Живучи тепер як товариство нового світу
“Царство світа стало царством Господа нашого й Його Христа, і царюватиме по вічні віки.”— Одкр. 11:15, НВ.
Слідуючу промову виголосив президент Товариства Вартової Башти Біблії і Брошур перед Нового Світу Товариством Асамблеї Свідків Єгови в Єнкі Стадіюм, Ню Йорк місто, Н. Й. в понеділок пополудні 20 липня, 1953 р.
1. Чому це далі той самий світ від 1914 року, але що виринуло, що звернуло світові заввагу?
КОЛИ великі гармати Світової Війни І грімко зачали викидати вогонь і дим в літі 1914 року, тоді товариство нового світу мало народитись. В приближно сорок років відтоді річи переходили значну трансформацію. Мапа землі змінилась, многі уряди змінили свій політичний склад, і множество людей були переверненні з коренем і стались скитальцями або перейшли під небажані пануючі гнобителі. Ніщо не є стійне більше і дальше, все виглядає в стані постійної зміни, людство залите невідпорною струєю політики. Людство не знає куди воно йде, але воно є на дорозі і розпучливо надіється, що воно зайде у відновлений світ ліпшого життя, нового світу чоловічого витвору. Але помимо всіх політичних, соціяльних культурних, економічних і реліґійних змін від 1914 року, це є ще той самий старий світ. Тільки обличя його змінилось, як це тільки подрапання з верху відкриє. Його дух це ще старого світу дух, його самолюбні розділення є ще із розщавинами, які загрожують розширитись; його само-споляглість, самовирішені наміри ще є там; а найбільше зловіщі зі всіх, невидимі, надлюдські сили, що оперують цим світом є тут і гарячково активні. Однак, помимо всіх чинників для піддержання старого світу, товариство нового світу виринуло і росте аж до тепер і воно звернуло увагу старого світу. Від несподіваної і найбільш неправдоподібної кватири це прийшло, і старий світ приглядається йому з неприятним оком, щоб бачити що вийде із цього.
2, 3. Хто тільки може мати кредит за витворення цього товариства Нового Світу, і чому?
2 Якже, тоді, це товариство Нового Світу почало існувати? Політичні гасла, що були ужиті протягом Світової Війни І, таке як “зробім світ безпечний для демократії!” і предложення зроблені володарями, комерцією і духовенствами в повоєнній ері, ніколи не могли створити товариства Нового Світу. Будучи такими як воно є сьогодні, тільки Божій силі і мудрости належиться признання що видала його після Його чудового наміру. Тільки Він міг натхнути Його послушних поклонників видінням про Його обітуваний новий світ і дав їм вирозуміння його вимог; і це Він зробив при помочи Його написаного Слова, Святої Біблії.
3 Впродовж десяток літ перед Світовою Війною І Бог приготовляв людей, щоб вони стались зовсім інакшим Товариством нашого часу. Їм Він відкрив навчення свого Слова від котрого реліґійні духовники пішли манівцями і від котрого їх конґреґації відвернулись, щоб їх уші свербіли світською мудрістю, традицією і фільософією. Він збудив їх до дійсности, що час на часто-прошене Царство в молитві сповнився і повне установлення зближається. Довго наперед Він відкрив їм через своє Слово, що час, коли Царство мало взяти силу в небі і на землі, був у 1914 році по Христі, бо ж тоді час призначений на панування без перешкоди над землею поганськими народами від першого знищення Єрусалиму в 607 р. перед Хр., закінчився. То була велика наполягливість для Його поінформованих людей бути готовими уживати універсальної сили Божого царства через Його прославленого Сина Ісуса Христа. Вони щиро намагалися чинити це, і як цього вони були навчені сподіватись, горе впало на дияволську світову орґанізацію в 1914 році.
4. Чому вороги одного разу думали, що всяка надія пропала про поклонників Єгови у повоєннім періоді?
4 Чотири роки пізніще, коли нагле примирення перервало Світову Війну І до зупинки, ці віддані поклонники і слуги Найвищого Бога знайшлися дещо в невідрадному положенні. Не тільки міжнародня війна розірвала їх стичність з їх братами по цілому світу, але вони переходили роками дике переслідування з рук загорілих людей підбурені нетерпимими реліґійними духовниками. Їх Біблійна література, навіть їх Біблії, були під забороною, многі члени їх були затримані у вязниці і в мілітарних установленнях, і головні урядники офіціяли їх лєґальної корпорації скиталися у вязниці під тяжким засудом і заперечені всякого апелю для справедливого і властивого трактовання судом. Вони знайшлися у великій ворожості, предметом ненависти всіма народами. Їх вороги думали, що вони виписали їм кінець! Мало або й нічого можна було сподіватися від них у повоєннім періоді, так думали вороги.
5, 6. Як останок був зібраний разом по Світовій Війні І, і як вони прийшли до зреорґанізування?
5 Але де життя там є й надія. Малий останок вірних, що остались живими з досвідчень світової війни, ще тримаються їх Бога, “котрого імя єдиного є Єгова.” (Пс. 83:18) Вони ще мали віру в Його Слово і не забули ані не занехали його. Шаленість ворога не розірвала узла, що вязав їх з братами і, безріжниці що всі вороги зробили, ця звязь притягала їх разом знову. Тепер вони побачили значіння їх переслідування в часі світової війни, значіння самої війни і її наслідків, голоднечи, чуму, землетрусів і переполох між народами. Ці річи були доказом, що час кінця цього світу наближився і що Боже царство через Його Христа було тепер фактом. Це дало підставу для дивовижної новини, що велике число з людства “міліони” людей тепер живучих ніколи не помруть. Цей повоєнний період дав нагоду служити Богу Єгові дальше, і так довго, як вони мають дихання, вони будуть старатись славити Його перед всіма народами.
