Воскресення Дає Силу Нашій Надії
1. (а) В який спосіб світ тримає людей на дорозі до знищення? (б) Як люди можуть оминути страх смерті?
В ЦІЙ битві, щоб затримати невинність, людині не є легко йти супроти доріг й думання цього старого світу. Це є далеко від боягузів шляху хоч світ може вживати це фальшиве оскарження відносно христіянів, щоб залякати й присилувати їх в паралель його божевільного бігу до знищення. Замість любови і розсудку, цей світ грає на слабких хвилюваннях упавшого чоловіка. Він вживає нагайки страху, або гордості, або самолюбства. Мало людей на землі може встояти проти цього. Через цю причину диктатори можуть затримати цілі народи в підданстві, бо люди бояться затримати олюблені принципи праведності через висказання або отверто стати за ними. Їх мовчанням вони пасивно одобрують, ради їх власної безпеки, безбожницькі, тотальні міри їх урядів і стягають на себе під суспільне прокляття з лукавим народом. Страх перед смертю для себе або членів їх родини стається їх терором. Біблія описує Диявола, великого сторожа неволі, що він контролює “всіх тих, котрі задля боязні були віддані невільництву протягом цілого їх життя.” (Жид. 2:15, НВ) Коли б люди мали знання правди про воскресення, вони були б вільні від страху. Та ради життя або смерті це знання є конечне. Без такого вирозуміння і віри христіянин не може затримати невинність.
2. Як знання про воскресення зміцнило невинність Ісуса?
2 Для Ісуса, в часі затримання його невинності на землі під великим напором від Диявола і його світу, надія на воскресення була підкріпляючою силою. Коли він терпів аж до смерті на дереві терпінь, він був дуже скріплений затримати незламану невинність до його Отця задля цієї віри й надії. Написано про Нього: “Ще ж і тіло моє оселиться в надії: бо не зоставиш душі моєї в Гадесі.” (Діян. 2:26, 27, НВ) Ісус знав, що Бог не забуде його, і не полишись його існування або “душі,” стерту в гробі.
3. Які інші зразки показують конечність знання і віри у воскресення?
3 Так і Авраам був скріплений перейти ту спробу в пожертві своєго сина Ісаака; Йов, щоб видержати напруження терпіння і втрату всего окрім життя, і велика тьма вірних свідків старинніх, щоб видержали “муки за те, що не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресення одержати.” (Жид. 11:35, НВ) Апостоли були сповнені “живою надією” фактом про Ісусове воскресення і запевнення, яке воно дало їм, і силу і інтузіязм до їх проповідування, якого жадне переслідування не могло загасити. Це помогло їм побідити аж до смерті і запевнити собі воскресення.— Филип. 3:10, 11; 1 Петр. 1:3; 3:21.
ДУША, ДУХ І ПРОПАМЯТНІ ГРОБИ
4. Покажи, що воскресення не складається із злучення тіла із “безсмертною душею.”
4 Ми хочемо бути певні, що ми будемо гідні воскресення, що Бог буде памятати нас і виконає сильні чуда для нашої користі. Зрозуміння цих принципів на котрих воно спочиває поможе вам. “Воскресення” є перетлумачене з грецького слова анастасіс, що літерально значить “устате знову.” Що це воно, що устане знову до життя у воскресенні? Це чоловік, персональність, та сама особа, котра пішла у смерть. Це не тіло привернено назад, вміщене з “безсмертною душею,” що ніби була в голубнику в небі або десь інде. Бо ж це не тільки тіло вмирає, але особа, душа котра живе, дихає, посідає розум людський. Коли особа вмирає, душа вмирає. Біблія в 4 Мойсеєва 6:6, 7 (НВ) каже: “ [Назорей] до жадного трупа не приступити ме. Задля батька свого або матері своєї, . . . нехай не опоганює себе.” Душа не є щось відлученого від тіла і йде до неба. Навіть про Ісуса сказано було: “Бо не зоставиш душі моєї в Гадесі.” (Діян. 2:27, НВ) Ісусова душа не була в небесах або раї. Вона була в гадесі, в гробі, і звідти Бог підніс її.
5. Що це значить Екклезияста 12:7: “А дух вернеться до Бога котрий дав його”?
