Люди з Наміром

“Ви — рід вибраний царське священство, нарід святий, люди для особлившого володіння, щоб звіщати чесноти Покликавшого вас із темряви у своє чудове світло.”— 1 Петр. 2:9, НВ.

1. Яка визначна характеристика відзначає Єгову від усіх інших так-знаних богів?

ЄГОВА, не як другі звані боги, являєсь бути великим Богом Замірів. Як всемогущий Творець, він не тільки замірує щось, але, він також спричиняє його бути. Саме імя цього Іства, цієї найвищої Першої Причини, є взяте з єврейського слова, що значить ‘той хто спричиняє бути.’ До Мойсея він сказав: “Я той, хто єсть.” Його маєстатні творчі діла, як рівнож й його близькі діяння з сотворіннями дають достатній доказ про цю вічну правду. Як от будівничий дому від початку має виразний намір або ціль, особливший нарис на умі, остаточну мету або ціль, яку він намагаєсь виконати, тим більше найвищий Архі-Будівничий універсу. Він не тільки наперед визначає що робити, коли робити, і як робити, але він також наслідує його наскрізь й успішно виконує його. “Настань, світло!” була його воля й приказ, і “настало світло.” Нехай земля сформується, й так сталося. Нехай проміж водами постане твердь, і так було. Нехай живучі сотворіння постануть — риба для моря, птаство для повітря, тварина, лазючі й звірята із всякого рода, щоб жили на землі — все це Єгова замірив і воно так сталося. “Я Бог, і нема іншого; Я Бог і нема мені рівного. Я прорікаю заздалегідь те, що колись буде, й від давнезних давен говорю про те, що ще не сталось; задуми мої спевняться, та й усе, що хочу, я вчиню: . . . Я бо сказав — і довершу до кінця; призначив — і здійсню.”— 2 Мойс. 3:14; 1 Мойс. 1:3, НВ; Іса. 46:9—11, АС.

2. Чому сотворіння можуть класти цілковите довіря й надіятись на Слово Бога Єгови?

² Єгова є також незмінний Бог, той самий вчора, сьогодні і завтра, непохитний у своїй волі і намірі. “Я Єгова, я все той самий”— це вічнотривале сказання факту, незмінна правда. (Мал. 3:6, АС) Той Високий й величний не є собі чоловік, що потребує зміняти свої задуми відносно справи. Він не як примхливі сотворіння, що є нестійні і змінливі у вирішенні, що зміняють свою думку і не предбачають своєї мети. “Так бо говорить Єгова, ... я так сказав, призначив та й не пожалую того й не попущу в тому.” (Ерем. 4:27, 28, АС) Ні, Єгова ніколи не робить помилки, і тому він ніколи не зміняє свойого наперед вирішеного наміру. Він ніколи не потребував зміняти свого проголошеного наміру, щоб примістити непредбачину ситуацію або зробити місце для несподіваного випадку. Отже Великий Єгова є той на котрого сотворіння можуть цілком сполягати і безумовно уповати, бо він наперед-знаючий, вірогідний і правдивий до його слова. Він виповідає щось й виконує його. “Клянучись, говорить Єгова сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться.”— Іса. 14:24, АС.

3. Яка була первісна Єгови ціль відносно цієї землі, і як Сатана намагався, щоб перекрутити її?

