Висвячення Уздібнених Міністрів

1. Як висвячення уздібнених міністрів Єгови зображало в случаї Еремії?

СКАЗАВ ПАВЛО: “Наше уздібнення походить від Бога, котрий уздібнив нас бути слугами нового завіту.” (2 Корин. 3:5, 6, НС) Це значить, що це Бог висвячує або призначає особу бути його міністром. Цей факт був зображений в случаї Еремії котрий був міністром старої законугоди Ізраїля. Будучи з священицького роду Арона, Еремія стався автоматично священиком в храмі в Єрусалимі. Але щоб бути більше ніж священиком, іменно, пророком, котрий мав пророкувати про народи землі, Еремія потребував більше як тільки бути народженим сином Хелкієна, священика. Жадний чоловік не міг зробити його таким пророком. Бог, котрий наділяє пророцтва, був Тим, що висвятив або призначив його у пророка, уздібнив його відповідно. Еремія вказує на своє висвячення або призначення від Бога, коли він каже: “Дійшло ж до мене слово Єгови, кажучи: Перш ніж я зложив тебе в утробі матері твоєї, знав я тебе, і перш ніж ти появився із нутра матері твоєї, освятив я тебе: пророком народів . . . . призначив я тебе. Бо до всіх до кого пошлю тебе, пійдеш ти, й усе, що накажу тобі, будеш говорити. . . . І простяг Єгова руку свою й доторкнувся уст моїх; і сказав мені Єгова: Це вложив я мої слова в уста тобі. Ось це я поставив тебе нині над народами.”— Ерем. 1:4—10, Да.

2. Чому Ісус потребував такого самого висвячення?

² Навіть Ісус тесля з Назаретів мусів мати висвячення від Бога Єгови. Як чоловік, Ісус не був із священичого роду в Ізраїлі. Як член царського покоління Юди, він був в лінії наслідити земний престіл й царство Давида, але не небесний престол і царство. Щоб бути архиєреєм як був царський священик Мелхизедек, Ісус мав бути висвячений Єговою, й Єгова клявся пророчо, що Ісус мав бути царським священиком. Бути небесним царем і сидіти на престолі Єгови по правиці, Ісус мав бути помазаний чимось більшим ніж святим олієм рукою людського пророка або священика. Він мав бути помазаний і висвячений або призначений святим духом від Бога Єгови. Як це й Павло пише: “Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреєм, а Той, хто говорив до нього: ‘Син мій єси Ти, я сьогодні стався Твоїм Отцем.’ І в иншому місці він сказав: Ти священик по віки по чину Мелхизедека.”— Жидів 5:5, 6, НС.

3. Чому Ісус показав, що його висвячення не було від Йоана Хрестителя, але від Єгови?

³ Ісус отворив потрібне висвячення від Бога. Коли Йоан, син священика Захарії, охрестив Ісуса в ріці Йордань, він не висвятив Ісуса бути священиком ані царем. Він цього зробити не міг. Йоан не знав чому він хрестив Ісуса. Він тоді не розумів, що Ісус мав посвятити себе чинити волю Божу ради котрої він прийшов у світ. Вода хрещення була символом посвячення Ісуса, як зміна напряму в житті. Це вже після того, як Ісус був охрещений й вийшов із води, що його небесний Отець Бог Єгова посвятив або призначив його чутним голосом, підтвердивши Ісуса як свого духового Сина й через помазання його своїм святим духом. (Мат. 3:13—17) Вскорі опісля, щоб показати що це Єгова, а не священик Йоан Хреститель, висвятив його, Ісус пішов до синаґоґи в Назаретах й перечитав людям пророцтво Ісаїї: “Дух Єгови на мені, котрого ради намастив мене, благовістити вбогим післав мене.” Тоді Ісус сказав соборові: “Сьогодні справдилось писаннє це в ушах ваших.”— Луки 4:16—21, НС; 3:21—23.

4. Павлове висвячення Єговою є показане в яких писаннях?

