Єгова: Муж, Отець і Навчитель

“Всі твої діти навчатиме сам Єгова, і великий мир і гаразд буде між синами твоїми.”— Ісаїї 54:13, АС.

1. Як можемо найлучше показати споріднення Єгови до його слуг, і як можемо рости в оціненні його?

НІХТО не оціняє так споріднення правдивого Бога до Його сотворінь, як самий Єгова. Він може зобразити це найкраще, і це Він робить різними термінами, які ми можемо зрозуміти. Через пристосування себе до Божого Слова, ми можемо рости й оціняти споріднення Єгови до тих, що служать Йому.— Йоана 17:15—21, НВ.

2. Покажи правильність Єгови, що Він називає себе “мужом” своєї орґанізації.

² Якщо чоловік сформує орґанізацію і посвятиться їй ціллям, старається про її інтереса, є вірним до неї, і шукає добра для всіх її членів, віддає свій час і увагу, радіє з її продуктивности, і є сполучений з нею довірочно, то чи не можна властиво сказати, що така одиниця є “одружена” з такою орґанізацією? Так, тому що образово “подруження” значить близька спільність. Так воно згідне й відповідне для Бога Єгови, щоб Він визначив себе як муж своєї орґанізації. Воно може здаватись дивним на першу думку, але ж як ми можемо описати це споріднення близької злуки в лучший спосіб? Ми маємо на думці добре господарське розпорядження в подружжі між поклониками Єгови, як ми бачимо Боже власне відношення до себе як мужа до народу природного Ізраїля, як на приклад.

3, 4. В прообразовім случаї народу Ізраїля, як Єгова був їх мужем?

³ Як же Єгова ставсь мужем народові Ізраїля? В тім, що Він застосувався до ілюстраційного случаю в якому згадується про мужа в попереднім параґрафі. Для Ізраїля Він не був мужем із многими земними жінками. Ні; противно, Він сказав до Ізраїля: “Вас одних зміж усіх народів на землі признав я.” (Амоса 3:2) Єгова був вірний до Ізраїля, але цей народ переступив Божий закон і відвернувся від Його, отже ми читаємо в Еремії 3:14: “Вернітесь, О, відступні діти, каже Єгова; бо я є мужем вам.” (АС) Дивлячись наперед пророчо через роки по відкиненні невірної “жени”, Ізраїля: “Ось, надходить час,— говорить Єгова, що вчиню вмову з домом Ізраїлевим і з домом Юдиним: не такий завіт, який я з їх отцями вчинив, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Египту; той завіт вони поламали, хоч я все зоставався їм вірний, говорить Єгова.”— Еремії 31:31, 32, АС.

⁴ Це споріднення і постійність Єгови як мужа і Його виправдання за відкинення того народу, що ставсь безбожним, обернувся проти Нього, є показане пророчо через Осію: “Позивайтесь із матерю вашою, позивайтесь; бо вона не жена мені, я їй не муж; нехай вона віддалить блуд від лиця свого, й перелюбство від грудей своїх.” (Осії 2:2, АС) У вірші семім первісне мужество є показане в сполучені із цим плюндруючим обвинуваченням проти невірної орґанізації: “І вона буде йти за своїми любовниками, але вона їх не переможе; і вона буде шукати за ними: але вона не знайде їх; а тоді скаже: І піду й поверну до мойого першого мужа; бо тоді було краще зі мною як тепер.”

5. Дай біблійний доказ, що Єгова є мужем Його всесвітної орґанізації.

⁵ Споріднення мужа не є обмежене до орґанізації Ізраїля. Той народ, давно відкинутий, був пророцтвом на більші й довші тривалі річи. “Але Єрусалим звиш є вільний, і він нам мати.” (Гал. 4:26; Рим. 15:4; 1 Корин. 10:11, НВ) Певна річ, що Єгова вважає всесвітню орґанізацію своїх сотворінь за жену, в люблячім спорідненні, і властиво відзначає себе як її муж. Чи Він відзначує себе якимось ширшим спорідненням до Його орґанізації і її членів? Так.

ОТЕЦЬ

6. В якім іншім спорідненні Єгова відкриває себе?

⁶ Відносник до Вебстерового Міжнародного Словаря, Друге Видання, підтверджує наше загальне вирозуміння значіння “родич”. Як іменник: “той що сплоджує, або родить потомків; отець або мати; джерело; автор; також, “причина”; як прикметник: “що становить оригінальне джерело з котрого щось виринає або виходить або видає; що піддержує, схороняє, або контролює інших як допоміжний родич орґанізація.” Чи можемо сказати, що Бог, котрий творить орґанізацію і є мужем її, є також отцем кожної одиниці, що стались членами її? Так, Єгова обявляє себе як великий Отець.

