Ототожнення воскресших

1. Відносно воскресення, що ми бажаємо для себе і інших, і яке запевнення маємо про це?

ЩО кожний із нас, що мати ме участь у воскресенню, бажати ме пізнати своїх олюблених приятелів і кревних після їх повернення зі смерти. В дійсності, ми бажаємо пізнати себе самих. Ми не хочемо втратити память, щоб не знали хто ми є. Та Слово Боже запевняє нас, що ми зможемо пізнати один одного. Апостол Павло, котрий вповав на воскресення каже: “Тоді ж пізнаю акуратно, якож я познаний акуратно.” (1 Кор. 13:12) Але по чому ж ми будемо пізнавати себе й інших?

2. З огляду на вияснення дане в Апостольськім Вірую, які практичні питання виринають про воскресення тіл?

² Чи це буде по тому, що ми будемо мати ті самі тіла в яких ми повмирали? Ось в такий спосіб те так-зване “Апостольське Вірую” пояснює. Отже, чи людина, що умре із злоякісним раком, що розпростер свої тенета по всьому його тілу, мусить повернути з тим самим тілом у кліщах того рака? Чи людина, що стала пожерта проказою і стала страшно спотворена, чи вона поверне в такім самім прокаженім тілі із огидною недугою? Чи вагітна жінка, що померла з ненародженим немовлятком в її утробі  — чи вона встане з мертвих такою ж вагітною і породить дитину після воскресення? Чи людина ненарочно схоплена в експльозії і втратила руки й ноги і мусить уживати опісля штучні руки і підпори — чи вона воскресне тулубом без рук і ніг? Чи Слово Боже навчає про воскресення того самого тіла?

3. В яких случаях можна б аргументувати в користь воскресення того самого тіла, але що стається із тими, що привернені до життя в таких тілах?

³ Це правда, що Ілія підніс до життя сина вдови у Фонекії в тім самім тілі. Також Елисей воскресив те саме тіло в случаї сина жінки Шунамітки. Також Ісус воскресив ті самі тіла в случаї сина вдови з Наїн, дочки Яйра, і його дорогого друга Лазара, що був мертвий через чотири дні. Апостол Петро воскресив те саме тіло благородної христіянської жінки Дорки з Йоппиї. Апостол Павло воскресив те саме тіло Евтиха, що упав був з вікна поверхної осади дому. Але всі вони повмирали знову і потребують будучого воскресення Божою силою через Ісуса Христа.

4. Який аргумент можна ужити відносно воскресення Ісуса Христа в такім же тілі, але як 1 Петра 3:18, 19 справлює це?

⁴ Тут може хтось з читачів Вартової Башти перервати й сказати: “Це правда. Але самий Ісус Христос воскрес в тім самім тілі в якому він був розпятий, і цей факт становить взірець для всіх інших померших, що мають воскреснути. І тепер Ісус має те саме тіло в небі в якому він вознісся.” Отакі читачі були навчені так в релігійних системах до котрих вони вчащали. Але чи апостол Павло погоджується із цим? Чи апостол Петро погоджується із цим? В листі 1 Петра 3:18, 19 він каже, після Нової Англійської Біблії з 1961 р.: “Христос також один раз умер за наші гріхи. Він, праведний, страждав за неправедних, щоб привести нас до Бога. У тілі він був забитий на смерть; в дусі він був приведений до життя. І в дусі він пішов і проповідував тим духам, що у вязниці.” Інші новочасні переклади 1 Петра 3:18, 19 звучать так подібно.

5, 6. (а) Які події в день Ісусового воскресення Петрові слова помагають вияснити? (б) Чому Ісус мусів матеріялізувати собі тіло з мяса й костей кожного разу?

⁵ Отже щодо Ісусового воскресення, Петро каже, що “в дусі він був приведений до життя”. Це пояснює чому, ранком воскресення коли ангел Божий відвалив каменя з гробу, солдати (сторожа) не бачили Ісуса воскреснути з мертвих та вийти, хоч бачили матеріалізованого ангела. (Мат. 28:1—4) Це пояснює чому, коли воскресший Ісус зустрінув двох учеників йдучих в той день до Еммаус і йшов з ними й вечеряв з ними, але вони не знали його аж він почав благословити хліб, і зараз зник потім.— Луки 24:13—35.

