Співаючі войовники
“Благословен Єгова скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни пальці мої! . . . Боже, нову пісню тобі заспіваю, на псалтирі десятиструнній до похвальної пісні тобі заграю.”— Пс. 144:1, 9, АС.
1, 2. Загально сказати, чи є близька злука між співцями і войовниками?
СПІВАННЯ й воювання — чи думаєте, що це дивна комбінація? В дійсності, це не так недоречне як звучить. Навіть в часі і воювання цього світа ці дві річи мають близьку звязь. Що більше, це правда відносно воювання згаданого в Біблії, як історично так і пророчо, де воювання виконується під кермою Єгови і за Його одобренням. Та й це велика правда, що Його люди сьогодні є співаками й войовниками в той самий час.
2 Найбільш зворушаюча музика в світі є мілітарна музика, музика намічена для підйому і щоб ноги тримались в марші до ритму. Много пісень, також, зложено з наміром зворушити войовничого духа і запалити довіря в майбутню побіду. Отже, є великий збір пісень і музики відповідні дати вираз тріюмфального почуття переможцям по закінченню воювання. Одначе, ми свобідно признаємось, що рідко коли була нагода для співання в той самий час, а головно серед знищення новочасною війною.
3. Щодо часу, як задалеко назад згадується про спів в Писанні?
3 Ми, одначе, далеко більше інтересуємось співанням й воюванням, що записані в Писаннях, памятаючи що “все що було написано наперед для нашої інструкції”, а головно для “нас на котрих прийшов кінець цього ладу”. (Рим. 15:4; 1 Корин. 10:11, НВ) Та нім ми прийдемо до прямого розбирання цього предмету, то варто застановитись як глибокий є корінь згадки про співання у святих Писаннях. В минувшині, довго перед сотворенням людського роду читаємо, чого Єгова вимагав від Йова: “Де тоді був ти, коли я закладав основи землі? . . . Як тим часом всі ранні зорі веселились, і всі сини Божі викликували з радощів?” (Йова 38:4, 7) У звязку із цим, і пішовши ще дальше взад, ми маємо дуже освічену історію про Божого єдинородного Сина, в його перед-людськім існуванні, уособлений як мудрість де каже: “Єгова мав мене перед розпочатком путей своїх, перш ніж що сотворив з правіків. Від вічності мене він помазав, від почину, перед настанням світу. . . . Як він підвалини землі закладав,— Тоді була я при йому строїтелькою, й була його радістю день заднем, веселячись перед ним увесь час, веселячись на земному крузі його, радість же моя була — діти людські.” (Прип. 8:22, 23, 29—31, АС) І справді його радісне спілкування з Єговою, і його радість перед Ним, часто знаходить вираз в найбільш славнім небеснім співанні.
4. Яке питання з цього виринає, і до якої відповіди це провадить нас?
4 Ці записки про небесний спів викликають питання в наших умах: Чи є яка згадка в Писаннях, що самий Єгова співав? Ця відповідь є дуже інтересна, бо, на наше здивовання, є одно відношення, що міститься в пророцтві тепер у сповненні, котре то пророцтво, має стичність з воюванням. Це зазначує случай, як єдиний і визначний, і над цим будемо дальше застановлятися в протягу студії.
5. (а) Як глибоко закорінений в роді людськім є дар музики? (б) Де можемо ми знайти ще щось кращого чим музика, і чому?
5 Історія не каже чи був який спів в городі Едені, коли все було звершене. Воно трудно уявити, однак, щоб там не було співу, головно коли чоловіку дано його любу товаришку і протилежність, що могла відповідати і прилучитись до співу птиць, в тім ідеальнім оточенні. Але нема сумніву, що дар і талант музики є глибоко закорінений в людській родині, бо, між раніми потомками Адама, Юбаль є описаний, як “батько усіх зручних до гарфи і сопілки”. (1 Мойс. 4:21, АС) Так вони глибоко є закорінені, як ті інші чудові Богом-дані дари мови і писання. І аж до наших часів, хоч так упавші й відлучені від їх Творця і так нещасливо засліплені “богом цього ладу” (2 Корин. 4:4, НВ), однак члени людського роду всюди на землі є дальшим доказом, що в них є глибоко закорінене бажання висказати себе в музиці і в пісні. Часто воно перекручене і мильно ужите, це правда, але дар є. Справді є чудові річи в музиці цього світу, але далеко кращі й богато головніщі і більше принадні є в Божім Слові, де Боже імя є записане в любих строчках.