³ Між многими річами первісно призначені Єговою були ті, що земля мала бути сповнена розумними сотворіннями, котрі мали бути звершені в тілі, праведні в умі і думці, і вповні послушні їх Творцеві в їх активності. Для тієї цілі Єгова сотворив звершену людську пару, чоловіка й жінку, і приказав, щоб вони “були плодючими і намножувались і сповняли землю і підневолювали її.” (1 Мойс. 1:28, НВ) В теократичнім розпорядку, славному небесному херувимові було дано бути покровителем над людською парою в городі Едені й пильнувати, щоб воля Творця і його наміри були виконані. Але на жаль, що сталося? З початку чоловічої історії вибухла буча. Будучи гордий зі своєї чаруючої слави і винятковою красотою, той покровитель херувим забажав неправильної позиції в універсі, яку мав Всевишній. (Езек. 28:13—15) Отже він збунтувався проти Суверена Володаря універсу, намовив Еву а далі й Адама, зломати їх невинність до Єгови і з часом спричинив велику силу ангелських сотворінь прилучитися до бунту. Як наслідок цього, провідник цієї зрадничої зграї був вигнаний з його почесної позиції в орґанізації Єгови і був поставлений під засуд смерті, як негідний кримінальник. Від тоді він був ототожнений через огидне і зневажливе пятно “Сатана, Диявол.” Від того часу аж до тепер, під злочинним володінням Сатани земля стала сповнена беззаконням і насильством, як ґенерація після ґенерації незвершених сотворінь, народжені в грісі і початі в беззаконні, продовжають в їх отвертій опозиції до Бога.

4, 5. (а) Яке помилкове заключення ми мусимо оминати? (б) Ради якої двоякої цілі Єгова позволив Сатані остатися аж до тепер?

⁴ Отже чи це не розсудливо заключати, у вічі цих злющих подій, що первісний намір Єгови мати землю сповнену праведністю, був цілковито знівечений до нічого? Ні, зовсім ні! Не робіть поспішно такого фальшивого заключення. Зробити це зраджує велику несвідомість або добровільну байдужність до інших важливих фактів, котрі дають надто великий доказ, що така буча в жадний спосіб не змінила а навіть не запізнила первісний намір Єгови, щоб мати ґлобальний город розкошей сповнений послушними сотворіннями. Вже в самім зародку в городі Еден Єгова заявив, що в його назначенім часі всі лукаві бунтівники будуть винищені, а послушні з роду людського будуть благословенні вічнотривалим життям. Проте до Сатани Єгова сказав, як це пізніще записано натхненим писателем Біблії: “Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб моє імя проповідувано по свій землі.” “Щоб імя моє проголошувалось по всій землі.”— 2 Мойс. 9:16; Рим. 9:17, АВ.

⁵ Як це тут представлено, ця заява Єгови відкриває подвійний намір. На першім місці, ті слова заявляють, що непереможлива й всемогутня сила Єгови буде виявлена у всій її страшній маєстатності, коли Диявол і його ціла компанія бунтивників будуть цілковито знищені. Тимбільше, це запевняє, що імя, слово й намір Єгови будуть опублікувані і свідчені по цілому світу, щоб люди, котрі люблять Бога, мали нагоду утічи від знищення і статись частю товариства Нового Світу, котре наповнить землю праведністю. Отже ясним є, що від самого відступлення чоловіка від правди, яку Єгова намірив, щоб мати людей на землі, котрі б були вірними його справам, людей щоб були його свідками, людей щоб були названі його благородним імям, то є, Свідками Єгови.

ЛЮДИ ДЛЯ НАМІРУ ЄГОВИ

6. Який досвід є в Біблії доказуючи, що свідки Єгови були на землі приближно 6,000 років?

⁶ Чи цей божественний намір занепав, або довго забарився, забарився можливо аж до цього дня і віку занім щось буде зроблено? Історія відповідає, Ні! Між самими синами Адама постала праведного настрою одиниця, Авель на імя, котрий публично свідкував між іншими про свою віру і надію в Божу обітницю, записану в 1 Мойсея 3:15. Авель указав ту безумовну віру в те пророцтво тим, що він приніс у жертву тварину, яка представляла великого Божого Агнця, котрого пролита кров усуне гріх. “Вірою приніс Авель луччу жертву Богу ніж Каїн, через котру свідчено йому, що він праведний, як свідкував про дари.” Ані Авель не був єдиним свідком Єгови перед Потопом. Енох, “семий чоловік з лінії від Адама,” подібно “свідчив, що він угодив волі Божій,” бо він “ходив з Богом.”— Жид. 11:4, 5; Юди 14,15; 1 Мойс. 5:24, НВ.