⁶ Це пояснює чому, коли апостоли й ученики зійшлись разом в Єрусалимі в кімнаті замкнувши двері із страху перед фанатичними Жидами, Ісус мусів був пройти через стіну з муру. Бо він дивовижно став між ними, і попоївши і розмовляв з ними, він зник від них, не через незамкнені двері. (Луки 24:36—44; Йоана 20:19—24) Певна річ, що Ісус, котрий воскрес до життя в дусі, щоб він міг стати видимим для своїх учеників, він мусів утілитися кожного разу в тіло з мяса й костей. Самий Ісус тоді сказав: “Бо дух тіла й костей не має, як бачите, що я маю.” Тому що з тіла й костей ученики не могли бачити того, що не було з мяса й костей, отже вони не могли бачити духа і тому не могли бачити воскресшого Ісуса, котрий був “у дусі.”— Луки 24:39.

7. Як ми можемо пояснити, що Ісус не згадував нічого про кров коли казав ученикам, що дух не має ні мяса ні костей?

⁷ Тому що Ісус не згадав про кров, то під цим він не розумів, що дух має кров, як от людська особа. Коли ми дотикаємося особи, як ученики дотикалися Ісуса, то ми не дотикаємося Ісуса, то ми не дотикаємося крови, але ми відчуваємо тіло й кости, а особливо кости в руках, ногах та грудях. Мясне тіло без костей занепало б.

8. Як можна вияснити, чому в певних случаях, ученики не пізнавали Ісуса воскресшого?

⁸ В деяких случаях не пізнавали воскресшого Ісуса. (Мат. 28:16, 17; Луки 24:15, 16; Йоана 20:14—16; 21:4—12) Вияснення цього знаходиться в словах в латинській Біблії Вульгат, що є Римо-Католицька Дуя Версія, в Німецькій Біблії Лютера і в Уповажненій Версії (Короля Якова), в Марка 16:12. Цей вірш в Дуя Версії звучить: “Після ж того двом із них в дорозі явився в іншому виді, як ішли на село.” Грецьке слово тут переложене на “вид” є морфе, котре Словар Грецько-Англійський пояснює, що воно значить “форма, вигляд, мода, поява”. Та навіть опріч цього, що в Марка 16:12 сказано, то уважна студія про появи воскресення робить ясним для чесного дослідника, котрий не потребує бути детективом як Шерлок Холмс, що воскресший Ісус утілювався в ріжні тіла відповідні для оказії. Щонайменше у двох случаях він брав на себе тіло, що подібне було до того, що було прибите до дерева. (Луки 24:38—40; Йоана 20:20—27) Іншими разами, то форма або вид в який він утілювався, викликував сумнів в учениках на хвилину.

9. Коли Ісус вознісся на небо, то що ангели сказали ученикам, що дивились за ним, але чого вони не сказали про поворот Христа?

⁹ Можливо деякі читачі тепер думають про Ісусове вознесення на небо, як він випровадив своїх учеників на гору Оливну, і там, “як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла його від очей їх,” і тоді ангели сказали до них: “Цей Ісус узятий від вас на небо, так прийде, як виділи його сходячого на небо.” (Діяння 1:9—11) В цих словах “так прийде” грецьке слово “так” (спосіб), не є морфе, але тропос. Отже ангели не сказали, що цей самий Ісус поверне в тій самій формі або виді, але в той самий спосіб. Ані ангели не сказали, що ті ученики будуть бачити Ісуса повертаючого.

10, 11. (а) Як деякі виминають факт, що Ісус не міг узяти мясного тіла до неба, як на це указує 1 Коринтян 15:50? (б) Як показано, що там не було потреби перетворювати матеріальні речі в духові?

¹⁰ Ісус не міг взяти людське тіло крізь Ван Аллен зону радіяції до неба, бо дискутуючи про воскресення, Павло каже: “Тіло і кров царства Божого не наслідять; і зотління не наслідить незотління.” (1 Кор. 15:42, 50) Ах, деякі читачі скажуть, він перетворив в духа своє мясне тіло, щоб узяти його до неба! Але, ми питаємо, чи ті ангели, що утілювалися в людські тіла, щоб могли явитися ученикам в день воскресення й в день вознесення, перетворили в духові тіла, щоб повернути в невидиму духову країну? Чи Ісус перетворив в духа й одіння в якому він являвся своїм ученикам?