⁴ Чи Павло також мав це висвячення або призначення від Бога? Він сказав: “Ради свідчення поставлено мене проповідником і апостолом . . . учителем поган у вірі і правді.” (1 Тим. 2:7, НС) “Призначений” або “висвячений” ким? Павло відповідає цими словами до Галат: “Павло апостол не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю, відкрив в мені Сина свого, щоб я благовіствував Його імя між народами, то зараз не радивсь я з тілом і кровю, ані не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перше мене.” (Галат 1:1, 15—17, НС) Павло був охрещений, правдоподібно Ананією, котрий сказав йому охреститися. Опісля Павло був “сповнений святим духом”, як доказ, що він був висвячений або призначений Єговою через Христа, котрий вибрав його як посудину звіщати про його імя.— Діян. 9:15—18, НС.

5, 6. Яку часть, як була яка, Петро виконав у висвячені Корнелия його родину і його близьких приятелів?

⁵ Навіть перші необрізані нововірці з поган мали це висвячення або призначення від Бога бути міністрами його нової угоди. Якщо їх висвячення не було від Бога, то Жидівські христіяни, були б неприготовані й не вишколені признати їх як висвячених христіянських міністрів. Нім апостол Петро скінчив проповідувати італійському Корнелию й многим з його родини й близьким приятелям, ці необрізані не-Жиди вірували й прийняли Боже милосердя через Христа й Бог висвятив або помазав їх як своїх міністрів. Історія Біблії каже: “Ще, як промовляв Петр слова ці, найшов дух святий на всіх, хто слухав його. І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар святого духа вилився. Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвався Петро: ‘Чи може хто боронити води, щоб оцим охреститись, котрі духа святого прийняли, як і ми?’ І звелів їм охреститись в імя Ісуса Христа.” Пізніще, в Єрусалимі, Петро пояснив своїм співжидівським христіянам: “Як же став я говорити, найшов дух святий на них, як і на нас у почині. . . . Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?”— Діян. 10:44—48; 11:15—17, НС.

⁶ Отже Петро приказав їм христитися, не висвятити їх (Бог вже висвятив їх), але щоб визнали символом їх віри й посвяти, що Бог вже прийняв їх доказом чуда.

7, 8. А що до сьогоднішнього останка з помазаних свідків, який доказ ми маємо, що вони є призначені Богом?

⁷ А що сказати про посвячених свідків Єгови сьогодні? Вони також сполягають на його призначення або висвячення, як його міністри, в цім найбільше конечнім відношенні. Сьогодні на землі є тільки останок з тих, котрих Бог Єгова вибирав протягом минулих девятьнацять століть й призначив або висвятив бути його міністрами нової угоди. Оці є останок з насіння Божої жени, орґанізації. (Одкр. 12:17, НС) До них він каже: “Ви мої свідки,— говорить Єгова — ви слуга мій, що я його вибрав.” (Іса. 43:10, АС) Як ґрупа цей останок тепер становить тіло слуг або тіло рабів. Вони становлять те, що Ісус у своїм пророцтві назвав “вірний і розумний раб,” котрий був “помазаний над його доморядниками, щоб роздавав харч у пору.” Від кого останок отримав їх призначення або висвячення як такий? Не від людей, але від їх Пана, царюючого Царя Ісуса Христа. Від приходу в його царство в 1914 році, і від приходу до храму в 1918 році судити перше “дім Божий,” він знайшов цього останка як посвячених, помазаних христіянів, виконуючи те, що їм призначено до виконання. Отже він зробив їм те, що він обіцяв їм: “Направду кажу вам: Що поставить його над усім добром своїм.”— Мат. 24:45—47, НС.

⁸ Який доказ ми маємо, що вони були призначені Богом через його невидимого прославленого Христа і що вони були відповідно уздібнені? Доказ є в тому, що вони дають “покарм у властивий час.” Це не відносно них Єгова пророкував: “Це надходить день, говорить Єгова Бог, що пішлю голод на землю,— не голод хліба, та й жадобу води, а жадобу почути слово Єгови.” (Амоса 8:11, АС) Це відносилось до христіянського духовенства й їх соборів. Вони відкинули поживу, яку подавав їм з рук й уст “раб” кляса, і так вони терпіли духовий голод. Все це тому, що вони не признавали звичайного висвячення або призначення “вірного й розумного раба” клясу. Але є сотки тисяч з інших, котрі відчувають їх духову потребу й котрі знайшли де можна отримати духову поживу й котрі приймають її з рук помазаного останка свідків Єгови. Оце є чесні, покірні, як вівці люди, котрих Єгови Праведний Пастир Ісус Христос приводить в кошару, щоб вони були його “іншими вівцями,” що робить їх “одно стадо” з помазаним останком.— Йоана 10:16.