7, 8. Хто є заключений як діти Єгови?

⁷ Ті, що Він дає їм життя, є Його діти. Приклад цього є Льоґос. “Льоґос”, або “Слово”, є показано, що він є прямим творивом Єгови і активний чинник Його в творенні інших духових синів Божих, як рівнож й всіх інших річей. “У почині було Слово, й Слово було з Богом, й бог було Слово. Воно було в почині з Богом. Все Ним сталося, і без Нього не сталося ніщо, що сталося.”— Йоана 1:1—3, НВ.

⁸ Ті сотворіння, що народилися через Його орґанізацію і є членами Його орґанізації, є також Його дітьми. Прикладом цього є духові сини Божі. Ці ангели, херувими і серафими, були заключені в сотворіннях Божих через Льоґоса. Ця правда відноситься також і до Адама. Лука вказує це в голові 3, вірш 38 (НВ): “ . . . Адам, син Божий.” Льоґос не тільки був єдинородним Сином, як це згадано повище, але був післаний на землю як людське диття, Ісус, і про Нього сказано, що Він є “Насіння” Божої орґанізації, котра то орґанізація очевидно була неродюча насіння обітування, аж Ісус народився як чоловік диття.— Гал. 3:16, НВ.

9. В Ізраїлі, хто були Божі діти?

⁹ В Єремії 31 голові, до котрої поперед відношення зроблено, і підтверджує факт, що поодинокі члени, поодинокі Жиди, в народі Ізраїля, були діти (другорядні або типічні) Божі, будучи дітьми з орґанізації Ізраїля. “Так говорить Єгова: Коли можна виміряти небо в горі, або вислідити основи землі внизу, то й я відкину усе потомство Ізраїля за все те, що вони чинили, говорить Єгова.”— Єремії 31:37, АС.

10. (а) Як члени тіла Христового є дітьми великого Отця? (б) Що сказати про інші, що почитають Єгову?

¹⁰ Що ж сказати про христіянів? Вони є дітьми Божими в небувалій спосіб, якщо вони є членами тіла Христового, помазанниками христіянського собору: “Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновлення. А що ви сини, то послав Бог духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! Тим же вже більш не невільники, а сини; коли ж сини, то й наслідники Божі.” (Галат 4:4—7, НВ) Це не відноситься до вигадки про “всесвітне отцівство” Бога до всього світу роду людського, але це говорить про поодинокі люди, що вже не є під жидівським закон угодою, яка закінчилась зі смертю Ісуса, як закон угода якої уживав Бог, але котрі є в новій угоді через Ісуса Христа як членів тіла Христового. (Жид. 8:7—13, НВ) Оці народилися Словом Єгови, котре провадить їх бути слугами Божими, через Його духа, що є Божа сила і включає Його вість відкриту в Його Слові, і через Його праведну орґанізацію і Ісуса Христа, вони є Його дітьми. З усією надією на життя, що спочиває на Божих розпорядженнях, інші христіяни доброї волі, співтовариші з тими, що є в новій угоді, властиво титулують Його, як свого Отця, тому що Він має бути їх Прародичом через Віковічного Отця, Ісуса Христа.— Йоана 10:16, НВ; Іса. 9:6, АС.

11. Що спостережено тут відносно неродючости?

¹¹ В часах держави Ізраїля під законом Мойсея, безплідні жінки мали причину жаліти. Бездітність приносила зневагу і занепокоєння. Цей образ що міститься у фактах відносно літеральних жінок в Ізраїлі, також відноситься до символічних “жінок”, орґанізацій, коли вони дійсно або очевидно безовочні, неплодовиті, без зросту і дійсно або очевидно не виконують їх цілі.

ТЕПЕР, ЯК НАВЧИТЕЛЬ!

12, 13. (а) Чим більше є Єгова для Його людей? (б) Які є Його кваліфікації, і на кім вони відбиваються?

¹² В попереднім числі Вартової Башти ми застановлялись про Виключність Єгови, що Він має імя, і що є сотворіння, котрі підтримують Його імя. Ми спостерегли Його тотожність як великого Творця, що між іншими річами, Він творить орґанізації, і що до своєї орґанізації Він часами представляє себе як муж і також як великий Отець дітей своєї праведної орґанізації. Тепер ми приходимо до ще іншого споріднення, яке Єгова показує до своїх людей: Він є великий Навчитель.

