Заслуга викупу Ісуса Христа

“Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе на рівний викуп за всякі роди людей.”— 1 Тим. 2:5, 6, НВ, заввага.

1. Як Ісус Христос стоїть самітний в історії світу?

ІСУС ХРИСТОС з Назарет піднісся від уродження в яслах до позиції дуже важливої для роду людського. Жадна інша особа від сотворення Адама не зробила такого нестертого вражіння на сторінках історії, ані ніяка інша особа не була так універсально предметом суперечки. Безчисленні інші люди пішли в смерть, як мученики за справи, які вони вважали за гідні їх повної присвяти, але в жадному случаї не було призначено таким мукам роль спасителя. Ісус Христос стоїть самий у світовій історії, як Той, що його смерть сказано уздібнила Його діяти як Відкупителя роду людського. Так не порівнана є Його позиція, що присвячені ученики його були змушені сказати: “І нема ні в кому другому спасення, бо й нема іншого імя під небом, даного людям, щоб ним спастись нам.” (Діян. 4:12) Аджеж ніякій смерті жадного іншого чоловіка не приписано такого спасення.

2, 3. Які протилежні погляди є відносно нього, що підгадують які важливі питання?

² Проте, всупереч розповсюдненого визнання в Христіянстві, що Ісус Христос є Відкупителем впавшого роду людського, є велике непорозуміння відносно ролі, яку він відограває в намірах Всемогучого Бога. Навіть між тими, що вдають що вірять в нього, в дійсності є страшна неймовірність у заслуги Його життя даного як викуп. Є знов міліони котрі, хоч признають його визначність в жидівській історії, не приписують нічого надзвичайного його життю або смерті поза його віддання певним принципам, які він вважав за добрі. Одначе, в протилежності, навіть занім Христос появився, “інші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресення одержати” через старинні обітування Божі, що він пішле “насіння”, що дасть вічне звільнення від гріха й смерті.— Жид. 11:35; Мат. 20:28; 2 Тим. 2:8—10, НВ.

³ На підставі того, що Біблія навчає, яка є позиція Ісуса Христа у Єгови чудовім розпорядженні річей для установлення цілком нового світу? Чи його уважати тільки як казкову фіґуру з благородними діями, котрий дав нам знаменитий приклад морального життя? Або чи нам глядіти на нього, як на Того, що виляв свою життякров у пожертві, щоб викупити через жертву права до життя, які Адам стратив через бунт, і так уможливити людям остаточно жити віковічно? Правдива відповідь на ці питання є дуже важна для живучої людини сьогодні.

4. Як появлення Христа ріжнилось від всякого іншого чоловіка?

⁴ Воно важливо розуміти, що Ісус Христос не зявився нагло на сцені людства і проголосив себе спасителем. Він не тільки був чоловіком надзвичайно обдарований умовою видатністю, який зробив нарис у цивілізації через свою енерґічну активність, як це інші люди зробили з відмінними степенями успіху від часу до часу. Направду, Ні! Радше, Його появлення було дивно відмінне, і многі століття наперед було предсказане, Люди з благороднім вирозумінням виглядали появлення його як спасителя роду людського задля обітування, яке Єгова дав в Едені відносно приходу “насіння” праведності.— 1 Мойс. 3:15; Галат 3:19, НВ.

5. Які обітування Авраамові випроваджено на вид тут?

⁵ Приближно 1,900 років перед народженням Христа, Єгова присягою підтвердив своє обітування Авраамові відносно цього Спасителя, кажучи: “І благословляться в потомстві твойому всі народи землі, тим що послухав голосу мого.” (1 Мойс. 22:18) Авраам і інші вірні мужі старинніх днів виглядали цього “насіння” і тужили за благословеннями, які мали прийти через нього. Апостол Павло усуває всякий сумнів щодо тотожності того “насіння”, коли він каже: “Авраамові ж виречено обітування і насіння його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а як про одно: І насінню твоєму, що є Христос.”— Галат 3:16.

6. Слова Мойсея і обітування Давидові показують що відносно Христа?