МІНІСТРИ ПІД НОВОЮ УГОДОЮ

9, 10. Хоч “інші вівці” не можуть бути “слугами нової угоди”, то чому вони є також між сучасними властиво-висвяченими міністрами?

⁹ Коли ж “інші вівці” мусять наслідувати Єгови Праведного Пастиря, то вони також мусять бути ‘вірними й правдивими свідками’ як він був; вони мусять бути відповідно уздібнені міністри Бога Єгови. Розуміється, що вони не можуть бути “міністрами нової угоди” яким апостол Павло був, котрий був в новій угоді як член “святого народу” з духового Ізраїля й котрий був священим міністром, членом “царського священства” небесного поклику. Але ж ми мусимо памятати, що духовий Ізраїль був зображений через натурального Ізраїля старинних часів. Як члени того вибраного народу, натуральні Ізраїльтяни були в угоді старого закону з Єговою їх Богом. Але між натуральними Ізраїльтянами було много не-Ізраїльтянів, котрі були тимчасовими мешканцями або союзними приходнями й котрі служили в ріжні способи в Ізраїлі, декотрі навіть були в храмі рабами. Ці також почитали Єгову як їх Бога й закон схороняв їх і постачав многі благословення й привілеї для них. Вони були “тимчасовими мешканцями, котрі є в шатрі твойому” котрі не мали робити в ізраїльський субітний день. (2 Мойс. 20:8—10, НС) Вони не мали стягати зневаги на імя Єгови, але мали хвалити його разом з натуральними Ізраїльтянами. Вони мали показати як благословенні вони були ним, через його природне насіння від Авраама.

¹⁰ Так і “інші вівці,” сучасного часу “тимчасові жителі у внутрі воріт” духових Ізраїльтянів. Вони не є духовими Ізраїльтянами в новій угоді, але вони живуть під благословенням й провізією тієї нової угоди й мусять гармонізувати їх життя з нею. Вони мусять бути товариством Нового Світу з останком духового Ізраїля. Вони є під одним загальним законом як свідки Єгови й проповідують новину Царства на свідкування всім народам, заки цей світовий лад цілковито закінчиться. (Мат. 24:14) Щоб зробити це, вони також повинні бути відповідно уздібнені, а це вимагає, найперше зі всього, мати висвячення від Бога. Як конечний крок до цього, вони добровільно й з любови посвятили себе Богу через його Сина Ісуса Христа, і цим вповні підкорилися і показали символом, як це Ісус Христос зробив, через хрещення у воді. Зогляду на їх властиве посвячення себе, Бог приймає їх в “одно стадо” свого Правого Пастиря Ісуса Христа, не бути членами духового Ізраїля або царського священства в небеснім наслідстві, ані бути священичим міністром нової угоди, але бути свідками Єгови і відповідно уздібними міністрами під новою угодою. Він висвячує або призначує їх як своїх земних міністрів, щоб вони служили з помазаним останком духового Ізраїля. Всі такі мають це висвячення або призначення силою прийняття їх посвяти Єговою через Ісуса Христа. Посередника нової угоди. Отже вони всі є його посвяченими міністрами, чи то женщини або мужчини по тілу.

11. По розгляненню Писань, то як міністри, котрих Єгова висвятив, є дотикнені правилами висвячення світських народів?

¹¹ На цих основах, то було б властивим для всіх народів, котрі кажуть що вони люблять христіянських міністрів, признати їх як згідно з Писаннями висвячених міністрів. Народи є самовільні й диктаторські, коли вони визнають свої властиві правила й вимоги дотично хто є дійсно висвячений міністер і призначений Богом. Коли народи вимагають написаного авторітету від якогось чоловіка, або ґрупи людей або реліґійної орґанізації або якоїсь чоловіком-створеної церемонії заки вони признають цих посвячених людей й жінок як Божих міністрів, то це не згідне з Писаннями. Ненадхнені законодавці цього світу не написали св. Письма, але Бог велів написати ці писання через порушаючу силу свого духа, і його правдиві міністри мають свідчення цих Богом надхнених Писань відносно його висвячення їх і посвячення себе йому. Доказ, чим його посвячені міністри повинні бути, треба взяти із написаного Слова Божого, котрий висвячує, не після людських законів і вияснення їх суддями.