7. В якій дивній роботі Ной був зайнятий, і з яким успіхом?

⁷ Опісля жили Ной і його родина. “Ной був праведний чоловік, без гріха між сучасниками своїми. Ной ходив з Богом.” Він був “проповідник праведності,” той що “знайшов ласку в очах Єгови.” (1 Мойс. 6:9, 8; 2 Петр. 2:5; Жид. 11:7, НВ) Але це, що Ной ходив у послушеньстві і знайшов ласку в очах Єгови, вимагало від Ноя робити діла, що виглядало дуже дивним в очах тієї ґенерації. Той вірний старий чоловік будував величезний ковчег на приказ Єгови, і в той самий час проповідував своїм приятелям і сусідам, що хіба вони повернуться від їх лукавства і возьмуть прибіжеще про яке постарався Єгова, то вони вскорі будуть знищені. “І каже Бог до Ноя: ‘Увійди сам, і ввесь дом твій, у ковчег; бо тебе вбачив я праведним перед мною в цьому роді.’ ” (1 Мойс. 7:1, НВ). Але більшість із тієї ґенерації показались бути насмішниками та ругателями, бо тільки вісім осіб, включаючи й Ноя, увійшли в ковчег, й пережили знищення першого світу, і вийшли на чисту землю, як типічне товариство Нового Світу!

8. Чому Авраам був названий “приятелем Єгови”?

⁸ Отже Єгова мав багато вірних свідків що найменше десять числом, символ земної цілковитості, що жили в передпотопнім світі. Зараз після Потопу, “Увірував же Авраам Єгові й полічено йому те за праведність, і другом Єгови названо його.” (Якова 2:23, НВ) Це був чоловік котрого, разом з його відданою женою Сарою, увірували у Визволення, яке обітував Єгова, хоч 2,000 років проминуло і визволення ще не появилося на горізонті. Це не була тільки устна служба з боку Авраама, бо він дав явне свідоцтво цілому світу про його надію і віру через відлучення себе цілковито від тієї системи, і то великим коштом вигоди й придатності. “Вірою, покликаний, Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в насліддя, і вийшов, не знаючи, куди йде. Вірою оселився у землі обітуваній, як чужий, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслідниками того обітування. Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. . . . Тим і не соромиться їх Бог, називатися Богом їх: наготовив бо їм город.”— Жид. 11:8—10, 16, НВ.

9. Кому Лот свідкував, і з яким наслідком?

⁹ Авраамів племінник, “праведний Лот,” також удовіднив, що він не був частю дияволської системи. Лот “був дуже занепокоєний розпустою безбожників” в тім неславнім місті Содомі, однак, як слуга Єгови, він остався між тими людьми досить довго, щоб дати кінцеве свідоцтво. “Він завжди говорив: ‘Піднімайтесь та виходьте з міста цього’”. Але як люди за днів Ноя ругалися й висмівалися з того вірного свідка Єгови, так і вони насміхалися з Лота, що любив праведність. Для них Лот “виглядав якби чоловік котрий жартував.” Але, як було за Ноя, так й за Лота. “Єгова знає побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на знищення.”— 2 Петр. 2:7—9; 1 Мойс. 19:14, НВ.

10. Опиши, як Йов доказав, що Сатана брехун.

¹⁰ Інший визначний приклад між тими старинними свідками Єгови був Йов, могутній чоловік невинності, славний за те, що остався праведним і стійким до Єгови під найвисшим сатанським напором. Правдивий до значіння його імя, Йов був зненавиджений, турбуваний і переслідуваний Дияволом, демонами і їх послідовниками. А однак за все жорстоке збитковання і продовження тортур його тіла і ума, Йов остався лояльним і відданим до Єгови і незломаний. ‘Хоч він убє мене, та я не перестану надіятись на Єгову,’ було його відношення. Ось так через невідхильну й постійну вірність під спробами і досвідченнями Йов звеселив серце Єгови, бо він постачив Всевишньому відповідь, щоб дати докоряючому противникові. До Сатани Єгова міг сказати: “А звернув ти ввагу на раба мого Йова? Другого бо такого нема на землі, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого?”— Йова 1:8; 2:3, АТ; 13:15; Прип. 27:11.