5 Це правда, що Біблія каже: “А дух вернеться до Бога, що дав його.” (Еккл. 12:7) Але завважте, що це дух, а не душа. Апостол показує, що є ріжниця між двома, коли він говорить про Боже Слово, що зможе просякнути “до розділення душу й духа.” (Жид. 4:12) “Дух” тут значить принцип життя, сила життя. Що він повертає до Бога значить, що Бог знає-як і має силу відтворити ту особу знову до життя і ця сила замешкує в Божих руках. Як от многоскладна машина може поламатися й потребує обслуги її винахідника й конструктора, щоб направити або відбудувати її, і ніхто інший не знає як й не може направити або відбудувати ту машину і пустити її в рух знову.
6. На яких основах Бог судить чи померший гідний воскресення або ні?
6 Ісус показав які основи є на яких Бог робить свої вирішення хто отримає воскресення. Він каже: “Всі ті, що в памятних гробах почують голос його, і повиходять.” (Йоана 5:28, 29, НВ) Ті що в памяті Божій, котрі перед смертю мали нахил до любови, до правдивості і справедливості, або лєґальне право під Божим провидінням родинної заслуги, вони є ті, котрих Бог приведе назад через воскресення. Ми можемо зобразити це в інший спосіб: Бог має записки або відбиток життєвої форми, котрий то відбиток йде під його суд чи дати цій особі або персональності право до воскресення. Не те, що хтось самий заслугує на воскресення. Ні, але в Божім милосерді й через розпорядок жертви викупу його Сина він судить тих, котрі достойні воскресення.
НАШ ЖИТТЄВИЙ ЗРАЗОК
7. Які чинники формують наш життєвий взірець, як посвячених христіянів?
7 Що ж це є, що приведе кого небудь із нас в ту щасливу позицію? Маючи віру в Бога Єгову і в кров його Сина Ісуса Христа, і посвятившися йому, ми мусимо становити властивий взірець життя, будуючи на цій основі. Застановімся, які чинники роблять нашу персональність або особисте життя, яким ми є, взірець життя, який ми показуємо. Наш взірець життя є вилитий через чотири річи: (1) Наші насліджені риси. Через майже безграничну комбінацію в насіннях механізму в часі почаття, дитина унасліджує певні умові чесноти, риси, схильності й таланти, які звичайно відбиваються до значного степення в чеснотах його родичів. Для цієї причини дитина коли родиться посідає деякий степень взірця життя. Їі ум має певні “круглообіги” вже дещо сформовані, опріч натурального інстиктивного почуття такі риси, як от почуття ссати молоко її мами. Бог, знаючи ці комбінації в дитині, може сказати який нахил її буде, і як за сильна вона є, щоб встояти або підкорятися пізніщому оточенню. (2) Оточення, яке включає досвіди котрі прейшли протягом життя. (3) Наша власна воля або вибір як вільний моральний чинник. (4) Вплив Божого святого духа і його Слова й орґанізації.
8, 9. (а) Окресли напрям який запевняє христіянинові воскресення? (б) Який є вислід такого напряму?
8 І з цього ми можемо бачити, що особа може мати певний нахил від її уродження. Її ранні нахили і родителів навчення можуть пожвавити або запустити їх. Звідси повстає важливість правдивого оточення, вивчення і дисципліни для дитини. Опісля приходить час, коли вона вживає свою власну волю і вибирає напрям доброго або лихого поступовання. Чи може вона взяти напрям доброго зовсім в її власній силі? Ні, бо будучи незвершеним потомком грішного Адама, оце правило стосується до неї: “Бо надих людського серця злющий з молодощів його.” (1 Мойс. 8:21, НВ) І оточення цього старого світу з його пропаґандою і лукавством наполягає на нього з усіх сторін, Отже вона мусить звернутися до Слова Божого, Біблії, за керівництвом святого духа або активної сили, щоб провадила нею. Той дух натхнув Біблію. Вона також потребує помочи Божої орґанізації і мусить ходити в гармонії і слідами з нею, щоб продовжати як Біблія вказує. Роблячи ці речі, вона буде протидіяти їй оточенню і так брати правий шлях, коли суперечні питання будуть виринати. Вона зможе розвинути всяку добру чесноту і талант який вона посідає, і вживати їх в Божій службі. Вона зможе побідити злі нахили. Її ум буде перетворений від пристосування до цього світу до пристосування способу нового-світу.— Рим. 12:2.