6 Бог читав серця своїх вірних людей в їх прикрості. Він то схоронив їх через вогнянні спроби, серед Світової Війни І. Він мав ціль зробити це. Згідно з Його таємним провидінням, Він звільнив їх з полону їх ворогів. Силою Його духа Він увільнив їх від кайданів, щоб були наслідком боязні людей і чоловічої орґанізації. Він переорґанізував їх і поставив перед ними роботу, дав знати їм, що це був призначений час, коли “і проповідуватиметься євангелия царства по всій вселенній на свідкування всім народам” і що ця євангелия була важна добра новина, що Боже царство було установлене.— Мат. 24:14.
7. Як це товариство Нового Світу сьогодні почало існувати, і чому воно не буде знищене?
7 Сьогодні ми можемо бачити, що Божа ціль була виконана. Всякими способами передавано інформацію про цю добру новину царства Єгови і проповідувано. Література тисяч міліонами штук у многих мовах розповсюднено публично і від дому до дому. До цих надрукованих проповідей додано голос вістників Царства через персональне свідоцтво і біблійні інструкції в домах і в публичних лєкціях перед присутними слухачами і через радіо. Сотки міліони чули вість про цей божественний уряд нового світу, много з котрих чули багато раз протягом років. Тисячі читачів і слухачів признали, що це є Божа життя-даюча вість на цей день. Вони відповіли на неї з радістю і віддали їх життя йому через Ісуса Христа і злучились в триманні високо цей ясний сиґнал Царства, аж сьогодні є вістники Царства зорґанізовані і рапортують активність на всіх континентах і в многих острівах морських. Всі разом, ці тепер сотки тисячей формують товариство, що не є частю цього старого світу. Народи цього світу ніколи не зможуть задушити це товариство. Воно буде рости і жити вічно, бо ж воно є “насадження Єгови” і Він не викорінить його. (Іса. 61:3, АС; Мат. 15:13, НВ) Серед вогню переслідування він згромадив своїх людей разом в товариство Нового Світу через Його Святе Слово і через його духа і через роботу, яку Він припоручив їм.
ПРОБЛЄМИ ТОВАРИСТВА ЖИТТЯ ТЕПЕР
8. Чому це є правильна назва “товариство”, і чому воно буде продовжатись по Армаґедоні?
8 Чи воно правильно назване “товариством”? Так, бо ж воно складається з ґрупи людей, христіянських людей, зорґанізованих і які працюють разом в спільній роботі, збираються разом реґулярно і покланяються одному правдивому Богу, і стараються жити після спільних засад, Божих засад. Це товариство не є заінкорпороване під жадним політичним урядом і його системою закону. Жадний стейт не може заінкорпорувати такого товариства як це. Його члени розповсюдненні поза границі якогось одного народу або держави і сили контролювати. Чоловіком-зроблена хартія не може орудувати таким товариством і тримати його в руху. Воно є Боже сотворіння, знаряд Його правди і Його духа. Правда, воно співдіяло аж до тепер з лєґальною корпорацією, що є Товариство Вартової Башти Біблії і Брошур з Пенсильванії, як її адміністративний, видавничий і лєґальний слуга. Але воно не спиниться коли Товариство Вартової Башти стратить свою хартію, або коли Товариство Вартової Башти стане розвязане ворожим урядом, як от відділовий офіс в Східній Німеччині був розвязаний перше Націстами а тепер недавно комуністичним урядом, або коли законодавчі уряди пропадуть в битві Армаґедон. Товариство Вартової Башти і Брошур існувало й розповсюднювало Божу новину занім Товариство Сионської Вартової Башти було заінкорпороване в 1884 році під законом статуту Пенсильванії, З.Д.А. Потім як битва Армаґедон зітре цей старий світ товариство Нового Світу буде продовжати дальше, бо воно буде признане і уповажнене єдиним урядом тоді в силі, божественним урядом. Воно сформує основу і осередок, довкола котрого населення “нового світу” буде рости і наповняти всю цю планету.— 2 Пет. 3:13.
9. Чому ми як члени цього товариства маємо наші проблєми тепер протягом цього перехідного періоду?
9 Як члени товариства Нового Світу, з певністю будемо мати проблєми тепер. Ми ще не є забрані із цього старого світу. “Призначені часи народів” скінчилися в 1914 році, але це не закінчило старого світу; це тільки розпочало “час кінця” світа. По тій даті Сатана Диявол і його демони були скинуті із неба, але й це не знищило його світу; воно тільки звязало до землі активність невидимих духів поза цим світом. Старий світ ще з нами. Його інтереси суперечать інтересам надходячого нового світу. Отже це спричиняє трудність для нас в цім перехіднім періоді.
10. Як ми можемо оминути бути “засудженими зі світом” а, замість того, ‘осудити світ’?
10 Саме тепер ми є окружені світом повний сварки, расової і реліґійної ненависти, національної традиції, гордости і суперництва, і безчисленними іншими розколами. Члени товариства Нового Світу вибрані із всіх народів і родів, але такі клопіт-спричиняючі річи не можуть бути занесені в товариство. Вони не будуть перенесені через Армаґедон. Вони мусять і будуть скінчені там. Отже воно не віщує нам жадного добра триматися таких річей або мішатись з ними тепер. Ми мусимо занехати оці світські форми самолюбства, ті заздрости, самолюбні амбіції, реліґійні сектанські війни, переслідування одні других, і інші вияви духа Диявола, “бога цього ладу”. Ми не бажаємо нести ніякої відвічальности перед Богом за правлючі системи і вищительні суперечности цього старого світу. Ми не хочемо мати участи з родом людським в їх суспільних відвічальностях цих річей, що противляться Богу і у війні з Його царством. Коли б не трималися чистими від його політики і його сварні, тоді ми “станемось засуджені зі світом”. Це наш привилей наслідувати Ноя з перед Потопу, котрий, “по отриманні божественної перестороги про річи, які ще не стались, показав божественну боязнь і збудував ковчег для спасення його родини, і через його віру він засудив світ.”— 1 Корин. 11:32 і Жид. 11:7, НВ.