ВОЮВАННЯ І СПІВАННЯ В ДЕНЬ ЄГОВИ
6. По якій темі цей предмет буде розбираний?
6 Отже, приступім до нашої головної теми, і зобачимо, що Писання мають сказати нам і що ми можемо навчитися для нашого заохочення і провідництва про цей подвійний предмет співання і воювання. Перше, ми хочемо коротко зазначити яка є тема, а тоді показати, як це достаточно є піддержане в Слові Божім. По перше, від 1914 року по Хр. ми жили в найбільше важливім часі зі всіх, в “той день”, “великий день Єгови.” (Ісаїї 26:1; Софонії 1:14; 3:8, АС) Багато воювання взяло місце в цім часі, за які Єгова є відповідальний. Вдійсности те воювання виконав Ісус Христос, який в пророцтві може рівнатись до “рамена” Єгови. (Пс. 98:1, АС) Під Ісусом Христом є небесні сили уміщені для його розпорядку. Божі люди на землі мають також їх часть для відограння. Через ряд побід, що провадять до цілковитого і остаточного завоювання Божих ворогів в битві Армаґедон, велике і вічне спасення є доконане, що його можна бачити за безпечне установлене в “нових небесах і нової землі”, і вкористь усіх тих, що отримають вічне життя в тім новім світі. (Ісаїї 65:17, АС) Це славетне спасення, котре вже зачалось сповняти, є головна тема нашого співу, котра, завважте, дає всяке признання й всяку славу тому, що Йому правильно вона належиться, Єгові, через Його сильне “святе рамено”.
7. В якій пророчій драмі були співці і войовники замішані, відкриваючи яку головну ціль з сторони Єгови?
7 Більшість з наших читачів познайомлені із многими доказами св. Писань про які часто говориться в цих сторінках, що показує, що 1914 рік по Хр. зазначив початок дня Єгови. Отже, замість забирати час тепер, щоб предложити доказ відносно цього, ми маємо намір дискусувати, перше, одну із цих пророчих драмів, що була витворена в дійснім житті в Божім проводі й діянні з Його вибраними людьми, Ізраїлем, що представляє переконливо сучасне спірне питання, що включає співання й воювання. Ми відносимось до случаю, коли Бог навідав Египет, щоб здійснити могутне визволення і спасення для дітей Ізраїля, як про це питання висловився Давид: “І де другий народ, що був би рівен твойому народові Ізраїлеві, цьому єдиному народові на землі, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя?” (2 Самуїла 7:23) Згідно із цим, ми памятаємо, що Бог велів Мойсейові повідомити і перестерегти Фараона про те спірне питання замішане в битві богів, як це записано в 2 Мойсея 9:16 і наведено Павлом, як слідує: “Ради цієї цілі я оставив тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по цілій землі.”— Рим. 9:17, НВ.
8. Як Божа проголошена ціль сповнилась, а головно щодо части яку відогравав Мойсей і діти Ізраїля?
8 Просимо особливше завважати, як це повідомлення було сповнене. По перше, це були Божі потужні діла і битва за Його людей, почавши ряд пораз в Египті, і закінчивши із дивовижнім знищенням всіх Фараонових сил у Червонім морю. Це спричинило, що імя Єгови й слава розширилась далеко і широко, як про це свідкували Рахаба і Габеонії. (Ісуса Навина 2:10; 9:9) Так, але ж ці могутні діла самі в собі не відкрили імя Того, кому похвала належалась. І тому то Мойсей входить у цей образ із усіма дітьми Ізраїля. Перше, в Фараоновій присутності те святе імя було виповіджене і спір поставлений, як про це описується в 2 Мойсея 5:1, 2 (АС). Це був початок війни слів, початок зимної війни. (Хто скаже, що Мойсей не був войовником?) Але, по осягненні найвищої точки драми, з Ізраїлем безпечно на другому боці Червоного моря, на суходілі, і тепер поглянувши взад і побачивши цілковите знищення ворожої сили, тоді піднеслась велика пісня перемоги на хвалу Єгови, з Мойсейом в супроводі, висказуючи оці небувалі початкові фрази: “Ой співаймо Єгові, славно бо прославивсь, і коня і їздця він повергнув у море. Єгова, сила моя й велич, Він ставсь моїм ратунком. Він мій Бог, і я прославлю Його: Бог мого отця, і вознесу Його. Єгова — чоловік бою: Єгова — імя його!”— 2 Мойс. 15:1—3, АС.