11. Чому Мойсей був післаний назад до Египту, і які були кінцеві наслідки?

¹¹ Около сто років пізніще Египет досягнув свою найвищу точку. В мілітарній силі він був перший, як світова сила; в зневажаючій зарозумілості й зухвалій відвазі він підневолював вибраних людей Єгови, потомки Його приятеля Авраама. Отже Єгова визначив упокорити і знищити той зухвалий нарід і визволити своїх вибраних людей, і все це мало служити, як зображення того, що Єгова вимірив зробити в Армаґедоні цілій імперії більшого Фараона, Сатани Диявола. Але перше, занім він затопив Фараонову горду і зухвалу армію, як щурів у Червоному морі, Єгова замірив дати повне свідоцтво остороги про визволення всім Египтянам, володарям і правлючим. Для тієї цілі Єгова вибрав свого вірного слугу Мойсея бути його речником і свідком. “Ійди до Фараона, та промов до його, ‘Так говорить Єгова.’” (2 Мойс. 8:1; 9:1, 13, НВ) Поновно Мойсей слухав тих інструкцій. Але затверділе серце і впертість тільки спричинили ще більше затверділим серце й впертість. Одначе Єгова в його величності довго терпів і милосердувався. І з яким вислідком? Вже в часі семої порази постав розділ навіть між Египтянами, так дуже, що кожний “хто боявся слова Єгови між Фараоновими слугами приказав своїм власним слугам і його тварині утікати в доми, але хто не наставив свойого серця мати яку Пошану до слова Єгови, полишав свої слуги і свій скот у полі” (2 Мойс. 9:20, 21, НВ) Коли кінцева пересторога була виконана, Єгова сильною і потужною рукою вивів своїх людей геть, разом з “мішаним народом” і не-Ізраїльтянами, але ту ніби непобориму армію Египту, яка рушила в погоню, Єгова проглинув у морі, де “вони поринули як оливо.”— 2 Мойс. 12:38; 15:1, 5, 10, НВ.

12. Назви інші визначні одиниці, що відзначали себе як свідки Єгови у старинніх часах?

¹² Мимо волі згадати б також, про жінки, як от Рагабу, Дебору, і Яел, як рівнож про мужів, як Гедеона, Барака, Самсона, Єфта, Самуїла, Давида і много інших, котрі відріжнили себе, як вірні свідки Єгови, В дійсності, там була ‘велика тьма’ свідків Єгови, від Авеля до часу Христа, включаючи й такі визначні особи, як Ісаїя, Еремія і Езекиїл і Даниїл, пророки і свідки надзвичайні, котрі сповіщали про імя й славу великого Бога Єгови.— Жид. 11:31, 32; 12:1.

13, 14. Якого рода трактування мали свідки Єгови у минувших досвідченнях, і чому?

¹³ Багато з тих старинніх свідків терпіли страшні речі, труднощі й переслідування, рівні до новочасів диктаторів, що мучили слуг Єгови. І чому? Чому вони були змушені мандрувати по пустинях і горах і жити в печерах земних? Чому їх гонили і каменували і кидали між леви, пекли у печах, ростинали мечами, бували розпилені на шматки? Чому вони були примушені ходити “в овечих шкірах, і козлячих шкірах, у злиднях, й горю під час знущання?” Апостол Павло каже нам, що це тому, що вони не були частю цього старого лукавого світу під правлінням Сатани, але вони виглядали обіцяного нового світу, котрого Творець і Будівничий є Єгова.— Жид. 11:10, 33—38, НВ.