9 Який буде вислід? Це буде нова персональність, отворена згідно з Божою волею. (Ефес. 4:24) Цим робом вона виставить зразок життя в гармонії з Божою волею і Словом. Речі які вона робить будуть пасувати, збігатися з речами, що написані в Біблії. Як перевірник у фабриці переглядає викінчений продукт згідно з первісним зразком і відкидає ті, що невідповідні, так і Бог, розсліджуючи взірець життя який ми показуємо, перевірює чи ми наслідували його праведний взірець. Від цього залежить наша особиста надія, як посвячених Христіян, про воскресення. Боже Слово вживає нас як ілюстрацію гончаря, котрий вибирає або відкидає посудини з грязі згідно чи вони відповідні до його бажаної форми або ні.— Рим. 9:19—24.
“ВИРОБЛЕННЯ ХАРАКТЕРУ” ФАЛЬШИВЕ
10. Чи це “вироблення характеру”? Поясни.
10 Це не є “вироблення характеру.” В так-званім “виробленні-характеру” людина сполягає на само-праведність будує “солодку” персональність, що робить її гідною жити. Ні, христіяни вповають на Божу праведність і сполягають на його святого духа, як вони стараються наслідувати взірець Христа, й затримати невинність. Навіть і тоді, вони самі не мають заслуги. Вони далі є незвершені, але через віру і слухнянність вони надіються отримати Боже милосердя. Вони стараються звеличити Божу незаслужену доброту й праведність, а не їх власну. Це над цим питанням, що Жиди занепали: “Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корилися.”— Рим. 10:3, НВ.
11. (а) Що стається з добровільно лукавими? (б) Чи це показує що є “нематеріяльна душа” або міжчасовий стан мертвих?
11 Згідно з ілюстрацією ганчаря, добровільно лукаві і ті, що вмирають під родинним або суспільним прокляттям, будуть відкинуті. Вони є “забуті” Богом, стерті із його памяті. (Прип. 10:7; 11:7; Овдія 16) Тих, що Бог памятає їх, він вважає за живих; тих же, що є лукаві, він забуває як на завжди мертвих. (Луки 20:38; Рим. 4:17; Ісаїї 26:14) Принагідно все це показує, що там немає розділеної “безсмертної душі” ані немає безпосередного стану в смерті. Ні, тільки записку імен Бог має, котре якщо негідне, він стерає геть, забуває якби його й не було.
НЕМА ВОСКРЕСЕННЯ ТІЛА
12. Що Павло показує про тіла воскресших?
12 Коли нема “нематеріальної душі” існуючої віддільно від тіла, то й воскресення не є ‘злучення душі і тіла.’ Все ж таки чи то особа земна чи духова, вона мусить мати тіло або орґанізм, бо ж всі особи, небесні чи земні, посідають тіла. Біблія каже: “Є тіло душевне і є тіло духовне.” Але чи будуть тіла знов зібрані? або чи це буде репліка (точна копія) попереднього тіла, зробленого акуратно так, як воно було коли особа вмерла? Ні. Писання відповідають: “‘Та хто небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тілі прийдуть?’ Безумний! що ти сієш, не оживе, коли перше не вмре. І що сієш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучиться, пшеничне або яке інше. Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насінню своє тіло.”— 1 Корин. 15:44, 35—38, НВ.
13, 14. Які тіла дасться Христовим співнаслідникам у воскресенні?
13 Як і Павло каже, не всім воскресшим дасться те саме тіло. Він пояснює, що й тепер є ріжні тіла — духові тіла належать до ангелів в небі, і є тілесні тіла тих на землі: “Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.” (1 Корин. 15:40, НВ) Далі він покаує, що співнаслідники з Христом, що отримають небесне воскресення, їм дано тіла вищої якості чим ті мясні тіла. Він пояснив: “Так і воскресення мертвих. Сіється у зотлінні, устає у нетлінні. Сіється в безчесті, устає в славі. . . . Сіяться тіло душевне, устає тіло духовне; є тіло душевне і є тіло духовне. Так і написано: Перший чоловік Адам ‘стався душею живою,’ а останній Адам духом животворящим. . . . Який земний із землі, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. І як же носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. Це ж кажу, брати, що тіло і кров царства Божого не можуть наслідити; і зотліннє незотління не наслідить.”— 1 Корин. 15:42—50, НВ.