12, 13. Яку властиву відповідь дано тим світовикам, що перешкаджають у творенні й операції товариства міністрів, як от свідки Єгови?

¹² Бог, Універсальний Суверен, має право визначати хто і як його видима орґанізація з його людей має бути зложена й оперована й хто повинен бути його міністрами й на яких умовах. Навіть реліґійні секти Христіянства признають це право в їх сектанській орґанізації. Минувшого року головний урядник пресвітеріянської церкви в Сполучених Державах Америки, коли промовляв до 400 делєґатів Світового Пресвітеріянського Союзу в Прінстон, Ню Джерсі, заключив між основними реліґійними правами ‘свободу вирішувати внутрішній уряд й умовини тіла церкви.’ Тоді він сказав: “Коли церква уважно й побожно застановляється над сповненням таких обовязків, а держава або суспільність обмежує таку свободу, тоді повинність церкви сказати ‘ні’ державі і ‘ні’ суспільності.” (Ню Йорк Таймс, 29 липня, 1954) Свідки Єгови теократично тримаються його правил й призначень, як його орґанізація Нової Угоди повинна бути збудована й проваджена. Вони кажуть “ні” світським втручителям.

¹³ Вони не потребують, щоб реліґійні люди клали руки на них при висвячені. Їх висвячення є від Бога, і воно приходить від посвячення їх вічного існування Йому через Христа. Вони не є висвячені руко-положенням на них тим, що хрестить їх у воді як символ їх посвячення. Але, оскільки їх хрещення у воді має споріднення з їх висвяченням від Бога, вони можуть, задля записи, поручити дату їх хрещення як приближний час їх висвячення, щоб задоволити закон їх краю в якому дати висвячення вимагається. Що свідки Єгови бажають для свого уздібнення, то це руки Божої, якою Він торкнувсь уст Еремії й сказав: “Це вложив я мої слова в уста тобі.” (Ерем. 1:9) Вони бажають руки Того, котрий привів Ездру священика безпечно до Єрусалиму, “бо рука Господа, Бога його, була над ним”; про ту ж руку Неємія, будівничий Єрусалимських мурів, сказав: “І дав мені цар [їх], бо добродійна рука Бога мого була надо мною.” (Ездри 7:6, 9, 28; Неємії 2:8, 18, НС) Каже Псальміста: “Рука твоя нехай буде над чоловіком правиці твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе.” (Пс. 80:17, АС) Це Єгови рука повинна бути перша на нас, щоб висвятити або призначити нас як уздібнених міністрів. Без положення перше його руки на нас, то положення людської руки на нас опісля не надає сили, а це тільки форма.

14. В яких головних точках духові Ізраїльтяни і їх посвячені товариші ріжняться від духовників Христіянства?

¹⁴ Це рука Єгови, що призначає його помазаного останка з духового Ізраїля й їх висвячених товаришів, і відлучує їх. Цар пророчо сказав до Бога в храмі на урочистім отворенню храми в Єрусалимі: “Бо ти вилучив їх у насліддя собі з усіх народів на землі, як це сказав єси через слугу свого Мойсея, коли ти виводив єси батьків наших із Египту, О, Владико Єгово!” (1 Цар. 8:53, НС) Що вони всі відлучені від цього світу проповідувати добру новину царства Божого, апостол Павло показує це в передмові свого листа: “Павло слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовіствування Боже, котре наперед обіцяв Бог через пророків своїх у святих писаннях, про Сина свого.” (Рим. 1:1, 2, НС) Будучи відставлені на бік, вони зобовязані практикувати чисте, неопоганене почитання, чисту реліґію, котра включає, між іншими речами, “тримати себе неопоганеними від світу.” (Якова 1:27, НС) Отже вони не є такі “як звичайні міністри” або духовники Христіянства, котрі кажуть, що вони були відложені на бік й котрим закон дає відложення, але котрі мішаються в політику й войни народів і ототожнюють себе з цим світом.