11, 12. Як це, що ми знаходимося в такій самій позиції в цім світі, як Ісус був, коли був на землі, і чому ми мусимо бути так?
11 Як Христіяни, ми в такій самій позиції як Ісус наш Провідник, коли був на землі. (Йоана 17:14, 16; 15:19) Ми є в цім світі, але ми не є приятелями його. Ми є приятелями Божого нового світу; ми підтримуємо його божественний уряд встановлений в небесах. Задля цього цей світ може вважати нас за своїх ворогів, але ж немає іншої дороги для нас бути Божими приятелями. Ми любимо новий світ і вповаємо на його, бо це значить, що любов небесного Отця є в нас. Воно мусить бути так, тому нам приказано, в 1 Йоана 2:15—17: “Не любіте ж світа, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, нема любови Отцівської у ньому, все бо в світі,— хотіння тіла і хотіння очей, і гордощі світові,— не з Отця а зо світа. І світ перейде і хотіння його; хто ж чинить волю Божу пробуває по вік.”
12 В цих світових войнах і битвах, жадоба за змисловими приємностями, мордерство і заздрість продовжаєсь. Ученик Яків обвинувачує всіх христіянів, котрі звернулись до таких річей, як от мати сполуку зі світом: “Перелюбники і перелюбниці! хіба не знаєте, що любов світа цього — вражда проти Бога! Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається ворогом Бога.” (Якова 4:1—4) Не було приятельства між апостолом Павлом і світом. Світ глядів на нього як на проклятого злочинника засудженого на тортури смерти на стовпі; але апостол в заміну дивився на світ як також на проклятого і засудженого. Одначе він сказав: “Мене ж не доведи хвалитись чим небудь тільки стовпом мук Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені світ розпято, а я світові.”— Галат 6:14, НВ.
13. (а) Який світ ми мусимо любити, і чому? (б) Чому це не значить, що ми є ненавидниками людства і всіх?
13 Як чудово це було б пережити битву Армаґедон і жити в новому світі, який ми можемо любити, світу якому ми можемо бути приятелями, що ми можемо бути в нім і бути частю без зроблення себе ворогами Божими! Цей світ, що Єгова Бог полюбив так, що віддає Свого єдинородного Сина, щоб кожен, віруючий в Нього, не погиб, а мав життя вічне. (Йоана 3:16) Ми мусимо любити світ, котрого Бог полюбив так дуже. Тоді наша любов ніколи не закінчиться погано, бо ж той праведний новий світ ніколи не промине. Це що ми не любимо або приятелюємо з цим світом не значить, що ми є ненавидниками людства, ненавидниками всіх; не більше як були ученики Йоан, Яков і Павло, котрі висказали себе такими в їх писаннях. Як би ми були ненавидниками всіх, тоді ми відійшли б від стичности з людьми, як от реліґійні монахи і монахині, і тоді не ходили б від дому до дому, приносячи людям Божу пересторогу через слово уст і друковані сторінки і просили їх, “Будьте примирені з Богом.” (2 Корин. 5:20, НВ) Найбільша заповідь яка коли була дана є, що ми мусимо любити Бога найперше, то є, цілою нашою душею, серцем, силою і душею; і виявляти ту любов до Бога, ми мусимо сповняти Його другу велику заповідь — любити нашого ближнього як самих себе. Це ми стараємось робити полишаючи наші вигідні доми і відвідуємо наших ближніх в їх домах і ділимось з ними Божою вісткою, щоб вони спаслися в новий світ, як ми самі.
14. Чому ми не повинні оглядатись назад на цей світ, і з чиїм прикладом на умі?
14 Але коли станемося приятелями цього світу в його бажаннях, його намірах, його амбіції, його політиці, його системі, його реліґії і фільософії, тоді ми ніколи не можемо робити цього не ставшися реліґійними гіпокритами, зненавидженні Богом. Ми відповіли на Його поклик вийти із цього світу; а тепер нам глядіти назад до нього, наче ми відреклись чогось вартісного, то це зробило б нас ворогами і були б засуджені на знищення. Ісус сказав: “Памятайте Лотову жінку.” Чому? Тому, що втікаючи із Содоми, як вогневе знищення дощувало із неба на неї, вона оглянулась в непослусі, звільнилась в її боротьбі і стала стовпом соли, стала стовпом перестороги для всіх зрадників, відступників.— Луки 17:32, 33.
15. Хоч розділений між собою, однак проти кого світ зєдинений, і чому?
15 Сьогодні ми живемо між міжнародним суспільством, що є розколене на два великі блоки, комуністичний блок і демократичний блок. Розподілені політично, економічно і соціяльно одні від других, а все ж є докази, що обидва блоки є зєдинені проти товариства Нового Світу. Чому? Тому що воно не наслідує взірця жадного блоку. Товариство Нового Світу є теократичне, як і правдивий новий світ буде. Воно признає Бога як правого володаря, найвищого суверена неба й землі. Воно поводиться тими фактами в його орґанізації і тримаєсь сильно його Слова, Святої Біблії, як постачання для нас найвищого закону. В 1914 році “призначений час народам” скінчився і він народив царство його Сина Ісуса Христа. Отже тепер ми мусимо казати, мовою пророцтва Ісаїї для нашого дня: “Єгова наш суддя, Єгова наш законодавець, Єгова наш цар; Він спасе нас.”— Іса. 33:22, АС.
ПІД ЦАРСТВОМ ТЕПЕР
16. Під яким правлючим чинником ми мусимо жити тепер, і як ми мусимо поводитися під таким?
