Лєкція співу

1. В основному, яка є наша відвічальність, і як на неї дивитись?

ДОСИТЬ часто, але ні раз не за часто, головна тема Вартової Башти накликувала, щоб віддавати хвалу Єгові. В наших попередніх студіях, причини для цього були розглянені у звязку з воюванням, із точки загального або суборного погляду. Тепер осередок зменшається головно до особистого погляду, якщо ви, як одиниця, можете щось навчитись для вашого заохочення і провідництва із цієї лєкції співу.

2. Якими цитатами Павло відкрив Божий намір відносно Фараона?

² Як наш основний тон возмім дуже подібний початок як і поперед, іменно, Божу проголошену ціль, висказану до Фараона через його слугу Мойсея, як про це навів Павло: “Ради цієї цілі я оставив тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по цілій землі.” (Рим. 9:17, НВ) Одначе цей раз розгляньмо цей вираз з апостолового погляду, і побачимо чому він навів ті слова, і також побачимо, чому цей арґумент містить чудовий матеріял для нашого співання лєкції.

3. Як Павло розвинув свій перший арґумент відносно тілесного Ізраїля?

³ В Римлян 9:1—5, Павло висказує свій великий жаль за його тілесними близькими, Ізраїльтянами, котрі втішались золотими нагодами й привилеями під Законом, але втратили їх, як згадано раніше в його листі. Тілесні Ізраїльтяни думали, що вони єдині мали право насліддя до Божої ласки задля причини їх тілесного походження від Авраама і задля їх діл під Законом. Але, у Римлян 9:6—8 Павло пояснює, що “не всі, що вийшли з [тіла] Ізраїля є справді ‘Ізраїль’,” то є, правдивий Ізраїль, або вибрані люди Божі, як це призначив Єгова і предсказав в своїм Слові. Отже пригадавши, що насіння Авраама мало прийти через Ісаака, якого народження було сповненням Божого обітування і було неможливим у людей, апостол тоді каже, що “діти по тілу не є правдиві діти Божі, але діти через обітування, рахуються як насіння”. Під тим другим насінням він відноситься до тих, що стались членами духового Ізраїля, правдивого собору під Христом Головою, і котрі стались дітьми Божими через незаслужену ласку Божу і через обітування, а не тому що вони зробили щонебудь або наслідили.— Порівнай Галат 3:16, 29; 4:28, НВ.

4. До якого заключення Павло прийшов, і який принцип є замішаний?

⁴ Яке ж льоґічне заключення апостол виводить з цього арґументу? Тут ми приходимо до першого біблійного принципу, або основної правди, яка вимагає нашої уваги так, щоб ми могли зачинати вчитись нашої лєкції правильно. Представити це Павловими словами, Бог розпорядив справи в цей спосіб, “щоб заміри Божі відносно вибирання могли продовжатись залежно не від діл, але від Того, що покликує [то є, Бога]. . . . Отже, це залежить не від того хто бажає, або хто біжить, але від Бога, котрий є милостивий”. (Рим. 9:11, 16, НВ) Засада тут положена є та, що Бог має цілковите і безсумнівне право вибирати хто буде втішатись його ласкою.

5. (а) Якої лєкції треба навчитись, і чому це важне? (б) Щоб втішатись Божою ласкою, які конечні вимоги потрібні?

⁵ Лекція яку ми повинні навчитися з цього є та, що ми цілковито сполягаємо на Бога. Певна річ, що воно не є зло, бажати тішитися Божою ласкою і милосердям, ані це не є злом бігти назначеною Богом дорогою для Його людей. Річ в тім, що ніхто не може статись одним з Божих людей тільки тому, що він бажає або рішивсь. Ані це не залежить від бігу, або напрямку, щоб дали вам право сподіватись Божого одобрення. Така була помилка, яку Ізраїль зробив. “Ізраїль же, вганяючи за праведністю, не настиг закону праведности. Чому? Тому, що [шукали праведности] не від віри, а якби від учинків закону.” (Рим. 9:31, 32, НВ) Не вирішаймо ані не установляймо річей для себе самих. Тримаймо контролю всякого часу, і глядім, щоб ми затримали правдиве серце відносно оцінення обставин, які самий Бог вирішує і записує в своїм Слові щодо потрібних вимог для надбання Його ласки. Цього потрібно не лише, щоб набути властивий початок на нашім христіянськім шляху, але все, бож воно можливе, що одиниця може приупасти або бути замотаною. (Галат 5:7) Воно інтересне завважати, що в самім початку св. Писань є ясно подана повища засада Божої роботи відносно вибирання і потрібних вимог, щоб бути вибраними. Бо коли Єгова сказав до Мойсея: “І милуватиму, кого милувати, і милосердуватимусь, над ким милосердуватись,” а перше тим Він висказав обставини потрібні, щоб втішатись ласкою і милосердям: “Роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх.”— 2 Мойсея 33:19; 20:6.

