Поборюючи Червоне Переслідування Сьогодні
Чому Єгова дозволяє своїм слугам терпіти насильства від часу Авеля аж до нашого часу? В який компромісовий стан те переслідування спонукало зімена христіян? Чи можливо затримати невинність поза Залізною Заслоною? Чого потрібно, щоб побороти переслідування?
ЦЕ НЕ ПОВИННО здивувати нас бачити переслідування христіянів в цім двацятім столісті. Чому ні? Тому, що помимо всіх привлащувань до христіянської цивілізації, факти остаються, що Сатана є “богом цього ладу”. Він далі бродить як “рикаючий лев, шукаючи щоб кого пожерти.” І повний гніва, він воює проти тих “що хоронять заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа.”— 2 Корин. 4:4; 1 Петр. 5:8; Одкр. 12:17, НС.
Окрім того, чи нема з нами ще реліґійних провідників, котрі ненавидять світло — тому що воно висвічує їх помилки і їх навчання і їх самолюбні обряди — і котрих заздрість про доброрут слуг Єгови засліплює їх до справедливості свободи почитання? І чи нема ще гноблючих політичних властей, тоталітарних урядів, котрі ненавидять, що христіяни віддані вірно Богу Єгові кажуть, що замість них постане царство Беже? Так, вони всі, і інші подібні самолюбні уми, комбінують стягнути переслідування на слуг Єгови сьогодні, як це робили їх протилежні люди за часу Єремії, Ісуса Христа і апостолів.
Авжеж що ми можемо оминути переслідування через компроміс. Не вдовзі після Світової Війни II Сполучені Держави урядово випитували багато духовників в Німеччині, намагаючись упевнитись про їх виправдання в ко-операції з Гітлером і його Націстами. У відповідь на їх вимівки, він пригадав їм про одважний напрям Ісуса Христа. Один епископ відповів: “Так, але дивись, що вони зробили йому.”
Зорґанізована реліґія рівнож знайшла вигідну річ, щоб примиритись в Японії відносно почитання в культі імператора. Хоч Шінто було державною реліґією, вони весело припускали вірування, що це була чисто політична справа і задля того христіяни могли взяти участь в таких обрядах. Як міг хтось поклонитися імператорові без поклоненняся йому, як потомкові богів, коли його політичний уряд був оснований на його реліґійнім привлащенні, то це питання не турбувало їх реліґійного сумління.
В Росії, так скоро як заприсягло-безбожницький уряд показав маленьку ласку до зорґанізованої реліґії через назначення церковника до офіціяльної позиції, в 1942 року, тоді “церковники почали переганяти один одного в висланні щирих побажань Сталінові.”— Сатурдей Івнінґ Пост, 11 вересня, 1954.
В Східній Німеччині зорґанізована реліґія дала також піддержку комуністичній мировій пропаґанді, “хоч той рух мав політичний й точно світський характер.” Проте було легко розпізнати свідків Єгови, які відмовилися мати щонебудь дочинення з ним.
У Польщі приближно 2,000 католицьких духовників на масовому вічу наполягали всіх священиків прилучитися до Комуністичного Національного Фронту, і в своїм меморандум з 8 березня, 1953 року, епископи Польщі призналися, що вони подалися і підтримують комуністичну політику хоч це противилось інтересам церкви, кажучи: “Ми шукаємо певного розвязання, котрий би приніс добро церкві й державі. Нічого не є дальше від нашого ума як те, щоб витворити незгоду.”
Але оминати переслідування через компроміс, то це літеплість, а Христос перестерігає, що всіх літеплих він виплює з уст своїх.— Одкр. 3:16, НС.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ МОЖНА ПЕРЕМОГТИ!
В рязючій протилежності з усім цим компромісом є свідки Єгови по цілому світі. Сміливу історію вони зробили в Націській Німеччині, де 10,000 увійшли у плінні табори, а тільки 8,000 повернуло домів, то це добре звісне усім. Вони дожили побачити кінець їх гнобителям. А в Канаді, де робота була заборонена протягом більшої часті Світової Війни II, кінець заборони бачив два рази стільки свідків, як коли заборона була перше наложена. Справді це було поконання переслідування!
