Єгова Бог Продукції

“Отець мій і досі робить і я роблю.”— Йоана 5:17, НС.

1. Як ми знаємо, шо Єгова є найвиший Творець універсу?

ЄГОВА є найвищий Творець універсу. “Словом Єгови сотворені небеса, і все войнство їх — подихом уст його.” (Пс. 33:6, АС) Чи можемо ми сумніватися? Як колись стародавній Авраам, так і ви розглядаєте тепер небеса; порахуйте зорі, якщо можете. Єгова сотворив біліони їх. (Пс. 147:2—4, АС) Так, коли людина розглядає пишність небес, то це наче б Творець нарисував незмірину й величезну куртину, прикрасивши її блискучими сяючими клейнодами. На нас це робить велике враження його маєстатність, творча здібність, Того, котрий є нашим Творцем. Псальміст також мав таке враження, коли він писав: “Єгово Боже мій, дивно ти великий; ти зодягнувся величчем і красою: . . . Ти світлом, як шатою покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну; . . . Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки.”— Пс. 104:1, 2, 5, АС.

2, 3. (а) Які є деякі факти про універс й великі молочні дороги, що підносять наше оцінення про творчі здібності Єгови? (б) До кого ми можемо уподобити його?

² Так просторе є твориво Єгови, що воно хитає уявленням, щоб збагнути його. В ночі незлічимі небесні предмети які, для голого ока, являються як дорогоціності, зорі, як от наше сонце, декотрі більші, декотрі менші. Кожна може бути центром плянетарної системи схожої до тої, якою наша земля є частю. Одного разу думалось, що всі зорі були одної віддалі від землі, але тепер астрономи показують, що простір протягається чим раз дальше й дальше; і при помочі сильних телескопів далекі області універсу можна притягнути ціле множество попередньо незвісних зір. Що для людського ока здається є одна зоря, то через телєскоп там можна бачити китицю звізд або галактику, молочну дорогу. В дійсності, так широкий є універс, що астрономи говорять про галактики [молочні дороги], як про “острови універсу.” Найсильніший телєскоп притягнув для ока літерально міліони таких молочних доріг [галактиків].

³ Деякі звісні нам факти можуть що більше заострити наше оцінення. Ми живемо на величезному “острові універсу” з біліонів звізд. Більшість з них ми не можемо бачити задля великих порошних хмар у просторі, але тепер той острів є схожий до колеса із спицями наче б випущені з колодиці. Все, що ми бачимо, чоловік називає Молочною Дорогою — одна із спіральнів, що складається із міліонів звізд, а наше сонце між ними. Хоч багато зір, то місця є доволі; бо ж кажуть, що наша найблишча зоря-сусід є віддалена на двацять пять тріліонів миль. Віддаль простору є так великий, що його міриться роками світла. Віддаль світла, це те, що воно пролетить за один рік (або шість тріліонів миль), і його називають уніт. Вживаючи цієї міри, ми можемо дещо зрозуміти величину нашої домашньої галактики (молочної дороги), бо світло від звізд, що виходить на зовнішнім краю літить сотки тисяч років, щоб досягнути зовнішний обруч на другому боці: однак оця величезна творча робота стає звужена фактом, що інші галактики біліони світляних років далеко, являються як одна зоря. Тим і не дивно, що Єгова надхнув свого пророка Ісаїю писати: “Хто ж у вас рівня мені, хто подобен? — говорить Святий.”— Іса. 40:25, АП.

4. Як безжиттєві сотворіння відбивають славу їх Творця?

⁴ В небесах ми бачимо діло звершення в порядку й гармонії. Відбиваючи повагу величності їх Творця, “Небеса являють славу Божу, і простір звіщає про діла рук його.” (Пс. 19:1, АП) Там чоловік не бачить зударів, ані безладдя, але все рухається згідно з напрямом наміченим Єговою. Наукові люди думають, що універс іще розширується. Писання кажуть, що Бог дальше працює, робить добро. (Йоана 5:17, НС) Чи сміємо ми визначати гряниці активності Єгови, його сили, його продуктивної здібності? “Ось, Бог великий й годі нам його поняти; літ його нам не злічити.” (Йова 36:26, АС) Якщо ми знаходимо, що його твориво викликує жах, то тим більше самий Бог повинен бути шанований, бо Творець більший від усіх його сотворінь. “Позирніть у гору очима й побачте, хто це сотворив? хто військо небесне виводить по його лічбі? А всіх їх кличе він на імя, й в великій потузі й силі своїй не дає він ні одному згубитись.” (Іса. 40:26, АП) Так, ті так-звані безжиттєві сотворіння є рухомі, це симфонія [згідність] на небосклоні, це твір великого Єгови!

