Понад усе інше, бережи серце твоє!

НА ПРЕКРАСНІЙ площі з деревами, де стоїть радіостація WBBR на Статей Айленд, в місті Ню Йорк, стояв великий дуб, який був вищий від усіх окружних дерев і верховодив сценою. Його величавий, грубезний пень здававсь бути символом сили. А однак одного дня, по особливше сильній бурі, цей велетень між деревами повалився. Дерева навколо нього далі стояли, а він упав, розломався на двоє. Чи може грім вдарив в його? Ні. Що ж спричинило його упадок, коли менші, і здавалось слабші дерева далі стояли? Ах! він мав порожний, зогнилий осередок. Його серце було погане.

Від часу до часу подібна траґедія стається в людському тілі. От чоловік здається в найліпшому здоровлю, нагло вмирає від удару серця. Він також здавався бути сильний, але щось сталося, чи то за багато журби, за багато праці, можливо за багато приємности, самовольности, випорожнило його внутро, ослабило його серце, і через надто велике вичерпання звалює його, як от бура повалила того велитня дуба. А що така трагедія може й статися також в духовому змислі, як це ми зараз побачимо, тому це дуже відповідне напоминання: Понад усе інше, бережи серце твоє!

Єгова, чудово премудрий Творець, не тільки витворив той чудовий орґан, людське серце, котрий то орґан містить найсильніші мязи в людському тілі, і яке працює безперестанку від колиски до гробу — в дійсности, воно було опляноване бити вічно — але Він також витворив ті добрі чесноти й уздібности символічно представлені через серце. Ніхто так не розуміє добре цього образового серця, як Він, і це в Його силі затвердити, скріпити, услабити, а навіть зломати по своїй вподобі в Його діяннях відносно сотворіння.— Рим. 9:16—18.

Бог Єгова затвердив серце Фараона своїм способом відношення до Фараона, а потім Він зламав серце тирана через повбивання його первенців. Своїми могутніми ділами для Його людей Ізраїля в часі подорожування в пустині, Бог спричиняв, що серця людей Канаану ставали мягкі, як про це і Рагаба свідкувала: “Як же ми про те перечули, так серця повдавались в тугу, і в кожного зомліло.” (2 Мойс. 7:3; Ісуса Навина 2:11) Йов нарікав, що Бог зробив його серце слабим, увялим.— Йова 23:16.

У більшости случаях, в Біблії де вираз “серце” являється, то він є ужитий в цей образовий спосіб, як символ ума, успосібнення, любови, і порушаючого мотиву в одиниці. В часі писання Еврейських Писань слово серце (лебг) “означувало гніздо всіх почувань і думаючої активности ума: зворушаюча любов, ненависть, бажання, радість, смуток, відвага, лоальність, страх, гордість,— все це думали перебуває в серці, і також уздібности памяти, уяви і розсудку”. (Archaeology and the Religion of Israel, стор. 24 і 25, написав Albright) Та й це не без доброї причини, бо ж чи не всі такі умові та зворушні діяння прямо дотикають буквальне серце? Аджеж це вони і роблять!

Це в цім змислі, як гніздо наших почувань, діяння нашого ума, що вислів “серце” є ужите в Приповістях 4:23 (Ро): “Понад усе, що бережеться, бережи серце твоє, бо з нього виходить усе, чим живемо.” Так як здоровля, сила і життя людського тіла залежить від орґану серця, так і духове здоровля, сила й життя христіянина залежить від обставин цього символу або образового серця.

Ми живемо в послідних днях цієї старої лукавої системи, у трудних часах, що з ними тяжко справитися, коли беззаконня статкує а віри мало є, коли противник Сатана, Диявол, прикладає всі зусилля, щоб псувати всіх тих, що постановили затримати свою невинність до Бога Єгови. (Мат. 24:9—13; Луки 18:8; 2 Тим. 3:1—5; Одкриття 12:12, 17) Тепер більше чим коли ми мусимо щиро застановитися над цим напоминанням, щоб берегти серця наші.

Предбачивши ці обставини й потребу, Ісус дав оце влучне напоминання: Ви ж остерегайтесь, щоб часом ваші серця не обтяжились прожорством та журбою життя цього (що навіть для буквального серця є недобре), і щоб несподівано настиг на вас той день, як сітка, бо це впаде на всіх живучих на лиці всієї землі. Бувайте тверезі всякого часу й моліться, щоб ви змогли утікти від усього того, що має статися, і встояти перед Сином чоловічим.” (Луки 21:34—36, НВ) і памятайте це, що з біжучим часом побільшаться спроби віри й спокуси серця.