СПЕЦІЯЛЬНІ ПРИЗНАЧЕННЯ

15. В ранніх христіянських соборах, як сила призначення була ужита?

¹⁵ Увесь народ з духового Ізраїля й його посвячені супутники є відлучені й знаходяться в стані відлучення від цього світу. Всі вони становлять товариство Нового Світу і є уздібнені міністри. Однак вони мають повних членів між собою, особливше відложених на ріжні відвічальні служби, до котрих вони є висвячені або призначені. Наприклад, в першім столітті були христіянські пророки і навчителі в соборі в Антіохії (Сирії), і вони всі служили у відвічальних позиціях. Про це писання кажуть: “Як же служили Єгові та постили, каже дух святий: ‘Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.’ Тоді вони, попостивши та помолившись і положили руки на них, відпустили їх.” (Діян. 13:1—3, НС) Це положення рук собору при помочі їх представників, була форма висвячення або призначення до особлившої служби. Пізніще під час активності в цій особлившій службі, Павло і Варнава призначали старших мужів в ново-сформованих соборах до відповідальних позицій: “Рукоположивши ж їм присвітерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Єгові, в котрого увірували.” (Діян. 14:23, НС) Апостол Павло, коли призначував власть молодому Тимотею, сказав: “Ніхто ж нехай молодостю твоєю не гордить. . . . Рук скоро не клади на нікого, ані приставай до чужих гріхів; себе чистим держи.”— 1 Тим. 4:12; 5:22, НС.

16. Чому сьогодні теократично-назначені особливші слуги в товаристві Нового Світу не є клясою духовників?

¹⁶ Отже призначення спеціяльних слуг в товаристві Нового Світу мусить бути виконане, але не демократично, а теократично, через правлюче тіло або активних представників правлючого тіла в інших краях. Як би не було, призначення цих спеціяльних міністерських слуг або надзирателів в соборі не значить, що цим чином твориться відокремлена кляса духовників товариства, і що всі решта в соборі не є міністрами вишколені Богом. Ми всі зберігаємо наше уздібнення від Бога так довго, як ми студіюємо й вірно служимо Єгові як його свідки.

17. В старинніх часах, що дійсно виконувалося “через положення рук апостольських,” й чому це не є властивим обрядом тепер?

¹⁷ Старинне положення рук відвічальними слугами в соборі мало власть висвячення або призначення. Така церемонія мала дійсний вплив в тих ранніх часах, коли “через положення рук апостольських був даний дух.” Ті що поклали свої руки на Павла й Варнаву не передавали духа, але дух сказав їм, щоб вони відставили їх для призначеної праці. Сьогодні ми не маємо духа який говорив би чутно до нас, ані немає з нами апостолів у тілі, щоб поклали руки на нас й наділили чудесними дарами духа, тай нема визначеного христіянина на землі сьогодні, який міг би з Писання доказати, що він є апостольським наслідником з такою властю. Ті чудесні дари духа вже проминули і також апостольські шляхи. Тому то Павло назвав “положення рук” як “початки науки про Христа.” (Жид. 6:1, 2; Діян. 8:18 і 1 Корин. 13:8—11, НС) Формальність літерального положення руки на особу при його висвячені немає особлившої вартості сьогодні.

18. Як може уповажнене призначення властиво бути вказане призначеній особі?

¹⁸ Що важне є, то само призначення надане правлючим тілом, таке призначення може бути доручене устно або через формальне призначення листом. Важна річ в тім, що таке призначення приходить від признаного правлючого тіла, і так підпис на листі або формі такого призначення мусить показати, що він приходить від такого авторітетного тіла. Чи такий підпис є рукою або печаткою, то він не зміняє або послаблює або касує призначення. Якщо печатка належить до того правлючого тіла й витиснута тим, хто має власть вживати ту печатку, тоді призначення є авторітетне й обовязкове.

19, 20. Які старинні приклади цього є описані в Біблії?

¹⁹ Це правда навіть тоді, коли ґумова печатка на листі або формі призначення не є так церемонійна або дуже показна як положення людських рук на голову призначеної особи. Печатка на урядовому листі — це згідне з наукою Біблії.