¹¹ Ісус напевно мусів матеріялізувати одіж в котрій він являвся, бож одіж яку він мав перед розпяттям була розподілена між воїнів і вони кидали жереб про його беззубців спідню одіж; та й накривало яким накрито його трупа й обвито його голову — все це осталось у гробі. (Йоана 19:23, 24; 20:5—7) Якщо воскресший Ісус міг матеріялізувати нову й відповідну одіж, то чи не міг він також матеріялізувати нові й відповідні тіла, щоб явитися і потім здематеріялізувати замість перетворити їх в духа? Так!

ЖЕРТВИ НЕ ВЗЯТО З ВІВТАРЯ

12, 13. Щоб це значило, коли б Ісус мав людське тіло в небі, і чому так?

¹² Коли б Ісус був узяв своє тіло з мяса, крови й костей до неба і там тішився ними, то що це було б значило? Це значило б, що не було б воскресення для померших нікому. Чому ні? Тому що Ісус був забрав свою жертву з Божого вівтаря.

¹³ Ісус сказав: “Я хліб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть цей хліб, жити ме по віки; а хліб, що я дам, це тіло моє, що я дам за життя світу. Хто їсть тіло моє й пє кров мою, має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня. Тіло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.” (Йоана 6:51, 54, 55) Як ми можемо їсти Ісусове тіло й пити його кров, щоб мати життя вічне і в той самий час Ісус самий посідає те тіло й кров в котрому він живе в небі? Єсть звичайна приповість, що чоловік не може мати корж і їсти його також.

14. Коли б Ісус мав своє тіло в небі, то що це значило б про наше знання про Бога і Христа, і як можна опрокинути?

¹⁴ Та припустім, що Ісус має своє земне людське тіло в небі. Оскільки духовенство уперто навчає, що Ісус має своє людське тіло в небі, і що він також є Богом, тоді ми знаємо як Бог виглядає. Він виглядає як Ісус, коли жив на землі; він можливо є шість ступнів високий, має жидівського носа, можливо бороду, має мужеський орган, і здається важить дві сотні фунтів, або около сто кілограмів. Він можливо схожий до образу вималюваного Італіяном Мікель-Анджельо про Останній Суд і в каплиці Сістіна при Ватикані. Однак, Ісус сказав: “І пославший мене Отець сам свідкує про мене. Ані голосу його не чули ви ніколи, ані виду (морфе) його не бачили.” (Йоана 5:37, АВ) Апостол Йоан також сказав христіянам: “Любі, ми тепер діти Божі, та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що коли явиться, подібні йому будемо, бо побачимо його яко ж єсть.” (1 Йоана 3:2) Йоанові слова не були б правдиві, якщо Ісус затримав своє людське тіло при собі в небі, бо тоді ми знали б як христіяни будуть виглядати в небі після їх воскресення з мертвих.

15. Коли б Ісус мав людське тіло в небі, то що це значило б відносно їжі й напитку з його учениками в небі?

¹⁵ Ще одна річ: Якщо Ісус має своє людське тіло в небі, тоді він має й цілу травлючу систему, включаючи уста й жолудок; і його вірні ученики, пішовши до неба, мали б ті самі речі. Ми памятаємо, що Ісус сказав до них: “Я завітую вам, як завітував мені Отець, царство, щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму.” (Луки 22:29, 30) Отже тоді, попоївши й напившися, пожива перейде через травлючу систему. Тоді що? Ну, Ісус сказав: “Те, що входить в уста, йде в живіт, звергається у вихідник.” (Мат. 15:17) Подумайте про це! Від часу прибуття людських тіл, тепер там мусять бути вихідники в небі, як приватні так і публичні, віддільні для чоловіків і жінок. Отже тепер і повіки Ісус, котрого духовники називають самим Богом, мусить уживати небесний вихідник, а це щось чого він не мусів робити в небі заки він стався чоловіком!a Це мусить бути правдою, якщо ми пійдемо з арґументом до логічного заключення!

16. Як розумно Біблія говорить про цю справу?

¹⁶ О, як розумно Біблія говорить, що “тіло й кров не може наслідити царства Божого” ! (1 Кор. 15:50) Вияснюючи щорічний День Примирення або Йом Кіппур в Жидів, жидівський христіянин Павло доказує, що Ісус Христос не взяв свого мясного тіла зі собою до неба, але лишив його як людську жертву.

17. В День Примирення Жидів, як те примирення зроблено?