Наші серця представляють те, чим ми дійсно є внутрі, а це вирішується тим про що ми любимо думати, або навкола чого наша любов і співчуття кружать. Якщо ми позволимо нашим серцям думати про зопсуті приємности цього світа, і не виконуємо їх тільки ради того, що боїмось виявлення й неприхильної критики і кари, то через якийсь час ми зможемо заховати наші дійсні бажання або закриті наміри перед людьми; але не перед Богом. Його Слово каже: “То чи не провідав би це Бог? Знає бо він тайни серця.” (Пс. 44:21) “Я, Єгова, вивідую ум (лебг), я пробую серце, щоб відплачувати кожному по його ходах, по плодам учинків його.” (Ерем. 17:10, АС) Нема нічого заховано, щоб не було відкрите, і якщо наші серця є слабі й нечисті, то скорше чи пізніше цей факт буде виявлений. Ми можемо через якийсь час уходити за невинних христіянських міністрів, але коли прийде проба, ми упадемо.

ЯК БЕРЕГТИ СЕРЦЕ

Як ми можемо берегти серця наші з усією пильністю, щоб запевнити собі Боже одобрення і вічне життя в новому світі? При помочи пильного чування над тим про що ми любимо думати, на що ми звертаємо наші почування, наші бажання, і про що ми любимо думати. Наприклад, молода дівчина, якої серце наставлене віддатися заміж, сповняє свій ум романтичними думками про уявного “чаруючого царевича”; вона уявляє собі як він виглядає, і захоплюється весіллям. Все це вона видумає й сповнить свій ум, своє серце, бо в цім лежать її почування.

Коли ми, як христіянські міністри, Свідки Єгови, звернемо наші серця на оправдання імя Єгови, на благословення нового світа, і на теперішнє розширення правдивого почитання, тоді ми будемо сповняти наші уми чистими, прекрасними і життя-даючими правдами з Божого Слова і плянами, щоб повідомити про ті правди інших людей. (Филип. 4:8) Ми будемо слідкувати й вважати на ті річи, складати їх в нашім умі і роздумувати про них і руководитись ними. Отже, замість звертатися і бажати самолюбних річей з сатанського ладу, то ми корімся Богу й глядім прямо на новий світ, не спускаючи наших очей з Божого царства. Коли ми не будемо глядіти ні на право ні на ліво, а будемо йти прямо вперед з твердою постановою, то цим задержаємо наші ноги від зла і на дорозі, що провадить до вічного життя.— Прип. 4:20—27.

Псальміста Давид, оціняв ту правду, і тому він сказав про Божі закони, установи, свідчення, заповіди та обряди: “Вони слузі твому на осторогу; хто держить їх, тому буде велика нагорода. Провини — хто їх вбачає? Від гріхів тайних очисти мене! І від зухвалих гріхів також бережи мене; не допусти, щоб взяли верх надо мною. Тоді не буде догани мені, буду чистий від тяжкого переступу. Слова уст моїх і думки серця мого нехай будуть до вподоби тобі, Єгово, скеля моя, і спасителю мій!”— Пс. 19:11—14, АС.

Щоб роздумувати нашим серцем прийнятно в очах Бога, то треба сповнитися його Словом, і ми мусимо слідкувати його. Слідкувати саму Біблію і також підручники про які Бог постарався для нас, щоб помогти нам зрозуміти Його Слово. І ми мусимо слідкувати не тільки приватно, але й з іншими, із членами нашої близької родини і з нашими братами в христіянськім зборі, скільки нагоди є. І дальше, ми мусимо спинити наш ум на тім, що ми читаємо, мусимо зосереднити його на предмет, інакше це не зробить ніякого вражіння на наш ум; і як ми можемо роздумувати й розбирати те, що було витиснене на наш ум?

З ПЕРЕПОВНІ СЕРЦЕ ПРОМОВЛЯЄ

Якщо ми сповиємо серця наші добрими річами відносно Бога Єгови і Його царства, то вони також знайдуться і на наших устах, бо ж з переповні серця уста промовляють. (Луки 6:45) Інакше сказати, наші серця держать суть життя, бо коли “нашими серцями віруємо на праведність,” то “устами прилюдно заявляємо на спасення”.— Римлян 10:10, НВ.

З огляду на важність нашого прилюдного заявлення, тому не вдоволяймося тільки оборотною активністю, тільки щоб віддати час, але буваймо пильні у виконанню цього, розумно, переконуюче, щоб принести найбільше добра: “Хто вважає на слово тому буде щаститись; і щасливий хто вповає на Господа! Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додає переконання до його науки. Мудрість — джерело життя, що має її; проте дурнота стягає кару на нерозумних. Ум розумного чоловіка надає мудрости його мові, і додає переконання для навчаючих уст його.”— Прип. 16:20—23, АТ.