В Французькій Екваторській Африці два туземці зустрінулися з вісткою Царства і почали проповідувати іншим про Єгову. Уряд відмовив вступу місіонарам або друкованій літературі в той край. Однак, помимо цієї заборони і багато переслідування, за шість років ті два місіонарі побільшили до 666 в квітні, в 1954 року; і це побільшення є чудне зогляду на расову й мовну перешкоду.
В часі коли Домініканська республика заборонила роботу свідків Єгови, ще в 1949 році, тоді вони мали найбільше число 274. Хоч многі були увязненні, то свідки там не зробили компромісу, але відважно дальше проповідували у підпіллю. Наслідок був, що в 1954 році 371 взяло участь в роботі проповідування, а це становило пересічно річне побільшення на сім відсотків. Там не було сумніву про перемогу над переслідуванню.
В 1950 році звиш 20,000 свідків реґулярно проповідували добру новину в Східній Німеччині, коли комуністи заборонили роботу і увязнили всіх служебних братів в головній кватирі в Маґдебургу, подорожуючих представників і окружних надзирателів. Усіх, більше як 2,000 арешто вано, а тепер там є 1,283 особі у вязниці. Помимо більших трудностей в проповідуванні під забороною, загроза увязнення там завжди присутна, їх кадри знову сповнилися так що сьогодні там є знову приближно 20,000 активних свідків у Східній Німеччині. Многі свідки в Східній Німеччині, висказували їх радість, як у вязниці і поза вязницею.
Сміливий напрям свідків Єгови в Східній Німеччині розбуджує подив у многих. Наприклад, після конвенції товариство Нового Світу в 1953 році активність від дому до дому була підкрислена в Східній Німеччині. В одному соборі двацять осіб взяло участь в цій роботі, цілковито покривши місто. Двох із них, підчас заняття в цій кампанії, случайно зайшли до дому майора. Запитавши чи вони були свідками Єгови, вони відповіди запитуючи хто він думав свідки Єгови були. Майор відкрито сказав: “Я знаю що ви є, але ви не потребуєте боятися. Я подивляю вашу ревність й хоробрість.” Ті свідки могли дати добре свідоцтво відносно їх вірування й роботи і зробили умовини дальше відвідувати його. Багато таких досвідчень можна б розказати, як свідки Єгови поборюють переслідування в Східній Німеччині.
В Чехословаччині, Мадярщині, Ромунії, Польщі і Югославії, де робота свідків Єгови була заборонена роками, ми бачимо подібне поборювання переслідування. В 1946 році там було 11,131 христіянських свідків Єгови активних в цих краях; в 1950 році їх число збільшилося до 28,183 а в 1954 році там було скілько? Майже чотири рази так багато як в 1946 року, то є, 42,767.
ПРОПОВІДУВАННЯ В РОСІЇ
Але можливо найбільше цікава історія є про свідків Єгови, які поборюють переслідування в Росії; в 1946 році в Росії було 6,000 свідків; в 1949 там було 10,000. Як вони дісталися туди? Деякі сталися свідками тому, що дістали свідоцтво, коли вони служили з російською армією в Німеччині, інші через зустріч з свідками Єгови в німецьких вязницях і концентратійних таборах. Більшість із них прийшли в Росію тому, що Росія забрала Балтійські Держави і часть Польщі, Мадярщини, Ромунії ї Чехословаччини.
Одначе, до якої міри вони поборюють переслідування то це не звісно, задля перешкод Залізної Заслони, і так рік за роком від тоді свідки Єгови в інших частях світу дарма шукають в їх Річній Книжці за звітом про свідоцтво в Росії. В 1951 року президент Товариства Вартової Башти зустрінув радіо чоловіка у Відні, Австрії, котрий був у вязниці в Росії і котрий зустрічав багато свідків Єгови під час побуту у вязниці. В грудні, 1953 року, один із свідків Єгови, котрий був післаний до російської вязниці табору в 1948 році зате, що свідкував двом російським воякам, був звільнений задля слабого здоровля, маючи звиш шістьдесять років віку. Він розказував про його свідкування росіянам в таборі й зустрічався з деякими свідками, що були надто раді стрінутися з ним.