9. Які точки треба завважати в історії в 2 Мойсея, розділ 15?
9 Читаючи слова цієї пісні в 2 Мойсея, розділ 15, ви завважаєте як сильно є підкрислений факт, що вся величність і слава, за це славне спасення, повинні бути віддані Єгові. Завважте, також красоту і силу мови в змислі поезії і музики переданої вкоротці, простими словами, і фразами, хоч ми й не читаємо оригінальної еврейської мови. Ми також навчились як “Пророкиня Мирияма, сестра Аронова, взяла бубен у руку своєю, і повиходили все жіноцтво за нею з бубнами й танцювали. Відказала Мирияма їм (беручи підтримуючий провід) Ой, співаймо Єгові, славно бо прославивсь, і коня і їздця повернув у море.” (2 Мойс. 15:20, 21, АС) Можливо, що вони співали і танцювали аж до ночі, і ми можемо уявити собі ту сцену в тім величнім, на отвореній танцувальні під чорною аксамітовою запоною покриту зорями із сходячим місяцем уповні, і з драматичним тлом в темно-бурхливій воді, глибоко проглинаючи всі египецькі ватаги.
10. Як ми бачимо новочасне сповнення цієї драми, що провадить до якого заключення?
10 Сьогодні ми бачимо отворення тієї пророчої драми в її повнім сповненні перед нашими очима. Фараон й його силачі і його воєнні ватаги зручно пасують образові про ворога Божого і Божих людей, іменно, Сатани і його передових представників, його “насіння”, і всі старого світа воїнства. З другої знов сторони, Мойсей і діти Ізраїля, включаючи Мирияму і все жіноцтво, котре взяло участь, зручно представляють Ісуса Христа (предсказаного пророка більшого за Мойсея) і нового світа воїни з Божих людей на землі, включаючи всіх котрі беруть участь в “співанні пісні Мойсея раба Божого і пісні Агнця”. (Діян. 3:22, 23; Одкр. 15:3, НВ) Як тоді Фараон і його сили, під впливом їх богів, глузували з Єгови, в упертості через яку вони були проваджені в ту катастрофу в Червоне море, так тепер, “царі [правителі і провідники] цілого населення землі” нехтують Єгову і Його проголошену ціль і пересторогу, і під впливом демонів є проваджені до Армаґедону. (Одкр. 16:13—16, НВ) Переглядаючи драму взагалі, ми можемо бачити, що Мойсей і діти Ізраїля, через їх постанову проти Фараона і відпераючи його вимоги і натиск, і через проголошення імя Єгови і ціль і їх останну пісню хвалення, можна властиво описати, як співаючі войовники, хоч вони й не воювали мілітарною зброєю. Чи ж люди Єгови не є акуратно в такій самій позиції сьогодні, і чи не можна їх описати в подібний спосіб?
11. Яке питання виринає відносно точки часу в співанні пісні Мойсея?
11 Але ж ми чуємо, що хтось каже: ‘Якщо та пісня, в котрій Мойсей взяв провід, не була співана аж по знищенні египетських ватаг в Червонім морю, то чи це не представляє, що ми не можемо спільно співати пісні перемоги на славу Єгови аж по Армаґедоні, коли всі наші вороги будуть знищені?’ Щоб дістати правдивий вид про це важне питання, то застановімся над іншими уступками Писання, що відносяться до того самого предмету.
КЛЮЧ ДО СТАНОВИЩА
12. (а) Де в Писаннях, і в який спосіб, народження Царства описане? (б) Яке акуратне проголошення наступило по війні в небі?
