесареві, і що ті міністри Божі зобов’язані віддати без ніякого вагання своє послушенство начальникам, які не поступають по законі Божому. Але повищі інструкції із проповіди є тільки частина тієї присилуючої причини ради якої Свідки Єгови підносять сумлінний спротив непідчиняючись воєнній службі і чому вони використують права, що дають звільнення (від такої служби). В Сполучених Штатах Америки Вербунковий Акт з 1948 р., який контролює рішеннями вербункових рад і публічних урядників, містить умови для відкладення сумлінних спротивників і також для увільнення тих, що під обітом (посвяченням) Богу. Секція 6 (j) зазначує право для відкладення “всякої особи” якої “виховання й вірування . . . дотично Найвищого Іства включає завдання важніші від тих, що виринають з яких небудь людських споріднень” і перешкаджають такій особі у виконанню тих ВАЖНІЩИХ ЗАВДАНЬ, які зобов’язана виконувати для Найвищого Іства.
10. Як вони знаходяться під обітом? Отже яку повинність вони мусять сповнити?
10 Людина не може статися християнським Свідком Єгови хіба що вона зробить обіт через повне посвячення себе Богу через Ісуса Христа, і так прийме вищі завдання. Вона признає Бога, як Найвище Іство й Джерело життя й Творця дороги до життя вічного. (Псалом 3:8; 36:9) Вона приступає до Бога через Ісуса Христа. Вона признає Ісуса за Сина Божого, що Він положив своє людське життя за неї, і цим чином дав ціну викупу за неї. Жадна політична держава, ані “Кесар” або імператор, ні диктатор, не можуть зробити цього для вмираючого грішника. І тому вона не признає свого задовження за життя ніякій політичній системі, але приписує своє життя Богу й старається посвятити його Йому через Христа. Вона признає, що оці писання відносяться до неї: “Ви не свої. Ви бо куплені ціною; тим прославляйте Бога в тілі вашому і в дусі вашому; вони Божі.” “Ціною ви куплені; не робіться невільниками людськими.” (1 Кор. 6:19, 20; 7:23) Отже їх життя і їх безуслівне послушенство й вищі завдання вони віддають Богу, як належитість Його, і вони віддають своє життя в Божій службі а не людям.
11. Чому, згідно з Маттея 22:21, Ісус не прилучився до армії кесаря? Що робити, коли те, що належить до Бога, спротивляється домаганням кесаря?
11 Ісус сказав Жидам, що були в угоді з Богом і під обітом Йому: “Віддайте ж кесареве кесареві, в Боже Богові.” (Мат. 22:21) Отже, що ми маємо віддати кесареві? Певна річ, що не наше життя, бож ми ніколи не задовжились ним кесареві і воно не належить до нього. Навіть те життя, яке самий кесар посідає, він завдячує його Богу, а не собі, як смертному богу. Задля цієї причини, правдива історія показує, що христіяни з першого століття не наражали їх життя на небезпеку тілесної війни через прилучення до імперіалістичної армії кесаря, але приймали кару яку кесар накладав на них за їх відмовлення бути спонуканими в його армію. В цім напрямі ті ранні християни мали Ісуса як їх приклад, Провідник і Навчитель. Ісус жив у царстві кесаря, тому що при помочі мілітарного наїзду імперіалістичний Рим завоював Палестину. По тому, як Він положив закон для своїх послідовників, “Віддайте кесареве кесареві” (НС), то й самий Ісус не записався до армії кесаря. Він знав, що Бог і кесар не є приятелями. Задля того кесар через свого управителя Пилата видав Сина Божого на смерть і опісля злющо переслідував Ісусових послідовників. Ісусова проповідь на горі каже, що ми не можемо служити двом панам, а особливо тоді, коли ті пани є ворогами один другому. Свідки Єгови “зробили урочистий обіт посвятивши їх життя на службу Богу” і вони руководяться “віруванням . . . дотично Найвищого Іства включає завдання важніші від тих, що виринають з яких небудь людських споріднень,” включаючи й земне споріднення до кесаря. Отже коли виринає яка небудь боротьба між Богом а кесарем, тоді вони стоять при тих вищих завданнях, як це і апостол Петро сказав до Законного суду: “Ми мусимо слухати Бога радше чим людей . . . . і ми свідки Його.”— Діян. 5:29—32, НС.
12. Чого там не було під дискусією? Отже до чого слова Маттея 22:21 відносяться?