14 144,000 членів “невісти” віддали земне життя у смерті, і вони воскреснуть звершеними, божественними, безсмертними, нетлінними. (1 Петра 1:4; 2 Петра 1:4) Їх тіла є славні, ясні, блискучі, в дійсності, так ясні, що жадна людина не може дивитись на них й жити. Будучи вищими від ангелів, вони вищі і поза всяку силу або вплив, так що навіть ангели не можуть шкодити або перешкоджати їм. Тільки на самого Всемогучого Єгову вони полягають. Він всегда далеко вищий них, як їх Бог.
15. (а) Покажи, що це не є те саме тіло яке воскресне. (б) У земнім воскресенні, чи тіло буде акуратне таке яке особа мала при смерті?
15 Ті люди, що Єгові подобаються піднести їх до земного воскресення, які тіла він дасть їм? Це не будуть ті самі тіла, з точно тих самих атомів. Коли чоловік умре й похований, через процес зопсуття його тіло переходить в орґанічні хемікали які втягає, скажім, яблоня. Люди їдять яблука з того дерева. Елементи, атоми з тієї первісної особи, тепер знаходиться у многих особах. Ясним є, що у воскресенні ті самі атоми не можуть бути в ориґінальній особі і у всіх інших в той самий час. Ані те тіло не може бути збудуване акуратним відбитком того тіла в моменті смерті. Коли особа покалічила тіло своє перед смертю, то чи вона поверне в такий самий спосіб? Ні. Скажім що якась особа вмирає через виснаження її крови з тіла. Чи вона поверне без крови? Ви відкажете, ні, бо вона не зможе жити без крові, що Біблія каже є життя (або душа) особи. (1 Мойс. 9:4) По тім самім розумінню як вона умре з проколеним серцем, то вона не воскресене в такім же стані.
16. Які тіла дістануть ті, що отримають земне воскресення?
16 Коли ще живе, більша часть людського тіла зміняється протягом років, зужиті тканини стають замінені новими, хоч загальний вид і характеристики особи остаються ті самі. Отже чому хтось мав би повертати в воскресенні в такім самім тілі або назначеним деформацією, каліцтвом? При помочи чудотворної сили, яку дав йому Єгова, Христос може збудувати для воскресших осіб тіло, що є відповідно здорове. Тіло Лазаря було у стані розкладу. Коли Ісус підвів його, те чудо замінило і відбудувало ті розломані й зопсуті тканини. Він прийшов як здоровий чоловік. Так у воскресенні.— Івана 11:38—44.
17. Чи ті воскресші на землі дістануть звершенні тіла у воскресенні?
17 Отже Єгова дасть їм відповідні тіла. Чи вони будуть звершені свіжі тіла? Ні. Вони будуть умірковано здорові тіла, але поки вони отримають навчення й інструкції від Христа протягом його тисяч років царювання і навчаться властиво жити і поки їх тіла і уми будуть вповній гармонії з Богом, не тільки у волі, але в кожній думці й русі, доти вони не будуть звершені. Отже йдучи стежкою послуху, вони мати муть вилічуючу силу Христової жертви пристусовану до них, яка усуне процес смерти аж докіль кожний слід упавшості буде стертий і вони стояти муть з блискучим, енерґічним життям, життям сили, що сповнить кожну клітинку і тканину їх тіл.
18. Чому воскресення є дивовижним чудом?
18 Подумайте на хвилину, що за дивну і чудесну силу обявить Єгова у воскресенні! Він не тільки зложить акуратно кожного одного з міліонів рис і характеристик кожної особи, не тільки унасліджених, але всі ті, що внаслідок незлічимих впливів, що відбивалися на особі протягом життя — речі, які він читав, студіював, видів, робив, досвідчавсь — складна персональність яка розвинулась в часі життя. Єгова відбудує все це з безхибною акуратністю у найменшій подробиці, в тілі відповідно для місця де Бог замірив для нього жити. Ілюстрація в случаї Ісуса, як попередньо завважено в артикулі, “Чудо Воскресення” (пр. 13).