⁶ Більше як три сотки років після Авраамових днів, Мойсей говорив до Ізраїля про цього самого спасителя, кажучи, що хто не послухає його не буде жити. (5 Мойс. 18:19; 4 Мойс. 23:29) Петро визнає цей історичний факт, що Мойсей предсказав про прихід спаса, Христа, кажучи: “Мойсей бо до отців промовив: ‘Що Єгова Бог підійме пророка вам з між ваших братів, як мене. Цього слухайте у всьому, що казатиме вам. Всяка бо душа, що не буде коритись тому Пророкові буде цілком вигублена з поміж людей.” (Діян. 3:22, 23, НВ) Давид був прямим потомком від Авраама, і про нього Єгова повторив обітування відносно спасителя яких шість соток років перед Христовим появленням. “Ось надходить час говорить Єгова, що я піднесу Давидові пагонця праведного — цей чинитиме суд і справедливість на землі.”— Ерем. 23:5; 33:15, АС.

7. Які інші пророцтва були написані про Ісуса Христа, і на якій піставі всі пророки погоджувалися?

⁷ Приближно 150 років занім Еремія написав повищі слова у святій Книзі, пророк Ісаїя, знаючи дуже добре, що Відкупитель мав прийти через Авраама і з Давидової лінії, під натхненням написав: “Бо хлопятко народилось нам — син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. Царству його й миру його не буде гряниць: на Давидовім престолі й царстві він сяде, щоб його утвердити й укріпити судом справедливим від тепер по віки.” (Іса. 9:6, 7) Вефлеєм був предсказаний як місце його уродження. (Мих. 5:2) В дійсності, всі пророки погоджувались, що Відкупитель мав появитись на людській сцені; “про Цього всі пророки свідкують, що всякий, хто вірує в Нього, відпущення гріхів прийме через імя Його.”— Діян. 10:43.

8. Які піддержуючі факти указують, що Йоан не помилявся в пізнанні Ісуса?

⁸ Пророк Ісаїя наперед предсказав чудові подробиці відносно Ісуса Христа, іменно, що він буде зненавиджений, відкинений, будучи чоловіком скорботи і зазнавший смутку; що життя буде пожертвоване за гріхи многих, що він буде заступатись за людство, що коли він був гонений і битий, він не відчинив уст своїм щоб нарікати, але підкорявся своїм терпінням як агнець, якого ведуть на зарізь. Тим то не дивно, що Йоан Хреститель, коли бачив Ісуса надходячого, голосно кликнув: “Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світа!” (Йоана 1:29; Іса. 53:3—9) Що Йоан акуратно пізнав Ісуса як Відкупителя, то це запевняє писання, що ангел проголосив трицять років попередньо, коли те сильне духове сотворіння сказало: “Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. Бо народивсь вам сьогодні Спас, що є Христос Господь, у городі Давидовому.” (Луки 2:10, 11) Нема найменшого сумніву що Ісус Христос не був само-проголошеним спасителем, але прийшов у сповнення обітниці зробленої Богом многі століття перед тим.

9. Як апостоли підтверджували правду, що Ісус був післаний?

⁹ Апостол Йоан підтверджує цей погляд прямою заявою, що це був Бог, котрий післав Ісуса: “Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен віруючий в Него, не погиб, а мав життя вічне.” (Йоана 3:16) Отже Ісус не був звичайним смертельником, котрого Єгова вибрав, щоб дати викуп, але як той, що прямо прийшов з Божого небесного царства для спеціяльної цілі, оправдити імя Отця і дати викуп. Ісусове передлюдське існування тягнеться назад нім рід людський а навіть сама земля почала існувати. (Йоана 1:1—3; Прип. 8:22—26) Його ученики оціняли велике вираження любови Єговою що післав свойого Сина. Вони знали, що Ісус Христос не був собі звичайний чоловік, як вони самі, і вони не вагались проголошувати це. (Мат. 16:16) “У цьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного в світ післав, щоб ми жили через Нього. . . . А ми виділи й свідкуємо, що Отець післав Сина, Спасителя світа.”— 1 Йоана 4:9, 14, НВ.