¹³ Особлива освіта належить до Нього. Він має кваліфікації найлучшого навчителя. Він посідає все знання, знає свої цілі, має добро своїх сотворінь на серці, має цілковиту терпеливість і всю здібність навчати, і відбиває цю здібність через того, що Він назначив його як Свого великого представника, прославленого Ісуса Христа.— Жид. 1:1—3, НВ.

14, 15. Кому Єгова дав інструкції?

¹⁴ Він ніколи не зупиняє властивої інформації від своїх сотворінь. Первому чоловікові Бог дав своє Слово. Він говорив до Адама. (1 Мойс. 1:28, 29; 2:16, 17, АС) “І коли старинного світа не пощадив, а Ноя, проповідника правди, зі сімома іншими охоронив, повідь на світ нечистивих допустивши.” (2 Пет. 2:5, НВ) Це через Ноя, що Бог виконав проповідування праведности втім часі. Слово Єгови і Його дух і Його орґанізація на землі були основані в Нойові і його родині, і Єгова був навчителем.— 1 Мойс. 6:8—9:29, АС.

¹⁵ Свойому народові Ізраїлю Бог дав своє Слово і закон, і вилляв свого духа на них, і дав їм навчаючу інформацію із священства і пророків, щоб доглядали добра цілої орґанізації того народу. Сказав Єтро до Мойсея: “Ось послухай лишень голосу мого; пораджу я тебе, як буде з тобою Бог. Бувай ти сам за людей перед Богом, та й доводитимеш справи до Бога. І навчатимеш їх установ й закону, і вказуватимеш їм дорогу, що нею мусять ходити, і діла, що мусять чинити.” (2 Мойс. 18:19, 20, АС) Дальше: “І говорив Бог всі слова оці, говорячи.”— 2 Мойс. 20:1, АС.

16. Як це показано в случаї Ісуса Христа?

¹⁶ Його навчення рівнож показані в Його відношеннях через Ісуса Христа. Він дав Ісусі Христові своє Слово. Єгова поставив свого духа на ньому, і в Йоана 12 голові ми читаємо: “Ісус же покликує, і каже: Хто покладає віру в мене, покладає віру не лише в мене, але також в Пославшого мене. І хто видить мене, видить Пославшого мене. Я світлом світу прийшов, щоб усякий, хто покладає віру в мене, в темряві не пробував. І коли хто слухає слова мої, та їх не додержує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити світ, а щоб спасти світ. Хто цурається мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я говорив, воно судитиме його останного дня. Бо я не від себе говорю, а пославший мене Отець, Він заповідь дав, що промовляти і що казати. І я знаю, що Його заповідь життя вічне. Що ж промовляю я, яко ж сказав мені Отець, так промовляю.”— Йоана 12:44—50, НВ.

17. Які питання поставлено, і яка вкоротці є відповідь на них?

¹⁷ Ось ми є в 1953 р., і дні Адама, і Ноя, і часи народів Ізраїля і земної служби Ісуса вже давно проминули. Щож можна сказати відносно навчення Єгови, великого Навчителя, в цім дні? Чи є щось в теперішних обставинах відносно Божої інструкції для нас? В цій новочасній, зарозумілій, злющій цивілізації, що можна сказати відносно навчення Бога Єгови? Багато! Все можна переказати у факті, що Єгова навчає дітей своєї орґанізації.

18. Яке підтвердження дає Ісаїя 54:13?

¹⁸ Пророк Ісаїя висказує це в цей спосіб: “Всі діти твої навчатиме сам Єгова; і великий мир і гаразд буде проміж синами твоїми.” (Ісаїї 54:13, АС) Читання контекстів навколо цих віршів показує, що вони говорять до Сиона (Єрусалиму). Ісаїя говорить про спустошення Ізраїля і про його привернення. Одначе, воно зараз можна розпізнати, що ті слова з пророцтва Ісаїї 54 голови знаходять своє застосування і сповнення, та не лише у малій мірі старинних дій, але більше в роботі Бога Єгови в часі довгої віддалі від виповідження того пророцтва.— Рим. 15:4; і 1 Коринфян 10:11, НВ.

19. Коли і як Ісус пристосував Ісаїя 54:13?

