Воювання справедливої війни
“Зброя бо воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнування твердинь.”— 2 Кор. 10:4, НС.
1, 2. Які є деякі причини до війни сьогодні?
НАПИСАНО є у Слові Єгови: “Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора . . . . час воювати й час миритися.” Протягом століть народи воювали між собою, як це Ісус і предсказав, що будуть войни й чутки воєнні перед цілковитим кінцем теперішнього ладу. А тепер ми живемо на верху століть того ожидання. Це час, коли мир забрано із землі.— Еккл. 3:1, 8, ПВ.
2 Чи вас навчали вірувати, що всяка нужда й горе, жорстокість і варварства війни були спричинені Богом? Чи це розумно думати, що Бог любови, мудрості й милосердя, є джерелом спустошення й руїни, втрати дорогоцінного життя всуспіль із війною? Певно, що ні. Противно, Якова 3:14—16; 4:1—4 показує, що зажерливість, незгода, войни й безладдя, походять від демонів Сатани, “бога цього ладу,” котрий руйнує землю у своїм зазіханні дістати силу як бунтівник проти Єгови. Його контроля над народами ясно відбивається в їх способі думання. “Бо від наймолодшого до найстаршого вони всі дбають про наживу, і від пророка до священика всі витворяють оману.” Вони стали так здеґрадовані (упавші), що ми бачимо як духовники просять у Бога благословення на тілесні войни народів, ставлячи державні або реліґійні інтереса вище Божого Слова, кажучи: “Мир, мир, а мира нема.”— Еремії 6:13, 14.
3. Чому нам треба кермуватися Писаннями?
3 Який же є найкращий шлях для чесних людей, щоб ним ступати серед світового замішання? Чи нам йти за товпою, або чи є кращий шлях начеркнутий для нас? Писання радять нам, що як небеса є вищі землі, так дороги і думки Єгови є вищі наших. Нам треба роздумувати над Його дорогою і не легковажити нею. Застановіться серйозно над тим, що Біблія каже про правильну війну і побачите чи не є вона більше практична від напряму народів. Кінець тих, що йдуть своїм власним напрямом є гаразд зображений для нас. Помимо їх злочину проти людства, вони стали так затверділі й безсоромні, що вони навіть не червоніють; але “попадають вони між поваленими, як надійде година моєї кари, говорить Єгова.” Чому? Тому що вони поламали угоду райдуги, закон Єгови відносно святості життя-крови, і цим чином стягнули його гнів і досаду проти держав і проти їх армії. (Ерем. 6:15, АС; Іса. 34:1—4) Наслідки всіх тих войнів до тепер не принесли впевненості в мирі, а тільки непевний, узброєний підроблений мир.
4. Що це духова війна?
4 Войни народів є проти тіла й крови. Біблія навчає христіянів воювати духову війну. “Зброя бо нашого воювання не тілесна а сильна Богом,” на виконання його намірів. Щоб воювати цю духову війну, ми мусимо знати причину такої війни і за що ми воюємо. Це не є віче-о-віче боротьба за верховність при помочи вищих наукових метод знищення. У шестій голові в листі до Ефесян Павло каже нам, що це війна “не проти крови і тіла, але проти властей, проти урядів, проти світових володарів цієї темряви, проти духових лукавих сил піднебесних.” В ніякому сенсі це не значить, що ми маємо воювати або противитися людським урядам нашого часу. В дійсності нам сказано молитися за царів й володарів, щоб ми могли провести мирне й спокійне життя, виконуючи приписане діло Богом. Ісус сказав своїм ученикам: “Коли б царство моє було від цього світу, то слуги мої воювали б.” (Йоана 18:36) Війна до якої апостол Павло відносився повище у своїм листі до Ефесян є проти духової орґанізації Сатани, котрий запанував і контролює землею протягом століть.— 2 Кор. 10:4; Ефес. 6:12; 1 Тим. 2:1—3, НС.
5. Як многі були засліплені до правди, і як ми можемо помогти їм?