5. (а) Що було Боже перше твориво? (б) Яке було споріднення його з Єговою опісля?

⁵ Припустім, що твориво є біліони років старе, як це дехто каже, то й тоді воно не випередило розумових осіб. Єгови архитвір було його перше сотворіння, духова особа, як він самий, з його чеснотами — справедливість, любов, сила і мудрість. Про нього написано: “Єгова мав мене перед розпочатком путей своїх, . . . перш ніж що сотворив від правіків. . . . Як ще не сотворив ні землі. . . Як розпростирав він небо, була я там.” (Прип. 8:22—27, АС) Єгова зробив того сильного духа своїм промовцем; він стався Словом (Лоґ’ос) Божим, Йоана 1:1, 2, НС) Також, він стався спів-працівником Єгови в творчій роботі яка слідувала. “Бо Ним сотворено все, що на небесах і що на землі, видимо.” (Колос. 1:16, НС) З часом він сотворив множество духових осіб, ангелів; також пишно одягнув зорями небеса — все це згідно з божественною програмою творення. Ці два, Єгова і його Син, все були і є в гармонії. їх споріднення все було і тепер є радісне й продуктивне. “Тоді була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, все веселячись ним увесь час.”— Прип. 8:30, АС.

6. В твореннях Єгови, що є більше визначне від величини?

⁶ В його програмі творення, Єгова не тільки постачає скількість; але й все якість також. В дійсності, досконалість зазначає все, що наш Творець коли зробить. Він нічого не потребує переробляти знову. Там нема нічого “другорядного” або відкиненого. Коли він творить, то продукт є викінчений на котрім жадного уліпшення не можна зробити. “Бог! у його дорога без хиби”. (2 Сам. 22:31, НС) Про Єгову Мойсей був надхнений написати: “Він скеля: діла його звершені; всі бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і без омани, справедливий і правдивий!” (5 Мойс. 32:4, НС) Аджеж, нема нікого подібного як Єгова наш Бог.

ЗЕМЛЯ

7. Яка є ціль Єгови у сотворенні землі, й де особливше це відкрите для нас?

⁷ Деякі науковці кажуть, що наша земля була сформована шість з половиною біліонів років тому. Хоч це можливо, то це тільки їх здогад; бо відносно цього Писання тільки, зазначують: “У початку сотворив Бог небо та землю.” (1 Мойс. 1:1, НС) Для нас тепер дата не є важна. Що повинно інтересувати нас сьогодні, то це роля землі у великій програмі Єгового творення, бо він ніколи не марнує зусилля ані не творить надармо. Ці факти й його замір в творенні нашої землі є зсумовані в Ісаїї 45:18 (АС): “Так бо говорить Єгова, сотворитель небес,— він, Бог, що создав землю й приспособив її, щоб на ній жили: Я — Єгова, а іншого нема.” Отже, коли залюднити видимими живими сотворіннями, то земля могла бути ужита для дальших продуктивних цілей. Перший розділ в 1 Мойсея відкриває цю думку для нас.

8. Від третього до шестого творчого дня, які сотворіння Бог сотворив на землі, й які здібності вони посідали?

⁸ Тут Єгова розказує про приготування землі, про розвій на тисячі років, поділивши час на дні, періоди, які Біблія показує є по сім тисяч літ довгі. Протягом перших тих двох днів соняшне світло світило на землю й атмосфера витворювалась під її водяним накривалом. Води покривали поверхню землі, але на третій день води були розділені, і суш пропхалась наверх. Дальше, на третій день явилось щось нове: “І каже Бог: Нехай проростить земля билля травне, зело з насінням і дерево плодовите, плодюще по своєму родові, щоб його насіння було в йому.” (1 Мойс. 1:11, НС) Завважте тут силу репродукції, а це перший знаний доказ плодовитости, опріч того, що було сотворене прямо. Рослинність сама з себе почала видавати свій власний рід і сталась родющою. В наступнім дні-періоді інші сотворіння появилися, як живучі душі; перше ті, що жили у воді, опісля літаючі у повітрі, потім польні звіря, що зайняли земну область. Ці сотворіння могли дихати, видіти, рухатися і самі видавати свій рід. Коли шестий день наближився до закінчення, приближно сорок дві тисячі років творчої роботи то земля вже розкішно була одягнена в рослину, і аж кишіла від звірячого життя. Із цим усім Єгова був вельми задоволений. Він сказав, що все було “добре”.