¹⁹ Самий Ісус пристосував Ісаїї 54:13, і цим чином вийняє його із жидівського націоналістичного оточення оскільки воно відносилося до його сповнення. У шестій голові Йоана зміст вказує, що Ісус визнає себе за Боже провидіння для благословення тих, що будуть служити Єгові, і зконечности, кожний, хто матиме життя вічне, вірує в Сина. “Отже Жиди почали нарікати на Нього, бо Він сказав: ‘Я хліб що зійшов із неба,’ а вони почали казати: ‘Чи це не Ісус син Йосифа, котрого отця і мати ми знаємо? Як це Він каже, “Я з неба зійшов? Озвавшись Ісус і каже їм: Не миркайте між собою. Ніхто не може прийти до мене, коли Отець пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останного дня. Написано в пророків: (Ісаїї 54:13) “І будуть усі навчені Єговою. Кожний, що чув навчення Отця і навчився, приходить до мене. Не що хтось з людей бачив Отця, тільки Він, що від Бога; цей бачив Отця. Направду кажу вам, хто вірує має життя вічне.”— Йоана 6:41—47, НВ.

20. Чи всі прийняли навчення через Ісуса Христа?

²⁰ Це була потрясаюча новина для тих Жидів, що через довший час визнавали почитання Бога Єгови як національну річ. Хоч натуральні Жиди, коли б позволили, щоб були навчені про Бога через Ісуса Христа, вони були б остались Його учениками або були б навчені, як це Він сказав, в Йоана 8:31 (НВ), до Жидів, що увірували в Нього: “Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, і зрозумієте правду, й правда визволить вас.” Отже, пристосовуючи Ісаїї 54:13: “Це Він сказав як навчав у синаґодзі в Капернаумі. З цієї причини многі Його ученики вернулись назад до своїх річей і більше не ходили з Ним.”— Йоана 6:59, 66, НВ.

21. Яке є виключне навчення Єгови через Ісуса Христа і христіянської надії?

²¹ Між іншими річами, це указує на відкинення невірної жидівської орґанізації, якої Єгова був колись мужем, і те виключне навчення Єговою приходить через христіянський собор якого Ісус Христос був головою. Ось так внутрішне свідчення Ісаїї 54 голови є переконливо піддержане через пристосування, яке Ісус зробив, що показує, що те пророцтво сягає далеко поза границі природного Ізраїля, і що самий Ізраїль був тільки представником річей, що мали настати. Отже воно й не дивно, що христіянський собор, від самих початків, прийняв безперечно і сполягливо Єврейські Писання, много пророцтв з котрих сповнилися в Ісусі Христі, на христіянськім соборі, в діяннях Бога Єгови.— 1 Пет. 1:10—12; 2 Пет. 1:19—21, НВ.

22. Чи перехід часу услаблює слово пророче?

²² Пророцтво Ісаїї 54 голови було записано довго нім апостол Павло промовляв до христіянського собору в Римі, але замість услаблювати силу старинних пророцтв, то минаючий час бачив схоронення через їх великого Автора. Ставши непохитно за Божим відкритим Словом, признаючи Ізраїля як пророчого, Павло каже з вдячністю: “Скільке бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіння та утішення з писання мали надію. Бог же, що дає витривалість і утішення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусі, щоб однодушно устами славити Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.” (Рим. 15:4—6) Ми не лишені в сумніві щодо часу і способу виконання і сповнення пророцтва Ісаїї 54 голови. Навчитель постачає всі потреби; Його орґанізація приносить овочі в Його часі!

ПРАВЛІННЯ УСКЛАДНЕНЕ

23. Яка велика потреба є признана в старинніх пророцтвах і христіянської надії?

²³ Історія і сьогоднішні події становлять явний факт, що освячення імя Єгови й діяння Його правих Царських законів, і виконання Його совершенної і святої волі, не буде загальним порядком того дня на землі ані тепер не є. Ні, Єгови почитання не є продуктом цієї старої системи, тай це не є мала справа, що Він змаловажений людьми в загалі. Так великої ваги є оправдання імя Єгови, що принесе праве правління і благословення тих на землі, що шанують Його, що про цей предмет часто і постійно говориться в біблійних пророцтвах. Біблійне пророцтво не тільки вказує на ціль Єгови виконати Його волю в цій справі, але христіяни все моляться про цей бажаючий предмет прагнучи в їх серцях щиро, щоб виконати волю Єгови. Так головні є ці річи в житті і надії христіянина, що Ісус Христос висловив це, кажучи: “Тим же то моліться ось так: ‘Отче наш, що на небі! Нехай святиться імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.’” (Мат. 6:9, 10, НВ) В часі коли Ісус порадив як молитися, то більше як 630 років проминуло від коли там була на землі мініатура або в малій мірі правління Єгови Бога через теократичну орґанізацію Ізраїля, котра була збурена в 607 перед Хр. через невірство до Бога.