ПСЕВДОНАУКОВЕ ПІДРОБЛЕННЯ
19. Яку підробку предложують так-звані “науковці” своєю теорією?
19 Іноді появивсь безглузний арґумент в популярнім журналі, що наука винайшла тайну воскресення. Ось таку надію там подано:
“Щоб зробити копію особи її первісного образу, то все, що потрібно однієї клітинки з тканини, мікроскопічну часть із малої рани, що тільки почала гоїтись. Цей взірець насіння бувби посаджений на взірцевій грядці, або у взірцевім городі, в якому земля була б запліднена властивими хемікалами і постачаний знаряд для майстра різьбаря [яким є відбудуючі сили тканини], щоб витворити живучі іства із елєментів гразі відроджуючої шрам-тканини.
“Перший конечний крок до фізичного безсмертя ставсь дуже простою річчю. Все, що потрібно, мале штучне розрубання, так загрубе як шкіра, щоб розбудити процес гоїння. Так скоро як тканина шрами почне формуватися, малий кавалок з рани вибрати для схоронення, при помочи виправи тканини або через глибоке замороження. Оцей малий кусок, що становить зразок насіння, з котрого акуратну репліку особи з якої він походить можна буде сотворити в будучинні.
“Такі насіння можна схороняти безнастанно у звершенім стані, ту іскру будучого оживлення, що завжди готова спалахнути в життя.
“В дійсності, замість відтворювати тільки одного Айнстена або Чорчила, ми могли б створити кілька з них, у подібний спосіб як ближнята.” (Лук, 24 травня, 1953 р) Скромно, писатель додає: “Які є властиві обставини [для зрощення таких тіл]? Ми не знаємо і ми ще далеко від такого знання.” Хоч це вважають за науку, то це тільки теорія без жадного дійсного попертя доказами.
20. Опиши закон Божий правлючи натуральними річами, які роблять це неможливим?
20 Це правда що біольоґічні розсліди доказали, що в дуже раннім зародку всі клітинки зародку є однакові. Але троха пізніще, генетичні сили, яких люди не розуміють, спричиняють ці клітинки статись дуже спеціяльними, так що деякі будують тільки мязні тканини, деякі світло-чутливі часті очей, деякі тільки шкіру, і т. п. Один учений викликнув: “В зародках ми бачимо вільні молоді клітинки із великою можливістю статись звязані в форму через котру вони є суворо-зодягнені у високо спеціялізовані форми і функції розтягаючих тканини мязів або світло-чутливі клітинки або гідрокролічна кислота в жолудку.” Котре будь із цих, коли б росло окремо, не видало б цілого нового тіла. Той самий науковець каже: “Молоде людське іство, посідає в подробицях директорат про його будучий розвій при кінці першого місяця.” (Саннтифік Американ, лютий, 1950) І це правда, що кров, разом з тканинами тіла гоять рану, але хто коли бачив, щоб людське тіло витворило нову руку або нову ногу після від рубання? або нову нирку, печінку, або око?
21. Як “надія” такої теорії не дає надії на воскресення?
21 Якщо читачі повищого артикулу в журналі Лук шукають правди, то вони бажати муть порівнати його “надію” з надією Біблії про воскресення. По змісті повищого артикулу, то “ново-вирослий” посідав би тільки характеристики, які його первісні ґенези дали йому. Всі його життєві досвідчення й память будуть загублені. Він не буде міг пізнати себе, що він жив перед тим, але буде як новонароджена дитина. Він буде виростати до старого віку й умирати много разів, щоб тільки починати знову з “нічого”. Яка небудь помилка і неуважність з боку його або інших, що опікувалися його фінікс-городом, може перешкодити його відродженню. Також там немає ніякої надії для тих, що вже повмирали. Направду це є фальшива, обшарпана, непобажана й цілком невідповідна підробка, щоб замінити за правдиві Божі обітування!
22. Чи можуть люди коли-будь виконати воскресення?