9. (а) Чому ангелські глядачі земних подій на землі не були розчаровані як Єгова досягнув найвище творення? (б) Як вони обидвоє були сотворені й наділені великими привілеями?

⁹ Хоч все здавалось досконалим, то Бог ще не скінчив був творення землі. До того часу земні сотворіння були низького умового рівня. Проте Єгова мав дійсну несподіванку для ангелських сил в небі, котрі безсумніву мали приглядатися з зацікавленням на розвій землі. До свого Сина Слова або речника Бог сказав: “Сотворімо чоловіка в наш образ і в подобу.” (1 Мойс. 1:26, НС) Це значило сотворення розумних сотворінь, обдаровані прикметами — думати, розсуджувати, робити вирішення й висказувати любов до Творця через служення, пошану й хвалу йому. Сотворивши чоловіка й жінку, вони могли видати їх власний рід. Це сталося їх відвічальністю через мандат розмноження: “Плодітеся і намножуйтесь, і сповняйте землю і підневолюйте її, пануйте над рибою морською і над птаством небесним і над звірями, що гасають по землі.” (1 Мойс. 1:28, НС) Завважте, що в додатку до множення власного роду, чоловіку сказано порати й украшати його власний дім на зовні й йому сказано мати правий нагляд над всіма сотворіннями нишчими від нього — як от рибою, птицями, звірями. Ось так чоловік мав потрійну задачу в Божім замірі на землі.

10. В цім часі розвою, як міг хтось знати яку ціль земля мала відогравати в універсальній продуктивній програмі?

¹⁰ Ролю землі у творчій програмі Єгови тепер можна видіти. З часом вона мусіла підтримувати множество сотворінь у морю, в повітрі, і на полю й бути залюдненою звершеними людьми, котрі мали удержувати її вічно в красі як город-рай. Семий творчий день Бог затримав, щоб доповнити все, бо він самий відпочив або припинився від праці відносно землі. При кінці того дня, сім тисяч років пізніше, земля буде докінчена, як звершений клейнод в небесах, відбиваючи творчу здібність Єгови.

РОЗРИВНИЙ КІНЕЦЬ ПРЕДСКАЗАНО

11. Що взяло, що спричинило саботаж у цім змаганні, і з яким наслідком?

¹¹ До тепер, минуло шість тисяч років від сотворення чоловіка, і творчий поступ Єгови наближається до сповнення, якби не був виринув клопіт на початку. Один з ангелів Єгови, перший ворохобник, зсабатожував роботу, впустив у рух протидіючу програму й нахилив першу людську пару, Адама й Еву, залишити Єгову й замість його, йти за ним. За це він обіцяв вищу плату. (1 Мойс. 3:1—7, НС) Та заплата в дійсності була низька, а не вища, бо винагородила Адама і Еву смертю. Смерть була наслідком для всіх їх потомків до сьогодні, і тепер багато людей напятнували Бога невдачею.— Рим. 5:12, НС.

12, 13. (а) Чому ми певні що Єгова не є невдачею? (б) В той час як Єгова протидіяв?

¹² Але Єгова не є невдачею. Нещастя ніколи не наближилось до Його. (Іса. 55:11, АС) Наприклад, на землі, коли праця перерветься при асамблеї у виробі новочасних автів, то це не значить що продукція на необмежений час буде здержана, але що нові моди автів не появляться на час. Клопоти бувають поборені; нові авта являються на проголошену дату навіть хоч при кінці часу треба прискорити активність. На далеко більший масштаб так робить Єгова. Клопоти стягнуті через найбільшого ангелського ворохобника, Сатану, уразили рід людський на шість семих зі всього часу, який Єгова призначив для свого мандату розмноження, який мав бути виконаний людьми і для перетворення цілої землі в город розкошей. Але не думайте короткозірно, що така перешкода буде продовжатися безконечно, Єгова має справляючі міри, котрі будуть ужиті, через решта тисяча років (тепер напереді нас), через побільшення активності. Його замір буде виконаний; нічого не може спричинити невдачі. Він призначив дату; й розмноження буде виконане на час.— Іса. 14:27; 60:22; Дан. 2:21, АС.