5 Вплив цієї сильної демонської контролі над людьми засліплював уми невіруючих до світла правди. Покривало кинуто на цю добру новину, щоб погибаючі не могли ні бачити ані зрозуміти її. Замішання й темряву відносно Божої волі поширили ті лукаві духові сили в небесних місцях, котрі самі перебувають в густій темряві за їх бунт. Як за успішні вони були, то це можна бачити розповсюднене незнання про Біблію, навіть у христіянстві. Навіть вірні церковники показують глибоку, мов безодня, несвідомість про Божі наміри, опріч кількох головних текстів, що вони навчилися напамять. Воно й недивно, бо многим сказано не читати книжок про Біблію, хіба що вони є перше одобрені церквою. Вони забувають те запрошення від самого Бога: “А тоді прийдіть — і розсудимось.” Як наслідок цього “темрява вкриває землю, а поморок народи.” (Іса. 1:18; 60:1—3, 19, 20) Поборювати вплив цього духового відступництва — це першорядне діло христіянина. Як от Гедеонові люди розбили глеки, щоб їх смолоскипи могли світити ясно на приголомшення ворога, так і слуги Єгови на землі світять світлом правди, щоб його бачили від найтемніших закутків христіянства до найтемніших закутків у поганстві.
6. Виясни христіянську війну і її користі.
6 Один начерк з духовної війни приносить найбільшу радість — звільнення вязнів і відчинення темниць для закованих. Це робиться при помочі терпеливого проповідування правди людям доброї волі, поступово відтягаючи заслону забобонів і реліґійної темноти, до якої вони призвичаїлись від малку. Коли ж вони нарешті увільняться через знання правди, їх радість є так велика, як того вязня увільненого з темниці або сліпого чоловіка, що його зір привернено йому. Щоб доконати це, ми мусимо робити так, як Павло каже: “Проповідуй слово, настоюй у догідний час і недогідний час, . . . тверезись у всьому, терпи лихо, роби діло благовістника, виконай звершено діло служення твого.” Апостол Павло далі каже: “Я боровсь доброю боротьбою віри, біг дорогою аж до кінця, і віри додержав.” (2 Тим. 4:2—7, НС) Такої війни жадний народ на землі не потребує боятися, бо вона є для найкращого добра людей. Вона поширує знання про Бога й любов до нього і нашого ближнього. Ця боротьба є будуюча, вона будує людей доброї волі умово, морально і духово. Її користі є триваючі у вартості, провадять до вічного життя з Божою ласкою. Там нема звичайних злих наслідків війни, які плекають гірке ворогування і невільництво під час пустошення лиця землі. Замість того, благородня війна христіянина обєднує людей всіх родів і з усіх народів в узол триваючого мира й спільного розуміння при помочі Божого Слова.
7. Дай приклади такої боротьби для піддержки чистого почитання.
7 У всіх частях світу Свідки Єгови беруть участь в тій війні ради поширення біблійного знання. Вони йдуть з тією боротьбою проти темряви до домів людських, як це Ісус і його ученики робили перед ними. Павло знав із досвіду, що така боротьба служення значить, коли він переказував нам палку лютість юрби в Ефесі, котра через дві годині верещала: “Велика є Артемида Ефеська!” у змаганні, щоб настрашити ранніх христіянів. (Діяння 19:28, НС) Він також розказав їм про змову проти нього, про увязнення, побиття, небезпеку на морю, труднощі й злидні, які він переносив в його боротьбі ради поширення знання про Христа. (2 Кор. 11:23—27) Ця боротьба не стихла аж до сьогодні, але Свідки Єгови далі йдуть з їх мирним служенням помимо юрбів, заборонів та увязнення. Наприклад, у Тринідаді місіонарі Вартової Башти недавно тому були признані як “небажані гості,” хоч ніякої причини не дано, коли вони причалили своїм моторовим човном до порту, щоб постачити ґазоліни та інших речей потрібних в їх службі між людьми, що є розсіяні на Караїбських островах. В інших місцевостях людей Єгови побивали, висмівали, депортували і розлучували від любих їх, кидали їх у вязницю, а навіть забивали на смерть, але вони оставали вірними як правдиві бойці. Вони приносять їх вість у мирі, але її відкидають з насильством. Це час війни не тільки між народами, але також напружної війни духової за проголошення правди.
НЕПЕРЕМОЖНА ЗБРОЯ
8. Чому нам треба підперезатися правдою? Як?