6. В Павловім цитаті 2 Мойсея 9:16, які два дальші принципи є відкриті?

⁶ По наведенню слів 2 Мойсея 33:19 і по висказанню принципів цього ж в його власних словах, Павло додав у піддержку цього ж: “Говорить бо писаннє й Фараонові: ‘Ради цієї цілі я оставив тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всій землі.’” (Рим. 9:17, НВ) Це провадить до дальших двох основних принципів. Один є, що ніхто не може відперти або знівечити Божого наміру, навіть гордий і потужний Фараон, ані той, хто представляє, Сатану “бога цього ладу”. (2 Корин. 4:4, НВ) Другий принцип є, що Бог є безконечно великий. Бог є все. Це є найбільший принцип, і це вказує, що буде у сповненні Його чудової роботи, бо ж “тоді і сам Син упокориться Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому”.— 1 Кор. 15:28.

ДОРОГОЦІННІ ЛЄКЦІЇ

7. Як перший з тих принципів вчить важної лєкції сьогодні?

⁷ Знову завважте цінні лєкції для властивого співання Божої хвали. Перше є дійсне оцінення попередніх засад, які піддають довіря і благородний страх. Сьогодні у світі існують сили великого зла жорстоких гнобителів і котрі можуть розвязати третю світову війну. Не бійтеся їх. Бог може і вчинить, що ці сили будуть стримані в тісній гальмі і так попровадить, що ніщо не буде дозволене ушкодити навіть одній з інтересів Царства, або одному співцеві і войовникові Царства. Ми маємо добру спромогу співати відважно і солодко.— Одкр. 7:1, НВ.

8. Якої другої лєкції можна навчитись, і як ми повинні особисто бути дотикнені?

⁸ Друга лєкція — це вдячність. Як за вдячні ми новинні бути, коли ми отримуємо Боже милосердя, замість бути затверділими, як от Фараон. Це є сильна особиста причина для нашого співання слави Єгови про спасення, які ласки й милосердя дано нам. “Як же явилась благость і чоловіколюбіє Спаса нашого Бога, не з діл праведних, які ми робили, а по своїй милости спас нас.”— Тита 3:4, 5.

9. Божа безконечна величність вчить нас якої цінної лєкції?

⁹ Третя лєкція, поставлена головно на основній згаданій засаді, це та, що ми повинні розуміти, що всяке признання, отже вся слава, належиться Богу, на котрого все сполягає і на котрого ми сполягаємо цілковито. Іншими словами, це є лєкція смирности. Як це Павло сказав про себе і другого брата: “Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.” (1 Кор. 3:6, 7) Тримаймо цей образ і вид на думці. Він дає Єгові його праве місце і тримає нас в нашім властивім місці. Він тримає нас в настрої з Творцем, що б співати Йому хвалення правильно. Він тримає нас дуже покірними і вдячними, і це є єдиний безпечний і властивий напрям в якому співати хвалення Єгови прийнятно.

10. Як ми можемо чутись в протилежности з Мойсейом і Давидом, і як Боже Слово помагає нам в цім згляді?