24. Як це правління вяжеться з почитанням Єгови?

²⁴ В кожнім разі діяння Єгови з людьми є показаний факт, що Його почитання і правління не є розлучені. Інакше сказати, ті, що почитають Бога є Його піддані; і, як їх Бог, Він є їх Управитель. Ісус признав це, і Ісус проповідував це, роблячи це на підставі пророків. Віруючи в те, що вони бачили в законі і пророках привернення Царського правління над світом, особисті співтовариші Ісуса сподівались від Нього вистави царської сили в якийсь спосіб. “Як же слухали вони це, додавши, сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись. Каже ж оце: ‘Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.’”— Луки 19:11, 12, НВ.

25. Яке довіря й які питання христіяни визнали, і як це показано?

²⁵ Після Його розпяття і Його воскресення із мертвих, Ісус на час товаришив з Його послідовниками: “Перед котрими являвся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днів, і говорив про царство Боже.” (Діян. 1:3, НВ) Там не було питання, що кінцеве почитання Єгова на землі, і нероздільно з Його правлінням через Його Царську орґанізацію, буде встановлене, але питання було, коли? “Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: ‘Господи, чи не під цей час поставиш Ти знов царство Ізраїльське?’ Каже ж до них: ‘Не вам є зрозуміти час і пору, що Отець положив у своїй власті.’” (Діян. 1:6, 7, НВ) Що Його співтовариші і послідовники прийдуть до ясного зрозуміння Божих цілей, відносно цього Він запевнив словами: “А приймете силу, як зійде святий дух на вас; і будете мені свідками в Єрусалимі й у всій Юдеї і Самарії, і до краю землі.” (Діян. 1:8, НВ) Потім, як Ісус вознісся на небо, з церквою оставлено обітування про Його будучий прихід.— Діян. 1:11, НВ.

26. Як проповідування й ознаки стались відповідю на питання відносно, коли почитання Єгови і правління будуть вповні привернені?

²⁶ По Ісусовім вознесенню на небо, сила Божого духа зійшла на членів раньої церкви, і вони становлять христіянську орґанізацію, як знаряд, який Єгова вживав. Це відзначення було певне через їх проповідування правд Царства і при помочи ознак, які вони виконували Божою силою. Третя голова Діяння дає звіт як Петра і Йоана просив кривий жебрак, матеріяльної помочи, і Петро відповів: “Срібла та золота нема в мене; що ж маю, це тобі даю: В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи!” (Діян. 3:6) Кривий чоловік ставсь Божою силою на здивування людей, котрі завважали чудотворне вилічення. Тоді Петро дав сильне свідоцтво відносно Ісуса Христа, як Божого чинника життя, і про сповнення пророцтва на нім, і дальше сказав до тих людей: “Покайтеся ж і наверніться, щоб очистились від гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Єгови, і пішле наперед проповідуючого нам Ісуса Христа, котрого мусіло небо прийняти аж до часу новонастання всього, про що говорив Бог устами всіх святих своїх від віку. Мойсей бо до отців промовив: Що пророка підійме вам ‘Єгова Бог ваш із братів ваших, як мене. Цього слухайте у всьому що говоритиме вам. Буде ж, що всяка душа, котра не слухатиме пророка того, погубиться з народу.’ Всі пророки від Самуїла й після них, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про дні ці. Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, говорячи Авраамові: ‘І в насінні твоїм благословляться усі народи землі.’ Вам найперше піднявши Бог свого Слугу, піславши Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь від лукавства свого.” (Діян. 3:19—26, НВ) Як і насіння змія або дітей Диявола, якими вони були, як це й звичай в них по всі часи, фальшиве реліґійне духовенство знайшлося в “досаді” із навченням Петра і Йоана і тому поарештували їх.— Діян. 4:1—3, НВ.

27. Як час стався важним фактором відносно плодовитости “жени” Єгови?

²⁷ Це сильне благання до навернення Петром вказує на Христа Ісуса як помазанника, показує що небо мусить прийняти Його аж до певного часу, часу воскресення, і що всі ці річи Бог говорив через уста пророків, вдійсності через всі пророки, включаючи Ісаїю. Ісус будучи небесним царем, напевно не встановляв земного царства. Час є головним фактором, і це правда відносно сповнення пядесять четвертої голови Ісаїї. Час на правління Єгови, це час на сповнення родючість Його орґанізації і навчення Сионських дітей, але коли? як? ким? Розгляньте цей артикул і останній артикул в попереднім виданні, як підставу для дальшого досліджування цього предмету в нашім наступаючім виданні.