12 Підемо назад до 1914 року по Хр., про який ми згодилися, як початок дня Єгови, нам пригадується, що в Одкриттю, розділ 12, ця зворотна точка у сповненні Божої цілі була зазначена народженням Царства, Сина хлопяти народженого через символічну жену що її “бачили в небі”. “Вибухла війна в небі” зараз потім, як наслідок чого Сатана і його ангели були скинуті з неба на землю. (Одкр. 12:3, 5, 7, НВ) Це було докінчене в 1918 році по Хр., як це часто вияснюється Писання на цих сторінках. Вважай уважно на акуратні слова радісної перемоги, що тоді дзвонили через небесні двори: “Тепер настало спасення і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його.”— Одкр. 12:10.
13. Як це проголошення сталось ключем до ситуації, і провадить до чого?
13 Тут ми маємо ключ до цілого становища. Це була перша з ряду побід, що принесла спасення Сионові і запевнила установлення “нових небес” і “нової землі”. Ми не мішаємо війни в небі з війною Армаґедон, але через ту первісну побіду нашу безграничну віру в Єгову і Його окоронованого Царя, Ісуса Христа, ми знаємо без тіни сумніву, що цілковита побіда через того “вірного і правдивого” войовника є цілковито запевнена. (Одкр. 19:11, НВ) Знову, задля тієї побіди, і задля нашої віри і нашого присвячення себе, і нашого життя Єгові, тоді слідуюче висказання що є наш радісний досвід: “І вони побідили його кровю Агнця і словом свідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.” Отже там далі сказано: “Тим то веселіться, [радійте і співайте] небеса, і що домуєте в них!” Хто може робити щось інше, як не співати? — Одкр. 12:11, 12, НВ; гляди також 1 Йоана 5:4; Ефес. 2:6, НВ.
14. Чи є тут добрий доказ щоб вірити, що війна в небі вже взяла місце?
14 Чи хтось запитає при цій точці: Як ви можете бути певні про ці річи, і що війна в небі вже взяла місце? Ми відповідаємо: Видний доказ можна бачити в схороненні й добробуті й побільшенім числі людей Єгови в службі єдності під проводом Його орґанізації від 1918 року по Хр., помимо всякої ненависти і переслідування й терпіння з рук їх ворогів, що є переконуючим доказом про успішний вислід тієї війни, як от прихід святого духа в Пятидесятницю був доказом прийняття викупу жертви в небесних дворах.
15. Чи ті причини є здорові на заключення, що Божих людей можна описати тепер, як співці і войовники?
15 Немає сумніву, що Божі люди тепер, “котрі держать заповіді Божі і мають роботу несення свідоцтва для Ісуса,” є зайняті у війні із “Змієм”, хоч “зброя нашої війни не є тілесна”, не є войовнича. (Одкр. 12:17; 2 Корин. 10:4, НВ) За помічю Єгови і чудовим старанням Його орґанізації, Сиону, вони безнастанно доказують, що вони є побідоносниками, радіючи в спасенні Єгови. Хто може заперечити, що Божі люди сьогодні властиво зображені, як співаючі войовники?
16. Який біблійний характер є визначний як співець і войовник, з признанням для кого?
16 В Писаннях є так богато текстів, що підтверджують повищий висновок, що ми знаходимо трудність вибрати найвідповідніщі. Але звернім нашу дальшу ввагу на інший біблійний характер, котрий, можливо є більше визначний навіть чим Мойсей — він то був знаний як солодкий співак і великий войовник, і напевно більше визначний оскільки це відносилося до літерального співання й воювання. Авжеж, що ми відносимось, до Давида, котрий, під нахтненням, описав себе як “солодкий співець Ізраїля”. Але ж, згідно з нашою студією, завважте, як він дав все признання Єгові, який навчив його “грати [на гарфі] зручно”, бо він зараз і каже: “Дух Єгови говорив через мене, і його слово було на моїм язиці.” Також відносно його відваги яко войовника, він пише: “Благословен Єгова, скеля моя, він навчає руки мої до бою, до війни пальці мої!”— 2 Самуїла 23:1, 2; Пс. 33:3; 144:1, АС.
17. Хто написав більшість з Псальм, і як на них треба глядіти?