¹⁰ Обставини серед яких Мойсей і Давид і інші вірні слуги проголошували імя й заміри Єгови, і були часто дуже драматичні, із світлом прямо сияючим на них. В протилежності, ви можете відчувати свідомість вашого обмеження та нудних обставинів в житті, як от звичайна господиня, або робітниця у фабриці, і т. п. Ви можливо спонукані сказати до себе: ‘Де мені тут місце? Єдину лєкцію співу я дістаю, а це від будильника рано вранці. Я чуюсь надто малим і негідним.’ І до значної міри ми погоджуємось з вами. Це правда, що ви є малі негідні. Але ж це як раз що найкраще, що Бог, який має безсумнівне право хто має втішатися Його ласкою, може зробити це можливим для вас прийти і мати участь з іншими, подібно малими і негідними, у великім привилеї прямо служити в Царстві під кермою Його орґанізації, Сиону. Що за силу і потіху можна надбати з цього, як самий Єгова приводить разом ті дві супротивні собі засаді Його власної величности а нашої нечемности! “Так бо говорить високий, величний, вічно живучий, Святий на імя: Я живу на висотах і в святині, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смирне.”— Ісаїї 57:15.

11. Із властивим розгляненням, як ми повинні задивлятись на нашу співучасть в службі Царства?

¹¹ Це значить, з практичної сторони вашої лєкції співу, що немає найменшої потреби глядіти або чекати на драматичні обставини в котрих співати б хвалу Єгові. Радше, не зневажайте ані пропустіть найменшу напозір незначну нагоду говорити про Царство. Ви не мусите лишати дім і переходити через нашу школу Гілеад занім ви можете брати участь в проповідуванні імя Єгови “по цілій землі”. Ні. Ви можете втішатись дійсною участю, з доданими благословенствами Єгови, в тім, що може виглядати як “буденна й проста задача” відвідуючи, у звичайний спосіб людей на хутірах в сусідстві або в загородах ваших вулиць вашого власного місточка.

12. Чому це конечне бути обережним щодо нашого поверховного вигляду в роботі Єгови?

¹² Ще інша практична точка. Незабувайте, що ради ефективного співу ввагу муситься звернути, та не тільки на слух, але також на те, що можна бачити. Цією послідною заввагою ми відносимося до вашого особистого зовнішного вигляду, включаючи убрання, поведження, а головно вираження вашого лиця і ваших очей. Як би не було, упокоріть ваше оточення, бож можете спромогтись бути чистими і охайними, а головно ви можете спромогтись на веселе облича і усміх, який відбивав би духа Царства новини, з його радістю, миром і надією. (2 Кор. 3:18) По музичному терміну, це повинна бути “пісня без слів”. Розуміється ми признаємо, що ваша вість є далеко важніща, як наш вигляд, але ми мусимо памятати, що наші слухачі не оціняють цього, хоч би з самого початку.

13. Для впливової служби, що можна навчитись з ілюстрації співання?

¹³ Уникаймо всього, що є пересадним або фальшивим. Як і в пророчім зображінні, це не той, що співає з безнастанним трепетом в його голосі і з великім хвилюванням собою і інші хемерії, що є найбільш дійовий співак, хочби він вважавсь технічно видатним. Радше це той, хто знає як, в простий, в прямий спосіб, передати дійсну вість своєї пісні і, хто самий так сказати зробить себе частю пісні, що співає від серця і дає щирий вираз своїм почуттям і сентиментом. Отже, в такий самий спосіб повинен кожний з нас при кожній нагоді співати новину Царства, яку Єгова вложив в наші уста, яко свідків для Нього.— 5 Мойс. 31:19.

14. Як покора і вдячність помагає затримати гармонію і єдність?

¹⁴ Є ще інша лєкція на котру бажаємо звернути вашу ввагу. Цих дві річи, покора й вдячність, є конечні, щоб затримали наш тон одні з другими в нашій службі Царства разом, що є служба хвали. Потім як Павло сказав, що він зрозумів, що він і Аполос були нічим, в порівнанні з Богом, який єдиний може оживити насіння правди насаджене в умі слухача і зростити його, тоді він додав: “Той що садить і той хто поливає один.” (1 Кор. 3:8, НВ) Це значить, в дійсності, що коли ми маємо на умі нашу незначність і безвартісність, оскільки це персонально стосується до нас, тоді ми не будемо без потреби хвилястими, враженими або обуреними, якщо нас будуть зле трактувати або злоречені кимось у соборі. Але, будучи вдячними Єгові і памятаючи Його величність, ми будемо бажати дальше проголошувати Його імя між усіма нашими сусідами. Певно ми будемо уважні з нашої сторони, щоб не бути винуваті за лихе трактовання Єгови найменших, і щоб не було найменшої незгоди. Ісус сказав, що співання і проголошення вістки Царства в совершенній гармонії й єдності, це одна з ознак для світа по якій всі будуть знати хто є правдиві ученики, вибрані Богом представники Його, щоб були Його свідками по всій землі.— Йоана 17:23.