¹⁷ Як це вияснено в 3 Мойсея, шістнадцятім розділі, то що року в День Примирення жидівський священик заносив кров з пожертвованого тельця й пожертвованого козла в Святая Святих святого шатра або храму, що був зроблений людськими руками. А шкіри, мясо й кал із тельця та козла, мусіли бути спалені на зовні табору або спільности. Обидвоє телець і козел представляли безгрішного Ісуса Христа, як людську жертву. Святая Святих, в яку заносили кров з тельця й козла, представляла саме небо, де живе Бог Творець.

18. Як вияснено про це значення в листі до Жидів 9:11, 12, 24—26?

¹⁸ Ось як власне Боже Слово вияснює це в листі до Жидів 9:11, 12, 24—26: “Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою й звершенішою скинею, нерукотворною, це єсть не такого будування, ані з кровю козлиною, не телячою, а своєю кровю, увійшовши раз у святиню, знайшовши вічне відкуплення. Не в рукотворенну бо святиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нині явитись лицю Божому за нас, ані щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всі роки з чужою кровю, а то треба було йому много раз страдати від настання світу, а нині раз у кінці віків явився на знівечення гріха жертвою своєю.”

19, 20. Як спрятання тіл з пожертвованого тельця й козла було прообразом відносно Ісуса Христа?

¹⁹ Як були спрятані мясні тіла з жертов в День Примирення? В листі до Жидів 13:10—13 відповідає: Ми христіяни “маємо жертівню, з котрої не маємо права їсти, хто служить скині. Котрих бо животних кров уносить в святиню архиєрей за гріхи, тих мясо палиться осторонь стану. Тим і Ісус, щоб освятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав. Тим же оце вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруг його.”

²⁰ Після образу Дня Примирення, як його сповнив Ісус Христос, його людське мясне тіло не було взяте в правдиву Святая Святих, в небо Божої присутности. Як тіла посвяченого тельця й козла, Ісусове земне тіло було спрятане після Божої волі, щоб віруюче людство могло кормитися ним вірою.

21. Що представляло, як жидівський первосвященик брав жертвенну кров до Святая Святих?

²¹ Навіть Ісусова буквальна кров не була взята в саме небо, але те, що його пролита кров символічно представляла — це він узяв зі собою до неба. Боже Слово каже: “Бо життя (єврейське нефеш) тіла в крові його, і призначив її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо це, що чинить покуту за душу (нефеш).” (3 Мойсея 17:11, АВ) Після цих слів, то Ісусова пролита кров представляла вилите людське життя. Отже, коли жидівський первосвященик із кровю примирення перейшов внутрішню завісу у Святая Святих в шатрі почитання, то це представляло, що Ісус будучи воскресшим із мертвих і увійшовши з ціною своєї людської жертви, там він представив цю ціну Богу своєму Отцеві. Його життя символічно представлене через його кров, було пожертвоване за наше життя, основане на нашій крові.

ВОСКРЕСШІ ТІЛА

22, 23. (а) Коли б Ісус воскрес був як чоловік, то якого діла він не міг би був виконати? (б) Відносно воскресення тіл, якої ілюстрації Ісус ужив і про що апостол Павло не сказав?

²² Щоб Ісус Христос міг виконати цю роботу примирення в небі, де духи живуть, то він був, після 1 Петра 3:18, воскресший або приведений до життя “в дусі.” Коли б воскрес як досконалий чоловік знову, то він не міг би був виконати цїєї роботи первосвященика в небі. Яке ж тіло він мав у воскресенню і які тіла мати муть його вірні послідовники в їх воскресенню? Апостол Павло зображує це із зростом рослини із насіння. Навіть самий Ісус відносився до рослини і сказав: “Прийшла година, щоб прославився Син чоловічий. Істино, істино кажу вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостається; коли ж умре, то багато овощу приносить.” (Йоана 12:23, 24) З яким тілом те упавше, умерле насіння встає?

²³ Девятнадцять століть тому христіяни в Коринтії поставили Павлові те саме питання, З яким тілом померші повернуть у воскресенню? Павло не відповів: “Я вірую в “Апостольське Вірую” ; а там сказано, що буде воскресення тіла, того самісінького тіла в якому люди умерли. Навіть христіяни, що пійдуть до небесного царства дістануть назад свої людські тіла.”

24, 25. Відносно воскресення тіл Христа і його учеників, що Павло пише в 1 Коринтян 15:35—41?