Оціняючи поважність нашої відповідальности, ми також будемо старатися зробити найліпші пляни й розпорядки відносно нашого напряму як свідки для Єгови. І зробивши нашу часть, взявши повну відповідальність за Боже написане Слово, ми будемо вповати на Бога Єгову про керовництво і провідництво. Якщо наші пляни є в повній гармонії з Біблією, як ми її розуміємо, тоді з довірям можемо надіятися, що Господь буде провадити нас дорогою яку ми плянували із божественним одобренням. “Людське серце обдумує свій путь, та це Єгова кермує ходом його.” (Прип. 16:9, АС) Як Єгова робить це? При помочи свого духа або активної сили, що є сильніша чим ми самі і також непомильна.

БУВАЙТЕ СИЛЬНІ СЕРЦЕМ!

Зберегаючи наше серце, це поможе нам провадити чисте життя, узброїть нас і заставить звіщати добру новину про Боже царство, і це робити в найбільше переконуючий спосіб. Дальше, це зробить наше серце сильним, а христіяни мусять мати сильні серця, бо чи Павло не перестеріг їх, що “хто хоче благочестиво жити в Христі Ісусі, гонені будуть”? (2 Тим. 3:12) Всі ознаки указують на збільшаюче гонення, отже це тільки, коли ми маємо сильні серця, що ми зможемо видержати. Завважавши ті приклади мужности і вірної посвяти Богу, що міститься в Його Слові, і вповаючи на Його обіцяну поміч в нашій потребі,— все це дасть нам сили переносити те на що Він дозволить і підчинятися Йому. Його Слово заховане в нас буде тримати нас від бунтівничого гріха проти Бога, коли ми знайдемося під натиском або спонуканням з боку світа і його володарів. “Я унив би, як би не вірував, що побачу доброту Єгови в країні живих. Вповай на Єгову: Будь потужен, і май одвагу в серці, і дожидай помочі від Єгови.”— Пс. 27:13, 14, АС; 119:143, 144, 153, 157, 161.

Скріпім наше серце через вироблення мужности тепер. Не страхаймося чоловіка але одважно визнаваймо імя Єгови при кожній нагоді, у місці де ви працюєте, в бизнесовім діянню, на полю служби, на рогах вулиців, і від дому до дому. Такий вишкол приготовить нас до вогняних спробів, що лежать перед нами. І завжди чуваймо, щоб ми не робили ніякої уступки ворогові ніяким чином.— Фил. 1:27—29.

Сьогодні цілий світ глядить в будучність із страхом і підозрінням, лякаючись загрози третої світової війни, боїться нещастя, що атомні бомби розібють новочасну цивілізацію. Ми не потребуємо лякатись їх страхом, бо коли ми, що взяли імя Єгови, будемо тремтіти, то хто інший буде мужний? Опріч того, як ми можемо іншим сказати, щоб вони були мужні, як ми самі будемо слабі? Памятаймо наше післаництво: “Підкріпляйте увялі руки, додавайте сили колінам хитливим. Скажіть млявим серцем: будьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш; прийде пімста, відплата від Бога; він прийде спасти вас.”— Іса. 35:3, 4, АС.

Статистика показує, що недуга тілесного серця є найбільшим вбивцем в новочасній цивілізації. Стараймося, щоб ми не втратили вічного життя в новім світі через слабе або лихе символічне серце. Щоб мати сильне серце, здорове серце, то ми мусимо інформувати наш ум про Боже Слово і його обітницями. Ми мусимо сповнити наші серця знанням про могутні діла Єгови, як Він вірно поступав з своїми людьми в минувших і теперішних часах, і про Його наміри через Його царство. Завжди памятаймо той великий спір про всесвітну суверенність знаючи, що будучи правдивими і дотримавши своєї невинности до Єгови, ми будемо мати участь в оправданню Його імя. Отже тримаймо умову прихильність, любов, до Нього і до Його славного теократичного уряду через Ісуса Христа. Несім свідоцтво про те, що ми знаємо є правда, і то без страху перед зневагою чоловіка. Ступаючи таким вірним шляхом, ми будемо мати сильне серце, бо “мудрий чоловік потужен, і розум піддержує чоловіка.” (Прип. 24:5) І знов: “Понад усе, що бережеться, бережи серце твоє, бо з нього виходить усе, чим живемо.”— Прип. 4:23, Ро.