¹³ Тимчасове перервання, яке Сатана спричинив через спонукання Адама й Еву покинути Бога, принесло в замірах Єгови пристосування протидіючих мір. Він почав робити пророчі записки в 1 Мойсея 3:15 (НС). Тут він обіцяв “насіння”, котре рощавить Сатану на смерть. При помочі Божої жени або орґанізації (Іса. 54:5; Галат 4:26—31; Одкр. 12:1, 2, НС), це насіння мало рощавити Сатану на смерть, усунути сліди Еденського бунту, а тоді ще раз впустити в рух продуктивну програму Єгови й справити її до успішного завершення.— Рим. 16:20, НС.

14. Пізніще, при помочі пророчої драми, як Єгова показав, що він не змінив першого наміру?

¹⁴ Роблячи тінь цього, Єгова спричинив живу драму відограти через Ноя й його родину. Ті вісім душ єдині пережили всесвітний потоп коли погубні води впали на всіх безбожних. Тих вісім осіб, коли вийшли з ковчегу на очишену землю, принесли жертву подяки Єгові. Він, взаміну, сказав їм, що вони й ті звірята, що пережили з ними, повинні множитися й сповняти землю. “І благословив Бог Нояга і його синів і сказав до них: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.” (1 Мойс. 8:15; 9:1, НС) Тому що цей мандат про множення даний Нойовій родині був образом, то для його здійснення чоловік мусів чекати тисячу років на царювання обітованого “насіння.”— Галат 3:29; Одкр. 1:5, 6; 14:1—5, НС.

15. (а) Як Авраам й його родина зображали продуктивне “насіння”? (б) Що це “насіння”, й яку часть воно буде мати в програмі продуктивності Єгови?

¹⁵ Обітницю відносно цього “насіння” Єгова зробив вірному Авраамові. Уявіть собі Авраамову радість, коли він почув як Єгова через своєго вірного ангела сказав: “Велико благословлю тебе, і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслідує потомство твоє, царини ворогів своїх. І благословляться в потомстві твоєму всі народи землі, тим що послухав єси голосу мого.” (1 Мойс. 22:17, 18, НС) В цій пророчій драмі Авраам представляв Єгову, а його Сара представляла орґанізацію Єгови, через котру він виконає продукцію. Хоч бездітна, стара Сара була запевнена ангелом Єгови, що вона буде мати дитину. З часом так сталося. Сара породила Ісаака, котрий представляв “насіння” обітниці. Від Едену орґанізація Єгови була неплідною відносно земних потомків до часу Авраама, а навіть позатим — усього, чотири тисячліть. Одинацять сот літ опісля, як Авраамові дано обітницю Єгови, пророк Ісаїя описав час, коли ці неродючі обставини скінчаться у великій продукції серед радощів й подяки. Пізніше, Христів апостол Павло визнає сповнення віки-стару обітницю й пророцтва, котрі вказують, що тим “насінням” був Ісус, разом з іншими вибраними Єговою із всіх народів землі. (Іса. 54:1—13; Галат 3:26—29; 4:1—13, НС) Ісус Христос у своїм Одкритті ототожнює число, що буде товаришити з ним, іменно 144,000. (Одкр. 7:4; 14:1, НС) Це вибране насіння є царство нового світу Єгови, під котрим переживші люди зі ‘всіх народів будуть благословенні’; бо ж це царське “насіння” буде справляти все множення на новій землі. Створення цього царського насіння сталося найбільш славною частю зі всіх творів Єгови,—”нове сотворіння.”— 2 Корин. 5:17, НС.

ТВОРЧИЙ СВІДОК

16. (а) Порівнай Ісусове продуктивне життя перед й опісля його приходу на землю? (б) Як Ісусове глибоке оцінення якості показано?