¹⁴ Як вірні Свідки Єгови, вони напевно указали такі самі похвальні прикмети, які посідає їх Бог і Отець. Їх уми були справлені чинити його волю. В їх серцях те питання, хто є Найвищим Сувереном універсу, було полагоджене. Вони знали, що вони правдиві. Отже з мужністю й довірям вони йшли аж до кінця. Вони йшли вперед, трівко, рішучо, невідхиляючись від їх посвяти; вони стояли сильно в їх невинності, непохитні в їх вірі. Направду вони були люди з наміченим наміром, іменно, щоб жити життям у гармонії з звершеною волею їх Творця й наміром, і вони рішились, що через незаслужену ласку Єгови вони будуть робити ту саму річ, нехай приходить що хоче. Це було задля цієї твердої причини, що вони видержали те все з руки Диявола і його беззаконних бандитів, коли в той самий час вони давали свідоцтво іншим, що їх надія і сполягання були на Божій обітуваний теократичний уряд, його небесне царство під урядуванням Месії. Перше, такий напрям зі сторони тих чоловіків і жінок послужив на оправдання слова й імя Єгови, і подругому, це значило їх власне спасення і визволення, як рівнож й вічнотривале життя для всіх, котрі послухали їх вістки перестороги.

РАННІ ХРИСТІЯНИ ТАКОЖ ЛЮДИ З НАМІРОМ

15. В яких відносинах Ісус з Назарет був схожий до свідків Єгови перед його часом?

¹⁵ Більший як Авель, більший ніж Мойсей, і більший як котрий інший свідок Єгови перед або опісля, був Ісус Христос з Назарет. Там не було сумніву щодо його наміру в житті, бо він заявив: “Я на це родився і на це прийшов у світ, щоб свідкувати правді.” (Йоана 18:13, НВ) Він прийшов, не в своє власне імя, але в імя його Отця, Єгови. Отже Він ніс правдиве свідчення відносно імя, слова й наміру Єгови. Ісус Христос був дійсно вибраний бути Царем Єгови уряду нового-світу; отже те обітуване царство було великою темою його проповідування. Натурально такий щирий свідок для справи Єгови на землі мав сильну опозицію від Диявола і його слуг; але переносячи таке злюще переслідування без нарікання, Ісус здобув почесний титул “Вірний Свідок,” “вірний і праведний свідок.”— Одкр. 1:5; 3:14, НВ.

16, 17. (а) Хто послухав вістки яку проповідував Ісус? (б) В заміну, чим послідовники Христа стались?

¹⁶ Цілий нарід Ізраїля знав про Ісуса і про вість, яку він проповідував, а однак не багато слухало того, що він казав. В дійсності, тільки ті, ‘що по стороні правди слухають мого голосу,’ сказав Ісус. (Йоана 18:37, НВ) “Я сказав вам та й не віруєте. . . . Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх. Вівці мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слідом за мною.” (Йоана 10:25—27, НВ) Тепер ті, що слухають Ісуса і стались його учениками, також стались свідками для Єгови. До таких Ісус каже: “І ви свідкувати мете: бо від почину ви зо мною.” (Йоана 15:27, НВ) Знову Ісус сказав своїм ученикам занім полишив їх: “А приймете силу, як зійде святий дух на вас; і будете мені свідками в Єрусалимі й у всій Юдеї і Самарії, і до краю землі.” “Почавши від Єрусалиму, ви ж свідки цього.” “Ійдіть же навчайте всі народи.”— Діян. 1:8; Луки 24:47, 48; Мат. 28:19, НВ.

¹⁷ Наступні вражіння зроблені на історію через тих ранніх послідовників Христа доказують поза всякий сумнів, що вони виповнили інструкції їх Пана. “І з великою силою давали апостоли свідчення про воскресення Господа Ісуса.” (Діян. 4:33, НВ) Відважно апостол Петро визнав перед Синедріоном: “І ми свідки його в словах цих ми й дух святий, котрого дав Бог тим, хто кориться йому.” (Діян. 5:32, НВ) Стефан був найбільше щирий в його свідченні, так дуже, що розлючені супротивники взяли і укамінували його на смерть. (Діян. 7:1—16; 22:20) До апостола Павла Господь самий запевняючи сказав: “Бодрись, Павле; як бо ти свідкував про мене в Єрусалимі, так ти мусиш і в Римі свідкувати.”— Діян. 23:11, НВ.