15, 16. Які дальші користи можна набути із цих двох прекмет, і вони провадять до якого наслідку?

¹⁵ Дальше смирність і вдячність поможуть вам зносити противенства й переслідування, будь вони малі чи досить жорстокі, від тих, котрі є змушені бути в товаристві з світом, будь це хтось з членів вашої родини, або ваш роботодавець, або співпрацівник. Ви не дуже будете дбати, памятаючи, що це привилей терпіти як Христіянин, і що Ісус перестеріг всіх своїх послідовників, що вони будуть напевно переслідувані, як і Він був. (Йоана 15:20; 1 Петр. 2:21, НВ) Але ж затримуючи вдячність, ви будете чуйні, щоб співати Єгові хвалу навіть серед найбільше злих обставин, і цим чином зможете відвернути атак Сатани на добро.

¹⁶ Отже, уживши цю цінну лєкцію в практику, що добрий співак мусить стало практикувати, ми є певні, що ви зможете поконати все і прийти з вдячністю до Єгови при кінці дня з піснею у вашім серці.

ВИШКІЛ І ЗНАРЯДИ

17. В який спосіб ми є навчені для святої служби, і який є наш знаряд?

¹⁷ Єгова, наш великий Владика співу, постаравсь про всякий вишкіл і знаряд для наших потреб. Він не вишколює нас поодиноко, по одинчих учнів, але він має свою школу музики, що є Його орґанізація, Сион. Це робиться під провідництвом Його любого Сина, що взяв провід у співі хвалень Його небесного Отця і цим сповняє, як це Павло вказує, пророчі слова в Псальмі 22:22: “Звіщу імя Твоє братам моїм, посеред собору співатиму хвалу Тобі.” (Жид. 2:12, НВ) Знаряди постачані для всіх в Сионі в цей день Єгови, є гарно переказані для нас в Ісаїї 59:21: “Дух мій, що на тобі, і слава моя, що я вложив в уста тобі, не відступляться з уст твоїх . . . по віки.”

18. Як Ісус вишколив і узброїв своїх апостолів, із яким наслідком?

¹⁸ Щоб помогти нам оцінити більше в подробицях, як Бог спричиняє, що пророцтва сповняються, вернімось умом назад до тої вражаючої лєкції співу, яку Христос дав його апостолам зараз по його воскресенню. Двох з його учеників йшли до Емаус, занепаді духом і затривожені, коли то Ісус, непізнаний, прилучивсь до них. Припровадивши розмову до відповідної точки, що та історія каже? “І почавши від Мойсея й від усіх пророків, виясняв їм у всіх писаннях про себе.” І з яким наслідком? Як це вони сказали один до другого опісля: “Хіба наше серце не горіло в нас, . . . як розкривав нам Писання?” Тієї самої ночі ту ж лєкцію повторено для одинацяти апостолам і іншим, говорячи: “Він розкрив їх уми зрозуміти значення Писань.” Тоді вкінці він сказав, що вони будуть вислані як свідки цих річей, що вони бачили і що чули, але аж потім, як вони будуть “одягнені силою з виш”. Отже, в меньшім сповненні, Бог вложив в уста своїх свідків, і наділив їх оживляючою і просвідчаючою силою свого духа. Сьогодні, в більшім сповненні, ті самі річи беруть місце по цілому світі, а великий приспів нашої пісні є “ця добра новина царства”.— Луки 24:27, 32, 45, 49; Мат. 24:14, НВ.

19. В який практичний спосіб ми можемо пристосувати це до себе сьогодні?