17 Під натхненням, Давид написав більшість з Псальмів, найбільше на основі його власного досвідчення, цим представляючи досвідчення Ісуса Христа, і також Христових послідовників, як клясу. Вони не тільки є прекрасні пісні, зложені з багатих, святих поезий, але вони є першими пророцтвами, почасти, ‘всі написані наперед для нашої інструкції’; і з цим на думці, ми хочемо взяти під розвагу Псалом 118. Вона є чудовим підкріпленням факту, що тепер, перед Армаґедоном, наспів час співати і радуватися “і [прилюдно] визнавати діла Єгови” задля спасення, яке вже довершено для нашого добра.— Пс. 118:17, АС.
18. Що є тема Псальму 118 і як можна її получити з Одкр. 12:10?
18 Часто повтораюча тема цієї псальми знаходиться у висказанні: “Милість Його пробував по віки.” Це становить підставу для отворення цієї псальми: “Віддайте дяку Єгові!” (Пс. 118:1, АС) Тут отже є псальма, або пісня, подяки, та ніякому сотворінні, ба навіть самому Давидові, який був так сильно ужитий для підчинення ворогів Ізраїля, але Єгові, ізраїльському правдивому й могутньому Войовникові й Спасителю. Ця ідея виринає від часу до часу крізь у псальмі, де як Давид каже, як його численні вороги, “всі народи,” старались захопити його і мале царство Ізраїля, як це він підхоже каже в однім місці, “обсіли мене як пчоли.” Тоді він додає: “Але Єгова допоміг мені,” і це провадить його до особлившого висказу, що затримує нашу ввагу: “Єгова моя сила [яко войовник] і моя пісня, він стався моїм спасенням.” (Пс. 118:10—14, АС) Цей клич рівнобіжно точно такий, як в Одкриттю 12:10, НВ.
19. Звязку з якими особливішими подіями щастилось Давидові як войовник?
19 Завважте, також, рівнобіжність з арґументом, який вже предложили, що Давид не осягнув своєї сильної позиції вищости над своїми ворогами, тільки одною поражаючою перемогою, що представляла Армаґедон, але це сталось через ряд побід. Це схоже до того, що сказано про Ісуса Христа, Більшого Давида: “І вийшов яко побідник, щоб побіджати.” (Одкр. 6:2, НВ) Ані Давид не чекав аж до цілковитої побіди нім почав співати. Записка показує, що ключ до ситуації відносно Давидового пророцтва, як царя Ізраїлевого, указує на час, коли він займив гору Сион і там встановив свій престіл, а пізніше приніс ковчег, як осередок правдивого почитання для Ізраїля. (Гляди 2 Самуїла, розділ 5 і 6) Від того часу йому щастилось, коли ще воював, і в той самий час співав, що Єгова “є моїм спасенням.” Як це історія каже: “І вбивсь Давид у потугу все більше і більше; і Єгова, Бог сил, був з ним,” доки “Єгова дарував йому впокій перед усіма ворогами його.”— 2 Самуїла 5:10; 7:1, АС.
20. На підставі цих подій, як відкриває Псальма 118 її пророче значення для нашого дня?
20 Це від цієї точки часу, від часу певного установлення Сиону, по періоді тривоги, що Псальма 118 відноситься до Давидового досвідчення і того, що вона була прообразом. Певний провідник в цій псальмі, полагоджує цю точку часу у великім сповненні в нашім часі, що знаходимо у висказанні: “А камінь котрий будівничі відкинули ставсь угольним каменем.” (Пс. 118:22) Злучивши це з Ісаї 28:16 і 1 Петра 2:6, 7, Вачтовер з 1 жовтня, 1951 р., подає доказ в подробицях, що заложення угольного каменя в Сионі у цілковитім сповненні взяло місце в 1918 р., коли Христос був представлений як Цар, рівнобіжно з меншою мірою в першім приході. (Гляди Маттея 21:4—9, НВ.) Це справді був дуже спеціяльний період часу, або “день”. В протилежність з днем з 24 годин, який здається мав наслідувати свого попередника, як це річ мається, цей пророчий день був особливше зроблений Єговою, і ставсь причиною для великої радости й співання, як там й каже: “Це день, що сотворив його Єгова; радуйся і веселися в йому!” (Пс. 118:24, АС) Завважте також, як Давид не тільки говорить за себе, коли він каже: “Єгова моя сила і моя пісня,” але включає всіх Ізраїльтянів маючи участь з ним, коли він далі каже: “Голос торжества [співаючи] і спасення в шатрах справедливості.” Отже тепер, ми всі радуймося й співаймо вголос про спасення Єгови, яке Він сотворив в Сионі в цім Його власнім дні.— Пс. 118:14, 15.