22 Величезне чудо воскресення належить виключно до Єгови. Він єдиний має цю силу первісну, і він повірив її своєму Синові: “Бо як Отець має в собі дар життя, так він дав і Синові дар життя мати в собі.” (Йоана 5:26, НВ) Люди можуть оживляти особи при помочи штучного дихання або при помочи ліків або елєктрики після того, як серце й дихання перестануть функціюнувати. Але ж це призначений факт, що після коли клітинки погіршаться, а головно клітинки мозку, котрому тільки на кілька хвилин забракує кисня, тоді голод псує його поза можливість направлення, і особа вмирає. Тоді вона знаходиться поза людською поміччю. Тільки Божою силою воскресення вона може повернути назад до життя. Ані Бог не потребує цього робити через повільний процес зросту, але негайно, його неограниченою силою. Ісус, коли жив на землі, не спричиняв, щоб всохлі руки або сліпі очі виростали поволі, але оздоровляв їх зараз, чудоворною силою.— Марка 3:1—5; 10:51, 52.
НАДІЯ НА ВОСКРЕСЕННЯ СПОНУКОЮ СЛУЖИТИ БОГУ
23. Як надія воскресення постачає шолом для нашої невинності чи то ми є членами із помазаних або із інших овець?
23 Ось так христіянин має небувалу надію, про яку люди до тепер і не мріяли. Тим то й Павло каже: “Надівши шолом надії на спасення.” (1 Фес. 5:8, НВ) Один сильний нарис надії є воскресення. Він тримає нас від зламання наших “голов” ворожими нападами, які зломали б нашу невинність до Бога. Навіть удар смерті не може цього зробити, бо ми знаємо, що коли ми належимо до небесних 144,000 ми воскреснемо до безсмертної слави у “миг ока.” (1 Корин. 15:52) Якщо ми є із інших овець, то це буде тільки так як би ми йшли спати однієї секунди а встали другої. Це не буде довге нудне чекання для нас. Бо смерть — це цілковита відсутність життя і почуття — це ніщо. Пробудившись в новому світі найперша думка особи буде можливо довершення думки з котрою вона умерала. Енох, котрий пробудиться з його видінням про новий світ ще на думці, є таким зразком. (Жид. 11:5) Хоч всі Свідки Єгови бажають жити і проповідувати так давго як бажає Єгова, вони не бояться смерті.
24. Як христіяни повинні дивитись на смерть із огляду на цю надію?
24 При смерті їх олюблених, христіяни не є як інші. Вони не сумують надто. Хоч вважають смерть за ворога, вони не йдуть поза натуральну любов й примхливість і не позволять смуткові перешкодити їхній невинності в службі Єгови. Радше, вони продовжають сильніще, знаючи, що вірна служба запевнить їм місце у новім світі, отже зможуть побачити їх любих знов у воскресенні.
25. Чому надія воскресення повинна збудити нас до більшої активності тепер?
25 Що за люблячий, мудрий Бог якому ми служимо! Його обітування про воскресення повинно більше збуджувати нас до більшої активності тепер. Час постійно наближається, коли воно станеться дійсним, не тільки для членів із 144,000, воскресших від 1918 року, але і для тих, що будуть жити на землі. Подумайте про Христову радість і його небесних спів-наслідків, яку вони будуть мати коли їх милуючі руки будуть в любові розпоряджувати заслугами Христтової викупної жертви протягом Христового великого царства шабасу, щоб піднести біліони з земних померших із ями смерті. (Луки 14:5; Йоана 5:26; 6:53) Подумаймо про радість інших овець Єгови на райській землі, коли звідомлення прийде від Єгови, приказуючи своїй орґанізації приготовитись прийняти воскресення померших. Тоді вони будуть мати найширшу радість приготовляючи поживу, приміщення, навчення і виховання воскресше множество, щоб заповнити їх місця в товаристві Нового Світу. Що за чудова конвенція це буде! Чудове, серце-звеселяюче, коли дивитись на той час коли Шеол-Гадес, “гроби,” будуть знищенні через воскресення і коли, нарешті, звершене людське товариство стане перед Богом при кінці тисяч років і, перейшовши спробу, почують Боже одобрення, оправдуючи їх як гідних триваючого життя на цій прикрасній кулі. Чудо воскресення, помножиться біліони разів, докінчить виконання Божих цілей в побіді над смертю, і ніколи не потребувати ме повторятися в безконечних віках що прийдуть.