¹⁹ Користайте із цього звершеного прикладу Ісуса і зрозумійте, що наша головна робота є, помогти тим охочим навчитись співати через ‘отворення їх ума вповні зрозуміти значіння Писань’. Понад усе, Слово є наш Співаник, і якщо ця робота виконається добре, це спричинить, що їх серця будуть горіти в них. Якщо, наприклад, ви маєте привилей дати публичну промову, не тратьте надто богато часу на наведження і замітки про те, що світові провідники мають казати. Радше, скоро йдіть до ваших біблійних арґументів, вияснюючи виразно значіння Писань і їх сповнення. Це була Павлова метода. “Він розбирав з ними Писання, пояснюючи й доказуючи відносниками”. Завважте, рівнож, як й Аполос використав правильний вишкіл і знаряд. “Цей був наставлений на путь [‘палаючи духом’] . . . обличав прилюдно з Писань, доводячи, що Ісус є Христос.” (Діян. 17:2, 3; 18:25, 28, НВ) Не занедбуйте використати також новочасне навчення і знаряди через реґулярні студії Вартової Башти і інших видань Товариства, і також курсу теократичної школи для міністрів, з її практичною помічю.

20. Чому властивий стан серця є так важний, і приносить яке спеціальне благословення сьогодні?

²⁰ Але ж, понад усе, ніколи не занехуйте важність властивого стану серця. Не позвольте, щоб Ісус сказав до вас, як Він сказав був до тих двох подорожуючих до Емаус: “О безумні і ліниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!” (Луки 24:25, НВ) Не журіться, якщо ви чуєтесь повільними зрозуміти деякі річи і у висказанні себе. Якщо ви є охочі серцем, ви можете статись більше сполягливий і впливовий співак, ніж ваш брат, який свідомий своєї дотепної умілости. Памятайте, що це ті в Сионі, що співають “з цілого серця”,— вони приносять таку радість серця Єгови, що Він, також, ‘радіє задля вас у співі.’ Що за чудова ласка пробувати в цім чудовім місці, де Єгова самий пробуває, місто сповнене співом, що є солодший далеко від напитку, золотих нот якогось хорального співу величної катедри, співаний фаховим хором! — Соф. 3:14, 17; Пс. 132:13, 14, АС.

21, 22. Яка пророча драма вяже близько співання й воювання, підкреслює які начерки, і провадить до якого заохочення?

²¹ В короткім заключенні, розгляньмо себе, як ті, що мають привилей брати участь в пророчих драмах, де співання і воювання були так близько злучені, як про це розказується в 2 Паралип. розділ 20. Тоді злучені сили Амоніїв, Моабів і Гори Сеір повстали проти Йосафата, царя Юдеї, представляючи злучені сили сатанського світу в цих часах, грозячи і виступаючи проти людей Божих. Підхоже воно було, що армія Йосафата не мусіла вживати тілесної зброї в битві. Але завважте порядок в якім вони пішли зустрічати ворога, під теократичними інструкціями: напереді йшли ті, що “співали пісню Єгові, і давали хвалу у святім строї”, із темою пісні: “Хваліте Єгову, бо віковічна милость його!” Завважте, також, які попередні слова дав цар: “Майте віру в Єгову Бога вашого, й будьте безпечні, йміть віри пророкам його, і пощаститься вам.” (2 Паралип. 20:20, 21, АС; порівнай Луки 24:25, (НВ) А навіть перед тим, так скоро як Єгови запевняюча вість була отримана через Озиїла, у відповідь на царський зворушний апель, Левіти “стали хвалити Єгову, Бога Ізраїля, надзвичайним голосним голосом”.— 2 Паралип. 20:19, АС.

²² Отже співаймо й ми далі, і далі воюймо, аж самий Єгова приступить як “чоловік війни”, і через Ісуса Христа, сильне “рамено Єгови”, боротьба попровадиться до тріумфальної побіди, і, “коні і їх їздці були повергані в море”. (2 Мойсея 15:1, 3; Ісаїї 51:9, АС) Тримайте ваше зєдинення, тримайтесь лінії з інструкціями Всевишнього, і так “почитайте Єгову у святім строї”.