¹⁶ Ніколи на землі не було такого чоловіка як Ісус, Головний з обітованого “насіння.” Йоан, ще інший з Христових апостолів, визнає Ісуса, як Слово Боже, перше сотворіння Єгови, його первородний Син. На запрошення Єгови, Ісус згодився статися чоловіком на землі. “І Слово тілом сталося, і пробувало між нами (й бачили ми славу його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.” (Йоана 1:14, НС) Протягом незвісних віків Слово (Лоґ’ос) працювало в повній гармонії із своїм Отцем, Єговою; а тепер, коли сталося чоловіком Ісусом, він дальше так працює. Його життя було плодюще, що приносило овоч Царства, бо ціла його земна служба була присвячена свідоцтві про його Отця і про царство його Отця. (Йоана 17:4, 6—10; Луки 4:43, НС) Це була воля Божа, щоб він робив це, й він радісно чинив волю Єгови. (Пс. 40:8, АС; Луки 22:42, НС) Також, Ісус мав бистрий змисл для якості. Що він робив, то він робив досконало, бо він був досконалим чоловіком. На землі він був найбільше визначним прикладом любови, співчуття й терпеливості. В той же час він був смілий, безбоязкий провідник правди Єгови. Він говорив щиро і з переконанням, як ніхто перед ним. Про нього сказано: “Ніколи так не говорив чоловік, як цей чоловік.” (Йоана 7:46; 10:31—39, НС) Він розумів людей досконало; він міг читати їх серця й уми. Отже ті, що він вибрав бути близькими товаришами й спів-працівниками, були правого серця, люди, котрих він міг навчити бути плодовитими свідками так як він. Ради якості, він не вибирав багато, тільки найліпших. Ісус був покірним. Він все признання Єгові за всі добрі діла (Марка 10:18, НС) Відносно добрих послідовників яких він мав, він висказав у молитві до свого Отця: “Обявив я імя Твоє людям, що дав єси мені з світа... я беріг їх в імя Твоє.”— Йоана 17:6—19, НС.

17. Які інші кроки були отворені Ісусу, ким, і як він діяв?

¹⁷ Коли б Ісус хотів був багато замість добрих учеників, тоді він міг це зробити без труду. Та ж він міг мати цілий народ Жидівський у своїх ногах; а навіть більше цього — цілий світ, люди з всіма народами признаючи його за свого суверена. Все це він мав зробити, коли б покорився другому продуктивному управителеві. Той другий управитель, Сатана, пробував намовити Ісуса зробити так, вкоротці після того, коли Ісус посвятив себе чинити волю свого Отця, перед розпочаттям його міністерії. Ось звіт що там взяло місце: “Знову бере Його Диявол на гору височену, й показує Йому всі царства на світі й славу їх і каже до Його: ‘Оце все дам тобі, коли, припавши поклонишся мені.’ ” (Мат. 4:8, 9, НС) Це не була спокуса для Сина Божого. Чи ж Ева перше, а від так Адам, не послухали подібної пропозиції тим самим невидимим шахраєм? Що вони осягнули? Ісус знав надто добре. Ні, його радість була працювати з своїм Творцем, й тепер його постанова була дальше працювати в такий спосіб.

ВІРНИЙ ПРАЦІВНИК

18. (а) В якім змислі Ісусове свідкування було продуктивне? (б) На що його слова до його учеників при його відході звернули їх увагу?

¹⁸ Коротка міністерія Ісуса, тільки три з половиною років, була найбільше продуктивна. Перше і найважніще це, що він затримав свою невинність, й так доказав себе бути гідним тим одним, щоб обявити своєго Отця імя через рощавлення Сатани на смерть. Далі, він дав своє життя як викупну ціну за послушних з роду людського. Завважте: “Як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою яко викуп за многих.” (Мат. 20:28, НС) В коротці, він зробив все, що Єгова визначив для нього. В своїй молитві до свого Отця, він заключив: “Я прославив Тебе на землі: діло скінчав я, що дав єси мені робити.” (Йоана 17:4, НС) В його служенні Ісус поставив добрий приклад для своїх уважно вибраних послідовників. В додатку, він віддав багато часу навчаючи їх про Єгову, також про себе й про Царство й про роботу, яку вони мали виконувати після його повороту до його Отця. Вони тримались кожного його слова, але не змогли ясно вирозуміти. Ісус знав це наперед. Тому він сказав їм, що після його вознесення, його Отець пішле їм утішителя, святого духа, щоб навчав їх ще інших річей й також пригадати їм те, що він говорив їм. (Йоана 14:26, НС) Коли він відходив, він сказав їм, що вони мусять бути пожиточними міністрами. “Ідіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й святого духа, навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам.”— Мат. 28:18—20, НС.

19. Як Ісусова продуктивність відбиваєсь в активності його учеників?