16 Це є дійсне царство під котрим ми живемо тепер. Аджеж і царства і републики цього світу живуть під ним також, але вони не оперують як його представники або як політичний вираз його вірні піддані. Радше, вони є його ворогами, відмовляються признати його існування і суверенність і так лютують проти нього. Остаточно вони є призначені на знищення залізною палицею помазаного Царя Єгови, Ісуса Христа. В міжчасі й так довго, як Цар позволить політиками остатись і воліє правити між його ворогами, товариство Нового Світу мусить жити під такими володарями. Воно мусить жити мирно і не займатися ніякою розворотністю. Нас напоминає Слово Боже, щоб ми були послушні всім законам праведним зроблені чоловіком. Але де виринає суперечність між Божим законом і людськими лєґіслятурами, тоді ми мусимо показати, що ми признаємо Єгови суверенність над землею і небом і що ми мусимо наслідувати теократичні приклади положені апостолом Петром, котрий висказав перед Найвищим Судом в Єрусалимі: “Ми мусимо слухати Бога як царя радше чим людей.”— Діян. 5:29, НВ.
17. Чому це розсудним для нас дати перше місце Божому урядові і законі і віддати кесарові тільки те, що належить йому?
17 От таке є розумне становище. Припускаючи, що ми живемо в цей час під урядом цієї політичної світової системи, все ж ми мусимо спитати: Під ким ця сама політична система існує? Хоч вони пробують бути на вершку землі, то й тоді чи вони не знаходяться під небесним урядом? Вони напевно знаходяться під ним! Небесне правління тепер значить Боже правління Христа через Його окоронованого Сина. Отже з огляду на цей вирішальний факт ми признаємо вищу суверенність Бога Єгови і даємо перше місце його урядові і законам. Людському правлінні ми тільки віддаємо який довг ми винні їм за ограничену службу або користи, які ми використуємо від них. Це все, що належиться їм. Всесвітна війна Армаґедон є напереді цієї ґенерації, і ті світські володіючі чинники не здоліють схоронити нас або наші власності протягом тої війни. Вони не здоліють схоронити нас підчас і по Армаґедоні в новому світі, бо ж вони самі не дістануться туди але будуть поторощені на терміття.— Пс. 2:1—9.
18. Коли наші довги кесарові перестануть бути, і які довги політичні уряди заплатять Богу, і чому?
18 Це Богу Єгові ми маємо віддати те, що належиться до Бога, якщо ми бажаємо пережити війну Армаґедон, або, коли вмремо перед тим, ми воскреснемо до життя в Його новім світі, по Армаґедоні. Тоді ми будемо довжні абсолютно нічого “кесарові”, бо політичні правління цього світу будуть без зайняття. Їх довги які вони винні Єгові за переслідування Його вірних людей, вони заплатять їх життям. (Мат. 22:21) Воно було на місці й Отцівська повинність, для Бога Єгови вилляти свій гнів проти його власних людей за їх недостачі і покарати їх в часі періоду Світової Війни I. Але ж це не була добра річ для політичних системів, як меча реліґійної системи, гнобити, переслідувати і старатись знищити людей Єгови зі злоби і не закінчити на цім, але старатись продовжати по закінченню Світової Війни I. “Так говорить Господь [Єгова] сил: Я жалую Єрусалима й Сиона великою ревністю; І палаю великим гнівом проти тих окаяних народів, бо як я легко гнівався, вони збільшали зло.”— Зах. 1:14, 15, АТ.
19, 20. Чому Царство, хоч небесне, є більше дійсне для нас як Обєднані Народи з їх капіталом і будинками?
19 Царство встановлене у невидимім небі в 1914 році може здаватися уявним для світських політиків, але воно є дійсне для нас, більше дійсне як Обєднані Народи. Обєднані Народи тепер мають столицю із секретарятом і асамблею будинків на західному побережі Східнього Ривера, в місті Ню Йорку, і як же, тоді, ви запитаєте, Царство може бути більше дійсне без таких видимих, намацальних річей? У відповідь ми кажемо, що тут немає потреби мати офіціяльні будинки із цегли, цементу і сталі зроблені чоловічою рукою, щоб доказати існування уряду. Всесвітний уряд Єгови може функціювати без матеріяльних будинків на землі. В раї розкошей людська пара, Адам і Ева, не мали чоловіком зробленого будинку на берегах Еденських рік, щоб представляти теократичний уряд Єгови над ними, і вони не несли податкових тягарів, щоб отримувати такі будинки. Значно пізніще святе місто Єрусалим мало матеріяльну святинню присвячену Богу Єгові, і назначену його імям; але від часу Христа правдиві Христіяни, що почитають Бога духом і правдою, не мусіли будувати такої земної святині, щоб практикувати Його чисте почитання або представляти його існування.
20 Дійсне існування уряду можна доказати через його підданих, що підкоряються його власти. Наше признання уряду і наше підкорення йому ми показуємо через нашу лоальність і послушеньство до нього. Дійсність і сила Царства яскраво робить враження, не через матеріяльні будинки, офіціяльні однострої, прапори, емблєми і відзнаки, але через видимі ознаки на землі. Боже Слово, Біблія, предсказала, що вони являться в доказ установлення Царства і Його операції, як от Світова Війна І почалась в 1914 році, по тім наступили безконечні горя на людей і заколот народів, незнаючи в котру сторону звернутись, щоб знайти вихід із небувалої крізи. Та найбільше вражіння зі всіх є, робота Царства яку предсказано у божественнім пророцтві й яка непереможно виконується нім прийде кінець в Армаґедоні.— Мат. 24:3—14.
21. Як ми наслідуємо Авраамів хід життя по вірі, і як ми зносимо теперішні наслідки як і Мойсей?
