Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 7. Нова Адміністрація серед Світової Війни I

НОВА адміністрація під Йосифом Ф. Рутерфордом в 1917 р. негайно взялась до зреоґанізування головної кватири Товариства Вартової Башти в Брукліні, Ню Йорку, і також запровадити зміни в службі на полі, й затримати приупадок в роботі свідоцтва Царства.a Службу “пілґримів” побільшено від 69 до 93 подорожуючих представників Товариства, щоб відвідувати й скріпляти духово більше як тисячу соборів посвячених слуг Єгови. Добровільною службою роздавано летючки перед церквами, й реґулярне відвідування від дому до дому було скріплене. В 1917 році розповсюднено 28,664,000 копій даром на чотири-стороні брошуру Місячник Студентів Біблії. Так-звану “пастирську працю” оживлено, котра то нова активність розпочалась перед смертю Россела, що рівналась нашому сучасному поновному відвідуванню.

“Активність в загальний спосіб буде складатись з відвідування адресів [отримані на публичнім зібрані й на виставі Фотодрами-Сотворення], пересвідчити заінтересування, осунути упередження, пожичати [книжки]; а найбільше заінтересувати скільки можливо до міри зробити їх в кляси . . . а пізніще реґулярно вчащати до до Береан Кляси.”b

Кольпортажська (піоніри) служба була поширена від 372 до 461 осіб, і з початку в 1917 року перший раз Бюлєтин був виданий даючи періодичну обслугу й інструкцію з головної кватири для піонірів, цей знаряд був прародителем сучасного Інформент.c Тимбільше, кілька обласних конвенцій відбулося як часть цього великого відродження кампанії. Рівнож В.Д.М. (Вербі Деі Міністер або Міністер Слова Божого) питання приготувано й наполягалось заохотити мужів вивчати себе на лучших міністрів Слова Божого. Це був писаний іспит із двацяти двоє питань Біблії, котрі вони мали відповісти й подати до головної кватири в Брукліні для розслідження кваліфікацій щодо їх В.Д.М.d Все це побільшило активність в полі на 1917 рік.

Не всі чулися щасливими наслідувати нову адміністрацію Товариства Вартової Башти в оживленні роботи свідоцтва. Від початку в 1917 року було кілька провідників, котрі стались амбітними про адміністраційну контролю для себе. Вони стались некооперативними. Одного визначного бесідника, що його вислано з головної кватири Брукліну, треба було відкликати з призначення в Анґлії, тому що там він зарозуміло взяв на себе силу адміністрації, котра ніколи не була припоручена йому. Через це він спричинив розлом між британськими соборами людей Єгови. Після його повороту до Бетель в Брукліні, він і чотири інші визначні члени почали підбурювати суперечні питання. На 17 липня, 1917 року, В Бетель домі в Бруклині при обіді, президент Товариства, Рутерфрод, звільнив довго ожидаючий семий Том в серії Студії Святого Письма, під заголовком “доконана” Таємниця.”e “Брат Россел часто говорив написання Семого Тому, і один із його останніх висловів про це був: ‘Коли я знайду ключ, я буду писати Семий Том; і як що Господь дасть ключ комусь іншому, то нехай він напише його.’ ”f

Кілька місяців перед цим, два уважних студенти Біблії, Фішер і Вудворт, працювали завзято в зібранні докупи коментарів з попередніх видань Товариства про біблійні книги Езекиїла й Одкриття. Це зложення становило нову книжку. Звільнення Доконаної Таємниці розбудило пять годин бунтівничої суперечки при столі в Бетель, під проводом пяти визначних членів до котрих інші з родини прилучилися. Таке розділення не могло бути зносиме великою більшістю вірних братів; тому адміністрація уповажнила звільнити не тільки пятьох із провідників, але також тих, котрі прилучилися до них в опозиції.g

Ця опозиційна шайка була звільнена, й вона зараз почала видавати й друкувати листи й інший матеріял, котрий вони розповсюднювали поміж соборами, котрі товаришили з Товариством Вартової Башти в цім краю й закордоном. Постійно партія опозиції повстала і в інших соборах, де ошукані були легко взяті в неволю через їх постійний зріст дрімоти. Оці відмовилися кооперувати з пробудженими вірними в провадженні новооживлену роботу в проповідуванні Царства в часі зростаючої ворожнечі з боку духовенства й переслідування.h Ось так многі собори мали прихильників Товариства з ревних ґруп робітників, й проти-Товариства ґрупи “хворих”, котрі пробували, для їх приватної цілі, вирвати контролю над місцевими зібраннями. Із цього виринув час спроби.