18. В якім відношенні послідовники Христа були відріжнені від інших в їх часі?

¹⁸ Тепер яка наполяглива сила уможливила тих першого-століття послідовників Христових дати таке повне свідчення? Яка була їх ціль і намір в житті, їх мотиви робити таку непопулярну роботу? Що заставило їх ризикувати їх життям (багато навіть стратили життя), щоб бути свідками Єгови? Чи це було для якоїсь самолюбної амбіції, якогось самолюбного набуття, або може задля того, що вони були умово нерівнозважені, або задля якогось рода особистої складності, що гнало їх умирати як мученики? Як знаряд Диявола, провінціяльний уряд Фестуса фальшиво оскаржував, що Павло був божевільний, коли він говорив так красномовно перед царем Аґрипою, але там не було і частини правди в тім ненависнім закиді. (Діян. 26:24) Читайте цілий звіт про ранніх христіянів, а побачите, що вони були відмінні від решта зопсутого світу, та не тому, що вони були дивні божевільники або примхливі без рівноваження в їх умі. Вони були відмінними в тім, що вони були віддані правді і праведності і службі Всевишнього Бога. В дійсності, ті ранні христіяни були дуже інтелєґентні чоловіки і жінки, й далеко мудрійші за їх противників, що були так тупі до слуху і розуміння, що вони не могли пізнати дороги, котра провадить до життя.

19. (а) Яке є признане джерело христіянської ревності, постанови й видержання? (б) Яку ціль і замір в житті мали христіяни з першого століття?

¹⁹ Христіяни першого століття мали ревність, ентузіязм, постанову, силу і витривалість в далеко більшій мірі, як це мають піддані інших реліґій. Таку наполягливу силу постачав Бог Єгова, і ті ранні христіяни признали джерело їх сили. Стоячи перед царем Аґрипою, вірний Павло заявив у всій його покорі: “Дізнавшись помочі від Бога, аж до цього дня стою, свідкуючи малому й великому.” (Діян. 26:22, НВ) Отже це була активна сила Єгови, його святий дух на них, що уможливив вірним послідовникам Христа йти вперед серед такої божевільної і бісовської опозиції. Вони не цікавились самолюбними зайняттями, ані вони не займались роботою, щоб виробити імя для себе. Як часть вибраної раси,” “царського священства” і “святого народу”, їх намір був, щоб визнати широко чесноти того, котрий покликав їх із темряви у дивне своє сітло. Отже їх початкове заінтересування і жура була імя Єгови, слово і намір. Його імя було понижене, через тих, що вдають за слуг його. Його святе Слово було заховане під сміттям правовірної традиції. Його незмінні наміри були заховані від людей в загалі. Отже послідовники Христа, котрі були поінформовані про цю дуже важливу справу, вважали за велику честь і привилей розказувати їх співтоваришам, малим чи великим, про чудову провізію, яку Єгова зробив для їх спасення і визволення від наступаючого знищення. Незважаючи на всі ті фальшиві оскарження, проповідування ранніх христіянів було доброю роботою. Це була любов; перше зі всього, любов до їх Творця Єгови Бога, і, також, любов до їх ближнього і співтоваришів сотворінь.

20. Які є деякі питання, що ще остаються невідповіджені?

²⁰ Чи правдиве христіянство є інакше сьогодні як у почині? Чи цей новочасний вік переробив умови й обставини і зробив проповідування євангелиї застарілим і непрактичним? Чи можемо сказати, що намір Свідків Єгови сьогодні є такий самий, як тих ранніх христіянів 1,900 років тому? Ці є важливі питання над якими будемо застановлятися в артикулах, починаючи понижче.