²⁰ Коли цариця Езабеля забажала видати інструкції до старших мужів Езрееля, то що вона зробила? Чи цар Ахаб підписав ті інструкційні листи? Слухайте: “І понаписувала вона імям Ахабовим письма, позапичатувала їх його ж початю, та й послала ті листи до громадських мужів з Наботом.” Старшина й громадські мужі визнали прибиту печатку й виконали інструкції які очевидно вийшли від царя. (1 Цар. 21:8—11, НС) Вартість і силу авторітетної печатки показав цар Артексеркс, коли він сказав до своєї цариці Естери і до Мардохея свого премєра: “То ж напишіть і ви про Юдеїв, що вам подобається, від імя царського і ствердіть царським перстенем; бо письма написаного від імя царського й ствердженого царським перстенем, не можна змінити.” Премєр Мардохей так і зробив: “І написав він від імення царя Артаксеркса, і запечатав царським перстенем, і послав листи через бігців на конях,” у вічі цієї одної-форми печатки управителі всієї області Персії і також Євреї признали зобоязуючу власть тих написаних грамотів й вони виконували по даній їм інструкції.— Естери 8:8, 10, НС.

21. Чому метода Товариства Вартової Башти про призначення слуг для соборів свідків Єгови не є маловажна?

²¹ Отже нехай ніхто не маловажить властю запечатаного листа; печатка надає йому вагу й авторітет. І так одна форма листа з такою правдивою, урядовою печаткою може назначити більше ніж одного слугу собору, але обовязок призначений такій особі вирішує степень відвічальності тієї назначеної особи, чи вона має більшу відвічальність ніж інші слуги. Інші згадані справи в листі дотично кого іншого такий самий лист може призначити до відмінної служби, то це не відберає від того слуги особлившу позицію. Листи або форми під такою печаткою вживає Товариство Вартової Башти Біблії і Брошур і його многі відділи сьогодні, як вигідний спосіб призначувати слуг для більше ніж 14.000 соборів зі свідків Єгови по цілому світі. У всіх цих соборах члени признають печатку й приймають призначення. Отже хто має право не признавати власті висвячення або призначення? Ви можете бути певні, що всі такі спеціяльні слуги назначені листом під цією печаткою Товариства, правлюче тіло тримає свої руки на них, не літерально, але підтримує їх, піддержує їх або усуває їх ради загального добра праці.

ВИПИСУВАННЯ ЛИСТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

22-24. Як Павло описує поручальні листи які він носив?

²² Апостол Павло самий підніс питання про кваліфікації. Він сказав: “І хто є узброєний на це? Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як від Бога, не від чоловіка, . . . говоримо.” (2 Корин. 2:16, 17, НС) Але чи Павло мав або носив зі собою хоч печатку або печатаний лист призначення або рекомендації від правлючого тіла в Єрусалимі або від тих, котрі поклали свої руки на нього й Варнаву в Антіохії? Чи він міг показати такого листа в синаґоґах, які він відвідував для проповідування або соборах, які він установив або правникові Феліксу або управителеві Фестувові або цареві Аґрипі або імператорові Неронові, коли він остатно появився перед ним на суд в Римі? Ніщо не указує що він мав такого листа! Павло не потребував такого листа. Він мав щось лучшого ніж чоловіком-зложеного, чоловіком-підписаного листа на таблицях або папері. Він мав свідків в Дамаску, що він був охрещений у воді, щоб визнати символічно своє посвячення або свою віру в Єгову через Ісуса Христа. Він був також “сповнений святим духом” й мав чудотворний дар того духа. А що більше, він мав силу власти свої руки на охрещених віруючих і наділяти їх дарами духа. Звідси він знав, що його уздібнення походило від Бога. Отже чи йому потрібно було мати з печаткою листа від кого на землі? Найвиразніщий доказ, що хтось є уздібнений для служби або міністерії, є наслідок його праці, тобто, те що він доконав. Павло мав цей доказ, й він послужив як найбільший поручальний лист, який доказував його призначення.