21. До якого напряму діяння ми заохочені через оцінення цих правд?
21 Як ми оціняємо, що Єгова дав нам Його світло і правду з Його Слова, не тільки зрозумінням його, і бачучи його, що воно сповняється в цей чудовий день, і також мати привилей і часть в тім ми радо ‘складаємо подяку Єгові за Його любе-милосердя’. Та не тільки це, але ми сповнені войовничим духом рішучости, щоб “шанувати приказ Єгови” в “роботі несення свідоцтва Ісусу”, “навіть під загрозою смерти.” Ми несамолюбно присвятили себе й зобовязались до цього напрямку діяння. Побач, як чудово це висказано: “Єгова є Бог, і дав нам світло; привяжіть жертву на празник мотузами, до рогів жертівника.”— Одкр. 12:11, 17, НВ; Пс. 118:27, АС.
22. Як Ісаїї 12:1—6 відноситься до нашої студії?
22 Але чи ви спеціяльно завважали ту замітку в (параґ. 20) про установлення Сиону “по часі тривоги”? Це відноситься до Псальми 118 вірш 18: “Тяжко покарав мене Єгова, та не віддав мене смерті.” Тепер зверніться до Ісаїї, розділ 12, і зобачите, як це коротке пророцтво в кожнім слові достаточно підтверджує головні точки нашої студії. Як це часто пояснює Вартова Башта, гнів Єгови проти Його людей вранці “того дня” прийшов за їх занепад жити згідно з порученням бути співцями і войовниками. Але Бог, в Його милости направив те становище і потішає своїх людей через спасення Сиону. “Бо він учинив велике,— нехай дознаються про це по всій землі.” (Ісаїї 12:5) Отже знову приходить приспів: “Єгова — сила моя і пісня моя — Єгова, він ставсь мені спасенням. І будете в радощах черпати воду, з джерел спасення.” Так, як Ісус указав в його розмові з жінкою Самарянинкою при одній буквальній криниці, про життя-даючу воду правди, яку можна свобідно і радісно черпати для всіх жаждущих, котрі бажають виконувати святу службу в дусі правдивого почитання. Отже тепер підноситься велитній відгук від усіх частей землі на цей дзвонячий приказ: “Радуйся і веселися, осадничко Сионська, бо величний серед тебе Святий Ізраїлів.”— Ісаїї 12:2, 3, 6; Йоана 4:14, 23; Одкр. 22:17.
23. Де в Писаннях говориться, що Єгова співає, і задля якої причини і якого заохочення для нас?
23 Нарешті, ви памятаєте, що ми згадували раніше тут про один випадок в Писанні де про самого Єгову говориться як співаючого. Це знаходиться в Софонії 3:14—17 (АС). Перше, для нашого заохочення яко співаючі, приходить розказ, щоб ‘співати і викликувати, і бути веселі і радуватись цілим серцем’. Чому? Тому, що “Єгова взяв геть [“поставив на бік,” Ро] ваші [противні] суди, він викинув ваші вороги [вавилонські як і Фараона гнобителі]: Цар Ізраїля, навіть Єгова, є між вами; то ж не злякаєшся лукавого [“замішання,” Ро] більше.” Тоді, для нашого заохочення, як войовники, приходить зворушаючий приказ: “В той день скажуть Єрусалимові, Не бійся; О Сионе, нехай твої руки не внивають. Єгова Бог твій є між вами, сильний котрий спасе [від ворога]; він буде радіти над тобою радістю; він буде спочивати в його любові; він буде радіти над тобою, співаючи”. На якім більш зворушаючім і підхоплюючім тоні ми можемо закінчити цю студію? — Порівнай Псалом 132:13—18.