Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 8. Міжнародне зусилля знищити Товариство невдалося

Міжнародне зусилля знищити Товариство невдалося

ПРИ кінці лютого, 1918 року, Бюро Тайного Слідства Армії Сполучених Держав у місті Ню Йорк, почало своє слідство відносно головної кватири Товариства Вартової Башти в Брукліні. Фальшиві поголоски почали кружити, що Товариство установило на даху дому Бетель сильну бездротну станицю, щоб пересилати вісті через Атлянтик, і щоб цим знарядом Товариство порозумівалося з ворожою Німечиною. Та фактом є, що за життя пастора Росселя один брат подарував йому малий бездротний приймач. Там не було ніякого передача або трансмітера. Ніколи ніякої вісті ніхто не передавав з дому Бетель боздротним апаратом. Це сталося в 1915 році перед часом радіопередача, коли навіть бездротна телєґрафія була ще в молодому віку. В 1918 році, коли два члени тайної служби переходили через Бетель, їх взято на дах і там покозано дашок де той бездротний приймач знаходився; і тоді, в іншім приміщенні, вони показали їм самий інструмент, що був ще запакований. За згодою, цей приймач був забраний цими військовими людьми.a В наступний четвер, на 18 лютого, 1918 року, після промови Й. Ф. Рутерфорда в неділю в Лос Анджелес, Каліфорнія,b це бюро тайного слідства взяло в посілість головну кватиру в Лос Анджелес соборну станицю студентів Біблії, сконфіскувавши багато літератури Товариства. Наступного понеділка (4 березня, 1918 р), в Скрантон, Пансильванії, кілька прихильників Товариства були арештовані, оскаржені за змову, й були поставлені під запорукою для їх появленняся перед судом в травні. Вже більше як двацять інших були увязнені примусово в військовім таборі або мілітарній вязниці через вербунок до війська.c Натиск із зовна проти Товариства ріс досить скоро.

Хоробро вони виконували свою роботу проти зростаючої переваги. Ґрупа смільців на 15 березня, 1918, видала новий обіжник на дві стороні, Новина Царства ч. 1, під заголовком “Реліґійна Нетерпимість — Пастора Росселя Послідовники Переслідувані, Тому Що Вони Кажуть Людям Правду — Трактування Студентів Біблії Пахне Темним Віком.” Міліони цих летючок розповсюднено, виявляючи духовниками надхнені переслідування цих ревних проповідників в Німеччині, Канаді й Сполучених Державах.d Дальше ці летючки проголошували історичну промову, яка мала бути доручена на 24 березня, 1918 р., в Академії музики в Брукліні через президента Товариства, під заголовков “Світ Скінчився — Міліони Тепер Живучих Ніколи Не Помруть!” Три тисяч чули цю важливу промову.e За 1918 рік рапорт показує, що було 7,000 осіб занятих в доручуванні книжок від дверий до дверий, окрім нерахованих інших, котрі роздавали летючки й оголошення й давали устне свідоцтво.f В квітню прийшло ще інше зусилля за старанням духовників, щоб настрашити цих проповідників Царства. Одначе, на 15 квітня, 1918 року, Новина Царства ч. 2 появилася, що була розповсюднена міліонами копій, під великим заголовком: “Доконана Таємниця й Чому Здушена — рукою духовенства.” Факти про здушення в Канаді й Сполучених Державах до 15 квітня були виразно пресдтавлені публиці, виксазуючи змагання духовенства знищити активність Товариства. Відносно цього розповсюднення, почали кружити петиції, з відозвою до президента Сполучених Держав Вілсона:

“Ми, понижче підписані Американці, вважаємо, що всяка перешкода духовниками в незалежності студентів Біблії є нетерпима, проти-Американська й проти-христіянська; і що всяке змагання злучити церкву з державою є радикальним злом. За добро вільності й свободи реліґії, ми урочисто протестуємо проти здушення Доконаної Таємниці, й просимо уряду осунути всі обмеження щодо його вживання, щоб людям було дозволено без перешкоди або турбування купувати, продавати, й читати цей підручник для біблійної студії.”g

На 1 березня, 1918 року, розпочато поширення обіжника Новина Царства ч. 3, котрий мав залоловки: “Дві Великі Битві Лютує — Сатанська Стратегія Засуджена на Провал — Народження Антихриста.”

