Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 9. Повоєнне оживлення свідків

ВІДОЗВА до вищого суду, яку зробили Рутерфорд і його сім супутників, була призначена стати перед суд на 14 квітня, 1919 р. Цю справу мав наново провірити Федеральний Окружний Суд Апеляцій в Ню Йорку. Один місяць пізніще (на 14 травня, 1919 р.) Невластиве засудження їх попереднім судом було відкинуте.a Наступного року, на 5 травня, 1920 р., всі вісім мужі були цілком виправдані на прилюдному переслуханні суду в Брукліні, і тоді на приказ них був відтягнутий.b Апеляційний суд уневажнив той несправедливий вирок, і про це було зарапортовано на першій стороні часопису Іґл, з 15 травня, 1919 р., в Брукліні.

“Засуд проти Русалістів був відкинутий апеляційним судом: Вирок був несправедливий. Судді Вард, Роджерс і Мантон з Окружного Суду Сполучених Держав сьогодні відкинули вирок проти провідників Русалістів, котрих знайдено винуватими минулого червня через суддю Гарланд Б. Говом з Вермонт, на переслуханні в Брукліні. Їх обвинувачено, що вони змовилися перешкодити вербуванні, знеохочували приставати до війська, і за підбурюванна до непідкорення між збройними силами цього Народу. Це вирішення [апеляційного суду] твердить, що напрям судді Гова був несправедливий і його трактування трьох свідків. . . . Тому що це вирішення піддержує законність твердження Русалістів, що їх орґанізація, яка забороняє членам вбивати, привлащує для своїх членів звільнення від військової служби, то здається, що ті провідники тієї секти вже не будуть поставлені на суд. . . . Суддя Мартин Т. Мантон не погодився з опінією більшості, яку написав суддя Генрі Ґ. Вард.”c

Цей суддя Мантон, визначний римо-католик, який на 1 липня, 1918 р., без ніякої причини, не схотів приняти запоруки за Рутерфорда і його співтоваришів, і цим чином змусив їх перебути девять місяців несправедливого увязнення заки прийшло переслухання їх апеляції. За це папа Пій XI з Ватикану винагородив Мантона, наділивши його бути “Лицарем Чину Св. Ґреґорія Великого.” Але цей самий “могутній” Мантон на 3 червня, 1939 р., був стягнутий на долину і засуджений на увязнення за ганебне надужиття його високого федерального уряду, як судді тим, що він приймав хабарі в сумі $186,000 за шість присудів.d

Так скоро, як урядники Товариства Вартової Башти були увільнені на весну в 1919 році, вони головно старалися, щоб знов пустити в рух орґанізацію. Робота свідоцтва, що виконувалась через сорок літ, була стримана ударами Сатани із зовна в 1918 році. Тепер нагло ті очищені й випробувані пережитки були увільнені на волю з вавилонського полону. Тоді прийшло видіння ери з напруженої нової активності. Прийшов був час на збудування нової земної орґанізації, товариства Нового Світу, під Царством живого Бога, що вже було установлене в небесах. У тимчасовій кватирі в Пітсбурґу уложено плян, щоб наново відчинити кватиру в Брукліні, Ню Йорк. Цей плян був виконаний на 1 жовтня, 1919 року.e Куплено будинок на друкарню при вулиці Миртл в Брукліні. Згідно з пляном скликано всіх свідків пережитків на сімденну конвенцію, духовий празник в Сідар Поїнт, Огайо, від 1 до 7 вересня, 1919 р. З цього виринула найбільша конвенція яку коли скликало Товариство, бо назагальні засідання зїхалося 6,000 осіб, 200 осіб прийняло хрещення, а на публичне зібрання зійшлось 7,500 осіб.f На цій конвенції проголошене новий журнал Золотий Вік. Перше його число появилося на 1 жовтня, 1919 р.g Тут негайно оживлено роботу кольпортерів (піонірів), яких було 150 осіб на весну 1919 року, а в осени було 507 осіб, що займалися цим ділом повночасно. Відновлено також службу пільгримів із 86 спеціяльних представників, і вислано їх по соборах. щоб скріпити звязок між головною кватирою а соборами, зібрати порозкиданих гоненням через війну і скріпити нове оживлення. Направду можна сказати, що тоді перебулось бурхливі роки крізи.h Так, 1919 рік бачив мертву робету свідоцтва знову оживлену духом Божим, на здивування народів.— Одкриття 11:11.

Сміливо й енерґічно пережитки з помазаного останка слуг Єгови забрались відновляти правдиве почитання, справдішнє христіянство, котре було отінене вавилонською фальшивою реліґією від часу смерти Ісусових апостолів, десь у 100 р. по Хр. Ця система відступного духовенства в так званому Христіянстві, названа “чоловік беззаконня”, тримала людей через довгий час у великій темряві. Хоч люди Єгови від 1870 р. до 1918 р., ступнево змінювали їх основні реліґійні думки від зопсутої науки вавилонської реліґії відступних церквах, то однак до великої міри вони іще знаходилися в кайданах фальшивих понять і обрядів, котрі Христіянство прийняло від поганських традицій. Наприклад, до часу клопотів в 1918 році, ті свідки Всевишнього Бога вельми вповали на так зване “вироблення характеру,”i й віддавали чималий поклін сотворінню,j признавали земні політичні уряди за “вищі власті” призначені Богом (Рим. 13:1), і через те знаходилися в страху до чоловіка, а зокрема до громадських управителів.k Також, вони обходили декотрі поганські свята, як от Різдво,l уживали символу хреста як знак христіянської побожності,a а імя Єгови стояло позаду, і в орґанізації вони практикували демократичну форму урядування.b Назагал, всі робили що вони уважали за властиве в їх очах. Зібрання помазаників в Товариство Вартової Башти із многих частей землі в тих часах принесло незвязану спільність з христіянів, що бажали ще більшого привернення чистого почитання.