²³ До христіянського собору, котрий Павло установив в Коринтії, він сказав: “Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як і іншим, поручальних листів до вас, чи від вас поручальних листів? Ви наше послання, написане в серцях наших, котре знають і читають усі люди. А й надто ви явлені, що ви послання Христове через служення наше, написане не чорнилом, а духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.” (2 Корин. 3:1—3, НС) Пізніще, ново-повчений Аполос отримав такого поручального листа від христіянських братів в Ефесах до собору в Коринтії, але Павло не потребував такого літерального поручального листа. (Діян. 18:24—28, 1—11) Ті самі ученики, котрих він утвердив протягом року з половиною через напружнє проповідування й активне навчення в Коринтії, були сильним поручальним листом.

²⁴ Ті ученики були листом Павла, написаний на його серці, тому що він носив з собою в його любові й він писав до них листи, тому що він дбав про них. В той самий час він навчав й вишколював їх бути благовістниками і свідками Єгови і Христа, отже ті коринтіянські христіяни були Павловим явним листом, “знані й були читані всіма родами.” Вони були листом не від чоловіка, навіть не від правлючого тіла в Єрусалимі.

25, 26. Які додаткові біблійні докази показують як Павлові поручальні листи були видані?

²⁵ Вони були “явним листом Христа,” котрий вибрав Павла бути особлившою посудою нести його імя до не-Жидівських народів, ужив Павла як свого міністра в писанні того листа. Павло не міг написати того людського листа самий, бо, як це Ісус сказав своїм ученикам, “без мене не можете робити нічого.” (Йоана 15:5, НС) Він ужив Павла в значно тяжчий спосіб як тільки писати пером й чорнилом лист на папері поручаючи себе через написані слова радше чим працьовитими ділами. Крім того, що Павло працював при кінці тижня при вироблені шатрів з Авкилум й Прискилею, Ісус ужив Павла щоб він писав той людський поручальний лист проповідуючи в жидівських синаґоґах кожного шабасу, щоб здобути Жидів й Греків. По якімсь часі він став “напружно занятий словом [Божим], свідкуючи Жидам і доказуючи, що Ісус є Христос,” перебувши там через один з половиною років, “навчаючи між ними слово Боже.”

²⁶ Коли нарешті Павло оставив Коринтію, він полишив засобою овоч своєї праці. Що? Христіянський собор включаючи й Криспуса колишнього шкільного урядовця синаґоґи й всю його челядь, котрих Павло самий охрестив. Цей собор був поручальним листом, “написаний не чорнилом, але духом живучого Бога,” бо це зроблено через духа Божого, котрий діяв через Павла, котрий прийшов до них “обявленням духа й сили, щоб їх віра була не в людській мудрості, але в силі Божій.” Божий дух в Павлові витворив або написав читані слова того соборного листа. Лист був написаний не на зимних камяних таблицях, але на теплих любих “тілесних таблицях, на серцях.” Ті серця можна було прочитати, бо вони говорили про любов перше до Бога, вони говорили про вірування для праведності, й так вони були переповнені аж до порушення уст Коринтіянів, щоб прилюдно визнати на спасення. (Діян. 18:1—11; 1 Корин. 2:4, 5; 2 Корин. 3:1—3; Мат. 22:37, 38; Рим. 10:10, НС) Хто витворить такий живий, промовляючий поручальний лист, такий писатель є відповідно уздібнений Всемогучим Богом і зустрінув напевно його вимоги.

27. Які фізичні факти сучасно свідчать про правдивий стан міністрів свідків Єгови?

²⁷ А що про сьогодні? Окрім листів призначення висланих до соборів, або до тих, що їх носять особливше назначені слуги Божої видимої орґанізації, свідки Єгови не носять ніяких листів призначення або поручення, щоб доказати що вони є посвячені чоловіки й жінки, й згідно з Писанням висвячені міністри служити Богові відносно його нової угоди через Посередника Ісуса Христа. Товариство Нового Світу із свідків Єгови, котрі вживають Товариство Вартової Башти Біблії і Брошур, як свого слугу, не потребують таких листів призначення або висвячення, або поручальних листів, не більше чим Павло потребував. Христіянство не признає Товариство Вартової Башти Біблії і Брошур як знаряд в Божих руках. Але “Новочасна Історія Свідків Єгови” тепер друкується в колюмнах журналу Вартової Башти дає правдиву історію підперту документами показуючи як Найвищий і його Син Ісус Христос уживають Товариство, і вживають урядовий журнал, який воно видає, від часу започаткування їх. Сьогодні цей біблійний журнал друкується щонайженше 2,100,000 копій кожного числа, в сорок одній мовах, і Товариство має сімдесять пять відділів розкинених по землі. Той факт це нестертий лист знаний й читаний всіма людьми й він поручає кожній добрій совісті цих два знаряди, котрі були вжиті Богом на сповнення його славної цілі в найбільш критичнім часі непевності, сумніву й страху.