10. Як фальшиві заключення деяких реліґіоністів провадили їх у блуд відносно Христа?

¹⁰ Але є деякі реліґійні люди, котрі заперечують, що Ісус був Божим Сином і прийшов в тілі тім, що Єгова чудотворно переніс його в утробу жидівської діви Марії. Замість того, вони вчать теорію про утілення, кажуть, що Ісус був дійсно Богом, котрий одягнув своє духове тіло у мясне покриття, як от ангели роблять це, коли являлись Авраамові, Лотові і іншим. (1 Мойс. 18:1, 2; 19:1; Суд. 13:9—11, 16) Трітеїсти загрязли в таке саме фальшиве думання, бож вони вірують, що Бог і Христос є одно і те саме. Ця помилкова доктрина заставляє їх до ще інших ложних заключень. Наприклад, на підставі цієї теорії муситься припускати, що Ісусове втомлення й терпіння були тільки удавані, бож жадне духове сотворіння не може втомитися ані терпіти. Це мусить довести до заключення, що його молитви були тільки вдавані, бож він молився тільки до себе, і робив це тільки ради глибокої імпресії, щоб її зробити на своїх учениках і інших. (Івана 17) Йдучи дальше цією помилковою дорогою, муситься заключити, на підставі первісного сказання, що Христова смерть була тільки позірною смертю, бож Бог, будучи безсмертним, не може в дійсності вмерти; отже виходить, що там не було дійсної смерті й пролиття крови, як викуп за рід людський!

11, 12. Які інші погляди мають реліґійні провідники?

¹¹ Близько споріднене до цього небезпечного розсудку є заключення тих, що вірять у “моральний вплив теорії.” Вони вірять, що єдина місія Христа була, щоб обявити любов Божу у спосіб так порушуючий, щоби розтопити серця й заставити людей забути гріх. (Теольоґія Двадцятого Століття, р. 261) “Точно сказати” кажуть вони, “смерть Христова не була конечна для спасення роду людського.”

¹² Воно й не дивно, що дуже звичайний реліґійний провідник сказав відносно викупу: “Аджеж, що я не вірую в непорочне народження, ані в ту старомодню заступну доктрину Примирення; і я не знаю про жадного розумного христіянського міністра, що вірує. Клопіт із цими фундаменталістами є, що хіба людина погоджується з їх установленними доктринами, то вона не може вірити в глибокі, тверді, і віковічні правди христіянської євангелиї, що переміняє людське життя, і є єдиною надією, що Христос є спасенням цього світу.”a Заключені в цій клясі є люди, що висмівають смерть Ісуса Христа, як конечну для постачання викупу, бо кажуть вони, що це вимагає мордерства, щоб сповнити волю Божу.

13. Як їх невірство у викуп показане, і ставить їх в клясі описаній Петром?

¹³ Отже ми знаходимо реліґійних людей, і то провідників, котрі дійсно заперечують заслуги викупу Ісуса Христа. Так, вони говорять про “віковічні правди христіянської євангелиї,” але в їх очах принципи, що містяться в Десять Заповідях плюс нові заповіді які Христос навчав, щоб любити Бога, і любити ближнього щоб і вмерти за нього — оці річи “що перетворюють людей життя, і є єдиною надією Христового спасення в цім світі.” По їх словах і ділах вони не вірять, що життя Ісуса Христа, пожертвоване на смерть, дійсно послужило, щоб відчинити дорогу для людей, щоб відзиськати назад перфектне тіло і єдність з Богом, яку Адам перше в тратив через свій гріх і бунт. Вони, в дійсності відреклися Христа як свого відкупителя і спасителя, і не вірять, що ціна його пролитої крови була ціною заплаченою Богу, щоб набути назад для роду людського право до життя, яке вони втратили через Адама. Вдаючи, що вони є слугами Божими, але в дійсності вони є фальшивими навчителями. Як влучно Петро описав їх: “Як і між вами будуть лжеучителі, котрі введуть єресь погибелі, і відцуравшись викупившого їх Владики, і приведуть на себе скору погибель.”— 2 Петра 2:1; 1 Корин. 1:18, НВ.