²⁴ Апостол Павло писав відмінно від так-званого Апостольське Вірую. Отже перечитаймо, що він писав в дискусії про воскресення Ісуса Христа і його послідовників: От воно:

²⁵ “Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тілі прийдуть? Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. І що сієш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучиться, пшеничне, або яке інше. Бог же дає йому тіло яке схоче; і кожному насінню своє тіло. Не кожне тіло таке саме тіло; тількиж інше тіло в людей, інше тіло в скотини, інше у риб, інше ж у птаства. Єсть тіла небесні й тіла земні, та інша слава небесних, а інша слава земних. Інша слава сонця, а інша слава місяця, і інша слава зір; зоря бо від зори відзначається славою.”— 1 Коринтян 15:35—41.

26. Що Павло показує там відносно тіл, про які він говорить?

²⁶ Просимо зауважати, що Павло не каже, що є сполучені тіла, тіла по части небесні і по части земні, перетворені людські тіла в духові тіла, по части риби і по части птиці, або по части чоловік а по части мавпа, або Бог-чоловік. Павло каже, що кожне тіло є виразного сорту, небесне тіло свого сорту, а земне тіло свого власного сорту. Отже, яке тіло Бог дає христіянам, що були сплоджені з його духа до небесної надії? Ось як Апостол Павло відповідає:

27. В 1 Коринтян 15:42—49, що Павло пише про воскресення тіл дані з-духа-сплоджених христіянам?

²⁷ “Так і воскресення мертвих. Сіється у зотлінню, устає у нетлінню. Сіється в безчестю, устає в славі; сіється в немочі, устає в силі. Сіється тіло душевне, устає тіло духове; єсть тіло душевне і єсть тіло духовне. Так і написано: Стався первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. Тільки перше не духовне було, а душевне, духовне ж потім. Перший чоловік із землі земний, другий чоловік Господь з неба. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.”— 1 Кор. 15:42—49.

28. Як повисші слова піддержують правду, що Ісус Христос воскрес “в дусі”?

²⁸ Павлові слова про отримання відмінного тіла у воскресенню, відносяться до самого Ісуса а не тільки до його вірних послідовників, що були сплоджені Божим духом. Як це й Петро каже, що Ісус був умертвений у тілі но воскрес до життя в дусі, так і Павло каже тут, що у воскресенню Ісус, котрий є “останнім Адамом” устав або “стався духом животворящим.”— 1 Кор. 15:45.

29. Чому потрібно зміненого тіла для небесної кляси, і яке запевнення Павло дає про цю зміну?

²⁹ Якби Ісус воскрес був як людина, тоді він знову носив би образ “первого чоловіка Адама”. Отже ставшися подібні Ісусу в їх воскресенню, його послідовники не будуть носити образу знову того, що був сотворений з пороху, а будуть образом небесного. Для христіян зміна тіла є абсолютно потрібна, бо Павло каже зараз опісля: “Це ж глаголю, брати, що тіло й кров царства Божого наслідити не може; і зотління незотління не наслідить. . . . всі ж перемінимось. Треба бо тлінному цьому одягнутись у нетління, і смертному цьому одягнутись у безсмертє. Як же тлінне це одягнеться в нетлінне і смертне це одягнеться в безсмертне, тоді станеться слово написане: Пожерта смерть побідою.”— 1 Кор. 15:50—54.

ЧИ ПЕРЕЖИВЕ ЩОБУДЬ СМЕРТЬ?

30. Відносно воскресення людських тіл без небесної надії, яке правило муситься пристосувати, як це заявив Павло в 1 Коринтян 15:37, 38?

³⁰ Ось стілько написано про духом-сплоджених христіян із небесною надією. Що ж сказати про ті більйони людей, включаючи вірних мужів і жінок Божих, що померли без небесної надії перед першим приходом Христа? А що про людей сьогодні? Сотки тисяч благородних чоловіків і жінок живуть без небесної надії. Що скажемо про воскресення людей, що помруть заки Бог знищить цей старий лад і впровадить свій новий світ або лад під царством Ісуса Христа? Відносно цих потомків від першого чоловіка Адама, повисше наведено слова Павла: “Перший чоловік з землі земний. . . Який земний, такі й земні.” До цих треба пристосувати правило апостола Павла: “Бог же дає тіло яке схоче, і кожному насінню своє тіло.”— 1 Кор. 15:37, 38.