Від 1919 року все почалось змінювати на ясну, Богом благословенну будучність. Помазані свідки, тепер свобідно зєдинені у суспільство, ожили знову після майже смертельного удару від язичних урядів в 1914—1918 р., котрі то факти ми вповні розглянули в нашій попередній часті (8) цієї історії. Як привернута христіянська суспільність, вони зараз визнали їх гріхи компромісу, також їх пляни фальшивої реліґії. Вони покаялися за їх колишній напрямок, заявили бажання змінити свій шлях і просили в Єгови прощення. Орґанізуючись, вони памятали свої гріхи, як от компромісово вони вирубали сторони 247—253 із книжки Доконана Таємниця, їх семий том з Викладів Св. Письма, щоб угодити цензорам,c і Вартова Башта заохочувала своїх читачів відложити день 30 травня, 1918 р., як день молитви й суплікації, як цього просив Американський Конґрес на 2 квітня і як його проголосив президент Вільсон на 11 травня,d і що вони схвалювали уряди цього світу,e і бабралися в нереліґійних підприємствах.f Як загал, вони визнавали, що “Ми согрішили з нашими отцями, ми поповнили беззаконня, ми поступили лукаво.” “Хто ж віддав Якова на спустошення, а Ізраїля на здобичу? чи то ж не Єгова, що проти його ви согрішили? бо не хотіли вони ходити дорогами його, не слухали закону його.”g (Пс. 106:6; Ісаїя 42:24, АС) Побуджаючі артикули у Вартової Башти із 1 серпня, 1919 р., під заголовком “Блаженні Безбоязкі,” розігнали окови страху до чоловіка, що здержував вірного останка, і вони почали йти вперед як відпущені (від провин) люди, як очищена орґанізація, як новий народ увільнений від диявольської орґанізації цього старого світу. Вони тішилися, що коротка хвиля гніву Єгови скінчилася, що його гнів відвернувся від них, і що їх служба в будучині буде прийнятною.— Ісаїї 12:1.

Що ж пророцтва в св. Письмі предсказували про цей період відновлення? Раніще ми студіювали, як Сион, всесвітня орґанізація Єгови, без орґанізаційних болів, насильства або турботів, породила, або успішно витворила в 1914 р., хлопятко, царство небесне, т.є новий уряд на чолі котрого є Ісус Христос. (Дан. 7:14; Іса. 66:7; Одкр. 12:5) Одначе, після цієї події, пророцтва кажуть, що Сион зазнав болів через переслідування, клопоти і розкинення його помазаних свідків на землі (1914—1918), щоб витворити для них “край” або “державу”. (Іса. 66:8) Цей “край” створений в “одному дні” Єгови відноситься до привернення свобідного стану на землі для поклонників Єгови, для збудування теократичного Нового Світу товариства, що було засноване в 1919 р.h (Іса. 51:16) Осадники мусять мати “край” або земний стан або позицію, і першими такими осадниками тієї нової землі були ті з останка помазаних з “духового Ізраїля”, з котрих складався святий “народ”, що був привернутий до правдивого почитання в 1919 р.i (Іса. 62:4) Пізніще іносторонці або “інші вівці” мали бути зібрані в нову теократичну “землю” або стан. Цим чином ступнево розвивалась громада осадників “нової землі” серед вмираючого і зопсутого старого світу.— Іса. 66:20—22.

Після цього пречудного народження потомків Сиона або “народу” в 1919 році, великий “орел”, Єгова, постачив 1,260 буквальних днів для безпечного розвою, духового кормлення й скріплення тих нових дітей. (Одкр. 12:6, 14, НС; 5 Мойс. 32:11, 12; 2 Мойс. 19:4) Отже через три з половиною літ аж до 1922 року, Єгова дав особлившу наче орлину охорону для своєї орґанізації в новому теократичному “краї”. Це допомогло першим осадникам, останкові з духового Ізраїля, осістися в новому теократичному краї, кормитися духово й збудуватися, і призвичаїтися до приємних обставинів Божої ласки в ньому.

В старинному часі виповіджено пророцтво про буквальне привернення останка з вірних Жидів в 537 році перед Христом, коли вони були випроваджені з буквального Вавилону й привернені, як праведні осадники “обітованої землі” Ізраїля, коли вони знов сталися, образово, “святим народом” під теократичним ладом, відбудувавши храм чистого почитання Єгови.j Також так і в 1919 році христіянський помазаний останок знайшовся в країні “Беула” (замужня), де він розпочав привертати правдиве почитання Єгови.

Те що тепер прощені люди Єгови мали переходити, було схоже до досвідчення старинних Ізраїльтянів в часі теократичного царства, перше за царювання Саула, а потому Давида. Вони вже не могли робити того, що здавалось бути властивим в їх очах, як це вони робили нім зацарював теократичний цар. (Суд. 21:25, НС) Тепер, коли вже Ісус Христос зацарював як теократичний Цар над ново-народженим царством, від тоді вже не стало незвязаного суспільства із свідків тут на землі. Противно, тепер установлено новий орґанізаційний порядок, що мав бути теократичний, зосереджений близько самого Царя в струкції й службі. Отже привернення свідків Єгови в 1919 році не було те саме, чим вони втішалися через сорок років перед крізою в роках 1917—1919. Замість того, це було привернення до теократичної орґанізації, яка існувала в часі первісного собору.

(Далі буде)

[Примітки]