14. Як чесні люди мусять оціняти повну суцільність правди?

¹⁴ Кожна особа, що інтересується життям, мусить оціняти вповні суцільність, якими святі Писання є переповнені і виразно і певно навчають, що тільки через заслугу жертви Ісуса Христа може хтонебудь отримати спасення. Тимбільше, кожний, що осягне спасення, мусить зустрінути условини викупу і так стати уздібненим згідно з Божими вимогами. У кінцевій аналізі, людські фільософії і все світове знання і людське розумування, які вони можуть застосувати проти Писання, не поможе нічого. Слово Боже певне, стійке, сполягливе, як походяче від того, котрий має всяке знання і котрий посідає всю силу, на піддержку свого Слова і сповнити його. Властиво ми йдемо до нього за поясненням позиції Його Сина в божественнім намірі, як це відноситься до спасення роду людського.

15. “Викупити” значить що, і чому ввесь рід людський потребує його?

¹⁵ “Викуп” значить “видкупити від невільництва, рабства, кари або щось подібного, через заплачення ціни; викупити з неволі; визволити, як від гріха, його кари, або подібно; бути Відкупителем.” (Вебстера Новий Міжнародний Словар, 2-ге Видання) Що рід людський від Едену був у неволі гріха і його кари, смерті, то це факт. “Ось бо я в беззаконню родився, і в грісі почала мене мати моя,” сказав Давид. (Пс. 51:5) Це визнання неволі стосується не тільки до самого Давида, бож Павло признав це за правду відносно цілого роду людського, коли він сказав, “Тим же то, як через одного чоловіка гріх у світ увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла тому, що всі згрішили.” (Рим. 5:12, НВ) Весь рід людський був і є в неволі, рабстві, котрого наслідок є смерть, і потребує Відкупителя, щоб він визволив, якщо повна свобода Едену в його перфектності має бути здійснена знову.— Жид. 2:15.

16. На яких обставинах може чоловік вирятуватись із гріха кари смерти?

¹⁶ Смерть прийшла на чоловіка справедливо, через операцію справедливих і звершених законів Єгови. Це не сталося через несправедливість зі сторони Божої, бо самий чоловік стягнув це рабство на себе, з його карою смерти. Згідно зі справедливістю, Бог міг був дозволити смерті панувати над людьми через всю будучність, але Його велика чеснота любов і милосердя порушили Його постачити вихід для людей, котрі нахилені до праведності. Будучи милосердним, Єгова не міг знехтувати або зіґнорувати справедливий засуд на смерть, котра увійшла в чоловіка. “Життя за життя. Око за око, зуб за зуба, рука за руку, ногу за ногу.”— це висказує терміни і принципи якими Бог все кермувався. (2 Мойс. 21:23, 24, АС) Отже це, що Єгова призначив як кару за людський гріх, іменно, смерть, можна було знести тільки через заплату або рівною ціною. Якщо хтось знайшовся б готовий і відповідний дати заплату цього викупу, і цим сповнити справедливий закон Єгови, тоді Його милосердя могло діяти взгядом роду людського. Ісус Христос був охочий і відповідний відкупити чоловіка з його неволі.

17. Як Божа велика любов показана відносно цього?

¹⁷ Це була любов Єгови і милосердя, що поручили Христа постачати заплату за викуп, як це ясно показано в Йоана 3:16: “Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життя вічне.” Це діло започаткував Бог, всуспіль із добровільністю Його Сина, щоби зустрінути вимоги справедливості в заплаченні викупу. “У цьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у світ післав, щоб ми жили через Нього. У цьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблагання за гріхи ваші.” (1 Йоана 4:9, 10) Ісус Христос охоче заплатив ціну викупу, із любови до Єгови і до впавшого чоловіка.

18. Чи вимоги викупу були нові для Бога?