На 7 травня, 1918 р. Дістріктовий Суд Сполучених Держав видав приказ увязнити вісім братів, що мали стичність з управою Товариства і становили редакторський комітет. Вони були: Й. Ф. Рутерфорд, В. Е. Ван Амбурґ, А. Г. МаКміллан Р. Й. Мартін, С. Й. Вудворт, Ґ. Г. Фішер, Ф. Г. Робінсон і Ґ. Декекка. На другий день, 8 травня, ті увязненя виконав у Бетелі державний Маршал Повер. Вскорі після їх увязнення тих вісім осіб поставлено перед державний суд, котрого предсідником був суддя Ґарвін. Усіх вісьмох обвинувачено,h після переслухання справи лавою присяглих,

“що вони неззаконно й зрадничо змовлялись, зо спільною згодою з іншими особами, що є невідомі для лави присяглих, щоб поповнити певний злочин проти Сполучених Держав Америки, іменно: злочин незаконного, злочинного й добровільного непідкоренняся, нелоальності й відмовленняся служити при війську і при маринарці Сполучених Держав, коли Сполучені Держави були у війні . . . через особисті прохання, листи, публичні промови, розповсюднюючи й публично поширюючи по цілих Сполучених Державах Америки книжку Том VII Біблійна Студія Доконана Таємниця, й публично поширяюючи всюди по Сполучених Державах певні артикули, видрукувані обіжники названі Біблійних Студентів Місячник, Вартова Башта, і інші брошури котрі не є названі.”i

Після оскарження, оборонців звільнено на запоруку по 2,500 дол. за кожного, й суд був призначений на 3 червня, 1918 р. У виданні з 11 березня, 1918 року, часопис Таблет (Римо Католик), Бруклін, значуче сказав:

“Новини Царства поширені — дехто може піде до вязниці. Йосий Ф. Рутерфорд і деякі з його колєґів можливо перебудуть літні місяці у віллії, де вони будуть схоронені від юрби, котра зневажала їх, домагаючись, щоб вони купували Бонди Свободи. . . . Воно інтересним бачити, що Рутерфорд і інші з його кляси, що мають утіху із судорог над (католицькою церквою) завжди є переслідувані урядниками. Проти-Католицизм й проти-Американізм — це здається близняки.”

Суд розпочався в понеділок на 3 червня, у федеральнім суді в Брукліні. Письменне свідчення під присягою були виповнені вісьмома оскарженими, зазначуючи їх причини чому вони вірують, що суддя Ґарвін був упереджений проти них й їх роботи, отже ця акція автоматично звернула справу до судді Чадфілда, котрий знов передав цю справу судді Гове Сполучних Держав, що був особливше покликаний до Брукліну із Вермонт бути предсідником на суді.j Після пятнацяти денного переслухання (пізніще удовіднено що там було звиш 125 помилок), апеляційний суд признав цілу процедуру як несправедливуk але у четвер, 20 червня, в 10 год. пп., лава присяглих винесла вирок “винуваті.” Другого дня, 21 червня, зараз пополудні суддя Гарланд Б. Гове виголосив засуд на двацять років увязнення у федеральній тюрмі в Атланта, Ґеорджія.l Суд стримав вирок для брата Де Кекка на пізніще. Ню Йорк Трібюн з 23 червня, 1918 року, сказав:

“Йосиф ф. Рутерфорд і шість іншіх ‘Росалістів’, були засуджені за переступ шпігунства, були засуджені на двацять років в Атланта Ґеорджія тюрмі вчора, суддею Гове. “Це є найщаслищий день в моїм житті,” сказав п. Рутерферд, в його дорозі із суду до вязниці, ‘переносити земну кару за реліґійні вірування,— це найбільший привілей який чоловік може. мати.’ Одна з найдивніщих демонстрацій, яку уряд Маршала в Брукліні Федеральнім Суді коли видів, відбулась між родинами й близькими приятелями засуджених осіб скоро узязнені були забрані до кімнати Великої Лави Присяглих. Ціла громада сповнила стару будівлю і затягла пісню ‘Любі є узла ті.’ ” ‘Цей світ буде знати що це все значить. Тепер будьмо вдячні за ласку Божу, що підримувала нас в часі наших спроб і виглядаймо Великого Дня, що має прийти.’ ”