21 У вічі цих дійсних річей, чому Царство не має бути дійсністю для нас? Ми ходимо вірою як старинний патріярх Авраам ходив. Він не вповав на матеріяльні будинки міста Ур Халдеї як на сталий уряд. Під провідництвом Єгови він полишив Ур і забрався в обітувану Землю. “Через віру він жив тимчасово в краї обітування як край, і мешкав в шатрі з Ісааком і Яковом, наслідниками з ним тої самої обітниці. Бо він ожидав міста маючи дійсні основи і будівничий і творець котрий є Бог.” Ми сьогодні є в лучшій позиції як Авраам, Ісаак і Яков: “У вірі всі вони повмирали, хоч вони не отримали сповнення обітування, але ж вони бачили його з далека і вітали їх і публично визнавали, що вони були чужинцями і тимчасовими мешканцями в краї. . . . Нині ж луччої бажають, це єсть небесної; тим і не соромиться їх Бог, називатися Богом їх: наготовив бо їм город.” (Жид. 11:8—10, 13, 14, 16, НВ) Як ті вірні патриярхи, ми з товариства Нового Світу визнаємо себе бути чужинцями і тимчасовими мешканцями цього старого світу. Ми не маємо права мішатись в його політику і криваві сварні тим більше тепер, коли ми бачимо, що Царство, город, що має дійсну підвалину і збудований і створений Богом, був поставлений в силі і править. Хоч ми тепер терпимо міжнародну ненависть за цей напрям безсторонности, однак ми переносимо її за Божою силою. Із видінням Царства перед нами ми робимо як це вірний Мойсей робив: “Устояв бо, яко такий, що Невидимого видить.”— Жид. 11:27, НВ.
ТЕПЕР ЧАС БУТИ ПОСЛУШНИМИ
22, 23. (а) Від 1914 року з чим сотворіння і орґанізації в небі й на землі мусять числитися? (б) Який приклад Ізраїля, занім вони дістали видимого царя, ми не повинні наслідувати тепер?
22 Чи це в середині чи з надворю Нового Світу товариства, нехай кожний знає оце: що царство Єгови було встановлене з Його Помазаним Царем на престолі й ставить нас під спеціяльну відвічальність. Залежно від нашої віри ми будемо показувати серіозність зустрічати його. Нова потуга прийшла в силу в універсі, а це довго обітуваний теократичний уряд, головна орґанізація універсу, що є віддана на оправдання обявляти суверенність Єгови. Всі сотворіння, всі орґанізації, в небі і на землі мають числитися ще тепер з тією новою суттю, що є Царство. Ми тепер не можемо бути як старинні Ізраїльтяни. Бо ж сотки років по тім, як вони перейшли Йордан і осілись в землі Палестині, їх невидимий Володар, їх Цар, був Єгова. Вони не мали жадного видимого царя із царської лінії Давида, але Бог підніс суддів, що правили ними і визволяли від їх ворогів. (1 Сам. 8:7; 12:12) В тому часі було і глузування з теократичного закону їх народної угоди з Єговою. Опис того часу каже: “Того часу не було князя в Ізраїлі, і кожен чинив, що здавалось йому доладним.”— Суд. 17:6; 21:25.
23 Так довго як це робилося в рамках їх закон-угоду з Богом, то все було впорядку. Це указувало на степень свободи їх напряму. Але знехтувати Бога й сполягати на власне вирозуміння і робити що виглядало добрим у Бога й власних очах було злом, по нетеократичному, навіть перед установленням видимого царя в Ізраїлі. Мойсей в його прощальній промові до Ізраїльтянів на другім боці Йордану перестеріг проти цього, кажучи: “Не годиться вам робити всього, як тепер тут робимо сьогодні, що кому здається правим перед очима його; бо ви ще не вийшли до впокою і до насліддя, що дасть вам Єгова, Бог ваш.” (5 Мойс. 12:8, 9, НВ) Встановлення видимого царства над Ізраїлем значило нові розпорядження для них, з більше особлившими інструкціями даними їм і більше вимог зробленими для них. Це значило стиснення національної орґанізації, їх відчуття правлючої сили і авторітету.
24. Яка була ситуація між христіянами перед 1914 роком, і тепер кого ми маємо над нами?
24 Занім Царство було встановлене в руках прославленого Сина Давидового, Ісуса Христа, ситуація між вірними людьми Бога Єгови була дуже подібна, до тієї, що була між Ізраїльтянами перед отриманням їх Давидового царства: Христіяни були привикли робити те, що було добре в їх власних очах. Думаючи, що демократична система уряду яка існувала в Західних демократіях була найлучша для соборів бути зорґанізованими і оперованими, вони старались вмішати демократію з інституціями Святого Писання. З цього виринули ріжні приватні пояснення Писань і особисті предсказання будучности, і багато місцевого правління, партійність, боротьба і суперництво за офіціяльні позиції. Але тепер від 1914 року, а головно від зібрання людей Єгови по Світовій Війні І, ніхто з лоальних царстві Єгови не буде наслідувати того способу і чинити те, що є добре в очах людини. Тепер вже не так як за днів Ізраїльських суддів. Тепер є Цар над нами! Цей Цар “з ласки Божої” є вищий понад всі царі земні. Каже Бог Єгова: “І зроблю мого первородня, найвищим з царів землі.” (Пс. 89:27, АС; РС; АТ; Мо; Да) Він не є тільки номінальний голова, тільки національний символ, з примієром як дійсним володарем і конґресменом або парляментом як законодавчим тілом для Нього, щоб сказати йому, що є лєґальне і конституційне або ні. Він є Цар царів і Пан панів через декрет Єгови. Він є абсолютний монарх під Його Богом Єговою. Ради нашого життя ми мусимо поважати цей факт!
25. Чому тепер інакше з останком вірних Христіянів, як це було коли жидівський останок повернув з Вавилону?