28. Від 1919 року, як члени помазаного останка установили доказ про їх стан як уздібнених міністрів?

²⁸ Христіянство й його номінальні христіянські уряди відмовилися признати біблійне висвячення свідків Єгови. Вони не признають їм стану й взгляду як для висвячених міністрів реліґії. Місто відноситися до них як до уздібнених міністів, свідки Єгови мають через сповнення пророцтва Ісуса: “І зненавидять вас усі народи задля імя мого.” (Мат. 24:9, НС) Жадні паперові листи, які ви свідки можете показати їм, не змінили б світського відношення до вас. Але ви маєте лист, і ви самі написали його, котрий говорить більше авторітетно чим який рукописаний, або друкований лист прибитий печаткою й запечатаний, щоб показати ваше божественне висвячення або призначення. Це є живий лист зміст котрого розповсюднено по цілому світі в більше ніж 160 краях й територіях, котрі читають у звиш 100 мовах. Від 1919 року, помимо по всьому світі ненависті, помазаний останок з уздібниних міністрів нової угоди проповідували добру новину про Царство всім народам. В цей спосіб вони писали духом Божим на тілесних таблицях, на серцях, й сьогодні “велика громада” з інших овець зібрана в “одно стадо” Праведного Пастиря Ісуса є доказом, що вони були висвячені Богом. Це є людський поручальний лист що свідчить, що вони є “вірний й розумний раб” з кляси Божої.

29. Хто ще більше, особливше від 1931 року, безсумнівно доказали себе як висвячені міністри під Божою новою угодою?

²⁹ Особливше від 1931 року “велика громада” з інших овець товаришить і проповідує з помазаним останком. Вони не можуть оминути історії. Вони також писали історію через лоальне служення з останком, як свідки Єгови, терпіли з ними, вмирали з ними, хоронячи христіянську невинність з ними аж до тепер. Їх висвячення, як уздібнених міністрів Божих, було непризнане і відкинуте Христіянством. Але що голос доконаної історії свідчить сьогодні? Чи вони були Богом вислані, як відповідно висвячені міністри під Божою новою угодою? Чи вони мають бездоганний поручальний лист, котрий здушив би всі сумніви, як неправдиві, й всі скарження, як упереджені й фальшиві? Не мають вони листа написаного чорнилом на папері або виритого на камяній таблиці, але вони мають живий лист написаний при помочі Божого духа на цих людях, що схожі до овець. Це є поручальний лист написаний на “тілесних таблицях, на серцях” інших віруючих чоловіків й жінок, які від 1931 року збільшилися від далеко меньше ніж одної сто тисячі до тепер звиш 550,000 свідків Єгови в товаристві Нового Світу.

30. Щоб цілковито виконати нашу Богом дану службу, то ми мусимо і будемо що робити?

³⁰ Нехай Дияволські небеса й земля попробують знищити або стерти той живучий, духомсповнений лист, чи вони можуть! Нищительні потопні води війни Армаґедону усунуть з існування ті диявольські небеса й землю й їх закровавлену і сплямлену історію, але вони не зможуть змести цей живий лист, написаний всіма свідками Єгови його духом. Всі ті, що переживуть Армаґедон, будуть поручальним листом перед цілим всесвітом! Той поручальний лист буде навіть читаний мертвими, коли вони воскреснуть по Армаґедоні. Зміст цього листа буде ще більше рости чим більше людських сердець будуть записуватися аж до Армаґедону. Коли світові реліґійні системи будуть знищені в тій війні, той лист переживе й буде опісля розповсюднений над лицем очищеної землі, як живе свідчення про силу й дух Єгови, що тепер оперує в його уздібнених міністрах. Отже пиши дальше, “товариство Нового Світу”, цей лист через цілковите виконання вашої служби, проповідуючи цю добру новину про тріумфальне царство на свідкування всім народам аж цей світ закінчиться!