31. Згідно із цим, які тіла Бог дасть їм у воскресенню?

³¹ Так буде з людьми, що остануться частю земного насіння з людства, і котрі не були сплоджені Божим духом, щоб статися небесним насінням. У воскресенню вони встануть з тілами, що належать до земного насіння. Бог дасть їм тіла по своїм вподобі, людські тіла, але не як раз такі самі тіла людські, в яких вони повмирали. “Ах!” деякі читачі можуть сказати, “як же вони будуть такими самими особами?” Всемогучий Бог постарається про це, що це буде та сама особа, хоч і без того самого тіла.

32. Яке питання виринає відносно збереження чогось, щоб схоронити своє ототожнення?

³² На це ті читачі запитають: “Чи ж щось не мусить пережити смерть, щоб та особа могла бути тією самою особою у воскресенню а не якась нова сотворена особа подібна до особи, що умерла? Ви доказали з Біблії, що людська душа вмирає, коли людське сотворіння вмирає і що трупа або з’їдає риба в морю або хроби в землі і цим чином вона більше не існує. Коли так, то ніщо не остається живим, ні душа, ні тіло.”

33. (а) В Екклезіяста 12:7, то що повертає до Бога? (б) Як Псальма 104:29, 30 показує, що може наново Бог сотворити душу чоловіка?

³³ Це по Писанню є правда. Та й Екклезіяста 12:7 каже: “Тоді порох вернеться до землі, чим і він був; а дух вернеться до Бога, що дав його.” Дух лукавих як і дух праведних вернеться до Бога, котрий дав його. Як так? Тому що Дух (руагг) згаданий тут не є душа (нефеш), котра умерла. Цей дух це сила життя, яку Бог постачив через передання кожній особі, що родиться. Бог відобрав ту силу життя від усього людства, що наслідили смерть від Адама, і коли Бог відтягне ту силу життя або духа, тоді людська душа вмирає. (Рим. 5:12) Бог єдиний може привернути цього духа, силу життя, і цим чином душі знову живуть. Псальма 104:29, 30 каже: “Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; візьмеш духа їх, вони визівнувши, у порох повертаються. Пішлеш твого духа, (не душу, твою душу або їх душу) будуть сотворені.” Оці надхнені слова запевняють нас, що Всемогучий Бог може наново сотворити людські душі.

34, 35. (а) Чому питання виринає відносно Божої сили наново сотворити? (б) Що вирішує, чи щобудь з помершої душі далі живе, і котрі писання показують це?

³⁴ Тут деякі читачі скажуть: ‘Як Бог може наново сотворити душі, якщо ніщо фізичне ні духове не лишається після смерти душі, а тіло пійде у порох і гази?’

³⁵ Ах, але там є щось з мертвої душі, що далі живе, як що Бог звелить так, і те щось кладе основи для нового сотворення. Що ж це є? Історія життя помершої душі. Бог може стерти історію лукавої душі, або може схоронити історію праведної душі для Його власного відношення й ужиття. 2 Мойсея 32:33 (АВ) каже: “І рече Мойсейові Господь: Хто провинив мені, вичерну його з книги моєї.” 5 Мойсея 29:20 (АВ) каже: “Господь зітре спід небес імя його.” Псальма 69:28 (АВ) молиться: “Нехай вичеркнуться з книги життя, і не будуть записані вкупі з праведниками!” Приповісти 10:7 (АВ) кажуть: “Память про праведника остане благословенна, імя же безбожних огидне.” Отже виходить, що Бог не тримає лукавих у своїй памяті. Тому що він витре їх із книги живих, через те не дасть їм воскресення з мертвих.— Мат. 10:28; Пс. 145:20.

36. Як показано Божу здібність схоронити історію про померші душі як дуже розумне?

³⁶ Говорячи про схоронення історії, люди сьогодні виробляють рухомі образи з людей на фільмах разом із звуком їх голосу. Це можна передати на телевізії. В дійсності, люди сьогодні можуть схоронити на фонографічних пластинках мову й спів особи. Навіть на магнетичній тасьмі люди можуть невидимо схоронити телевізійні образи та голос актора. Якщо упавші умираючі люди можуть це зробити, тому що чоловік був сотворений на Божий образ, то що Всемогучий Бог може зробити відносно схоронення історії у своїй власній памяті, відносно людей для котрих він схороняє воскресення з мертвих через Ісуса Христа? Отже наша історія в Бога є важна.