25 Єгови теократія, Його універсальна суверенність, тепер функцінує при помочи царського володіння Його Сина, Ісуса Христа. “Призначені часи народів”, поганські часи, вже скінчилися, і політичні нації цього старого світу скоро тепер минаються в “часі кінця”. Від закінчення Світової Війни І в 1918 р., останок вірних Христіянів повернув до почитання Єгови в Його духовій святині. Тепер, однак, є дещо інакше від коли останок жидівських поклонників повернули із Вавилону в часі Зорубабелі за дозволом і наказом перського імператора Кира. В тому часі “призначені часи народів” заледви зачались і тільки скінчили 70 із 2,520 років, які мали продовжатися, і ново народжений нарід Ізраїля залежав від Перської світової сили. Але тепер Єгова підніс Більшого Кира, як це він пророкував, і цей Цар визволив Божих людей із вавилонського світу. (Іса. 44:28 до 45:13) Ми є задовжені небесному Царству і залежні від Більшого Кира, Ісуса Христа, котрий володіє між Його ворогами, поганськими силами котрих “призначений час” скінчився в 1914 р.
26. Від 1914 р., чи Божий Син має духове царство над його послідовниками, і чому ми не можемо діяти незалежно?
26 Отже тепер річ мається інакше з нами христіянами, як це було перед 1914 р. перед нашим увільненням від новочасного Вавилону. Перед тим і від апостольських днів це була правда відносно нас Христіян, що “Отець . . визволив нас від властей темряви і передав нас в царство Сина по його любові”. (Колос. 1:12, 13, НВ) Але тепер той Син Божої любови має більше ніж духове царство над Його власними послідовниками. Він був окоронований, щоб тепер правити між його ворогами в небі й на землі і поторощити на терміття народи в Армаґедоні і перебрати літеральну контролю над цілим світом. Йому дано право до землі і її правління. Він вводить в життя теократію, пристосовує Боже володіння, Єгови суверенність, на цій землі. Він є скорий докоритель, що є нетеократичне. Тож вважайте на нього в Армаґедоні! Ми не сміємо поводитись незалежно від Нього в реліґійних справах. Ми не можемо робити, що нам подобається. Ми мусимо бути теократичними в думці, ділі, почитанні і орґанізації, ставити Боже правління перед людським правлінням. Ми не сміємо відокремлюватись, жити поодинче, скручуватись під відвічальностями і обмеженнями орґанізації, противитися бути зорґанізованими, з Богом в горі а ми вдолині.
27. Що це Царство значить для Божих людей на землі, і чому ми не повинні бути сепаратистами тепер?
27 Якщо ми маємо віру в Царство, якщо ми в любові лоальні Божому помазаному Цареві, ми повинні радо сповняти Його інструкції і розпорядження через Його видиму теократичну орґанізацію. Царство значить стисла орґанізація з Божих людей на землі. Це є важливе, якщо ми маємо встояти супроти злучених сил ворога і перемогти цей світ. Ніхто не може йти самий. Тай Цар не піде з такою особою. Він йде з Його стадом, з Його зорґанізованими підданими. Якщо ми відмовимось орґанізаційної інструкції, якщо ми занехаємо збиратись разом, щоб оминути орґанізацію і її обліґації, то де ми підемо по Армаґедоні? Чи будуть там сепаратисти по Армаґедоні, що кожний зробить собі власне товариство і житиме як відлюдник в широкім світі, оминаючи людської стичності і воліє радше товаришити з звірями? Хто занехає зорґанізований собор з тих, що є призначені пережити Армаґедон значить, що такий ніколи не переживе Армаґедону в Новий Світ і його теократичну систему. Як й родина Ноя, ми мусимо тепер увійти в ковчег всі разом!
28. Що ми повинні робити про внутрішні труднощі між нами самими тепер, і чому?
28 Для нас бути зєдиненими стисло разом тепер в орґанізації, коли ми ще неперфектні і маємо наші самолюбні смаки або несмаки і стримління можуть виникнути тепер і труднощі на час. Коли ми стараємось показати умове відношення і духа Христового і жити з нашими братами в любові, тоді ми зможемо спростувати наші труднощі і держатися разом в одній спільній причині. Ми не вийшли із старого світу і його сварні тільки щоб поринути в сварні витворені між собою. Отже ми мусимо вчитися перемагати наші внутрі труднощі і спростовувати їх тепер. Лучше тепер ніж мати суперечку з такими річами між собою по Армаґедоні. Каже Павло: “Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гніві вашому. Ані давайте місця Дияволові.” (Ефес. 4:26, 27) Ми можемо гаразд сказати тепер: Нехай Армаґедон не приходить як злодій на тебе в злющім настрої, і в обуренні проти твого брата. Тепер треба шукати мира і гармонії з твоїм братом. Товариства Нового Світу Книжка, Біблія, поучає тебе як це робити.— Мат. 18:15—17.
СПІЛЬНА МОВА ТОВАРИСТВА
29. Чи ті що остануться живими будуть мати націоналістичні розподіли по Армаґедоні, і що станеться з їх мовою?
29 Зараз по битві Армаґедон, чи ті, що переживуть, будуть жити під націоналістичним урядом з розподіленими вірними, суперничими питаннями, гордими традиціями і старинною ненавистю і підозрінням? Ні, не по тім як Цар володітиме своїм жезлом проти обурених народів. Ті що остануть живі, це ті що тепер вийшли із цього світу і котрі піднеслися понад самолюбні річи вироблені “богом цього ладу”. Через якийсь час там будуть ріжномовні ґрупи. Але вони всі будуть одна теократична родина — як от тепер вони є “одно стадо, один пастир”. (Йоана 10:16) Там не буде нації, але всі будуть горожанами нового світу, під одним Царем. Це буде так як тепер є з Христовим тілом, “де нема Грека, ні Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.” (Колос. 3:11) Бог Єгова вже звернув до Його людей зі всіх народів “чисту мову”, і це буде одна мова, якою всі будуть говорити від самого початку нового світу, іменно, теократична правда Царства.