¹⁸ Це не було ніщо нове для Єгови вимагати викупної заплати. Він наслідував ті самі основні принципи, які Він впровадив в Ізраїлі як Відкупитель того народу. Він сказав про себе: “Я Єгова твій Бог, святий Ізраїлів — спаситель твій; я оддав Египет у викуп за тебе, Етиопію й Сабу. Дорогий в очу ти в мене, многоцінний і любий мені; то ж я віддам других людей за тебе, й — народи за життя твоє.” (Іса. 43:3, 4, АС) Установи закон угоди, дані Ізраїлеві, постачали заплату як викуп за життя за певні переступи. Податок від голови пів шекля за кожного Єврея було присуджено як викуп, щоб умилостивити за їх життя. (2 Мойс. 21:28—32; 30:12—16) Щорічні пожертви тельця і ягня за гріхи людей служило як примирення або викуп, який Єгова признав і приймав.— 3 Мойс. 4:1—35; 5:1—19; 16:1—31; Прип. 21:18.

19. Як це, що ціна викупу є трудною річчю?

¹⁹ В случаї чоловіка, викуп, якого Бог вимагав за привервення до перфектності і вічного життя, не міг бути заплачений сріблом, золотом або іншими дорогоцінними річами, ані через пролиття крови звірять, бож ті ціни не рівнались совершенному житті, яке Адам втратив для цілого роду людського. (1 Петр. 1:18, 19) До всіх народів: “слухайте всі народи; почуйте всі люди на землі, сини людські, як і сини мужів — старших, разом багаті і вбогі.” Пс. 49 вказує, що чоловік ніколи не може дати Богу викупу за своє життя, “бо викуп за їх життя є дорогоцінний, а він занепав на все.” Отже виходить, що хіба Єгова постарається про средство заплатити як рівнобіжний викуп, інакше ніколи не буде рятунку від гріха й смерті. Бог зробив цю провізію тим, що дав свому єдинородному Синові привилей положити людське життя в жертву.— Галат 4:4, 5.

20. Який був Христів напрям відносно цієї пожертви положеної перед Нього?

²⁰ Єгова не мусів силувати свого Сина в цей стан пожертви, але Ісус добровільно пішов нею, коли Він зрозумів, що це була воля Його Отця. Каже Павло про нього, “Котрий, бувши в образі Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобині чоловічому, і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухянним аж до смерти, смерти на дереві терпінь.” (Филип. 2:6—8, НВ) Ісус самий підтвердив свою охоту положити своє життя в жертву, кажучи, “За те Отець мене любить, що я кладу душу [життя] мою, щоб знов прийняти її. Ніхто не бере її від мене, а я кладу її від себе.” (Йоана 10:17) Як жертвуючий Агнець Божий, Ісус Христос, йшов постійно, охочо і не викрутасами до своєї пожертви на дереві терпінь, з повним оціненням своєї спроможності дати викуп за віруючих з роду людського.— Іса. 53:7.

21. Як Єгова з своєї ласки дав основи на вірування в викуп Ісуса Христа?

²¹ Це безсумніву було в далекім часі перед Його чудотворним приходом на землю, що Ісус в своїм передлюдськім існуванні висказав свою охоту постачити викуп. Воно мусіло бути так, бож через Авраама, довго перед земним приходом Ісуса, Єгова зобразив як Він дасть свого Сина в жертву, і як той Син з його власної доброї волі положить своє життя. (1 Мойс. 22:1—19) Зараз після цього пророчого зображення через Авраама, Єгова зробив обітування, що в “твоїм насінні благословляться всі роди землі,” котрим то “насінням”, Павло відзначає, був Христос Цим Бог показав, як у призначенім часі від Авраамових днів, його власний олюблений Син прийде, щоб зробити велику пожертву. В Його написанім Слові Єгова положив основи, щоб схилені до праведності люди могли покладати свою надію на цю велику подію і на висказані благословення яке воно отворить для них. Певні записки були установлені через котрі б люди могли пізнати єдиний даний викуп за них. (Прип. 8:22—36; Йоана 8:58) Велике увільнення тепер можна бачити, але воно напевно прийде через викуп Ісуса Христа.

[Примітка]