37. (а) Що кожного чоловіка історія представляє в очах Бога? (б) Як можна доказати, що душа після поганської грецької ідеї не є гніздом розуму і думки й персональности?

³⁷ Кожний із нас робить свою власну історію з Богом. Та історія представляє вас! Вона розказує про вашу персональність. Ваша персональність не залежить цілком від вашого фізичного тіла. Через безнастанне зуживання й реперовання (відновленння) тканини і органів нашого тіла, то ми дістаємо цілком нове тіло що кожних сім років. А однак наша персональність остається як ототожнення нашої тієї самої особи. Навіть наша персональність може змінитись, та не тому, що наші тіла стають відновлені, але тому що Божий святий дух або перетворююча сила діє на нас. Кожний один розвиває свій власний взірець персональности, і все складається в кожного мозку, і також в крові до певної міри. Гніздо розуму, думки, памяти або свідомости й персональности не є в ідеї поганських Греків про душу або психе. Погани твердять, що душа мешкає в кожного із нас і є гніздом розуму й персональности; але ми знаємо, що коли фізичний мозок стане ушкоджений в комубудь, то він тратить своє розуміння або розсудок і ніяка так звана душа в йому не затримає йому розсудку, або памяти й здібности думати. Оце уневажнює поганську теорію про безсмертність душі, як гніздо життя й думки.

38. Як Бог наново сотворить померші душі, і що Екклезіяста 11:3 указує відносно цього?

³⁸ Бог знає все це. В його часі для воскресення земних померших душ у царстві його Сина Ісуса Христа, Бог може віднестись до своїх записок про історію кожного або мати в памяті кожного одного. Він може дати кожній воскресшій особі до життя на землі “тіло, яке схоче”, з його виразним типом крови. Те тіло мати ме людський мозок, створений не із тих самих атомів або молекул, які особа мала в мозку в часі смерти. А однак це буде той самий мозок. Як? Бо Бог витворить на ново точно такий самий мозок, який та особа мала при смерті. Він повторить його закрутки (в мозку) і запустить в них історію, яку та особа зробила для себе в колишньому життю. Бог запустить точні імпресії й спогади усіх річей, які стались в часі попередньої свідомости тієї особи, як от її силу пізнати людей, і всі її персональні риси, і все що указує на її умовий зріст або перепони. Це буде так тому, що коли чоловік умер як душа, він не зазнав умових або персональних змін опісля в смерті. В якому стані осягнення його персональности й розумової здібности він умер, такими вони осталися.— Еккл. 11:3.

39. Чому воскресша особа буде, не як якась новосотворена особа схожа до неї, але як особа що померла?

³⁹ Ось так у воскресенню, та особа із тією персональностю й умовою здібністю буде та сама, що померла, а не якась інша особа подібна їй. Ніхто інший не зробив такої історії яка відтвориться в цій воскресшій особі; ані ніяка особа, що є схожа до неї, не зможе пояснити за таку історію в собі, що вона не витворила такої історії. Отже як умрете й мати мете воскресення, і Бог постачить тіло з умом як вашим і з вашою історією при смерті, то та воскресша особа буде ви, і ніхто інший тільки ви. Та й ваші знайомі будуть знати, що це ви.

40. (а) Яка нагода буде відтворена для воскресших померших душ на землі? (б) Яку спеціяльну нагоду мають вісники про Боже царство сьогодні перед собою, і чому?

⁴⁰ О, як чудово це буде, що в Божому воскресенню померших душ, ми будемо знати один одного і також памятати Божу ласкаву доброту до нас! Воскресення померших душ до життя на землі відтворить нагоду для них дістати життя вічне в земному раю під звершеним урядом Божого царства. (Луки 23:42, 43, Ро; НВ) Опріч того, сьогодні на землі живе велика громада Бога-боячихся людей, що проголошують Боже царство по цілому світі і котрі не будуть потребувати воскресення із звичайних гробів умерлого людства. Ті люди переживуть “війну великого дня Бога Вседержителя” із якою цей лукавий лад закінчиться незабаром. (Одкр. 16:14, 16) Ось так без умирання вони увійдуть в новий світ під Божим царством і осягнуть нагороду вічне життя для себе. Вони також будуть присутні, щоб привітати назад земних померших у воскресенню. Але цей предмет прийде під дискусією іншим часом.

[Примітки]