30. Яка конечна вимога тепер положена на нас навіть як це було поставлено на Ізраїлю, що був визволений з Вавилону?
30 Щоб продовжати у товаристві Нового Світу одна конечна вимога є, щоб ми говорили правду. Сатана Диявол є “отцем брехні”, і брехати це одна характеристика системи, котрої він є богом. (Йоана 8:44, НВ) Одна з наших великих змагань є, щоб позбутись брехні, яку ми наслідили будучи частю цього старого світу, а головно реліґійної брехні. По тім, як старинні Ізраїльтяни були визволені із могутнього Вавилону, приказ, який Бог Єгова вислав через Його пророка Захарію для їх добробуту, був цей: “Отже які вчинки вам чинити: Говоріте одно одному правду та й судіте по правді й задля спокою в воротях ваших. Не мисліть у вашому серці нічого лихого одно одному та й не любуйтесь у льживій присязі, це бо все я ненавиджу, говорить Єгова.” Через цю вірність до правди в розмові з твоїм ближнім, і в суді і виконанні вирішень безпосередно у міських воротях, і не присягаючи криво задля цілі, щоб ушкодити ближнього проти котрого ми плянуємо зло, місто Єрусалим мало бути назване “Місто правди”. (Захар. 8:16, 17, 3, АС) Апостол Павло бачив, що це було конечним для христіянів в його дні. По тім, як він заповів їм не ходити як світські народи в беззаконності їх ума, але одягнутись в нову персональність, він казав їм як це робити: “Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.”— Ефес. 4:25.
31. Що значить для нас ‘говорити правду’ сьогодні, і по наших вчинках, орґанізація буде знана як що?
31 Ця сама вимога відноситься до товариства Нового Світу сьогодні, котрого члени були визволені із фальшивого, гіпокритичного старого світу. Ми, також, мусимо наполягати, щоб говорити правду. Це значить, ми мусимо позбутись старого світу брехнів і не практикувати фальшивства задля якої небудь самолюбної причини. Це значить, що ми мусимо увільнитись від брехнів фальшивої реліґії, яка богохулить Боже імя і викривляти його наміри і спосіб спасення, і що провадить до знищення в Армаґедоні. “Правда визволить вас,” сказав Ісус, і ту правду ми знаходимо в Божому Слові. Це та правда, що ми мусимо говорити одні до других в товаристві Нового Світу будувати один другого в нашій найсвятійшій вірі. (Юди 20) Це є правда, що ми повинні проповідувати широко поза товариством Нового Світу, щоб інші голодні правди і справедливості могли ввійти в те товариство і були насичені і визволені. Цього головно потрібно в краях де малі суспільности стали членами товариства Нового Світу сто процент. Вони не сміють відокремлювати себе втішатись правдою і миром для себе, оминаючи труднощі робити свідоцтва. Щоб уникнути зростаюче самолюбство, вони мусять вийти і проповідувати тим, що ще у неволі блуду і також піддержувати розповсюднення правди через інших. При помочи такого упертого говорення теократичних правд нашим ближнім далеким і близьким, товариство Нового Світу буде направду знане як орґанізація правди.
32, 33. (а) Як Єгова привернув суддів і радних так як на початку? (б) Яку угоду Єгова заключив з Ізраїлем в Моаб, і що Мойсей тоді напоминав їх робити?
32 Пророкуючи про чудовий день привернення людей Єгови до теократичного способу орґанізації і активности, Ісаїя висловив оцю обітницю Єгови: “І поставлю в тебе суддів, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тоді славитимуть тебе городом правди, столицею вірною.” (Іса. 1:26) Окоронувавши свого Царя як нашого Суддю і “Чудового Порадника”, Бог Єгова привернув стан річей як це було за часів, коли Ісус Христос був видимо присутний на землі в тілі, і тепер ми втішаємось порадами Божого відкритого Слова, як ніколи перед тим. Це є наш обовязок доказати себе вірним товариством, лоальним представником Божого небесного Єрусалиму, “вірного города” вгорі. Тепер ми стоїмо в позиції як ті Ізраїльтяни в пустині на рівнині Моаб вкоротці перед переходом Ріки Йордан в Обітувану Землю. Мойсей, знаючи, що він мав вмерти за пару місяців, зібрав Ізраїльтянів і повторив їм Закон угоду, яку Єгова зробив з ними на Горі Гореб в Арабії, разом із змінами, що мали увійти в силу під новими обставинами в Обітуваній Землі.
33 При закінченні Мойсейового повторення теократичного закону в Моаб землі, ми читаємо: “Це слова завіту, що Єгова заповідав Мойсейові вчинити з синами Ізраїля, в Моабській землі, окрім завіту, що вчинив з ними на Гореб горі.” (5 Мойс. 29:1, НВ) Це називалась “угода вірності”, але в дійсності це була угода з повтореного закону із перегляненням угоди на Горебі й пристосування її до розпорядку, який мав увійти в чин в Обітуваній Землі. Отже в книжках Біблії, що містить це повторення закону, є книжка названа як Второзаконня. Вона підтверджувала і скриплювала закон угоду, яку дано народові Ізраїльському на Горебі або Горі Синай. Це було потім, що Мойсей напоминав Ізраїля бути вірними до цієї угоди, беручи небеса й землю за свідків проти них, поставивши перед них життя і смерть, благословення й прокляття. Вони повинні були вибирати життя через вірне дотримання угоди, щоб могли жити в божественній ласці і благословенні.
34. Як ми маємо теократичний закон і вимоги Єгови дані нам тепер, і чому це під теперішними обставинами, що ми мусимо вибирати напрям життя?