8 Що маємо робити, щоб мати учсть в битві за Бога? Як і всякий інший боєць, ми мусимо знати нашу зброю добре, щоб ми могли воювати. На підставі своїх многих досвідчень і многих років місійної служби, Павло вичислив головні части христіянської воєнної зброї. Він згадав найперше, щоб “підперезали поясниці ваші правдою.” Це указує, що правда мусить завжди бути близько нас; ми мусимо підперезатися нею як необхідною піддержкою. Це є куди кращий напрям як той, що дехто відпихає в дискусії Писання й байдужно перечить: “Я маю свою церкву.” Вони беруть на себе плащ благородності раз або більше у тижні, а решта часу відкладають на бік. Такі люди навіть не розглядають якість тканини того, що вони припускають є правдою, будучи неграмотними відносно науки їх віри, а ще менше познайомлені з Божим Словом. Але христіянин конечно мусить мати акуратне знання правди. Коли ж ми не знаємо ріжниці між правдою та фальшивою реліґією, тоді ми не зможемо брати участі у виявленні блуду. (Іса. 28:17, 18) Правдиві христіяни не є розділені. Вони знають, що є одна правдива віра записана у Біблії. Вони вірують в Ісусові слова: “Слово твоє правда,” і вони поступають згідно із ним. При помочі цього знання вони можуть скинути кайдани обрядів і переказів і спрямувати свій ум в єдність із Богом. “У волі ж оце, котрою Христос визволив вас, стійте, і під ярмо неволі не піддавайтеся.”— Галат 5:1; Ефес. 6:14; Йоана 17:17, НС.
9. Як охороняє панцир праведності?
9 Потім ми мусимо “одягнутись у панцир” праведності. Якщо ми проповідуємо правду, то ми мусимо й жити згідно з праведністю; інакше ми є лицемірами, а не правдивими слугами Єгови. Наше служення мусить бути цілосердечне, а ніколи літепле. Ті що піддадуться нахилам тілесним через неморальну поведінку, нехай їм буде відоме, що вони ніколи не наслідять Божого царства, і навіть мале зіпсуття скоро заквасить і знівечить наші добрі діла в очах Божих. Такі тілесні бажання воюють проти добра нашої душі і тому їх треба відперти при помочі панциру праведності.— Галат 5:9, 13; 1 Пет. 2:21, НС.
10. Яку добру новину нам сказано розповсюднювати?
10 “Стійте оце твердо, . . . обувши ноги в готовість благовіствування миру.” (Ефес. 6:14, 15, НС) От таку вість і потіху Свідки Єгови доручують людям. Оце сказання Ісус відзначив, коли він заявив: “І проповідуватиметься ця євангелия царства по всій залюдненій землі . . . і тоді прийде остаточний кінець.” (Мат. 24:14, НС) Сьогодні Свідки Єгови по всьому світі розказують людям цю добру новину, що Христос уже у коронований в небі і що ми живемо в часі зміни, яка принесе вічний мир усім людям віри при помочі Божого царства. “Які ж гарні на горах ноги благовістника, що мир возвіщає, що вістить радість, проповідує спасення, що говорить Сионові. Зацарював Бог твій!” (Іса. 52:7, АС) Що ж є недоброго із такою вісткою мира і надії? Навіть ноги цих носіїв доброї новини являються прекрасними в очах нашого Бога. Однак ця вість мира є немов виповідження війни проти орґанізації Сатани.
11. (а) Як віра є охороною і як її можна набути? (б) Дай приклади великої віри з минувших часів?
11 Тим нас остережено, щоб “узявши щит віри, котрим здолієте вгасити всі розпалені стріли лукавого.” В цій війні ми можемо сподіватися бути нападжені, і тому ми потребуємо віри в Єгову, щоб далі йти. Вірою ми можемо побідити світ, покопати всякі перепони в нашій дорозі до вірної служби. Сильна віра не допустить нас до знеохоти, хоч би наше проповідування й не принесло зараз наслідку якого ми сподіємося. Ной не знеохотився ані не знемігся по многих роках проповідування. Він знав, що Бог був правдивий. Ісаїя каже: “Єгово, хто вірив нашій вісті? . . . По всякий день я простягав руки мої до народу неслухняного і котрий злорічить.” Однак він не унивав. Павло наводить цей приклад в листі до Римлян, бо хоч многі й не вірили, то робота Божа далі виконувалась. Але ж ми не можемо мати віри без основного знання, і чим більше ми уживаємо його, тим сильнішою охороною щит віри стає.— Ефесян 6:16, 17; Рим. 10:16, 20, 21, НС; Іса. 53:1; 65:2, АС.
12. Як ми отримуємо шолом спасення?
12 Прийміть також “шолом спасення” як часть вашої зброї, так радить Павло. Він добре знав, як Бог зі своєї незаслуженої ласки стався автором вічного спасення для нас через Христа. Цей розпорядок — це дар, який ми мусимо прийняти, щоб отримати його користі, бо його силою не накидається нікому. Павло бачив сповнення многих пророцтв, отже він писав: “Тепер бо спасення є ближче нас ніж ми спершу увірували.” (Рим. 13:11, АС) Це подвійна правда для христіянів сьогодні, бо ми живемо в ґенерації, котра побачить спасення людей віри. (Одк. 12:10, АС) Тих, що знаходяться в ряді спасення, можна легко пізнати, та не по якійсь дивній одежі, але по їх вірі й ділах. Вони сияють їх світлом при помочі їх життя й проповідування як христіянські свідки для Єгови.