Потім в лютім, 1954 року, появилося артикулів в Обзервер, Лондон, Анґлія, про обставини в російських робучих таворах, які написала німецька журналістка, Фрау Бріґетте Ґарленд, котра щойно була звільнена з одної із них. Вона була заарештована в 1946 року в Східній Німеччині й засуджена на сім років примусової роботи в комуністичній вязничнім таборі. Остаточно її вислано до Воркути, столиці Арктичної Росії, де є приближно пів міліона вязнів.
Вона дала гарний звіт пшо вязнів в Воркуті. Між ними вона описала “віруючі, котрі, відмовлялися робити для краю на підставі їх сумління, й, після років гіркої боротьби, примусили таборнього адміністратора поважати їх сумління, і так що він дав їм заняття тільки в роботі яка була для їх товаришів вязнів. Їх успіх доказав, що опір був можливий навіть й в таборі.”
Вона особливше згадала про одну віруючу жінку, що була технічним знавцем, колишній член руху Комуністичної Молоді, але вона не була задоволена. Случайно вона натрапила на “Новий Завіт” і так вона була навернена ним до христіянства. При її роботі у фабриці вона зустрінула молоду женщину, котра вірувала в євангелиє і котра представила її до інших, що також вірували. Ті дві молоді женщини залишили їх зайняття й пішли в Центральну Азію, Сибірію, де вони працювали в шпиталі й проповідували Біблію. Тайна поліція почула про їх активність і засудила їх на пядесять років тяжкої праці за реліґійну активність. Каже Фрау Ґарленд відносно них: “Історія про їх навернення [активність проповідування] і арешт, це типічна судьба соток, котрих я зустрічала і тисячей інших, і це є історія руху який ще живе на зовні табору.”
У відповідь на запит відносно свідків Єгови в Росії, Фрау Ґарленд відповідає: “Я зустрічала багато з них в Арктичних таборах. Більшість з них були Західні Українці [попередно під Польщою] або люди Балтійського краю, але там були між ними також і Росіяни і інші совітські люди навіть Татари й Армянці. Я думаю, що в округах табору Воркути мусіло бути більше ніж дві тисячі, а може і три тисячі. Вони були дуже милі й помічні люди і всі вязні любили їх. Голови табору не докучали їм за їх вірування.”
Повищі записки про свідків Єгови поборюючи переслідування в Росії пригадує нам довіря висказане відносно них в Річній книжці з 1950 р., що, “без ріжниці де вони є, вони безнастанно проповідують добру новину. Свідки Єгови повсюди будуть засилати молитви до Єгови, щоб він благословив і хоронив і провадив і справляв цих вірних братів, щоб вони також мали участь у оправданні імя Єгови через затримання невинності помимо терпіння які вони переносять. Їх визначна віра є скріпленням й натхненням для всіх свідків Єгови, бо вони вірно остаються в службі Єгови.”
І чого потрібно, щоб побороти таке переслідування сьогодні? Найперше зі всього, знання. Без знання про Єгову і його чеснот, і заміру й волі для них, і чому він дозволяє на терпіння, вони не могли б відперти Червоного терору. І те знання мусить принести живу віру, бо чоловік ‘може мати силу для всього, якщо він має віру, бо після віри вашої станеться вам.” Це також дає надію, бо надія для христіянина є як якор для судна й шолом для вояка, іменно, охорона в часі небезпеки.— Филип. 4:13; Мат. 9:29; Жид. 6:19; Ефес. 6:17, НС.
Щоб побороти переслідування потрібно мати святого духа Єгови, бо цього не можна виконати людською силою. (Зах. 4:6) А понад усе, це вимагає любови, бо без любови ми є ніщо. Крім того, в “Страху нема любови, а звершена любов геть виганяє страха.” (1 Йоана 4:18, НС) Так, правдиві христіяни можуть і поконують переслідування, як це доказують свідки Єгови по цілому світу.