Двічі нелєґально вони заперечали запоруку про яку просили в Ню Йорку, й перед виконанням третього зусилля приготовити запоруку через ко-операцію Найвищого Суду у Вашінґтоні, вязнів перевезено з Ню Йорку на 4 липня, до федеральної тюрми в Атланта Ґеорджія. Рутерфорд, на 3 липня, 1918 року, згадує слідуюче в листі який пізніще надруковано:

“Нас здівомлено, що сім противників Товариства й його роботи протягом минулого року учащали на суд і помагали нашим гонителям. Ми перестерігаємо вас, любі, проти хитрощів деяких, що підлещуються вам тепер у змаганні схопищи Товариство.”a

Виконавчий комітет був назначений очолювати Товариство в часі відсутності його увязнених урядовців й редакторського комітету з пятьох осіб з наміром далі видавати Вартову Башту, видання котрої незанепало протягом цих років крізи.b По цілому краю в наступних місяцях переслідування проти Студентів Біблії продовжалося. Тоді пожвавлено увязнення, пониження з рук юрби, напали на місця зібрання, палення книжок і безнастанне обмовлення пресою із казальниць.c З причини воєнного натиску, прийшла перешкода в постачанні потрібних річей, і тому на 26 серпня, 1918 року, мусілося закрити головну кватиру в Брукліні. Тепер бюро перенесено до будинку в Пітсбурґу, Пансильванії, при Федерал й Рілайнс Вулиці.d Бруклін-Табернекл бюро й відставове центро були продані, а Бетель дім заперто. Ось так в літі в 1918 році, колишній голосний і зорґанізований голос свідків Єгови і його царства, замовк, їх зорґанізована робота фіґурально стала забита, й настав неначе мертвий стан для колишньої живої громади христіян. Вони стали сильно закуті в неволі їх вавилонськими полонниками.

На 11 падолиста, 1918 року, перша світова війна нагло закінчилася. Численні полонені війною були звільнені, але свободи не видко було для многих Студентів Біблії, котрі ще були у вязницях й таборах по цілому краї. В часі затримання в Атланта тюрмі, Рутерфорд і його сім товаришів були заняті проповідуванням в нутрі. Їм дозволено було мати біблійні студії кожної неділі у тюрмі, на котрі учащали приближно сотня з їх співтоваришів вязнів.e В Пітсбурґу на 4 січня, 1919 року, відбулась спільна конвенція й корпораційне зібрання, на яке прибули сотки енерґічних робітників, щоб підтвердити вибрання Рутерфорда й інших урядників й директорів. Вони також ухвалили резолюцію, висказуючи довіря в невинність тих вісьмох увязнених урядників.f В лютім, 1919 року, по цілому краї почалась аґітація певними часописями, щоб звільнити Рутерфорда і його співтоваришів.g Також приятелі увязнених людей писали тисячі листів до редакторів часописей, конґресменів, сенаторів й урядів, наполягаючи їх до акції. Многі були порушені висказати себе за їх звільненням.h У березні їх приятелі почали збирати петицію по цілому краї, і в короткім часі підписало 700,000, просячи уряду, щоб він вирішив справедливість відносно цих фальшиво-оскаржених й увязнених людей.i Хоч та петиція не була предложена, однак вона таки сталась “свідоцтвом для правди”— як визначний знак оживлення ложно-оскаржених проповідників Царства Єгови.j

На 2 березня, 1919 р., Гарвард Б. Гове, суддя федерального дістрикту, котрий спершу заперечив запоруку після засуду їх на увазнення, тепер зателєґрафував Ґенеральному Правникові Ґреґорі у Вашінґтоні, на його просьбу, ‘рекомендуючи негайне помякшення кари для засуджених вісьмох, які він назвав у своїй телєґрамі,k (Резиґнація Ґреґорія, як загального правника, стала ефективною 4 березня, 1918.) Але ці маневри, щоб відтягнути їх апелацію, невдалися. Замість того, на 21 березня приказано приняти запоруку для вісьмох і котрих приказано завернути із Атлянта до Ню Йорку на переслухання їх апелю на 14 квітня. Наступного вівтірка, 25 березня,вони були звільнені на запоруку по $10,000 за кожного.l Бенкет привітний очікував їх, коли вони прибули до Брукліну, і, пізніще, вони зєдинились з радісною родиною Бетель, що тимчасово перебувала в Пітсбурґу.

(Дальше буде)

[Примітки]