34 Сьогодні, від часу нашого визволення з модерного Вавилону в 1919 році і перед нашим входом в новий світ по Армаґедоні, ми маємо теократичний закон Єгови і вимоги положені для нас як ніколи перед тим в христіянській історії. Ціла Біблія є отворена. Це є робота Єгови Більшого Мойсея, Ісуса Христа. Нас навчають про вимоги товариства Нового Світу, щоб ми знали як вибирати напрям життя і триматись життя в Божій ласці і благословенні тепер; це може бути, що ми навіть будемо схоронені через Армаґедон в новий світ при його початку. Таке вирішення ми мусимо зробити тепер, у світлі відкритого теократичного закону. Це тепер, що ми маємо зустрінути ці теократичні вимоги, тепер в цім “часі кінця”, а не зараз по Армаґедоні. По тій війні там не буде поганських суддів, щоб окружали нас, як це вони робили Ізраїльтянам по смерти Мойсея і коли перейшли Йордан в Обітувану Землю. Ні, в новому світі не буде поганів і фальшивих реліґійних сусідів пережитих Армаґедон, щоб обступили нас і спокушували нас до почитання їх фальшивих богів і офірували їх дітей для нас в подружжя з умовою, щоб ми віддали наші їм і так зробити ліґу і союз для нашої небезпеки. Це тепер ми мусимо суперничити з такими річами. Тому то Більший Мойсей повторив і розширив Божий закон і вимоги для нас.
35. До чого наша вірність тепер під несприятливістю допровадить, і до якого діла Більший Мойсей заохочує нас?
35 Тепер ми мусимо рішатись затримати непорочність і бути вірними теократії, щоб доказати нашу гідність надходячого світу єдиного правдивого Бога. Якщо будемо твердо стояти під несприятливістю в цім ворожім старім світі, то це допровадить нас бути вірними серед нерозломним духовим і матеріяльним добробутом без спокуси Диявола і його грішного самолюбного світу. Тепер є сприятливий час для нас як членів товариства Нового Світу рішати наш кінцевий вибір між двома напрями, що Більший Мойсей поставив перед нами. Він то пильно радить нам: “Вибирайте життя, щоб жити на світі тобі і твому насінню, люблячи Єгову твого Бога, слухаючи голосу його і прихиляючись до його: він бо життя твоє і довголіттє твоє.”— 5 Мойс. 30:19, 20, НВ.
ЧАС ЖАЛОБИ ПРОМИНУВ
36. Чому нам не сумувати зі світом? Замість того, яка тепер є нагода для нас робити?
36 Через звернення наших очей всегда наперед до нового світу що проясняє нам наш обрій, це поможе нам триматись нашої постанови осягнути життя в новім світі, який ми представляємо як товариство. Сьогодні вмираючий світ стогне від свого терпіння, його втрати, його незадоволення, але він не сумує в благородний спосіб, що приносить навернення до спасення. Немає нічого в світі, що ми полишили і від котрого Всемогучий Бог виратував нас, за чим би жалувати. Ми не сміємо брати світський умовий напрям і оцінення річей. Мати участь зі світом в його самолюбнім смутку це не є здорово для нас: “Смуток світа приносить смерть.” (2 Корин. 7:9, 10, НВ) Як поодинокі особи, ми були грішниками в минувшині. Ми робили помилки і переступали Божий закон а то й спротивлялись йому і переслідували його людей. Навіть останок його послідовників з небесного Царства хибили в минулих часах і були винні злочинства, недостачей і невдачей протягом Світової Війни І, і Єгова був гнівався на них і позволив їм терпіти у вавилонській неволі в цім світі. Але чому сумувати далі над мертвою минувшістю? Бог тепер визволив свого останка і з ними також “велику громаду”, що люблять правду і справедливість і він сформував їх в товариство Нового Світу. Смуток що провадив до покаяння, і покаяння, що провадить до визволення, тепер річи минувшини. Тепер прийшла оказія для нас, не сумувати більше надто для нашого знеохочення, але радуватись в теперішнім спасенні, яким ми втішаємось з милосерддя Єгови.
37. Чому Бог Єгова радісний в теперішнім часі, і чому ми повинні радуватись із ним?
37 Смуток і туга і жалоба ослаблює, а радість зміцняє. Єгова наш Бог втішається в теперішнім часі. Його Царство через Його любого Сина Ісуса Христа зачалось; його довго-незносимі вороги, Сатана і демони, були скинуті із неба в долину на землю; він увільнив його людей від рабства до цього світу і зробив їх товариством вістників Царства; і тепер велика війна за виправдання його універсальної суверенності раз на всі часи приходить ближче, з певною побідою. Ми повинні залишити всякий смуток самозаглиблення й міркування про самих себе а думати про те, що Бог зробить, і буде робити, для його невянучої слави і благословення його вірних людей. Чому нам сумувати з Божими ворогами, цього світу? Чому Єгови люди мали б бути сумні коли він радіє, переливаючись праведною радістю? Його Син присутний як радісний Жених, і “весілля Агнця” наближається до сповнення. (Одкр. 19:7) Єгова збирає всі річи в небі й на землі разом в одно під його суверенність. Ми знаходимось в позатипічнім празнику старинного теократичного свята, свята жнив річної праці, найбільше радісне свято цілого року. Геть же, із непотрібним сумуванням і жалем над минулим! Це час радіти з Єговою як Його товариші і любителі мовою Неємії, “радість Єгови — твоя сила.”— Неємії 8:10, АС.
38. Як ми набули вічну радість і веселість, і чому теперішне терпіння не робить ріжниці?
38 Товариство Нового Світу повинно бути найбільш радісними і оптимістичними людьми на лицій землі. Вічнотриваюча радість є над нашими головами в знанні, що царство оправдання Єгови є тут на всякий час і ми є його вістниками. Прийшовши в товариство Нового Світу, ми набули втіху і радість, а смуток і воздихання проминуло геть, помимо того, що і переслідування ми мусимо терпіти міжнародно на малу хвилину. Ми числимо це за честь терпіти за Його імя.— Ісаїї 35:10.