Амбітні противники опісля старалися захопити контролю над лєґальною корпорацією, Товариства Вартової Башти, на наступному зібранні в Пітсбурґу, Пенсильванії, в січні, 1918. Задля суперечки відносно лєґальної контролі Товариства, Вартова Башта з 1 падолиста, 1917 року (сторона 330) підгадала реферандум голосу через кожний собор. До 15 грудня, 813 соборів вислали свої голоси, котрі надмірно показали, що Рутерфордові дано 10,869 голосів як на президента із 11,421 поданих голосів; а всі інші вірні члени ради директорів, які були обрані в липні, 1917, були перевибрані супротив пять бунтівничих.i Цей схил голосування показавсь бути правдивим, бо на зібранні корпорації, котре відбулось в Пітсбурґу на 5 січня, 1918 року, Рутерфорд й інші з ради були леґально перевибрані, проте ані один з противників не успів дістати голосу.j

Внутрішна кріза прийшла до її вершка із появленням визначної біблійної предсказаної події, іменно, про прихід Єгови “післанця”, Ісуса Христа, до храму Єгови для служення на весні 1918 року, щоб відлучити “вірного й розумного раба” клясу від “лукавого раба.” (Мал. 3:1—3; Мат. 24:43—51, НС) Розкіл між тими двома ґрупами повстав більше видним після того, як противники знемогли осягнути своєї цілі в 1918 році на корпораційнім зібранні. Після того зібрання в січні, провідники опозиції остались в Пітсбурґу, щоб формувати окрему орґанізацію під очолюванням що вони називали “комітет з сімох.”k До часу Спомину 27 березня, 1918 року, розділення прийшло до непримирення, бо противники рішились обходити смерть Христову окремо від вірних соборів Товариства.

Звичайно Товариство оголошувало почасті рапорт про учасників Спомину, який засилали до Товариства собори в цім краї й закордоном, але завдяки заворушенням в 1918 р., як у внутрі так і на зовні, учасників число не було зібране. Проте, в 1917 році частковий рапорт про Спомин (5 квітня) показав 21,274 участників, котрі учащали як прихильники Товариства. До 1919 року, час Спомину (13 квітня), згідно з частковим рапортом, показував учасників 17,961, а це показало що менше як чотири тисяч перестали ходити з їх вірними попередніми товаришами.l Від цього часу розділення, “лукавий раб” ґрупа прийшла до дальшої внутрої незгоди й розділення між собою. Кінцево кілька інших малих розкольних ґруп пробували установити себе, але після короткого існування вони зникли.

В другій половині 1917 року вірні передові провідники “розумний раб” кляса, енерґічно взялись розповсюднювати Доконану Таємницю, бо в сімох місяцях зовнішні друкарі Товариства були зайняті друкуванням 850,000 копій. “Продаж Семого Тому немає рівня з продажею ніякої іншої книжки знаної, в такому протягу часу, окрім Біблії.”a Ця книжка не тільки викристалізувала опозицію “лукавого слуги” кляси, як вже сказано, але вона також привела найбільшу гірку реакцію духовенства в многих частях Христіянства. В неділю, на 30 грудня, 1917 року, була історична дата розпочинати масове розповсюднення, при помочі недільної добровільної служби, десять міліонів вогняних летючок, Місячник Студентів Біблії під заголовком “Упадок Вавилону — Чому Христіянство мусить Тепер Терпіти — Кінцевий Вислід.”b Ця, на чотири стороні летючка, містила уривки з Доконаної Таємниці й сталась жалючим виявленням духовників. Всуспіль із цим розповсюдненням, публичні промови були дані широко того самого дня на цю саму тему.c

На 12 лютого, 1918 року, публична преса містила слідуючу депешу з Оттави, Канада:

“Державний Секретар, під реґуляціями цензури преси, видав повноваження забороняючи посідати в Канаді число публікацій, між котрими є книжка видана Міжнародними Студентами Біблії, під заголовком Виклади Святого Письма — Доконана Таємниця, загально звісна як посмертне видання Пастора Россела. Місячник Студентів Біблії, також виданий через це товариство в його бюрі в Брукліні, Ню Йорку, є також заборонений розповсюднювати в Канаді. Посідання котрої небудь забороненої книжки наражає власника на кару не вище $5,000, і пять років вязниці.”d

Пізніще, Віннепеґ (Канада) Трібюн, згадавши повищу заборону, сказав:

“Заборонена література мала містити бунтарські проти-війни заяви. Уривки з одного сучасного видання Місячника Студентів Біблії були обвинувачені з казальниці кілька тижнів тому через дух. Чарлс Ґ. Паттерсона, Пастора Церкви св. Стефана. Опісля Загальний Правник Джонсон післав до свяще. Паттерсона за копією того видання. Наказ цензури здається був прямим вислідком.”e

Це спонукало до серії виступів з боку духовників, які домагалися, щоб Сполучені Держави й Канада знищили Товариство Вартової Башти і його співпрацівників.

(Дальше буде)

[Примітки]