¹⁹ Що свідоцтво Ісуса було пожиточне, то нам лиш поглянути, що його послідовники робили в ранній христіянській ері. Вони потребували Божого духа і з вірності до свого слова, Ісус післав їм святого духа, коли вони зібрались разом десять день після його вознесення на небо. Як дух Єгови зійшов на них, вони почали прославляти й хвалити Бога в многих язиках, якими святий дух наділив їх говорити на цій оказії. Також тоді були присутні в Єрусалимі люди з ріжних народів, й вони почули Боже прославлення через духове хрещення учеників в їх рідній мові. Відвідуючі товпи вельми дивувались. Тоді Христів апостол Петро переконливо визнав, прилюдно, відносно Ісуса, що він був Месія, після чого многі увірували й охрестилися. Звіт про той час каже: “І пристало того дня [до христіянського собору] душ тисяч зо три.” (Діян. 2:41, НС) Ці почали студіювати й навчатись з апостолами бути трудящими міністрами, чого їх посвячення й вимагало. “Пробували ж у апостолській науці і в общені, і в ламані хліба, і в молитві. . . . Єгова же прибавляв спасенників що-дня.” (Діян. 2:42—47, НС) Назабаром опісля пять тисяч людей були в міністерії. Що за ґрупа міністрів почала трудитись тільки в краю Палестині! — Діян. 4:4, НС.

20. Які були двократні наслідки із ранніх часів свідкування Ісусовими апостолами й учениками?

²⁰ Такий добробут, як вислідок продуктивного свідоцтва, мусів вскорі стягнути вогонь Сатани. Переслідування було визначене. Замір Сатани був стримати роботу. Незабаром прийшли погрози, увязнення, биття, а далі драматична смерть вірного ученика, Стефана. Таке переслідування спричинило розсіяння христіянських міністрів, але не стримання їх проповідування. “Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.” (Діня. 8:4, НС) Апостоли, будучи биті й увязнені, раділи, “що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. І повсяк день не переставали вони і в храмі і по домах навчати й благовістити Ісуса Христа.” (Діян. 5:17, 40—42, НС) Зріст продовжався помимо переслідування. Після трьох з половиною років проповідування між Жидами в Палестині, цей привілей Єгова дав людям зі всіх народів, щоб стались христіянськими міністрами й мали участь в пожиточнім свідоцтві. (Діян. 10:44—48, НС) Те ядро, яке Ісус сформував з дванацяти апостолів, скоро росло в першім століттю, розшируючись до далеко-розкинених країв Римської Імперії. Ісус дав добрий приклад пожиточного свідоцтва. Його апостоли й ученики наслідували цей приклад на хвалу Божу й на своє вічне спасення.— 1 Тим. 4:11—16; 2 Тим. 4:15, НС.

21. Згідно з Біблійними пророцтвами, то коли продуктивне свідкування досягне всесвітно просторінь? й з яким наслідком?

²¹ По смерті Христових апостолів, те продуктивне свідоцтво загинуло. (Діян. 20:29—35; 2 Петр. 2:1—3, НС) Але чи це значило, що воно цілковито пропало? Ні; радше слова Ісуса, писання його апостолів й учеників, як і Богом дані пророцтва написані вірними мужами перед ними,— всі свідчать про період пожиточного свідоцтва на ґлобальний масштаб, однак все це в будучині. (Одкр. 14:6, 7, НС; Іса. 52:7, 8; Езек. 9:3, 4, 11; Діян. 12:3, АС) Ісус казав, що при кінці цього ладу Сатани, добра новина про установлення царства Єгови мусить бути проповідувана по всьому світу; й через це спірне питання Царства люди всіх народів мусять бути розділеними, розлученими, як от “вівці й козли.” (Мат. 24:14; 25:31—46; Марка 13:9—13, НС) Дальше, ці “вівці” зібрані із всіх народів і родів і людей й язиків,” мусять статися великою громадою,” котрої ніхто з людей полічити не може: “від малого намножеться тисяча,” всі серед духового добробуту. (Одкр. 7:9, НС; Іса. 60:22; 66:14; Михея 5:2—9, АС) Отже той будучий час вже прийшов, в нашім часі. Для нас все це і більше актуально бере місце. Наш є неописаний привілей бути зайнятими у продуктивнім свідоцтві на хвалу великого Бога Єгови, головного Творця всього.— Псальма 149; Іса. 12, АС.