13. Чому ми радо приймаємо меч духовий, і як його уживається?
13 Дуже важлива зброя для духового воювання є “меч духовий, що є Боже Слово.” (Ефес. 6:17, НС) Це є важливе як для оборони, так і наступу. (2 Коринтян 6:2—10) Нащо кому жовніра без його зброї? Або як довго тривала б битва, коли б він не знав урудувати нею? В такий же спосіб і міністер євангелиї, коли він не знає як уживати Біблію властиво і негоден знайти текстів, то він стає безпомічним у духовій війні. А однак многі духовники знаходяться в такій позиції сьогодні. Відкинувши Слово Єгови через заперечення його правдивості або надхнення, яка мудрість у них? Прийміть меча духового, каже Павло. Він похвалив береянів за їх пильне досліджування Писань і за їх прийняття доказів. Ми повинні робити так, як вони роблять, бо це Боже Слово виявляє його наміри і його волю відносно людства і його вимог до життя. Із цим словом духа ми узброєні до нападу і стаємо сильні в Бозі на зруйновання твердинь.
14. Які молитви Бог вислуховує?
14 Павло далі продовжає свою надхнену пораду: Всякою молитвою і благанням молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню.” Молитва є средством якою приступаємо і розмовляємо є Єговою через Христа, нашого Провідника й Чиновника в цій духовній війні. Ми мусимо просити Бога, щоб він дав нам духа й сили й провідництво в кожному часі потреби. Ми можемо бути певні, що він вислухає нашу молитву, якщо вона є в гармонії з його волею; він бо не вислуховує молитов про самолюбні інтереса, котрі часто засилають замурані кровю бойці цього старого світу. (Іса. 1:15; Ефес. 6:18, НС) А щодо напоминання “пильнуйте у всякому терпінню,” то цього справді потребує жовнір, а головно христіянин сьогодні в цім часі напруження. Як це і Христос спотеріг, що його прихід буде неспостережений світом взагалі, хоч його проголошують публично Свідки Єгови. Більшість з людства далі спить і не є пробуджена тієїю радістю над ознакою його присутності.— Одкр. 16:15, НС; Мат. 24:42—44.
15, 16. Як ми беремо участь в духовій війні? які провізії пороблено для нас?
15 Остаточно, всякий боєць за імя Єгови мусить мати здібність звіщати правду іншим. Як це і Павло каже: “Щоб мені дано умілість проповідувати слово . . . щоб сміливо обявляти тайну благовістя . . . щоб був сміливий, як і подобає мені глаголати.” (Ефес. 6:19, 20, НС) Хоч він писав як амбасадор у кайданах, то Павло робив це свобідно і сміливо, тому що він вповні розумів той визов і причину боротьби. Христіянський жовнір дістає знання із Божого Слова правди. Із того ж джерела він також набирає відваги, яка приходить з вірою. Будучи добре узброєний у всю ту зброю світла й праведності, він тепер не подається зі страху. Ніч бо вже проминула і день наближився отже настав час для акції! — Римлян 13:12.
16 “Благословен Єгова, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палці мої!” (Пс. 144:1, АС) Зброю для бою, знання про ворога, силу й відвагу йти вперед — про все це розумно постарався Єгова. Ми мусимо виконати нашу часть. Як от вправи й вишкіл відбуваються перед всякою людською битвою, так і духова війна. Єгова знає чого нам потрібно і є свідомий про наші потреби, але ми мусимо уживати його провізії. Які ж вони є? Студія, сходини і служба. Кожне із цих відограє важливу часть в узброєнні й приготованні нас. Студія включає пильне й безнастанне особисте досліджування і також співучасть у соборних зібраннях, все це є програмою вишколу, щоб приготовити нас до битви. Із зібраннями побираємо заохоту й довіря і цілосердечну піддержку від наших братів. Ніхто не має нагоди побідити у війні, якщо він стоїть самий; отже сходитися з іншими є важне. Також у службі ми маємо нагоду випробувати нашу зброю, нашу силу, наше знання і призвичаємось до уживання духового меча. Уживайте ці провізії Єгови до повної міри, і зробивши все, що у вашій силі, Бог дасть вам потрібну перемогу. “Маємо ж скарб цей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.”— 2 Кор. 4:7—11, НС.