12 Дальше, коли Ісус відказав своїм запитуючим Жидам, “Віддайте кесареве кесареві,” то справа під дискусією не була про вербунок війська для кесаря або про добровільне вписання до його армії. Отже Ісусова відповідь не відносилась до цього. Що вони питали Його, то це: “Чи годиться давати данину кесареві, чи ні?” і тому то Ісус попросив їх показати Йому “гріш податковий” і вони показали Йому денарія з обличєм і написю кесаря. Отже Ісус заявив, що це було згідне з Божим законом, даним через Мойсея, платити данину кесареві помимо того, що кесар розширив свою імперію силою тілесної зброї і забрав незалежність і свободу від вибраних людей Єгови. Навіть чоловік, що сумлінно спротивлявсь служити в армії кесаря, яка була наїздною й підкорюючою, повинен платити данину йому, як завойовникові. Хоч кесар і ужив велику часть з податків на його мілітарну програму, одначе те, що він зробив з грішми, які він зібрав з податків, то це не є відповідальність сумлінного спротивника. Із того, що кесар забрав контроль над краєм і одержував правительство, всі підчинені люди отримали матеріальну користь, і за це вони мали платити кесареві належиту данину. Остаточно, сумлінний спротивник, що є в угоді з Богом бути Його свідком, як Жиди були, не є уповажнений займатися якою небудь диверсією або ширити пацифізм, який би міг допровадити до громадського непослушенства по зразку Махатма Ґенді.
13, 14. Ради якої великої причини, опріч Ісусової проповіді, вони не мішаються в суперечку світа? Як вони держать своє почитання чистим?
13 Тому що вони всеціло є посвячені Богу їх обітом Йому через Христа, Свідки Єгови згідно з Божим Словом не є частю цього світа, яким управляють політичні системи. Ради цієї важної біблійної причини, вони кажуть урядникам правительственним, що вони сумлінно спротивляються служити в якій небудь мілітарній установі або й в громадському установленню, що є заміною за воєнну службу. Ісус сказав був кесаревому представникові Пилатові: “Царство моє не од світа цього. Коли б од світа цього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсіля.” Тоді Ісус сказав Пилатові чому Він не зробив ніякого зусилля визволити Жидів з під кесаревого правління, кажучи: “Ради цієї цілі я родився і ради цього я прийшов у світ, щоб свідкувати правді.” Він прийшов, щоб бути свідком Єгови і вибрати собі послідовників із цього світа, і зробити їх свідками Єгови, як Він самий. Тим то Він сказав своїм апостолам: “тому що ви не зі світа а я вибрав вас із світа, тим ненавидить вас світ.” І коли Він молився до Бога за них, Він сказав: “Вони не є частю світа, як і я не є частю світа.” (Йоана 18:36, 37; 15:19; 17:14, 16, НС) Відносно свідків Єгови, який світ зненавидів і переслідує, в листі до Жидів 11:38 (НС) сказано: “котрих світ не був достойний.” Тим що вони не є частю цього світа, їм заборонено мішатися в справи й непорозуміння його. Духові Ізраїльтяни є настільки відлучені від народів і їх армії, як і природні Ізраїльтяни були.
14 Якщо форма почитання має бути “чиста й неопоганена з точки погляду нашого Бога і Отця”, тоді кожний мусить старатися “держати себе неопоганеним від світа”. (Якова 1:27, НС) Вони кажуть урядникам, що вони є цілком нейтральні відносно політичних непорозумінь і міжнародних спорів і війн цього світа. Вони не беруть активної або насильної участи по ніякій стороні, але вони сповняють їх обіти Богу і завжди проголошують його царство й дорогу спасіння.
15. Чому вони не воюють за території або не ставлять спротиву політичним змінам?
15 Як священики і Левіти Ізраїля, що були особливше посвячені на службу Єгови в Його храмі, вони не мають насліддя в цім світі. І тому вони не воюють за області; і коли вони втратять майно через переслідування їх домашнім урядом або через наїзд на край збройними напасниками, тоді вони вповають на Бога, що Він постарається для них о життєвих потребах. Як це і Павло писав з в’язниці до своїх спів-свідків: “Бо і в моїх кайданах ви явили співчуття і радісно перенесли жакування маєтків ваших, відаючи, що маєте лучший і вічний маєток.” (Жид. 10:34, НС) Радше чим бути вбитими в насильному змаганню обороняючи матеріальні маєтки цього світа, то вони воліли жити в ограбленому стані, щоб вони далі свідкували про Боже царство і “проповідували слово” і “пильно виконували це в догідну пору як і в недогідну.” Без ріжниці які політичні або правительственні зміни можуть взяти місце над їх головами, то вони в їх нейтральній позиції повинні підкоритися їм і далі виконувати Божу роботу як найкраще вони можуть серед тих змінених обставин. Вони знають, що Боже царство, про яке та проповідь на горі навчає їх молитися і яке вони проповідують, візьме повну контролю над цілою землею по Армаґеддоні.— 2 Тим. 4:2, НС.
(Дальше буде)